У понеділок 22 жовтня у вранішній передачі новин 1-го каналу республіканського радіо (тій, що розпочинається о 7 годині) прозвучав матеріал, присвячений Вінницькій молодіжній організації «Наше Поділля», керованій Юрієм Степанцем. Цього разу розповідь йшла про опитування, яке було здійснене цією організацією у 4-х вінницьких університетах – аграрному, педагогічному, технічному і торговельно-економічному в рамках проекту «Подолати корупцію у вузах – подолати дракона в собі», на фінансування якого виділено іноземний грант в розмірі 15 тисяч доларів. У програмі цього гранту обов’язковими елементами є проведення опитування у студентському середовищі та оприлюднення у засобах масової інформації його результатів.
   Суть результату цього опитування звелась до твердження, що деякі студенти самі пропонують викладачам гроші за гарну оцінку на екзамені при відсутності знань, аби лише не вчити те, що, на думку цих студентів, їм не буде потрібне у житті. Наведу цитату із цього матеріалу: «Як розповіли двоє студентів-програмістів, їм вигідніше заплатити гроші і не вчити застарілі програми, якими зараз ніхто не користується. А в цей час краще піти на роботу і вчити те, що дійсно знадобиться». — Сказала керівник проекту Валентина Лотоцька. А висновок цих борців з корупцією у вищих навчальних закладах можна передати ще однією цитатою з почутої інформації: «У житті все змінюється щотижня, а викладач продовжує читати з пожовклих листків застарілі предмети, які нікому не потрібні. Було б логічно сформулювати певні рекомендації для Міністерства освіти, яке б переглянуло навчальні програми. Тоді студенти зацікавлені будуть вчитися і ставати кваліфікованими спеціалістами, а не давати хабарі», — впевнений Юрій Степанець.
   Із цих цитат ясно, що ні Юрій Степанець, ні Валентина Лотоцька не мають навіть уявлення про те, як і наскільки часто групи провідних професорів з провідних університетів за ініціативою Інституту інформаційних технологій і змісту освіти міністерства складають навчальні плани спеціальностей і типові програми навчальних дисциплін, які рецензуються методичними комісіями міністерства, до яких входять теж провідні професори з провідних університетів, і затверджуються колегією міністерства, до складу якої крім керівників самого міністерства входять і ректори провідних університетів. Не мають ці борці з корупцією й уявлення про те, як на основі типових програм дисциплін в університетах складаються робочі програми, за якими йде викладання цих дисциплін. І ці робочі програми теж рецензуються на рівні методичної комісії кожного університету і затверджуються Ученою радою цього університету. Тож, за «пожовклими листками застарілих» конспектів можна читати лише ті дисципліни, окремі розділи яких не змінюються з часом, наприклад, математику, де поняття «похідної» чи «інтеграла» як було введено колись, так і житиме у віках, або фізику, де закони Ньютона від плину часу не змінюються. Що ж стосується комплексу дисциплін з програмування, то їхні робочі програми переглядаються і коригуються кожні два-три роки.
   У цьому вранішньому повідомленні республіканського радіо не конкретизуються чиї це студенти-програмісти, які заявили при опитуванні, що вони не бажають вчити застарілі програми, а платять викладачам за отримання позитивних екзаменаційних оцінок без вивчення цих програм. Але із перерахованих університетів програмістів готують лише у нашому університеті, тож, прослухавши це радіоповідомлення, я вирішив не робити вигляд, що нашого університету це не стосується, а дослідити підняте борцями з корупцією питання детальніше і вжити відповідних заходів, якщо хоч щось із оприлюдненої інформації підтвердиться. Тож, уже о 9-й годині ранку на засіданні ректорату я зачитав інформацію під заголовком «Студентам вигідніше давати хабарі, ніж вчити те, що в житті не знадобиться», яку зняв вранці з сайту www.20minut.ua і яка повторювала слово у слово те, що було сказано на 1-му каналі республіканського радіо. До речі, цитати я навів саме з цієї сайтівської інформації. Після обговорення почутого на ректораті було прийнято рішення, по-перше, створити комісію з провідних викладачів, які не є працівниками Інституту інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії, що читають дисципліни програмування у студентів-програмістів, якій доручити розглянути усі робочі програми з цього циклу дисциплін і надати висновки про їх відповідність реаліям сьогодення; по-друге, було запропоновано дирекції Інституту ІТКІ зустрітись зі студентам-програмістами, які взяли участь в опитуванні, і попросити їх навести конкретні факти того, що хтось із викладачів ставив екзаменаційні оцінки не за знання, а за гроші; по-третє, у вівторок 23 жовтня після занять в актовому залі провести зустріч ректора і членів ректорату зі студентами 3,4,5 курсів та викладачами кафедр ІнІТКІ, на якій обговорити інформацію, надану студентами-програмістами опитувачам і проінформувати колектив Інституту ІТКІ про заходи, які вживатимуться з цього приводу ректоратом університету.
