Збір інформації проводився згідно постанов і доручень КМУ, що видані з метою профілактики правопорушень під час виборчого процесу.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

МВС України є центральним органом державної виконавчої влади, тому згідно ст. 19 Конституції України зобов'язано діяти пише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отримання інформації шляхом проведення територіальними органами МВС України вибіркових перевірок та опрацювання даних Державної прикордонної служби України відповідач мотивував виконанням своїх повноважень щодо профілактики, попередження та запобігання порушень законодавства та вчиненню злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав громадян; контролю додержання паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства; виявлення зловживань у сфері обліку громадян; забезпеченням виконання вимог Конституції України, Законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», «Про вибори народних депутатів України» та Указу Президента України «Про забезпечення реалізації виборчих прав громадян України, законності, прозорості та відкритості виборчого процесу на позачергових виборах до Верховної Ради України» від 4 липня 2007 року № 593.

Між тим, згідно законодавчих актів, що визначають загальну компетенцію органів внутрішніх справ, таких повноважень МВС України не надано.

За приписами ст. 2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань І адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Згідно до пунктів 2, 6, 14 ст. 10 Закону України «Про міліцію» міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана: виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення; контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.

Відповідно до п. 24 ст. 11 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення по фактах порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до компетенції міліції, а також у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції; вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року № 1138/2000 (далі — Положення про МВС України), МВС України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.

До завдань МВС України належать: організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки; забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень; забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи (п. 3 Положення про МВС України).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що збір та поширення інформації в даному випадку здійснені без відповідних законодавчих підстав згідно Закону України «Про міліцію» та інших законодавчих актів, що визначають загальну компетенцію органів внутрішніх справ.

Проаналізувавши положення Закону України «Про вибори народних депутатів України», суд приходить до висновку про те, що МВС України в даному випадку не діяло згідно спеціальних положень законодавства, що регулюють порядок підготовки та проведення виборів.

Законом України «Про вибори народних депутатів України» чітко передбачено повноваження органів внутрішніх справ щодо складання та уточнення списків виборців.

Зокрема, за приписами п. 1 ч. 8 ст. 1023 Закону України «Про вибори народних депутатів України» керівник відповідного районного (міського, районного у місті) органу Міністерства внутрішніх справ України подає до відповідної робочої групи обліку виборців не пізніш як за тридцять днів до дня виборів відомості про громадян України:

а) про громадян України, зареєстрованих за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, яким після дня останніх виборів депутатів виповнилося або на день позачергових виборів виповниться 18 років;

б) про осіб, які після дня останніх виборів депутатів набули громадянства України та отримали тимчасове посвідчення громадянина України або паспорт громадянина України і зареєстровані за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

в) про виборців, які після дня останніх виборів депутатів змінили реєстрацію місця проживання в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

г) про виборців, які після дня останніх виборів депутатів зареєстрували своє місце проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

д) про виборців, які після дня останніх виборів депутатів зняті з реєстрації за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

е) про осіб» громадянство України яких припинено після дня останніх виборів депутатів.

Зазначені відомості є підставою для уточнення робочими групами обліку виборців списків виборців (ч. 12 ст. 1023 Закону).

Аналізуючи положення ч. 4, 5, п. 1 ч. 8 ст. 1023 Закону України «Про вибори народних депутатів України», суд приходить до висновку, що цим законом не передбачено проведення органами МВС України перевірок, опитувань громадян України, збирання будь-яким чином іншої інформації щодо осіб, які можуть не прийняти участь в голосуванні, фактично відсутні за місцем проживання, в тому числі у зв'язку із знаходженням за межами України.

Інших вимог щодо надання аналогічної інформації органами МВС України виборчим комісіям Законом України «Про вибори народних депутатів України» не передбачено.

Між тим, згідно листа від 17.09.07 р. № 14818/Кн МВС України провело збір даних, не передбачених зазначеними вище положеннями Закону, що, на думку суду, свідчить про протиправність дій відповідача.

Слід зазначити, що протиправність дій відповідача вбачається ще й з того, що МВС України своїм листом від 14.08.07 р. № 13057/Кн звернулося до керівництва Адміністрації Державної прикордонної служби про надання персоніфікованої інформації про виїзд громадян України за кордон з 2003 року по цей час.

