Майдан / Статті

Карта Майдану

додано: 29-03-2004
magda: Комендантська година, сексоти і третя влада

Версія до друку // Редагувати // Стерти
Fatal error: Call to undefined function exit_error() in /usr/sites/maidan/www/news3/cnt.php on line 20
// URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1080571274.html

Іноді, намагаючись обміркувати мотиви та можливі подальші дії влади, я дивуюся: навіщо їй взагалі було починати процес змін до Конституції, який вже коштував владі загалом та окремим її представникам багато зусиль і не один мільйон доларів, як власних — тобто чесно награбованих, так і бюджетних — тобто нахабно вкрадених, якщо вона, тобто влада, має досить плідний досвід чхання на норми Конституції діючої? Ми вже досить довго, а з особливою інтенсивністю — протягом останніх двох років, — спостерігаємо, що абсолютно неважливо, що там написано в тій Конституції, а про якісь абстрактні демократичні принципи і згадувати якось незручно. Значно легше було би просто вивести на вулицю війська, оголосити надзвичайний стан і правити указом та батогом. До того воно, власне, і йде, тому що все ще є люди, які мають нахабство вимагати дотримання якихось там законів та якоїсь там Конституції, і таке неподобство слід негайно припинити. І схоже на те, що непотрібними конституційно-законотворчими потугами ми зобов'язані лише тому, що декому з основних суб'єктів конституційних перетворень просто подобається сам процес гри з юридичними формулюваннями та написанням законів — бо не стала б ця людина свого часу юристом, якби це їй не подобалося. Коли ця людина вдоста награється, ми і отримаємо повноцінний військовий стан в країні. А поки що в процесі гри здійснюються окремі кроки, завдяки яким ми маємо шанс отримати узаконений і постійний напіввійськовий стан в Україні, що навряд чи краще.

24-го березня до Верховної Ради України з будинку по вул. Банковій, 11, надійшов документ під назвою "Проект Закону України Про збори, мітинги, походи і демонстрації", який нібито спрямований на реалізацію встановленого статтею 39 Конституції України права громадян України збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації. Ціла низка положень цього законопроекту в разі його прийняття призведе не до реалізації, а до вражаючого за своїм цинізмом обмеження цього конституційного права, яке в тій самій Європі, до якої нас намагалася наблизити влада спочатку двопалатним парламентом, а тепер безправним президентом, вважається засадничим та невід'ємним елементом демократії.

Довго не розтікаючися думкою по дереву, перейду до неповного переліку (бо повний зайняв би грубезну брошурку) антидемократичних та антиконституційних положень цього перлу юридичної думки, який, зокрема, доводить, що згадана нами вище особа на юриста свого часу, можливо, і вивчилася, але на юриста винятково поганого.

Згадаємо про основи. Відповідно до ст. 64 Конституції конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених самою Конституцією. Конституція України у ст. 39 передбачає обмеження права на збори лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
І тепер добре роздивимось, чи дійсно законопроект Президента, який нібито має бути гарантом Конституції України, спрямований саме на реалізацію конституційних прав і свобод людини, чи на їх обмеження.

Отже, в разі прийняття поданого Президентом України Л. Д. Кучмою проекту Закону "Про збори, мітинги, походи і демонстрації" в Україні буде запроваджено постійно діючу комендантську годину, яка, власне, завжди була ознакою військового часу. Збори та прилюдні заходи будуть дозволені лише з 9-ї до 22-ї години. Я зробила панам юристам з Банкової поблажку, говорячи про напіввійськовий стан, бо, дякувати Богові, громадянам України ще дозволено після десятої вечора виходити на вулицю у власних справах та мати в домівках увімкнене світло. Також, прилюдні заходи обмежені у тривалості — вони не мусять бути довшими за п'ять годин. З цього я можу тільки зробити висновок, що якщо автор тексту законопроекту читав Конституцію України і вважає, що його законопроект відповідає їй та встановленим в ній максимально допустимим обмеженням, тоді якщо десятеро пікетників підійдуть з гаслами до будівлі якоїсь державної установи о 8-30, або простоять там 5 годин і 10 хвилин, це становитиме загрозу національній безпеці України, здоров'ю населення та грубо порушуватиме права і свободи інших осіб. Вам смішно? Мені — ні. Бо людина, яка так мислить, наразі фактично є наймогутнішою в державі.

