Радіо "Свобода"

(Скорочена версія. Повну версію слухайте в аудіозаписі)

Роман Скрипін: Події сьогоднішнього дня є цікавими. Особливо епізод, звичайно, зі спікером Яценюком, якому показали щось з авта. Це його обурило. Власне, я, напевне, з цього і почну. Пане Миколо, як Ви це оціните? Це адекватні дії Голови ВР? Якщо, скажімо, мені або Вам покажуть щось непристойне з вікна автомобіля, то чи вистачить у нас повноважень або в будь-якого іншого громадянина України притягти до відповідальності заступника «Кобри», як це сталося у випадку зі спікером? Адже «Закон один для всіх», якщо пригадати гасло.

Микола Катеринчук: Якщо закон один для всіх, то я думаю, що тут треба наводити порядок, тому що насправді те, що сьогодні відбувається на дорогах, а це можуть і швидку допомогу не пропустити, і пожежну машину можуть не пропустити...

Зрозуміло, що ми там не все знаємо, як це відбувалося. Але питання навіть не в Яценюку, а питання в тому, що на таких посадах перебувають люди, які, може, надивилися американських фільмів і вважають за потрібне так демонструвати свою повагу або неповагу до інших, хто керує транспортними засобами на українських дорогах. Тому я думаю, що приклад поганий. Треба розбиратися.

Я думаю, що питання закон один для всіх має бути в усіх випадках. Тут винятків просто не може бути.

Зрозуміло. Але от начальнику «Кобри» міг подати елементарний приклад подібний Ваш колега по списку, нині міністр внутрішніх справ, пан Луценко, який вдарив Київського міського голову у відомі вже місця.

Очевидно, хтось має рацію, хто запускає ролики по столичному телебаченню, які направлені на те, щоб показати, що міліціонер підходить, гамселить якогось там просто українця і каже: «Міністру можна, а мені що, не можна?»

Ви б не билися, так?

Я думаю, що якщо б я побився, то я пішов би у відставку, тому що є професійні речі, які ти просто не маєш права переступати. Якщо ти вже вийшов з себе і ти залишився чоловіком, захищав свою гідність, але це потім псує твою професійну кар’єру, а також ставить під загрозу виконання цього гасла «Закон один для всіх», під яким ми йшли на вибори, брали політичну відповідальність, я думаю, що це було б неправильним рішенням.

Тобто, Ваше ставлення негативне і на місці Луценка Ви подали б у відставку. Я правильно зрозумів?

Так, це правильно. Це якщо був би на його місці. Але ж я не на його місці, я не знаю, які там ще були фактори, які зірвали його до цієї бійки.

Поведінка мера Києва. Цього достатньо, я думаю.

Далі ми не будемо заглиблюватися в характеристики поведінки мера Києва і взагалі в його персону. Факт був. Я просто пов’язав поміж собою ці дві речі, які сталися буквально у певному відтинку часу.

Те, що ми мали на увазі, то це перш за все прийняття закону про регламент ВР, де в частині прав опозиції буде виписано те, що необхідно опозиції для того, щоб вона нормально працювала як контролюючий і критикуючий орган.

Крім того, я думаю, в законі про регламент можна було б виписати процедурні моменти. Тобто, не треба вже буде блокувати трибуну ВР, якщо порушена процедура, то можна звернутися до суду і скасувати будь-яке рішення, яке було прийняте у невідповідності з регламентом ВРУ.

Як можна прийняти цей закон? Я думаю, що цей закон можна прийняти і шляхом збору підписів. У регламенті ВР виписано, що будь-яке рішення ВР приймається особисто народним депутатом, який перебуває у ВРУ. Це може бути відкрите голосування, таємне голосування, а також, я думаю, що в питаннях блокування можна піти і далі та просто забрати цю позицію щодо блокування ВР, піти по шляху підписання цього закону 227 народними депутатами, дати права опозиції. Але використати це тільки єдиний раз.

Так прав дали опозиції і так немало, але щось не задовольняє...

Ну, сьогодні вони вже говорять, що давайте все ж таки ми поговоримо про закон про опозицію. Це позитивно, але вимога щодо проведення референдуму по питаннях НАТО і вже в квітні, ну, це вже стало питанням №1.

Я не знаю, наскільки воно буде трансформуватися в зменшення напруги в цьому питанні, але я зрозумів, що в опозиції, у Партії регіонів, фактично криза з ідеями і зі змістом їх перебування в політиці.

Тобто, пане Миколо, адекватні заходи – це голосування за закон підписами народних депутатів?

Не тільки. Це змістовна частина, тобто надати на рівні закону всі необхідні важелі впливу на владу опозиції.

А друге – це... Ну, що вони блокують? Вони блокують саму трибуну...

Систему «Рада» вони блокують...

Роман Скрипін, Микола Катеринчук (radiosvoboda.ua)

Систему «Рада» вони не блокують. Вони блокують, вириваючи мікрофони, можливість поставити питання порядку денного спікером, інші питання, які ми маємо проголосувати.

