 Творчість "Танка на Майдані Конго", а саме лірика одного з лідерів гурту - Фоззі - стала об'єктом для наукового аналізу, результати якого були викладені у науковій праці. Ольга Дідич, студентка 2 курсу українського мовно-літературного факультету Харківського державного педагогічного університетету ім. Г.С. Сковороди, підійшла до навчання нестандартно та креативно і написала курсову роботу “Ідейно-смислові площини української реп-поезії” на основі детального розбору текстів свого улюбленого гурту - "ТНМК". Дівчина виклала все дуже фахово та цікаво і результат вийшов вище усіляких похвал. Отже нижче до вашої уваги ця незвичайна та дуже цікава курсова робота...
P.S. Варто також зазаначити, що це не перша спроба піддати аналізу тексти Фоззі. Близько року тому на форумі гурту прихильники та друзі створили досить конструктивну та цікаву тему, в якій докладно розбирали концепцію творів, персонажі, образи та інші дуже цікаві деталі. Рекомендую ознаймитись також: http://www.tnmk.com/forum/viewtopic.php?t=306
“Ідейно-смислові площини української реп-поезії”
Курсова робота студентки
21 групи 2 курсу спеціальності
англійська мова, українська мова
та література
українського мовно-літературного
факультету
ім. Г.Ф. Квітки-Основ’яненка
Дідіч Ольги Володимирівни
Науковий керівник:
Муслієнко Олена В’ячеславівна
Вступ
Актуальність роботи постає з недостатньої дослідженості цієї теми з літературної точки зору. На цей час існує брак систематизації поглядів науковців на зазначану тему.
В суспільстві існує культура, яка є загальноприйнятою, тобто вона є ніби шаблон, на який повинні орієнтуватися всі люди загалом і зокрема кожен. Ця культура приймається більшістю людей і є поштовхом для виникнення інших різних субкультур.
Субкультура – це особлива сфера культури, суверенне цілісне утворення всередині домінуючої культури, яка відрізняється власними цінними традиціями, нормами. Субкультурні утворення культури в деякій мірі автономні, закриті і не претендують на те, щоб заполонити собою домінуючу культуру, витіснити її як данність. Кожна субкультура є складовою частиною загальноприйнятої, канонізованої культури, але в той же час вона – окрема ланка, самостійна одиниця. Однією з таких самостійних одиниць є хіп-хоп культура. Кожна з складових загальної культури є особливою, несхожою на інші, але водночас ні загальна культура, ні одна з субкультур не може існувати окремо. Субкультура є деякою пародією на загальну культуру, тобто на окремі її особливості. Цю пародію можна простежити в багатьох текстах, які ми будемо аналізувати далі. Субкультура існує окремо, вона базується на основах відмінних від загальноприйнятих, вона передбачає певний смисл життя, його стиль і спрямованість.
В цій роботі ми визначимо рівень розвитку хіп-хоп культури в Україні, головні її напрямки і прояви. Провідним гуртом, тексти пісень якого ми будемо аналізувати, є гурт “Танок на майдані Конго”. Творчість цієї групи є одними з найбільш провідних і актуальних в Україні.
Щодо тематичної спрямованості текстів цього гурту, то можемо зазначити, що вони різноманітні: ліричні, гумористичні, політичні. Але “ТНМК” намагаються зберегти основні засади хіп-хоп культури, а зокрема справедливість, гуманні цінності. Також наявні спільні риси виділення автором у текстах проблеми нації; (проблема чорної нації є провідною в початкових текстах загальної хіп-хоп культури, а “ТНМК” в свою чергу звертає увагу на національне питання в Україні). Це доводиться текстами з використанням фольклору, національних традицій і українським колоритом. Зазначимо, що в пізніших альбомах “ТНМК” з’являються теми, які досить різко відрізняються від складових, головних тем попередніх альбомів. Серед цих тем слід виділити насамперед політичну. В історії світового хіп-хопу ця тема була провідною в перших текстах, інколи вона спадала, а потім знову набирала обертів. Тексти з політичним підтекстом вважались скандальними, недопустимими.