В текст законопроекту потрапив аргумент, який марно намагалися використати ще з часів акцій протесту 16 вересня 2002 року, а саме, перешкоди руху транспорту, які відтепер, за задумом президентського проекту, можуть бути підставою для припинення прилюдного заходу, тобто підставою для обмеження конституційного права людей збиратися. Згадавши, знов-таки, що обмежити право на збори можна тільки в разі загрози національним інтересам і т. п., а також враховуючи, що для проїзду автомобілів Президента, Прем'єра та інших високопоставлених осіб регулярно перекривається рух транспорту, робимо висновок, що Президент принаймні двічі на день ставить під загрозу національну безпеку держави, здоров'я населення та права і свободи інших людей, — приїжджаючи на роботу та їдучи з неї. (В принципі, якщо вдуматися, то щось в цьому таки є...)

Це є окремі, хоч і промовисті деталі. Над ними всіма домінує і включає їх в себе один ключовий пункт, який сам по собі є кричущим порушенням Конституції. Отже, згідно зі ст. 17 законопроекту підставою для припинення заходу є не тільки, як було сказано, загроза для національної безпеки і т.п., а й порушення будь-якої з вимог, в тому числі виключно бюрократичних, цього закону. Саме по собі це формулювання підлягало би виключенню, навіть якби закон містив в собі лише обмеження, які дійсно стосуються глобальних загроз, про які йшла мова вище. Адже кожний закон можна змінювати і доповнювати якимись 225-ма голосами, тому залишити це положення в законі — значить відкрити дорогу протиправним обмеженням конституційних прав людини і громадянина. Але цікаво подивитися на хоч би деякі з цих положень, щоб побачити, які методи впливу бажає загарбати собі влада.

Законопроект є плідним ґрунтом — щоб не сказати "гноєм" — для відродження славних традицій каґебістського всевладдя та інституту сексотів, які, певно, ще добре пам'ятає і сумує за ними той, хто розробляв текст проекту. Бо він претендує на те, щоб регулювати також і збори, які визначаються наступним чином — "спільна присутність громадян, які зібралися у порядку, передбаченому цим Законом, для колективного обговорення будь-яких професійних, організаційних, соціально-побутових та інших питань у спеціально відведеному і пристосованому для цього місці". Таким чином, якщо хтось зібрався на кухні (чим не спеціально відведене і без сумніву пристосоване місце?) з друзями побазікати про політику, а то і просто про життя (так звані "інші" питання), не попередивши про це письмово органи місцевого самоврядування за десять днів до проведення "зборів", до цієї кухні може зайти наряд міліції і розігнати теплу компанію. Звичайно, мєнти приходитимуть не до кожного. Але вони приходитимуть до всіх, хто хоч чимось стане незручним режиму.

Більше того, навіть якщо осередок якоїсь партії влаштує збори для організації якоїсь акції, чи просто для обговорення якихось майбутніх дій, і повідомить про ці збори владу, згідно з цим законом до них має право прийти представник органів, а то і просто будь-яка особа ("люди в цивільному"), і послухати, що ж саме вони там обговорюють. Яким чином воно так виходить? А таким, що антиконституційне обмеження права на збори виконанням всіх положень закону робить інструментом навіть з першого погляду правильні і демократичні речі. В даному випадку зачіпкою стає визначення щодо того, що "прилюдний захід є доступною для всіх акцією". І якщо на внутрішньопартійні збори (які, за вражаючою за своєю логікою ієрархізацією цього законопроекту, є підвидом прилюдних заходів) не допустять шпигуна чи провокатора, це стане підставою для розгону зборів. Тобто, фактично цей закон гальмує і унеможливлює будь-яку роботу громадських організацій чи політичних партій (або дає можливість її проводити тільки за умови того, що влада знатиме все, що відбувається на будь-яких організаційних зборах), і стає до жахливого зручним інструментом репресій.

Тепер, власне, про самі масові, "прилюдні" в загальноприйнятому значенні цього слова акції.

Організатор акції має право проводити її в місці і в час, зазначений у повідомленні, або змінений відповідно до пропозиції органу влади чи органу місцевого самоврядування. Ніде не визначено, що робити, якщо організатор не погоджується на пропозицію. Серед іншого, орган державної влади, до якого було подано повідомлення, запропонує організаторові проводити свою акцію деінде в тому разі, якщо хтось вже раніше подав повідомлення про проведення акції "в тому ж місці, в той же час". В такому випадку організатору не залишається нічого іншого, крім змінити місце та/або час проведення свого заходу. Враховуючи легкість, з якою в наших державних установах можуть підписати будь-який папірець будь-яким числом, можна передбачити, що якщо даний організатор буде ну дуже незручний владі, в органі місцевого самоврядування дивним чином вигулькне пачка повідомлень про проведення акцій кишеньковими партіями та громадськими організаціями, які "заб'ють" відповідне місце на декілька місяців наперед.

