|
|||||||||||||||||||
|
Лука Костелина: Чиказькій парафії Володимира й Ольги 40років!Яке буде її завтра? додано: 17-01-2008 // // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1200563619.html
Для Майдану • Суспільство •
Парафії свв. Володимира й Ольги 40 років ! Яке буде її завтра ? 2008 рік для парафії свв. Володимира й Ольги та її парафіян буде особливим. Він - ювілейний. За рокочисленням, в цьому році парафії виповниться 40 років від дня її створення. Тож годиться вже на початку року почати згадувати про той пам'ятний день, коли вона повстала, хто був її основником і чому, та й згадувати її чудову назву Святих Володимира й Ольги - хрестителя Руси-України Князя Володимира Великого й першої християнки у княжому роді - його бабці Княгині Ольги. Хтось може скаже, що від часу створення парафії пройшло небагато років, але звернім увагу на те, що з того часу народилися нові покоління, створилися нові подружжя, завелися нові сім'ї - парафію поповнили нові парафіяни до яких приєдналися численні люди з хвилі найновішої еміграції. То ж годиться використати цей ювілейний рік, щоб в котрий раз переосмислити суть парафії свв. Володимира й Ольги нам тих, що в ній виростали на протязі 40 років, ознайомити з нею нових парафіян, які пригорнулися до неї, та й пригадати собі нам, вже нечисленним основоположникам парафії, про те, що тому 40 років, в морі чужого різномаїття, була велика мужність і глибоке бажання станути на позицію зберігання практики нашого церковно-релігійного життя в рамках нашого церковного обряду та прадідівських церковних звичаїв, які, взяті разом, творять унікальність нашої Української Греко-Католицької Церкви. Ми розуміємо, що наша Українська Греко-Католицька церква не є якимсь обрядовим додатком до поняття “Католицька церква”, але унікальна, помісна церква в євхаристійному сопричасті з двома духовними центрами - Константинополем та Римом. Пригадаймо, що її духовною базою є візантійське християнство, що його запровадив для нашого народу наш великий князь Руси-України Володимир Великий, яке до сьогодні ісповідує наша Українська Православна Церква, і з яким нас в’яже не тільки наша обрядовість, але також східнє богочестя. Водночас, через унію, - ми пов’язали себе з римським престолом, тобто, зі західнім християнством. Тому для нас українців повинно бути пріоретом діялог з нашими православними братами в інтересах нашої національної єдности. “Боже Слово зігріватиме людські душі, коли люд в єдності; відсутність єдності - родить ненависть” - це слова, які я чув із уст Їх Святости Патріярха Філарета, коли минулого року я мав щастя з ним зустрічатися, і які перекликуються із гаслом “За єдність Церкви і Народу”, що викарбував для нас в минулому столітті Блаженніший Патріярх Йосиф. Це повинно бути основою нашої сучасної християнської ідеології. Ювілей 40-річчя - своєрідний ювілей, хоч би тому, що число 40 має своє особливе значення в святому письмі. Знаємо, що Мойсей, через якого нам були дані 10 Божих Заповідей, блукав 40 років у пустині, заки прийшов до обіцяної землі. Ісус Христос провів 40 днів у пустині, у пості та духовному випробуванні, не піддаючись спокусам цьогоземного життя. Та й ми, що стали на шлях змагань за надання Нашій Українській Греко-Католицькій Церкві патріяршого устрою, яким користується багато східних церком (тільки чомусь не наша), несемо певний тягар, будучи парафіянами парафії свв. Володимира й Ольги, яка стояла й стоїть в авангарді тих змагань. За 40 років існування парафії свв. Володимира й Ольги, поруч її створення, мало місце чимало інших світлих подій: - її гостинне перебування у православному соборі св. Князя Володимира на правах комірного, заки було збудовано свій власний храм і ті десятки гарних товариських зустрічей із православними братами, відвідини з різних нагод нашого собору нашими владиками, в тому патріярхами: - Йосифом, Мирославом-Іваном та Любомиром, плідна праця Філії Українського Католицького Університету, яким опікувалася наша парафія, і в якій були виховані молоді священники, на жаль сьогодні не з нами, численні духовні поїздки до Риму, побудова Культурного осередку, душпастирська праця багатьох священнослужителів у нашому соборі й багато, багато інших різних подій, які, в'зяті разом, зробили нашу парафію відомою в діяспорі. Навіть цього року, побуваючи літом в Україні, не питали мене про інші парафії в Америці, а розпитали про парафію свв. Володимира й Ольги, а довідавшись, що я є її парафіянином, розпитували про неї з більшим зацікавлення. Свої ювілейні святкування парафія розпочала ще минулого року, 14 жовтня, саме у день празника Покрова Пресвятої Богородиці й буде продовжувати їх на протязі цілого року. В цьому дусі вже в неділю, 27 січня, відбудеться в нашому соборі святковий захід - концерт колядок за участі церковних хорів та хору СУМу. Дата 14 жовтня має для парафіян свв. Володимира й Ольги вагоме значення. 