Звернемо увагу, що в нашій країні хіп-хоп розвинувся досить недавно. Лише в 90-х роках ХХ століття він набув більш-менш помітних обертів. Деякі гурти, щоб заявити про себе суспільству, мали виділятись з усієї маси. Деякі сучасні закордонні репери, засвоївши, що скандал – найкраща реклама, використовують всі можливі засоби, які можуть породити цей скандал, для свого підйому на музичному ринку.
Щодо “ТНМК”, то цей гурт послідовно розвивав теми своїх текстів. Метою нашого дослідження є комплексний аналіз прийомів та підходів, до яких звертається автор пісень для увиразнення своїх ідей. Сформульована мета передбачає виконання таких завдань:
-в ході дослідження текстів пісень виділити головну ідейну спрямованість;
-розглянути ті прийоми та методи, до яких звертався автор у текстах своїх пісень;
-виділити особливості вживання моделей фольклору та національного колориту.
Другий розділ. Аналіз пісень гурту “Танок на майдані Конго”
В ході аналізу текстів пісень, одним з важливих завдань є визначення основної деталі, яка дала поштовх до написання того чи іншого тексту. Саме ця деталь дає подальший розвиток думки автора, спрямовує її в потрібне русло і надає тексту конкретну спрямованість. В ході аналізу текстів пісень ТНМК, звертаємо увагу на те, що кожна пісня є особливою, вона не повторює тему попередньої, і створюється зовсім в іншому напрямку думок автора.
В текстах можемо виділити конкретний предмет або дію, яка впродовж усієї пісні повторюється декілька разів. Чи є це внутрішнім переживанням самого автора, яке він намагається таким чином виділити в потоці інших подій; або навпаки це є лише якась декорація або тло, на якому відбуваються всі інші дії. Але ця дія або предмет залишається незмінною і проявляє себе постійно. Наприклад, звернемося до тексту пісні “По радіо співали москалі”. На фоні віх подій, які відбуваються в тексті цієї пісні, ми спостерігаємо постійне наголошення на те, що “по радіо співають москалі”. З точки зору теми цей вислів є нібито натяком на те, що радіоефір і інші засоби інформації більше звертають увагу на закордонних виконавців і притісняють таким чином вітчизняні музичні гурти.
Але аналізуючи це з літературної точки зору, що є метою нашої роботи, цей епізод ми можемо назвати тією декорацією або фоном, який автор створив і на якому відбуваються всі інші події. Звернувши увагу на ці самі події, які йдуть потоком, одна за одною, простежується деяка послідовність їх в кожному куплеті. Кожен з учасників гурту один за другим розповідають про свої дії на початку дня й до вечора. На перший погляд ці події здаються швидкими, постійно змінюються, але знову ж таки ми бачимо деталь, яка наявна в кожному куплеті – ця деталь виражається словами “мовчу”, “панувала тиша”, “зробіть тихіше радіо”, “спокій був порушен грубо”. У цих словосполученнях простежується спільна семантика – конкретно тиша. І це є протиставленням до всіх тих швидких і невгамовних подій, які є у тексті. Ця тиша є ніби-то основою, фундаментальною планкою. Поштовхом до наступних дій.
