Вадим Карасьов: ”Нинішня кампанія Володимира Литвина була набагато кращою, ніж 2006 року”

Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, 49 років, прогнозує створення помаранчевої коаліції в новій Верховній Раді й каже, що ”регіонали” в такому випадку оскаржуватимуть результати виборів.

Чим здивувала нинішня виборча кампанія?

— На жаль, нічим. Усе пройшло більш-менш спокійно, було не дуже цікаво. Основна причина цього — в тому, що нинішня кампанія є дограванням парламентських виборів 2006 року. Брали участь ті ж самі обличчя. Звучали ті ж самі ідеї. Різниця була лише в нюансах.

Чи допомогла Партії регіонів ідея про референдум щодо НАТО та надання російській мові статусу другої державної активізувати власний електорат?

— Ідея проведення такого референдуму була спрямована швидше не на мобілізацію їхнього електорату, а на підготовку масових протестів прихильників Партії регіонів. Якщо президент Віктор Ющенко не подасть кандидатуру Віктора Януковича на посаду прем’єра, ці протести знадобляться. Друге завдання референдуму — мобілізувати виборців не стільки на парламентську, скільки на майбутню президентську кампанію.

Вони чекають, що ця ідея спрацює в післявиборний період. Коли формуватиметься нова коаліція та просуватиметься план про дострокові президентські вибори.

Наскільки дієвими виявилися походи Віктора Януковича в народ — проїзд у тролейбусі, відвідання гастроному?

— Це вдалий політичний хід. Тут відчувається ”рука” політтехнологів зі США, які консультують прем’єра. Адже є навіть таке політичне американське прислів’я: ”Ти набереш рівно стільки голосів на виборах, скільки потиснеш рук”.

Проте факт, що Віктор Янукович вийшов до народу, приховує й серйозніше завдання. Партія регіонів уже зараз розуміє, що післявиборний період буде дуже непростим для всіх політичних гравців і для самого прем’єра також. Сьогодні ”регіонали” не мають жодних гарантій щодо того, що саме Януковича президент висуне на посаду прем’єра. Тому мітинги, що організовує партія, та походи ”в люди” — це репетиція перед президентськими перегонами. Партія регіонів прагне перевірити так звану майданну активність власних прибічників, і не обов’язково в Києві. Переконатися в тому, що люди піднімуться за партію в разі чого саме в післявиборний період.

Як подіяла на виборців реклама ”регіоналів” із зображеними дітьми та щасливими родинами?

— Така реклама впливає на тих, хто не визначився. Вони живуть переважно в центрі країни та голосують не з власних ідейних переконань, а відповідно до соціального пакета, який пропонують людям політичні сили. Тобто реклама Партії регіонів була розрахована на так званих проміжних, ”пограничних” виборців. ”Регіонали” сподівалися на суттєвий приріст голосів саме в центральній Україні. Нині можна сказати, що фішка ”дитячого соціалізму” спрацювала на їхню користь.

Чи вдалося Юлії Тимошенко розширити коло своїх прихильників за допомогою гасла ”Український прорив” і використання в кампанії образів Ванги та Нострадамуса?

— Так, усі ці гасла спрацювали на користь Тимошенко, проте не стали вирішальними для її успіху. Тимошенко сьогодні — єдина з політичних гравців, яка суттєво виграє від цих виборів. Приріст голосів її блоку коливатиметься в межах 6–7 відсотків порівняно з результатами торішніх виборів.

Та цей результат буде пов’язаний не стільки з рекламною кампанією БЮТу, скільки з тим, що сьогодні Тимошенко — єдина опозиційна сила в країні. Партія регіонів сьогодні при владі. Те ж саме з ”Нашою Україною — Народною самообороною”, адже президент країни — їхній формальний лідер. Тому як єдина потужна опозиція Тимошенко додатково отримає голоси від так званого протестного виборця. У цьому плані реклама з образами Ванги та Нострадамуса й програма ”Український прорив” були швидше передумовами для такого успіху, ніж вирішальним чинником для збільшення голосів БЮТ.

Чи доцільно було Юрієві Луценку в рамках загальної програми ”Нашої України — Народної самооборони” закликати до зміни влади в Києві?

— До зміни влади в столиці сьогодні закликають усі, навіть Партія регіонів. Нинішній мер Леонід Черновецький справді  має велику недовіру серед киян. Тому всі основні політичні гравці прагнуть привернути увагу електорату й тим самим набрати додаткові голоси за рахунок жителів столиці. Це — правильний політичний хід. Проте він не вирішує питання успіху чи неуспіху рекламної кампанії будь-якої політичної сили.

Кому з партій-аутсайдерів вдалося здивувати виборця?

— За великим рахунком, не здивував ніхто. Можливо, окрім Володимира Литвина. Його нинішня кампанія була набагато кращою, ніж 2006 року. А ще вразив блок ”КУЧМА”. По-перше, своєю неординарною назвою. По-друге, антирумунською передвиборною кампанією. В їхній програмі наголос було зроблено на проблемах України та Румунії, пов’язаних з островом Зміїний. Таке враження, ніби в Україні немає серйозніших проблем. Упевнений, сам Леонід Кучма таку ”антирумунщину” ніколи б не підтримав.

Якою буде нова коаліція в парламенті?

— Коаліція буде, скоріше за все, помаранчевою. Проте не виключений і варіант, коли її складуть Партія регіонів із комуністами.

Якщо в парламенті таки об’єднаються ”помаранчеві”, ”регіонали” оскаржуватимуть результати виборів. Знову будуть використані суди, які в нашій країні ніколи не дають жодних гарантій. Знову підтягуватимуть під стіни людей, які братимуть їх в облогу. Тобто знову тиснутимуть на суддів не лише грішми, але й людським ресурсом.

За різних коаліційних розкладів хто реально претендуватиме на посаду прем’єра?

— Тут варіантів небагато. Прем’єром стануть або Юлія Тимошенко, або Віктор Янукович. Та може бути й технічний уряд. У цьому випадку на крісло глави уряду зможе претендувати Віктор Балога, керівник Секретаріату президента.

Загалом же нинішня парламентська кампанія фактично розпочала наступну президентську. Це була кампанія не стільки партій, скільки їхніх лідерів — Тимошенко, Януковича й де-факто президента. Але помилка Віктора Ющенка була в тому, що він надто пізно включився в передвиборний процес і не міг брати в ньому участі прозоро та відкрито. Тому й кампанія ”Нашої України — Народної самооборони” не була достатньо ефектною й ефективною.