   А до кінця цього понеділка я уже мав інформацію про те, що ніякого опитування у нашому університеті не було, а посилання на двох студентів-програмістів виявилось основаним на думці одного із наших випускників бакалаврату, який є одним із виконавців вищевказаного проекту і отримувачем частини коштів іноземного гранту, та його не названого товариша, який від когось теж не названого чув, що, начебто, ходили чутки про якусь дисципліну, яку можна не вчити, а заробити оцінку по ній у якогось викладача за гроші. Ніякої конкретизації ні дисципліни, ні викладача, ні товариша цей випускник-виконавець не надав. З’ясувалось також і те, що посилання на «застарілі програми дисциплін, якими зараз ніхто не користується», виникло у зв’язку з тим, що два роки тому у нас в університеті студентів-програмістів (і не лише їх!) змусили крім широко розповсюдженої операційної системи Windows вивчати також операційну систему Linux, жодного із дистрибутивів якої на жодному підприємстві та у жодній організації у Вінниці не використовують. До речі, це саме я переконав ректорат і Учену раду університету ввести додатково у навчальні програми дисциплін з програмування та з інформатики у нашому університеті операційну систему Linux. А вийшов з такою пропозицією я після того, як дізнався, по-перше, що операційна система Linux є базовою у Китаї, де майже не користуються операційною системою Windows, до якої звикли США, Європа і ми; по-друге, що усі дистрибутиви Linux є безкоштовними, оскільки вони розробляються великою групою програмістів із різних країн, які намагаються у такий спосіб підірвати монополію фірми Microsoft – розробника операційної системи Windows, ліцензійні дистрибутиви якої досить дорогі, а використання не ліцензійних переслідується законом; а по-третє, що створюється державна програма розвитку економічних, наукових та культурних зв’язків України з Китаєм, в рамках якої у нас з кожним роком збільшуватиметься кількість студентів із Китаю. І перш ніж вводити у навчальні програми дисциплін програмування та інформатики операційну систему Linux ми на факультеті підвищення кваліфікації ще два роки тому навчили користуватися дистрибутивами цієї системи усіх наших викладачів, які викладають ці дисципліни.
   У вівторок 23 жовтня о 14 годині 15 хвилин в актовому залі університету розпочалася запланована зустріч членів ректорату зі студентами та викладачами ІнІТКІ. На ній я зачитав приведену вище інформацію, яка була знята у понеділок з вищенаведеного сайту, а також розповів усе те, про що вдалося дізнатися з цього приводу до початку зустрічі. Торкнувшись питання необхідності освоєння операційної системи Linux, я розповів і про те, звідки можна отримати додаткову інформацію про цю операційну систему. Нагадавши про такі дистрибутиви операційної системи Linux як Freespire, OpenSuSE i Mandriva, які можна безкоштовно і при цьому законно «скачати» з сайту Linux Distribution Chooser для використання, я звернув особливу увагу слухачів на дистрибутив Ubuntu, який має російськомовну версію Runtu, а також на те, що будь-який дистрибутив системи Linux можна завантажити з компакт-диска, не руйнуючи системиWindows, яка встановлюється на усі комп’ютери, що реалізуються вітчизняними чи закордонними фірмами в Україні.
   Відповівши на запитання студентів, я завершив цю зустріч обіцянкою, що результати роботи комісії, створеної для вивчення питання, піднятого молодіжною організацією борців з корупцією, будуть оприлюднені на моєму персональному сайті та на сайті університету.

   Б.І. Мокін
   ректор Вінницького національного технічного університету,
   доктор технічних наук, професор,
   академік Академії педагогічних наук України