36 років тому, саме в день свята Покрова Пресвятої Богородиці, парафіяни перейшли до свого власного новозбудованого храму - собору свв. Володимира й Ольги, який освятив Блаженніший Патріярх Йосиф. Тому свято Покрови стало празничним святом парафії. Буде ще неодна нагода цього року згадувати емоційні переживання парафіян, як вони тисячним походом з церковними та національними коругвами, з хрестом на чолі, з релігійними піснями на устах, від православного собру св. Князя Володимира, що на перехресті вулиць Оклей і Кортез, пройшли повільною ходою по вулиці Оклей до перехрестя із Суперіор, до своєї власної церкви. Це був незабутній похід! Прийшли до тієї церкви, яку самі збудували за свої щедрі пожертви, після того, як 28 липня 1968 року, тоді ще Верховний Архиєпископ і Митрополит Йосиф Сліпий, під час врочистої архиєрейської Святої Літургії в Ґранд парку, в сослуженстві двох митрополитів та багато наших єпископів, в присутності багатотисячного збору вірних, оголосив створення парафії, яка присвоїла собі назву свв. Володимира й Ольги тому, що це був день Володимира. Парафія свв. Володимира й Ольги була створена для тієї частини колишніх парафіян катедри св. Отця Миколая, які, після переходу катедри на Григоріянський календар, хотіли зберігати обряд, який винесли з Батьківщини, який в підпіллю зберігали їхні брати і сестри в поневоленій комуністичною владою Україні. На рішення про створення нової парафії була згода тодішнього єпископа Ярослава Ґабра і владика був поінформований, що новостворена парафія буде придержуватися традиційних практик Української Греко-Католицької Церкви. Владика навіть підшукав був для нової парафії маленьку церковцю, з якої, на жаль, парафія не скористалася, бо це була маленька капличка і не могла задовольнити великого числа парафіян новоствореної парафії. Тому провід новоствореної парафії прийняв рішення побудувати свою власну церкву, розмірами відповідну до своїх потреб. Залишаючись в повній єдності з нашою церковною структурою, однак парафіяни зберегли за собою юридично самостійне управління надбаним майном - над новозбудованою церквою та іншими матеріяльними об’єктами. Такий стан парафії залишилася по сьогоднішний день. Релігійне життя в парафії свв. Володимира й Ольки за час її існування було прикладним, бо Парафіяльна рада на позицію пароха знаходила таких священників, які були віддані ідеї зберігання наших традиційних вартостейі - нашого обряду, звичаїв, піддержували громадську діяльність нашої чикаґської спільноти. Тому то й був побудований наш Культурний Осередок, щоб не тільки служити приміщенням для церковних цілей парафії, але також місцем для плекання й розвитку в ньому нашого культурного життя. Особливою рисою новоствореної парафії була не тільки вірність прадідівському обрядові, який витворило на протязі років наше східнє богопочитання, але також змагання за завершення нашої Української Греко-Католицької Церкви патріяршим устроєм, яке базується на тих прероґативах, що їх мали на увазі наші владики, як в 1596 році підписували Берестейську унію. На жаль, будучи поневоленим народом, наша церква втратила багато з тих привілеїв, що були виложені в документах Берестейської унії. 40 років тому, на жаль, не було багато тих, що підтримувати ідею патріярхату. Сьогодні стан змінився. Маючи сьогодні свою незалежність, свою територію, синод нашого епископату, надання нашій Українській Греко-Католицькій Церкві патріяршого завершення - це вже тільки питання часу. В цей ювілейний рік парафіяни свв. Володимира і Ольги повинні відчувати душевний спокій і радіти, що не зблудили з дороги, продовжуючи зберігати свою традиційну церковну обрядовість, і можуть бути певними, що одного дня будуть зроблені вагомі рішення стосовно нашої Української Греко-Католицької Церкви не на базі політичної коньюктури, але на базі суторелігійних міркувань, виходячи із потреб її вірних, спрямованих на прославу Бога і спасіння їхніх душ.  Обговорити цю статтю у форумі додано: 17-01-2008 // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1200563619.html
Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.
|
|
||||||||||||||||||
Українська банерна мережа
(Copyleft) maidan.org.ua, 2001-2007
|
|||||||||||||||||||