Звернемо увагу, що кожен куплет співають по черзі різні виконавці, але в словах кожного куплету наявна спільна риса – постійна дія “по радіо співають москалі” і прагнення до тиші. Ця тиша в різних контекстах має однаковий зміст. Зробивши аналіз п’яти куплетів цієї пісні можемо зробити висновок, що на тлі однієї події відображаються внутрішні переживання автора, а саме прагнення загального спокою (приклад сусідки Ліди, яка постійно б’є свого чоловіка) і спокою для самого автора. Можливо, добиваючись цієї тиші і спокою автор намагається звернути увагу суспільства на важливі події. Автор на тлі цієї тиші хоче виділити і відокремити українські традиції, ідеї від загальних, зарубіжних, котрі заполонили український простір. Про цю проблему ми вже згадували раніше, і виходячи з контексту цієї пісні, робимо висновок, що автор в такий спосіб намагається звернути увагу публіки, суспільства саме на національні звичаї, традиції, на вітчизняних виконавців і гурти, які не мають змогу піднятися на вищий щабель шоу-бізнесу і донести свої твори до широкої публіки. Весь текст цієї пісні відбивається у реальних подіях, але можемо виділити і наявність деякого смислового підгрунтя.
Звернемо увагу на такі слова “…шукали правди… - шукайте її в кривді…” Це може бути власна точка зору автора, яку він сформував з власного досвіду, з власного внутрішнього стану. Але цей вислів має і смислове підгрунтя, а саме – в сьогоденні ми зустрічаємося з великою кількістю проблем, невдач, які є реальними в нашому житті, а що є реальним, те не може бути неправдою.Семантично близьким до слова “кривда” є слово – “образа”, яке ми зустрічаємо вже в пісні “Зачекай”. Слово “Образа” наявне в кожному куплеті пісні, що акцентує увагу на загальній темі тексту. В ньому йдеться про пустоту, порожнечу, яка оточує автора звідусіль. Ця пустота символізує внутрішній, нереальний світ автора, де можна знайти той спокій і рівновагу, про які вже йшлося раніше. Пустота в цій пісні перехрещується з темрявою – “темряви мені хватає”, зауважує автор. З цих слів можемо зробити висновок, що автор досяг того, чого хотів, тобто спокою, постійності і цей світ, з пустотою і темрявою, його задовольняє. Але далі слід зосередити увагу на словосполученні “синя темрява”, “гілля царапає вікна”, “зоряна пиль”.
Ці словосполучення проходять паралельно темряві, і пустоті, і висвітлюють вже інший бік внутрішнього стану автора. В цій пісні ніби дві сторони його душі ведуть запеклу боротьбу: а саме зневага, відчай, похмурість протиставляються проміню надії, який у вигляді “гілля царапає вікна” все ж пробивається і перемагає. Але тут же автор намагається з’ясувати причину того похмурого стану: “Чому тобі прикро?”, Автор займається аналізом свого “я”, звертає увагу на навколишній світ. На противагу пустоті з’являється повітря. Автор питає: “Звідки повітря ?”. повітря символізує постійну зміну дій в реальному світі, воно ніби надихає автора і виводить його з цієї темряви, постійного спокою і пригніченості.
Повітря – одна з фундаментальних стихій всесвіту. Ставший доступним органом чуття завдяки руху, повітря описується в вигляді подиху, подуву, вітру, які мають багато символічних значень. Подув, дихання пов’язані з принципом життя, животворящим духом, еманацієй. В давньоєгипетській міфології бог повітря Шу породжує небо і землю. В індуїстській міфології видих Брахми означає створення світу, а вдих – його знищення. Але подув – подих вітер пов’язаний і з протилежного характеру уявленнями. Так, сильний вітер є вісником божого откровення, - бог відповідає Іову із бурі в грозі і бурі отримує откровення Іоанн Богослов. Повітря є світлоносним океаном (китайська стихія уй); в повітрі, як в легкій, духовній субстанції прилітають крилаті божественні вісники – ангели.
