Під час недавніх виборів одна політична сила всю кампанію будувала на лозунгах скасування недоторканності і чиновницьких пільг, на які з бюджету йдуть баснословні суми. Люди, звісно, клюнули. У пресі і по телебаченню віднедавна можна спостерігати “хатинки” чиновників, у деклараціях яких фігурують досить скромні цифри. Публічні заклики президента відділити бізнес від влади, чергові операції “Чисті руки”, телефони довіри для виявлення корупціонерів. І на цьому тлі випливають справжні діяння, дуже далекі від тих лозунгів.
Наприклад, 14 листопада на сайті “Української правди” були оприлюднені такі рядки:” За два дні до виборів, 28 вересня цього року, Іван Плющ звернувся до президента Ющенка з заявою передати йому у власність будинок номер 4 в комплексі відпочинку "Пуща-Водиця", де він і зараз проживає. Плющ пояснив, що хоче провести за власні кошти реконструкцію цього будинку, який за ним закріплено в довічне користування як за екс-спікером парламенту. Тому секретар Радбезу просить президента поклопотати про вирішення його питання перед Віктором Януковичем, аби Кабмін ухвалив необхідні рішення. 1 жовтня, в день, коли вся країна аналізувала результати дострокових виборів, Ющенко направив звернення до прем’єр-міністра та керівника Державного управління справами. Янукович мовчки, без публічних обурень, взяв до виконання доручення президента, хоча сам же рік тому заявляв, що Ющенко більше не має права давати такі вказівки Кабінету міністрів. Наказ Януковича Азарову підготувати проект рішення уряду датований 3 жовтня, а вже 5 числа того ж місяця Міністерство юстиції дало свій позитивний висновок. Люди, ознайомлені з темпами документообігу в українській владі, можуть тільки позаздрити тій швидкості, з якою "питання Плюща" пішло по інстанціях в уряді Януковича. ... Плющ зараз мешкає на дачі в "Пущі-Водиці", зведеній в 1950-60 роках і закріплений за ним довічно ще розпорядженням в.о. прем’єра Юхима Звягільського тринадцять років тому. Однак Плющ претендує не на цей дім, а на фундамент нового маєтку, який ДУС почало робити кілька років тому, але будівництво зупинилося через відсутність фінансування. Схема, запропонована Плющем, відрізняється від інших, які практикує ДУС.
Наприклад, Оксана Білозір з "Нашої України" взяла у довгострокову оренду будинок в державному санаторії "Конча-Заспа", провела його капітальний ремонт, а гроші, витрачені на це, будуть зараховуватися їй в сплату оренди. Однак в цьому випадку не відбувається відчуження майна – будинок і далі залишається державним. У випадку ж з Плющем передбачається, що державне майно передається не в оренду чи пожиттєве користування, а в приватну власність.
Звертає увагу на себе й готовність Плюща здійснити будівництво за власний рахунок. При тому, що після розвалу Радянського Союзу Плющ працював державним службовцем, будучи то спікером парламенту, то пересічним депутатом, то секретарем РНБОУ, а тому його зарплата апріорі була невисока. І звідки тоді накопичення – не зрозуміло.
Особливо цинічною ситуація виглядає на фоні ідеї скасування пільг для депутатів, що було головним гаслом "Нашої України" впродовж усієї виборчої кампанії. Однак на практиці ця боротьба за справедливість іде тільки в одні ворота.” (“Українська правда”).
Депутати, які себе називають демократами, обіцяють у числі перших прийняти закон про скасування депутатських і чиновницьких пільг. Зачекаємо... А що ж у нас?
Звичайно, не такі масштаби, розігнатись особливо ніде. Та і пільг місцеві депутати не мають. Єдине, чим себе самі наділили - гроші на здійснення, так би мовити, депутатської діяльності.
- Десь у 2003 році, за мого головування у районній раді депутати прийняли рішення виділяти кожному депутату гроші на реалізацію їхньої діяльності, - пояснює Федір Давиденко. - Це потрібно для того, щоб депутат, наприклад, їдучи у село до виборців, міг заплатити за автобус.
Наразі депутати отримують 40 грн., якщо відвідують засідання комісії і сесію, 20 грн. - якщо тільки сесію. Не отримують цієї компенсації депутати, які працюють в апараті райради. Всі решта - отримують. Зараз їх у нашій райраді - 57 чоловік, 54 з них від грошей не відмовляються. Лише по цій статті виплачують 2160 грн. кожної сесії. За два роки їх проходить 10-12, тож депутати просто так “з’їдають” за рік приблизно 12 тисяч!
Якщо проаналізувати депутатський склад нинішньої каденції, то не сосничан, які добираються на сесію транспортом, буде чоловік 15. А тих, хто не власним авто, а автобусом - не більше п’яти. Не начальників серед депутатів також дуже мало. В основному, у раді засідають люди, спроможні заплатити за свій приїзд у райцентр.
Хоч один відмовився від цих 40 гривень? Ні. Хоч один депутат їздить у село до виборців (не додому) автобусом? Смішно навіть таке уявити.
Ще одне питання - чому депутатів у нас аж 57, коли згідно закону можна було б обмежитись і тридцятьма? Одразу і відповідь: кількість народних обранців встановлюють самі ж обранці. Хто ж рубатиме гілку, на якій сидить? Набагато ж легше податки підняти чи попросити у держави чи підприємців (“хай діляться, у них грошей багато” - основний мотив чиновників при вибиванні грошей на якісь непередбачені заходи), ніж забрати у себе. PS. Обіцяємо написати на першій сторінці про факт добровільної відмови чиновниками чи депутатами від будь-яких пільг чи виплат. Чекаємо... Олена Ясинська |