Тут ми трохи відступимо від теми і скористаємося інформацією, наданою на форумі "Майдану" особою, яка спеціально для обговорення цього законопроекту зібрала з Інтернету відомості про німецьке законодавство про збори (а саме конституційний лад Німеччини постійно згадувався прибічниками політичної реформи як приклад ледве чи не ідеальної демократії, хоча вони забували переконливо продемонструвати, як саме співвідносяться з цим ідеалом пропоновані ними зміни). Коротко наведені відомості можна підсумувати так:

• свобода зборів включає в себе право самим визначатися стосовно місця, часу, форми та змісту зборів;

• для зборів у закритих приміщеннях не потрібно жодного повідомлення, і на такі збори організатор має право обмежити доступ;

• повідомлення про збори під відкритим небом подається за 48 годин, але в разі спонтанних зборів відсутність повідомлення не є підставою для їх розпуску (натомість українська влада явно намагається штучно обмежити вияви народного гніву, бо в разі, наприклад — пофантазуємо, — сфальсифікованих виборів гнів народу, може, і буде великим, але за десять днів у нас, миролюбних українців, все обурення випарується);

• основною метою повідомлення влади про збори є дати їй можливість провести відповідну підготовку для захисту зборів, в тому числі встигнути в потрібний час обмежити рух транспорту;

• розпуск та заборона можуть бути застосовані тільки для захисту рівноцінних прав (право проїхати по центру міста навряд чи можна вважати рівноцінним праву на висловлення думки);

• будь-яка автоматична заборона демонстрацій з причин інших, ніж явна загроза життю людей або заклики до вчинення злочинів, вважається ґрунтовним порушенням основних прав і свобод людини.

Серед іншого, німецький Конституційний суд визначив, що основним завданням органів влади є захист зборів (а не захист від них), і такий захист слід застосовувати в тому числі і проти так званих "протидемонстрантів". Законотворці з Банкової, проте, вважають за можливе обмежити право двох різних організацій проводити, скажімо, пікети біля однієї й тої самої установи. Окрім ідіотизму припущення, що будь-який захід може заважати будь-якому іншому (а якщо йдеться про те, що обидві організації планують привести на пікет по двадцять осіб? — невже сорок осіб означатимуть загрозу національній безпеці України?), це має й інші наслідки, а саме – ефективно виключається можливість реальної співпраці у конкретних проектах різних політичних чи громадських сил. Ясно вимальовується привид давно знайомого принципу "Розділяй і владарюй".

Про підступні засоби тотального контролю над громадським та політичним життям в державі, що містяться в документі, який цинічно претендує на те, щоб забезпечувати реалізацію конституційних прав, говорити можна ще довго. На закуску проаналізуємо ще одну дрібницю, яка була би смішною, якби це все не було так серйозно. Організатор прилюдних заходів, серед іншого, має турбуватися про збереження зелених насаджень. В законопроекті і так достатньо погано визначених термінів, які в разі необхідності дозволять тлумачити їх як завгодно; наприклад, невідомо ким встановлені і невідомо як оцінювані "норми і стандарти звуку", за недотримання яких демонстрацію, знов таки, розганятимуть. Тепер уявіть собі: зібралися ви з друзями у вихідний посидіти в парку на галявині.

Нагадуємо: жодних розмов про політику чи, боронь Боже, про соціально-побутові питання, інакше ви мусили за десять днів до того повідомити райдержадміністрацію та РУГУ МВС. Отже, якщо ви зібралися посидіти та помовчати, вам можна, сівши п'ятою точкою на пучок трави, її прим'яти.

Безумовно, одна-дві травинки після такого насильства так і не виживуть. Але поки ви не обговорюєте політичних питань, тобто не організували "прилюдний захід", вам можна так знущатися над природою. Якщо ж вам спало на думку колективно критикувати Кучму, будьте ласкаві пересуватися на достатній висоті над землею (звичайно ж, бажано так, щоб не чинити перешкод руху повітряного транспорту), інакше ви з вельми високою імовірністю нанесете шкоду зеленим насадженням, за що організатор демонстрації сяде. Не на траву, а на нари.

Вдумалися? Оцінили? Якщо цей законопроект буде прийнято, словосполучення "поліцейська держава" може стати в Україні жахливою реальністю. Навіть не беручи до уваги того, що цим у черговий раз буде вчинено насильство над нашою багатостраждальною Конституцією.

