політика і культура

Святослав Вакарчук: “Хто ж тоді, як не...” Тетяна Терещенкова, для “MediaPost”

Бути справжнім фаном “Океану Ельзи” (у моєму випадку - щирою фанівкою-”океанівкою”:)) - випробування не для людей зі слабкими нервами: у середині 90-х доводилося вислуховувати увесь безмір ранньоукраїнського музпродукту, що зринав серед радіохвиль “Променя”, аби почути голос - ще без хрипливості - молодого Славка Вакарчука; наприкінці 90-х потрібно було вміло дати відсіч тим новоспеченим фанам, які після кількох перемог львівських хлопців по закордонах раптом “в’їхали” в їхню музику; в 2004-му році “ОЕ” розпався (з “Е” утворився “Естетік Ед’юкейшн”) і став - що-б-там-не - інакшим… І ось тепер фана-”океана” випробовують знову, так… по-інквізиторському: замість нових пісень Святослав Вакарчук пропонуватиме тепер нові… законопроекти.   далее 

не-критичні нотатки

Про сім’ю, особистий простір, краудинг та канібалізм Катріна Хаддад

Не обов’язково читати сучасних філософів, аби помітити: сім’я в ниніш­ньому суспільстві дещо видозмінюється. Якщо десь у XIX ст. спостерігався розпад великих родин, що включали кілька поколінь (батьки, одружені діти, одружені онуки і так далі), в результаті чого вже у столітті ХХ зберігся майже виключно нуклеарний тип сім’ї (подружжя і діти), то в нинішньому столітті, остерігаються науковці, сім’я все частіше складається з однієї людини. Дискутувати з приводу позитиву чи негативу такої сім’ї - справа невдячна: як і в кожного явища, є в ній позитивні й негативні боки. А от причини такої зміни значно цікавіші. Серед них, зо­крема, сучасний життєвий простір.   далее