Громадсько-полiтичний журнал
"Киянка"
1, 2005
ТРАГIЧНЕ ВIДЛУННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА
Не знайдеться жодної людини, яка б не усвiдомлювала наскiльки поширене насильство в сучасному суспiльствi. В усiх частинах свiту гримлять вiйни, щороку зростає кiлькiсть убивств, валтувань, збройних нападiв. Так хочеться думати, що хоча домашнє вогнище, власна сiм'я, є тим надiйним прихистком, де можна сховатися вiд стресiв i перевантажень неспокiйного свiту. Ми прагнемо захисту, пiдтримки та любовi наших рiдних. Проте для значної кiлькостi людей це недосяжно, бо для них саме в родинi мiститься постiйне джерело загрози. Зокрема для дiтей. Працюючи шкiльним психологом, я на власнi очi побачила, як калiчить наших дiтей домашнє насильство.
Нинi, коли вiдбувається усвiдомлення громадянами своїх прав i свобод, домашнє насильство "вийшло на люди". Ранiше воно було замкнене в стiнах будинкiв, про нього не знав нiхто, крiм безпосереднiх учасникiв -насильника та жертви. Сiм'я робила все можливе, щоб все мало пристойний вид.
Iз нотаток шкiльного психолога
Жiнка, мати трьох дiтей, застала свекра в сексуальних стосунках зi своєю молодшою дочкою, п'яти рокiв. У сльозах прибiгла до чоловiка. Чоловiк "вiдреагував": побив дружину й суворо наказав мовчати, бо люди "дiзнаються". Ситуацiя триває.
Ще зовсiм недавно у суспiльствi було не заведено вiдкрито обговорювати проблему домашнього насильства. Нинi колишня заборонена тема стала вiдкритою. Її висвiтлюють у засобах масової iнформацiї. Громадськi органiзацiї розробляють i впроваджують освiтнi програми з питань боротьби з насильством. Вченi не лише визнали проблему використання батьками своїх дiтей як сексуальних, так i фiзичних об'єктiв, а й почали її iнтенсивно вивчати. Дослiдження й експерименти в данiй сферi показують: ця форма насильства iснує давно й достатньо розповсюджена серед людей рiзних нацiональностей, рiзного фiнансового стану, у сiм'ях вiруючих та невiруючих. До фiзичного (тiлесне) та психологiчного (моральне) насильств над дiтьми вiдносять неадекватне батькiвське ставлення до життя в цiлому i до власної дитини зокрема, приниження та загрози з боку батькiв - тобто все те, що руйнує стосунки батькiв i дiтей.
Iз нотаток шкiльного психолога
У багатодiтнiй київськiй сiм'ї анi батько, анi мати не мали постiйної роботи. Регулярно вживали алкогольнi напої. Старша дитина, хлопець, був небажаним, потiм - нелюбим. Батько, як тiльки хлопчик пiшов до школи, з метою "виховання" за кожну погану оцiнку чи провину звiшував його за ногу з вiкна дев'ятого поверху i так тримав, доки у того не починалося сечовипускання. Наслiдок - великий на зрiст, гарний зовнi молодий чоловiк не вмiє налагоджувати стосунки в колективi, лiкується з приводу енурезу.
Хлопець, єдина дитина в сiм'ї службовця (батько на досить високiй посадi, мати не працює) протягом кiлькох рокiв зазнавав покарання за кожну погану оцiнку чи провину у школi. Батько бив його, бо вважав, що дитина високопосадовця має бути кращою в школi. Хлопець почав постiйно брехати батькам. Нинi, за iнiцiативою матерi, пiдлiток регулярно вiдвiдує психолога. Проведено декiлька спiвбесiд iз батьком.
Одна iз найстрашнiших рис насильства - його самовiдтворюванiсть. Доведено, що воно має тенденцiю до повторювання. Воно може "оселитися" в одному поколiннi сiм'ї, проте з кiлькома учасниками. Психологи називають це мiкроциклом, який проходить певнi стадiї:
- стадiя накопичення напруження;
- стадiя гострого нападу;
- стадiя розкаяння;
- стадiя накопичення напруження. I цикл замикається. Це має такий вигляд.