Отримавши відомості про це, МВС України в оскаржуваному листі зазначило, що на час їх надання кількість осіб, що не повернулася в Україну, становить 3 323 000 громадян, чим підмінив функції, покладені на Державну прикордонну службу України і займався невластивими для МВС України функціями.

Аналізуючи вищевказані норми, суд приходить до висновку, що і в цій частині відповідач виконував невластиві для нього функції і, займаючись збором інформації, під виглядом запобігання порушень законодавства та вчинення злочинів проти виборчих прав громадян, протиправно направив їх на адресу ЦВК. Повноваження МВС України та його територіальних органів при складанні списків виборців для проведення голосування на позачергових виборах народних депутатів України 30.09.07 р. визначені п. 1 ч. 4 ст. 44, ч. 4 п. 1 ч. 8 ст. 1023 згаданого Закону. Суб'єктами, до яких органами внутрішніх справ подаються передбачені законом відомості про громадян, є відповідні робочі групи обліку виборців та окружні виборчі комісії територіальних виборчих округів.

Це підтверджено реагуванням в постанові ЦВК № 469 від 21.09.07 р. «Про звернення Міністерства внутрішніх справ України, зареєстрованого в Центральній виборчій комісії 17 вересня 2007 року за № 21-24-8939», п. 7 якої ЦВК зазначило про неможливість використання поданої МВС України інформації під час організації та проведення позачергових виборів народних депутатів України 30.09.07 р.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно направив лист № 14818/Кн від 17.09.07 до ЦВК, оскільки він є неналежним суб'єктом звернення з такою інформацією, а ЦВК є неналежним суб'єктом розгляду зазначеної інформації.

Відповідачем не вказано протягом якого періоду відбулися зазначені зміни щодо виборців, інформація про в'їзд — виїзд громадян України аналізувалася ним не від дня останніх виборів депутатів, а починаючи з 2003 р., що свідчить про порушення ч. 8 ст. 1023, п. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та перевищення своїх повноважень.

Зазначені дії відповідача порушують порядок взаємодії з робочими групами обліку виборців та забезпечення їх необхідною для складання загальних списків виборців інформацією, які покликані сприяти складанню та уточненню списків виборців, вносять дисбаланс в роботу постійно діючого державного органу, до повноважень якого відноситься організація підготовки і проведення виборів народних депутатів України, та фактично є втручанням органу державної влади у виборчий процес.

Оскільки збирання відомостей про виборців відбулося з порушенням та всупереч встановленого чинним законодавством України порядку, то передана відповідачем інформація не може бути використана Центральною виборчою комісією, Окружними та дільничними виборчими комісіями під час виборчого процесу та не є підставою для внесення змін у списки виборців чи використана при встановленні результатів голосування.

Покликання відповідача та 3-ї особи на те, що оспорюваний лист був скерований на виконання постанов КМУ від 27.06.07 р. № 885 «Про деякі заходи, пов'язані з удосконаленням системи обліку громадян, що використовується для забезпечення виконання законів України», від 05.09.07 р. № 1097 «Про деякі заходи щодо здійснення державного контролю за дотриманням порядку складання загальних списків виборців», окремого та інших доручень 3-ї особи від 02.08.07 р., 06.09.07 р. не можуть прийматися до уваги.

Відповідними указами Президента України від 30.08.07 р., 07.09.07 р. та 14.09.07 р. дії зазначених постанов зупинено із внесенням конституційних подань до Конституційного Суду України.

Таким чином, станом на 17.09.07 р. жодних доручень КМУ, які б мали законну силу, не було.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Виходячи з аналізу позовних вимог, положень законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що Міністерство внутрішніх справ України вчинило оскаржувані дії щодо збирання і поширення інформації необґрунтовано, з перевищенням повноважень, у спосіб, що не передбачений чинним законодавством України, та з порушенням встановленої заборони втручання органу державної влади у виборчий процес.

Судові затрати не стягаються у зв'язку з відмовою позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 1023 Закону України «Про вибори народних депутатів України», ст.ст. 160 — 163, 174-175, 177 КАС України, суд —

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати дії Міністерства внутрішніх справ України зі збирання, зберігання, використання та поширення інформації, зазначеної у листі № 14818/Кн від 17 вересня 2007 року, шляхом подання її до Центральної виборчої комісії — протиправними.

3. Постанова може бути оскаржена в порядку і в строки, передбачені ст. 177 КАС України.

Добавить комментарий:

Ваше имя:*
Ваш e-mail
Текст комментария:
Введите код:
* - поля, обязательные для заполнения