Ярослав Сватко: У рік Бандери (з промови на сходинах)

додано: 31-12-2007 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1199122144.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Для Майдану

• Україна • Суспільство •

Дорогі Подруги й Друзі!
Рік тому ми зустрічались тут же в день уродин Провідника, починаючи рік Романа Шухевича і УПА, якою він командував. Не маємо чого нарікати, на рік, що минув: ось поруч стоїть пам'ятник Степанові Бандері, якого ми так довго чекали, і день появи якого самі наближали, але головне – за цей рік багато в чому змінилась суспільна свідомість українців. В ідеологічній площині 2007 рік приніс нам явне загострення боротьби навколо питання УПА і всього нашого визвольного руху. Для нас це хороша ознака – з мертвими рухами ніхто не бореться, і якщо з уст експонованих політичних діячів ми чуємо абсурдні звинувачення в бік, наприклад, Романа Шухевича, який загинув більше, ніж піввіку тому, то значить, що справа, за яку він боровся, жива і актуальна, а гасла, під якими воювала УПА – й сьогодні несуть надію поневоленим народам, і смертельну небезпеку імперіялістам.

Сьогодні ми починаємо рік Степана Бандери. Він був провідним діячем і символом визвольного руху, який мав свою ідеологію, свої цілі і своє розуміння світового устрою, та місця України в цьому устрої. Мусимо пам'ятати – гасло “Свобода народам – свобода людині!”, яке було написане на прапорах УПА, вперше з'явилося в програмних документах ОУН на тому зборі, де Степана Бандеру вперше обрали Провідником. Мусимо розуміти – у концепції вільних народів у вільному світі є лише одна лінія дотику з концепцією поділу світу між імперіями – це лінія фронту боротьби за національну і людську свободу. Тому не сподіваймося на компромісні рішення з тими, хто цю свободу заперечує, бо Бандера своїми ідеями, практикою своєї боротьби, просто фактом свого недовгого, але заповненого великим змістом життя, руйнує їхній імперіяльний світ. Не маючи ідеологічних арґументів проти права нації і людини на свободу, вони й далі витягуватимуть на світ фабриковані радянським агітпропом фальшивки. Не переймаймося. Якраз галас антиукраїнських сил навколо вигаданих “злочинів УПА” дозволив привернути увагу багатьох байдужих людей до проблеми і донести до них справжні гасла, під якими УПА боролась. У світі, де доступ до інформації є вільним, ми не повинні боятися зудару ідей. Хай пропонують альтернативу бандерівським гаслам – та чи багато людей буде готових віддати за ці ідеї життя так, як віддавали бандерівці, врешті, як віддав сам Бандера?

Україну не збудують байдужі люди. Навіть той стан національної незалежности, який ми маємо сьогодні, здобутий ціною життя людей, які загинули за ідеї, сформульовані ОУН в далекому 1941 році. Зауважмо, не ціною чужого, але лише власного життя. Це закон історії – якщо немає людей, готових гинути за ідею – значить, ідея ялова. У наших ідейних противників підхід протилежний – вони не готові гинути, але готові вбивати задля побудови імперії. Ось Вам ще одна лінія дотику – лінія фронту. Ось пояснення геноцидів, які ми маємо в світовій історії, і можливо, для когось – новий погляд на першу заповідь Декалога: “Здобудеш Українську Державу, або згинеш в боротьбі за неї!” Рік Бандери повинен здобути для нас нових людей, готових жити для України. І віддати для неї хай навіть не все життя – можна годину, день, місяць – але без жодних передумов, альтруїстично, так, як це робили ті бандерівці, які віддали за Україну життя до остатку, не отримавши від держави, за яку вони боролись, ні визнання, ні доброго слова.

Так само, як рік Шухевича не зводився для нас виключно до особи Головного Командира УПА, а й до вшанування пам'яти всіх бійців його армії, так і рік Бандери не повинен замкнутися на одній лише особі Провідника. За ним ішли люди, непересічні особистості, це вони взяли його ім'я собі на прапор – і їх діяльність, в сукупності з визнанням Степана Бандери своїм Провідником, – це найкраще підтвердження історичної масштабності лідера революційної ОУН. Люди, які творили Акт 30 червня і заплатили за це своїм життям, повинні бути вшановані та нагороджені державою посмертно – і це буде державне визнання правильності боротьби за національну і людську свободу, яку від їх імени проголошував Степан Бандера. На нагороди України заслуговують не лише ті, хто зі зброєю в руках не дозволив провести в перші роки радянської окупації колективізацію і голодомор на Західній Україні, а й ті, хто загинув у катівнях ґестапо, в концтаборах Аушвіца і Заксенгаузена – Іван Климів-”Леґенда”, Іван Ґабрусевич, брати Степана – Василь і Олександр, Микола Лемик, розстріляний ґестапівцями біля Миргорода, Дмитро Мирон-”Орлик” чи провідник Криворіжчини Сергій Шерстюк. Історія героїзму та самопожертви бандерівців не була однобокою, і крім Кінґіру та Норільська ми повинні пам'ятати про два бандерівських бараки в Аушвіці та примусити державу відкрити там меморіял. Лише тоді і сам Степан Бандера, і весь бандерівський рух, постануть ідейно цілісними, готовими боротися за незалежність України з будь-яким окупантом та в будь-яких обставинах.

Чого я всім нам бажаю досягти з Божою поміччю в рік Бандери.
Слава Україні!

додано: 31-12-2007 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1199122144.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.