Iз нотаток шкiльного психолога
Стадiя накопичення напруження: жiнка має конфлiкт на роботi, ще й проблеми iз здоров'ям.
Стадiя гострого нападу: в той момент, коли вона перебуває в такому станi, син приносить погану оцiнку за поведiнку, маму викликають в школу. Мати "зривається" i б'є дитину.
Стадiя розкаювання: зрозумiвши, що так чинити не можна, жiнка переживає. Вона просить пробачення в дитини.
Стадiя накопичення напруження: проте обставини в її життi не змiнюються, вона перебуває в конфлiктнiй ситуацiї на роботi, має проблеми iз здоров'ям.
Насильство може вiдтворюватися в кiлькох поколiннях певної сiм'ї -вiдбувається так званий макроцикл. Iз плином часу можуть змiнюватися його зовнiшнi риси: тривалiсть актiв насильства, ступiнь жорстокостi, проте сутнiсть його лишається майже незмiнною. Це завжди примусовий контроль, який одна людина практикує над iншою.
Iз нотаток шкiльного психолога
Дiвчинку з п.ятнадцяти рокiв гвалтував рiдний батько. Мати, на прохання захистити, карала дитину за те, що дочка, мовляв, бреше, каже бозна . що про рiдного тата, годувальника усiєї родини. Пояснювала, що особисто вона розумiє, що батько, головний у сiм'ї, може вдарити її чи дiтей. Нинi дочцi двадцять рокiв, вона двiчi - тричi на рiк лiкується в психiатричному стацiонарi. Її сестра - також жертва насильства з боку батька . погано вчиться, має низьку самооцiнку, порушення нервової системи. У бесiдi iз психологом мати розповiдала, що в дитинствi її часто били батьки.
Вiдомi психологи О.Т. Соколова та I.С. Кон вказують на те, що випадки домашнього насильства в дитинствi вкрай негативно впливають на доросле життя людини: дiвчата мають шанс стати жертвами i в дорослому життi, хлопчики - стати агресорами. Вважається, що будь-яка ситуацiя насильства не є випадковою для жертви. Найчастiше вона пiдготовлена всiєю попередньою iсторiєю життя людини, перш за все, iсторiєю дитячо -батькiвських вiдносин.
Пережите в дитинствi насильство часто призводить до вiддалених наслiдкiв, якi впливають на все подальше життя, оскiльки травматичний досвiд формує специфiчнi сiмейнi вiдносини i "задає" особливi життєвi сценарiї. Так, у бiльшостi випадкiв дорослi, що проявляють насильницькi дiї щодо власних дiтей, самi мали невирiшений, "невiдпрацьований" досвiд насильства в дитинствi.
Насильство, пережите в дитинствi, важко дiагностується в дорослому вiцi. Це пов'язане з iснуванням синдрому "несправжньої пам'ятi". Людина вважає, що її дитинство було цiлком нормальним, а насправдi - сповненим травматичних чинникiв. Це - захисна реакцiя, пам'ять рятує людину, не дає їй постiйно занурюватися в болiснi спомини.
Порушення, що виникають внаслiдок насильства, стосуються всiх сторiн життя дитини: погiршується пiзнавальна сфера, апетит i сон, виникає багато проблем зi здоров'ям, спостерiгаються змiни особистостi, якi не дають нормально самореалiзуватися (зокрема в майбутньому), виникають порушення поведiнки - рання алкоголiзацiя, наркотизацiя, аутоагресивна поведiнка, тобто суїцид, самокатування.
Iз нотаток шкiльного психолога
Юнак щодня потерпав вiд побоїв i нарiкань рiдної матерi, котра звинувачувала його в усiх проблемах i труднощах. Часом хлопець навiть не мiг прийти до школи, бо все обличчя було в синцях. На даний момент це чоловiк 25 рокiв, який протягом кiлькох рокiв вживає наркотичнi засоби й лiкується вiд цiєї залежностi.
Дiвчинка 12 рокiв жила в гарнiй сiм'ї з добрими та уважними батьками, але за пiвроку її життя змiнилося. Батько потрапив в аварiю й загинув, мати почала з горя пити й приводити в дiм незнайомих чоловiкiв. I в один з таких днiв п'яний чоловiк з валтував дiвчинку, а та звернулась до мами. Мама не вiдреагувала на сльози дiвчинки, i дитина намагалася покiнчити життя самогубством.
