Продовження. Початок – у № 40. Хальмер-Ю являє собою колишнє селище шахтарів, зараз напівзруйноване і непридатне для життя. З кінця 1940-их до 1994 р. тут діяла шахта, добували вугілля, але потім шахту визнали нерентабельною, закрили її, а всіх людей переселили: кого у Воркуту, а хто хотів, отримував квартиру в центральних областях Росії. Згодом опустіле селище стало полігоном Збройних сил Росії, і його періодично розстрілюють з літаків-бомбардувальників. У 2006 і 2007 роках у Хальмер-Ю приїздили колишні мешканці, які зберегли добрі спогади про свою маленьку батьківщину (адже багато хто з них і народився в Хальмер-Ю). Приїздили, щоб поспілкуватися, згадати минуле і уявити своє рідне селище таким, яким воно було ще 10 років тому. Побачивши Хальмер-Ю нині, я зрозумів біль цих людей (д... Читати далі »
Привіт з Воркути! Про все по черзі після Сиктивкара. Автостопом доїхав зі столиці Комі до міста Микунь, де зупинився при місцевому храмі Успіння Божої Матері. Його настоятелем виявився українець зі Львівщини отець Василь, що мене вже не здивувало, адже українських священиків на Півночі, мабуть, не менше, ніж російських. При храмі живе ще одна цікава людина — бард з Вуктила Сергій, який хоче вивчитися правил богослужіння і потім відкрити чернецький скит. При храмі є справжня російська лазня, яку я із задоволенням відвідав. У Микуні знайшов чернігівців — обидва Сергії і обидва працюють у міліції. 17 вересня прибув у Емву — центр Княжпогостського району. Коли ще готувався до подорожі, зі мною зв’язалась чернігівка Любов Приймак і попросила розшукати могилу її діда, що був репрес... Читати далі »
Нашi люди — скрiзь успiшнi! Розповiм по черзi про початок другого етапу моєї подорожi. З Чернiгова я приїхав потягом до Москви, звiдти — до мiста Красноармiйськ Московської областi. У мiсцевiй жiночiй футбольнiй командi «Россиянка» працює тренером воротарiв чернiгiвець Сергiй Умен, з яким ми пiдтримуємо давнi товариськi стосунки. Вiн показав менi господарство «Россиянки» — сучасний стадiон із чудовим полем, просторi роздягальнi команди й апартаменти тренерiв. У порiвняннi з умовами чернiгiвської «Легенди» — небо i земля. Крiм Сергiя Умена, в «Росси... Читати далі »
Остап Лапський — лауреат України, невiдомий Українi
Уперше Нацiональна премiя України iм.Т.Шевченка присуджена зарубiжному українському поетовi. Уперше — автору, в якого в Українi не вийшла досi жодна книга. Пан Остап живе самiтником у маленькiй однокiмнатнiй квартирi на другому поверсi варшавської багатоповерхiвки помаранчевого кольору. Так вийшло, що спiлка мешканцiв будинку (є таке в Польщi) недавно пофарбувала дiм саме в цей колiр. У мiстi мешкає донька пана Остапа з чоловiком. Дружина померла. Її прах — в урнi на столику в цiй оселi, що у мальовничому поетичному безладдi обвiшана по стiн... Читати далі »
«У мiстi Пiть-Ях оглянув мiсцевий ханти-мансiйський етнографiчний музей пiд вiдкритим небом, — пише наш спецiальний кореспондент. У Ханти-Мансiйську зупинився вдома у голови мiсцевої української дiаспори Юрiя Грищенка (вiн родом з Полтавщини). Знайти когось iз чернiгiвцiв проки що не пощастило. Зате в Тобольську знайшов однофамiльця — Борис Волощук родом з Тернопiлля (працює в казначействi). Ханти-Мансiйськ — надзвичайно цiкаве i красиве мiсто, все будується на нафтовi грошi. У мiстi н... Читати далі »
Так на небi стали зорi, що менi випала нагода поїздити протягом тижня по пiвнiчнiй Чернiгiвщинi. Першою на моєму шляху була Сосниця, де я пробув декiлька днiв. Характернi риси мiстечка, що я хотiв би виокремити, це значна кiлькiсть вишень, що ростуть обабiч дорiг, та безпритульних собак, що вiдповiдно «помiчали» цi вишнi. «Брендом» Сосницi справедливо вважається вiдомий кiнорежисер Олександр Довженко, є його музей, його iменем названо кiноклуб, збудований на честь 85-рiччя вiд дня народження митця в 1979 роцi. Що ж вiдбувається сьогоднi в кi... Читати далі »
Цього разу його шлях проляже за таким маршрутом: Курган — Тюмень — Тобольськ — Сургут — Ханти-Мансійськ — Нижньовартовськ — Ноябрьськ — Новий Уренгой — Надим — Салехард — Воркута — Ухта — Сиктивкар — Котлас — Вологда.
На початку липня чернiгiвський журналiст i мандрiвник, спецiальний кореспондент газе... Читати далі »
Чому в Росії чукчі відпочивають або як дамба допомогла свиней нагодувати
— У Росії нас полюбляють називати "хохлами", в багатьох газетах розміщують анекдоти про українців, чукчі тепер відпочивають. А коли росіян називаєш "кацапами", дуже ображаються, — розповідає про свою поїздку на Кубань, звідки він родом, чернігівець Віталій Литвин. — Почекайте, пане Віталію, адже на Кубані мешкає дуже багато українців, невже забули, хто вони? — Так, на Кубані живе величезна кількість людей з українськими прізвищами, але позаписувались вони в офіційних документах як росіяни. Українською мовою, яку місцеві називають "балачка", користуються лише літні люди. Хоча я брав участь у фестивалі місцевого вина, коньяку "Таманська лоза-2006", то майже всі пісні, що лунали, були українські, артисти виступали у вишиванках. Ще років 20 тому можна було почути "б... Читати далі »