В пісні “Восени” ми знову можемо акцентувати увагу на прагненні автора знайти свій світ. Але тут ми вже зустрічаємося зі спогадами, які ніби “сині плями” з’являються в думках автора. В цій пісні автор пропонує рефлексії минулого. Він ніби бажає повернутися, залишитися там, тому що бачимо такі вирази як “так солодко чіплятись за минуле”, “сіли, побалакали, поплакали”, “іноді так солодко бити по собі минулим; так щоб без тями (мамо-мамо-мамо)”. Зробивши аналіз цих уривків, ми можемо виділити основну тематичну спрямованість цього тексту – “втрачений рай” – це час, де був спокій і тиша. І сама назва пісні “восени” спрямовує думки на щось забуте, спокійне, незмінне. З контексту можемо зробити висновок, що це “втрачений рай” є – дитинство автора, в яке він намагається повернутися, а не згадати, тому що далі вживається слово “кіноплівка” , і це дає нам право сказати, що автор хоче з’явитися саме в конкретних, реальних сюжетах свого дитинства, тобто знову все це відчути і пережити, а не просто прокрутити в своїх думках як спогад.
Зустрічаємо слово “вікна”, яке було наявне і в пісні “Зачекай”. “Вікна” символізують грань між теперішнім життям автора і його дитинством, - (тим світом, до якого він постійно прагне). Вікно – важливий міфолоетичний символ, який реалізує такі семантичні опозиції, як внутрішній – зовнішній і невидимий – видимий і формує на їх основі протиставлення відкритості – закритості, відповідно небезпеці (ризику) – безпеці (надійності). Символіка вікна, як ока дому пов’язана з тим, що забезпечує споглядання прилеглої території і попереднє бачення небезпеки. Вікно в мові і позначається як око, як те, через що дивляться, як провідник світла. Звідси символіка вікна як образа світла, ясноти, які дозволяють встановити зв’язок людини, його душі з сонцем, небесними світилами, богом.
Вікно пов’язане з іншим оком – з сонцем. Вікно може співвідноситься і з місяцем. Подібно до того, як суб’єкт відкриває вікно і бачить все - до сонця, Бог відкриває небесне вікно для сонця і дощу. Звичай відкривати війно аналогічний божественному акту випускання сонця з небесного вікна. Межа, перешкода між внутрішнім невидимим і зовнішнім видимим з одним або багатьма вікнами, крізь які з’являється божество, священник, актор, кукла, наявний і в іконостасі, і в проскенії, і в ряді інших сакральних і десакралізованх образів.
Далі автор пояснює, що він вже не повертається в той світ, але в той самий час він ніби залишив у дитинстві щось дуже важливе, важливе для нього зараз. Автор уточнює, що повернення туди немає і зразу намагається проаналізувати свій теперішній стан. Автор шукає в цьому світі щось, за що можна ухопитися. Він питає “Куди ? Коли ? Чи є на цьому дні корали ?” Далі в тексті ми зустрічаємо “зливу” – початок чогось нового, невідомого. В тексті використовується багато кольорів, які символізують собою перехід, зміну внутрішнього стану автора. Спочатку це були “сині плями”, потім “сірі плями” і в останньому куплеті ми вже бачимо “білий асфальт”, що символізує закінчення старих, пригнічених і в той же час спокійних переживань і прагнень автора і початок нових, активних, ще невідомих дій автора, і як висновок пісня закінчується питаннями: “ Сталось що? Навіщо ? Що?”
Використання кольору зустрічається в текстах багатьох пісень, наприклад пісні “ПоRAPалося серце”. В цій пісні вживаються словосполучення “жупан чорний”, “шаровари сині”, “шабля срібна”. Автор таким чином намагається звернути увагу на національні традиції, а особливо на національний одяг. Шаровари і жупан є споконвічно українським одягом, але автор з цими іменниками використовує такі прикметники як сині і чорний, хоча традиційно шаровари були і є червоного кольору. В такий спосіб, ймовірно, автор хотів показати теперішнє національної культури, і як бачимо, переважають темні, похмурі кольори. Із цього можемо зробити висновок – автор показує зневажання народом, зокрема українцями своїх традицій і набутків, які накопичувалися роками, століттями. Автор через матеріальні речі висвітлює внутрішній стан всіх українців і зокрема кожного. Продовжуючи цю тему автор проводить дві паралелі між чимось високим, чистим і низьким темним.