А якщо врахувати те, наскільки принадними є такі можливості контролю, що їх пропонує цей законопроект, можна передбачити, що протискувати його через Верховну Раду будуть так само, як протискували конституційні зміни. І вкотре постає питання, чи зможе опозиція цьому перешкодити.

Не бажаючи залишити цю статтю простим аналізом без пропозицій, раджу подивитися на ту сукупність антидемократичних та антиконституційних ініціатив, що їх за останній час внесла влада. Опозиція має звернутися до міжнародних організацій, які досі видавали резолюції по окремим питанням. Даруйте банальність виразу, але такий тотальний наступ на демократію не можна залишати без АДЕКВАТНОЇ реакції. Слід підготувати збірочку усіх нещодавніх законотворчих та практичних ініціатив влади і домагатися всеохоплюючої заяви міжнародний організацій, насамперед ПАРЄ, в якій би чітко констатувалося, що діяльність теперішнього владного режиму в Україні сконцентрована виключно на обмеженні демократичних прав і свобод, вкоріненні правового нігілізму, в якому першу скрипку грають найвищі державні діячі, ігноруванні принципу верховенства права і прагненні побудувати тоталітарну державну систему.

Також не буду відставати від загальної моди та й собі запропоную одну зміну до Конституції, — на мою думку, необхідну і достатню. В процесі політичної реформи вже заїздили питання про переділ повноважень між двома гілками влади — законодавчою та виконавчою. При цьому абсолютно забули про третю владу — судову. Та й чого про неї згадувати, вона ж тільки у потрібний момент набої підносить, — які попросиш, такі і піднесе. Судді нашого проституційного суду хоч би згадали, що вони є гілкою ВЛАДИ. Але не про те мова. Можна кардинально збалансувати поділ повноважень в державній системі та забезпечити політичну стабільність, внісши до Конституції лише одну зміну, на думку про яку мене навів саме проект Закону "Про збори, мітинги, походи і демонстрації". Отже, слід внести в Конституцію зміну, відповідно до якої у разі, якщо Президент України, будучи гарантом Конституції України і користуючись своїм правом законодавчої ініціативи, внесе на розгляд Верховної Ради України законопроект, в якому буде наявне принаймні одне явне порушення Конституції, або два чи більше неявних, стосовно яких потрібно буде тлумачне чи роз'яснювальне рішення Конституційного Суду, відповідно до рішення Конституційного Суду, яким буде встановлене таке порушення, Президент України позбавлятиметься своєї посади без будь-якої процедури імпічменту. Цим: а) буде вкладено в реальний зміст у поки що абсолютно невизначене і безглузде словосполучення "гарант Конституції" — називаючись так, потрібно нести за це відповідальність, а маючи поряд із собою компетентних юристів, слід примушувати їх не дарма їсти свій хліб (а наразі вони за гроші платників податків займаються антиконституційною діяльністю); б) буде встановлено механізм взаємної залежності Президента і Конституційного Суду, що дозволить уникнути використання останнього в якості підстилки; в) буде виключено чи принаймні суттєво зменшено небезпеку виникнення на рівному місці політичних криз, які спричиняє необхідність політичної боротьби навколо питань, які і так вже визначені Конституцією та законами України, тобто буде зроблено один із перших кроків у напрямі перемоги верховенства права.

А поки що залишається сподіватися на те, що опозиція вміло зможе опротестувати в Конституційному суді потворний за своєю сутністю та страшний за своїми наслідками законопроект, який в разі його прийняття позбавить громадян України права, що є ключовим для самого поняття "громадянин". А також саме час згадати ще одне положення Конституції, зафіксоване у статті 55, ч. 5: "Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань". Президент України, чи сам, чи використовуваний як інструмент іншими особами, поданням цього законопроекту здійснив протиправне посягання на права і свободи всіх громадян України. Якщо ми не хочемо залишитися безправними рабами в тоталітарній країні, згідно з Конституцією, ми маємо право захищатися. Почнімо це робити, поки ми ще маємо таке право.

------------------------------------------------------------
Нагадуємо про те, що матеріали "Майдану" розповсюджуються за вільною ліцензією GNU (копілефт), та закликаємо всі видання, які з огляду на структуру своїх власників мають таку можливість, використати для своїх публікацій цю статтю аж до повного передруку. Пропаганда влади донесе "демократичні законотворчі ініціативи" до кожного громадянина; громадяни повинні побачити іншу сторону медалі.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1080571274.html