Як повідомили у прес-службі міського голови Івано-Франківська, ідея спорудити пам’ятник провідникові ОУН-УПА Степану Бандері в Микитинцях у нинішнього сільського голови Михайла Сіщука виникла ще у 1991 році, коли країна тільки виборювала свою незалежність.
Кошти на пам’ятник збирала громада села, міський голова Івано-Франківська, депутати міської ради Івано-Франківська.
Створив погруддя провідника ОУН скульптор Василь Вільщук.

Пам’ятник Степану Бандері встановили біля сільської церкви. За задумом ініціаторів встановлення пам’ятника, дорогою до школи діти, проходячи повз Храм Божий, завжди «бачитимуть історичну особу борця, який зробив все для створення нашої незалежної держави і віддав життя за цю ідею».

Окрім пам’ятника Бандері в селі також споруджено пам’ятник Лесі Українці, який буде відкрито 1 вересня на подвір’ї школи.

Як повідомлялося також в  Івано-Франківській області на горі Яворина 14 липня відкрили пам’ятник провіднику Організації українських націоналістів Карпатського краю Ярославу Мельнику. Подія відбулася в рамках фестивалю патріотичної пісні Повстанська ватра.

Крім того 9 липня пам'ятник-погруддя Роману Шухевичу, головному командиру Української повстанської армії, відкрили у селі Тюдів на Івано-Франківщині.

Монумент встановили з нагоди 100-річчя від дня народження Романа Шухевича. Кошти на його встановлення збирала громада села Тюдів Івано-Франківської області за підтримки місцевої влади та меценатів.

Бандера Степан Андрійович народився 1 січня 1909 року на Галичині.

Дитинство Степан провів в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень

Бандера закінчив українську гімназію в Стриї, був учасником Пласту.

З вересня 1928 року до 1933 року вчився у агрономічному відділі Високої Політехнічної Школи. Перед дипломним іспитом через політичну діяльність його було заарештовано і ув'язнено.

В студентські роки Степан Бандера брав активну участь в організованому українському національному житті.

В 1932-1933 рр. виконував функцію заступника крайового провідника, а з 1933 року був призначений на становище крайового провідника ОУН і крайового коменданта Української Військової Організації на Західноукраїнських землях.

В липні 1932 р. Бандера від Крайової Екзекутиви  ОУН брав участь у Конференції ОУН у Празі.

В червні 1934 р. був ув'язнений польською поліцією. В кінці 1935 на початку 1936 р. відбувся процес перед окружним судом у Варшаві, в якому Бандера, разом з 11 іншими обвинуваченими, був суджений за приналежність до ОУН та за організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького.

Бандеру засудили до смертної кари, яку було замінено на довічне ув'язнення. 13 вересня 1939 року вийшов на волю.

В першій половині січня 1940 року Бандера виїхав до Італії.

У лютому 1940 р. було створено Революційний Провід ОУН, який очолив Степан Бандера. Через рік Революційний Провід скликав II Великий Збір ОУН, на якому одноголосно було обрано головою Проводу Степана Бандеру. Під його проводом ОУН знову стає кипучою революційною організацією. Вона розбудовує організаційну мережу на українських землях, створює похідні групи ОУН.

Перед початком німецько-російської війни Бандера ініціює створення Українського Національного Комітету для консолідації українських політичних сил для боротьби за державність. Рішенням Проводу Організації 30 червня 1941 р. проголошено відновлення Української Держави у Львові, але німці заарештували Бандеру вже через декілька днів після акту проголошення віднови Української Держави.

Степан Бандера був німецьким в'язнем до грудня 1944 р. Німецьке командування бажало приєднати до своїх сил ОУН і УПА, як союзника проти Москви. Німецьку пропозицію Степан Бандера відкинув і на співпрацю не пішов.

На Крайовій нараді Проводу ОУН на Українських Землях у лютому 1945 року було обрано нове Бюро Проводу в такому складі: Бандера, Шухевич, Стецько.

Степан Бандера став знову Головою Проводу всієї ОУН. Як провідник ОУН, Бандера у післявоєнний час вирішує далі продовжувати збройну боротьбу проти Москви.

У 1948 р. в Закордонних Частинах ОУН створюється опозиція, якій Степан Бандера протистояв в площині ідейній, організаційній і політичній.

З серпня 1952 року він пішов з посту Голови Проводу всієї ОУН. Але це його рішення не було прийнятим і Бандера залишився надалі Провідником ОУН до своєї смерті в 1959 р.

15 жовтня 1959 року в Мюнхені Богдан Сташинський за наказом радянського керівництва вбив Степану Бандеру, вистріливши зі спеціального пістолету в лице Степану Бандері струменем розчину ціаністого калію.

17 листопада 1961 року, німецькі судові органи проголосили, що вбивцею Степана Бандери є Богдан Сташинський, якого було засуджено до 8 років ув’язнення.

Німецький Верховний Суд у Карлсруе  ухвалив, що головним обвинуваченим у вбивстві Бандери є радянський уряд.

В iнтерв'ю росiйськiй газетi Комсомольская правда, опублiкованому у номерi за 6 грудня 2005 року, колишнiй голова КДБ СРСР Володимир Крючков визнав що «убийство Степана Бандеры было одним из последних устранений КГБ насильственными методами нежелательных элементов» .

20 жовтня 1959 року Степана Бандеру поховали на мюнхенському цвинтарі Вальдфридгоф.

 http://www.korespondent.net