Розглянемо декілька уривків з тексту пісні: словосполучення “дівки липли”, “як до браги свині”, “в шароварах дирка, дуля дивиться на небо”.В цих словах ми простежуємо паралель “дівки, небо – свині, дуля”, яка проводиться автором, щоб показати перехід від прекрасного і спокійного до небажаного і неприємного. Небо – в міфології одна з найважливіших частин космосу. Небо – це перш за все абсолютне втілення верху, члена однієї з основних семантичних опозицій. Його спостерігаєм властивості – абсолютна віддаленість і недоступність, незмінність, величезність сліти в міфотворчій свідомості з його цінними характеристиками – трнасйендентністю і незрозумілістю, величчу і перевагою над усім зеленим. Небо простягається над усім, все “бачить”, звідси його всебачення; воно зовнішнє по відношенню до всіх предметів світу, тому воно “дім” всього світу. Частіше небо – це чоловічий плодотворчий початок (дощ).
Як подавець тепла і вологи небо – активна творча сила, джерело блага і життя: повітря, хмари, туман, що наповнюють небо є субстанцією людської душі – подиху, і при паралелизмі макро- і мікро- косма небо є душою універсума, втіленням абсолютної “духовності”.У словосполученні “схожий на козака, схожий спереду на сову, ззаду на їжака”. В цьому рядку знову наявний національний герой-козак, який для українського народу був і є взірцем і втіленням сили і могутності, але далі наводяться образи тварин сови і їжака. Якщо повернутий лицем автор зазначає що схожий на сову, а вона є символом мудрості, то відвернувшись схожий на їжака, який символізує вже негативний елемент. Автор в такий спосіб хоче привернути увагу слухача до національної теми, в образі їжака він показує негативне, а подекуди гостро негативне ставлення до національних проблем.
Далі наводиться приклад двох молодих осіб, які мають однакові імена але чи мають вони схожі риси характеру, однакові вподобання у житті. В перших рядках ми спостерігаємо протиставлення двох морально різних чоловіків. І знову через поведінку двох героїв ми проводимо ту паралель, яка була наявна на початку пісні. Ці герої мають ім’я Микола. Вже виходячи з цього, слухач настроює себе на позитивні емоції, бо ім’я Микола є щире українське ім’я, але далі після аналізу життя кожного з них, ми робимо висновок, що один з них прагне до чогось вищого “мене били,… бо любив я дівку”, а другий задовольняється малим, земним: “тебе били… що ти пив горілку”. Автор на прикладі двох людей показує що кожна людина в суспільстві є індивід, що не має аналогів в усьому світі і кожен в своєму житті має право власного вибору.
В результаті аналізу декількох пісень гурту “ТНМК” робимо висновок, що підгрунтям для творчості цього гурту є ідеї чорної общини, які автор трансформував в національному руслі. Формальні традиції чорної общини збереглися, але змістовні трансформувалися в бік національних особливостей українського народу. Оскільки суттєвими домінантами стали образи ідеї українського фольклору, національної культури і нашої реальності. Творчість ТНМК є субкультурою для вузького кола людей, яка стає ширшою, і знаходить своїх нових прихильників.
Бібліографія.
1.www.tnmk.com.ua.
2.Зернов Б.А. Труды государственного Эрмитажа / Взгляд из окна в немецком искусстве. Л. – Т. 14. – 1973.
3.Фрейденберг О.М. Семантика архітектури вертепного театру. – 1978.
4.Богданов В.В. Землеведение / Народная космография. Как устроены земля и небо по представлениям некоторых крестьян Смоленской губернии. – М.,1977 Кн. 1. – Т. 2.
5.Токарев С.А. Ранние формы религии и их развитие. – М., 1964.
6.Фрейденберг О.М. Миф и литература древности. – М, 1978.
|