Дитина , яка перебуває в сiм'ї батькiв, якi чинять насильство, бере на себе вирiшення сiмейних проблем, нехтуючи власними потребами. В результатi вона залежить вiд потреб, бажань, надiй i страху сiм'ї. Такi умови не дають змоги вiдчувати безпеку, любов, нормально поводитися. Для того, щоб привернути увагу дорослого, дитина припиняє висловлювати свої потреби, стає залежною. Внаслiдок чого виникає так звана "проникнiсть кордонiв Я". Дитина не почувається особистiстю, не має власних цiнностей, уболiвань, мрiй. Дитина втрачає здатнiсть виражати емоцiї, у неї порушуються спроможнiсть встановлювати емоцiйнi контакти.
Iз нотаток шкiльного психолога
Батько й мати, якi нiде не працюють, зробили заробiтчанку з рiдної дочки, вiком семи рокiв. Дитина має обов'язок: пiсля школи збирати порожнi пляшки, жебрати чи, взагалi, робити що завгодно, проте принести додому певну суму грошей. Коли вона їх не приносити чи приносить недостатньо . не має їжi, часом її просто виганяють з хати. Дiвчинка упевнена, що годувати сiм'ю - її справа, почувається винною, коли приносить мало грошей.
Нестача батькiвської уваги та любовi, з одного боку, спричинює розвиток невтолимого емоцiйного голоду дитини, а з iншого - невблаганно змiнює образ Я, що формується. Нестабiльнiсть, "ненадiйнiсть"емоцiйних вiдношень створює в очах дитини негативний образ всiх дорослих людей. Дитина, яка дослiджує навколишнiй свiт, потребує пiдтримки дорослого, але натрапляє на порожнечу i байдужiсть. Результат - формування широкого кола психопатологiй, центральне мiсце в якому займає страх, тривожнiсть i байдужiсть.
Одним iз найтравматичнiших для дитини є сексуальне насильство. Вiком ризику стосовно нього є дошкiльний та пiдлiтковий перiоди. На перiод 15-17рокiв вiрогiднiсть стати жертвою сексуального насильства знижується в чотири рази, а у 18 рокiв - у десять разiв.
Обидва цi перiоди є критичними для розвитку дитини, причому з 4 до 16 рокiв дитина зазнає двох основних криз, якi характеризуються формуванням низку новацiй: за надзвичайно короткий вiдрiзок часу дитина змiнюється уся в цiлому. Переживання кризи дисгармонiзує особистiсть маленької людини, робить її чутливiшою, вразливiшою, залежнiшою. Це саме по собi може стати провокацiйним чинником, бо поведiнка дитини перед 7 роками рiзко змiнюється: з'являється манiрнiсть, капризнiсть, уразливiсть. У вiцi 6-7 рокiв дитина втрачає безпосереднiсть, у дiях з'являється iнтелектуальний компонент.
Дiти, що зазнали насильства, у школi мають серйознi проблеми. Дiвчата . замкнутiшi, покiрливiшi, залежнiшi, мають високу тривожнiсть, обмеженi у спiлкуваннi та дiях, досить часто мають статус "знехтуваних" у класi. Хлопчики - агресивнiшi, мають низку успiшнiсть, високу тривожнiсть, нестриманiсть дiй i не прислухаються до слiв дорослих.
Як дiвчата, так i хлопцi мають яскраво вираженi проблеми iз засвоєнням навчального матерiалу та у спiлкуваннi iз дорослими людьми. Постiйна роздратованiсть, невисипання, погане харчування, та постiйний страх не дають змогу дiтям жити повноцiнним життям.
На жаль, домашнє насильство досить поширене в нашому суспiльствi.
Реальне вирiшення цiєї проблеми може вiдбутися лише у взаємодiї педагогiв, психологiв, рiдних жертви насильства з державними установами та засобами масової iнформацiї. Ми маємо знати: насильницькi дiї впливають не лише на окремi особистостi, а й на суспiльство в цiлому, культуру нашої країни та здоров'я нацiї.
Анастасiя Грабовик
психолог