Тому тут переносний мікрофон для спікера, його зручне місце серед нас у парламенті і відповідне голосування. Це три речі, які ми маємо зробити.

Я думаю, що ми не маємо права зараз у часи, коли, вибачте, ми маємо дуже серйозний виток інфляції, коли треба приймати низку соціальних питань, просто давати на наругу парламент України.

Я думаю, що таких 3-4 голосування пройдуть, всі охолонуть і зрозуміють, що це не шлях щодо роботи українського парламенту.

Що Ви скажете стосовно того, що коли люди протестують, входять в якусь критичну ситуацію, вдаються до блокування, голодування тощо, то завжди ж треба прораховувати, як виходити з цієї ситуації.

Чи, на Вашу думку, опоненти, опозиція, Партія регіонів прораховували варіант виходу з цієї ситуації? Оскільки вимога досить жорстка. Це проведення референдуму, відкликання підпису. «Ні - НАТО!» на всіх цих кульках... Всі пам’ятають у ВР, які потім збирала обслуга.

З яким питанням? Можна уточнити, якщо це не таємниця?

Таємниці ніякої немає, тому що зареєстрована відповідна постанова.

Єдине, що, на мою думку, в питаннях блокування є неприйнятним, то це те, що сьогодні практично своїми діями ми заганяємо економіку країни, яка працює перш за все на громадян України, заганяємо в глухий кут. І всі це розуміють.

Зайшли вони з одним гаслом на емоціях, тому що іншого не було, а от виходити зараз з цієї ситуації... Ну, вони пропонують, зараз поставили досить радикально позицію. Думаю, що вона буде трохи пом’якшена, тому що насправді рейтинг Партії регіонів вже впав на 10%...

Звідки Ви знаєте? Я щось не бачив опитування.

Це опитування ФОМ. З 25 січня по 3 лютого проводилося воно.

Тому, я думаю, там є здорові уми, які замисляться, куди ж далі це все приведе.

Так, може, рейтинг впав не завдяки тому, що Партія регіонів блокує діяльність парламенту, а завдяки тому, що Юлія Тимошенко зробила кілька траншів, тобто уряд Тимошенко зробив кілька траншів по виплаті оцих заощаджень в Ощадбанку колишнього СРСР?

Я думаю, що треба віддати пояснити цю ситуацію експертам. Ми зробили свій висновок з цього.

Я хотів би запитати про партійне будівництво.

Що з єдиною партією, про яку так багато говорили, підписували дуже багато угод? Процес наразі схожий на повний розгардіяш, ні про яку єдину партію вже не йдеться, нібито активно не говорять.

Тобто, коли ця партія ставила на меті прийти до влади, то вона мала один достатньо ефективний вигляд. Потім, коли вона вже була 70 років при владі, вона мала інший.

Але у нас от починають з КПРС і закінчують КПРС. Біля кожної партії обов’язково стоїть фінансово-промислова група, яка політично обслуговує економічні інтереси. Більше нічого в цих партіях я просто не бачив.

Тому один із кроків щодо виходу з НУНС, то це була незгода з тим, що там рішення почали приймати за політиків бізнесмени і з відповідними наслідками щодо можливості створення широкої коаліції, інших питань.

Тобто, відчувається певний скепсис в перспективі створення єдиної партії, що було обіцяно перед виборами?

Зараз відносно того, що було обіцяно.

По-перше, виборців політична структуризація абсолютно не цікавить. Їх цікавлять відповідальні політики зі зрозумілою ідеологією і програмою. Їх цікавить те, щоб політики діяли відповідно до того, що вони обіцяють, щоб вони були відповідальні перед суспільством, і суспільство могло б оцінювати цю ситуацію та впливати на цих політиків.

Тобто, політична партія – це інструмент спілкування між громадянами і державою...

Я простіше. У Вас є скепсис стосовно перспектив єдиної партії, чи він відсутній?

Я хотів би сказати, що я, підписуючи декларацію про те, що після виборів ми повернемося до розгляду питання на своїх керівних органах партії, там з’їздах, про питання створення єдиної партії, я з цим погоджувався, що давайте пройдемо виборчий процес, подивимося, наскільки ми корисні цьому суспільству, далі ми розподілимо владу, побачимо, наскільки ми відповідальні перед тими рішеннями, які ми обіцяли прийняти людям, будемо демонструвати кожен день, а далі вже дивитися на те, наскільки ми близькі ідеологічно...

Пане Миколо, Ви змушуєте мене ще раз перервати і запитати: Ви є оптимістом чи песимістом у цьому?

Я песиміст у цьому питанні. І вже давно. Бо наша позиція і членів ради Європейської партії України — винести це питання на березень і прийняти на з’їзді остаточні рішення, щоб не було спекуляцій і втягувань нас у різні формати чи придумані якісь речі навколо цього питання.

Я думаю, що головне – це не обіцяти людям того, що ти не можеш зробити, а по-друге, бути чесним перед своїми принципами і принципами, які сповідує партія.

Тому сьогодні про створення єдиної партії на базі НУНС у мене виникають досить песимістичні прогнози.

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)