<font face=\"Verdana\"><font size=\"1\"><font size=\"1\">Громадсько-політичний
<font size=\"1\">тижневик „Луцький Замок”

<font size=\"1\">11-12 вересня у замку Любарта під патронатом Луцького міського голови Антона Кривицького відбувся ІІ Міжнародний фестиваль середньовічної культури „Меч Луцького замку”, присвячений 575-ій річниці зібрання у Луцьку монархів європейських держав.

<font size=\"1\">Близько двохсот представників численних клубів історичної реконструкції з України, Білорусі, Молдови гостинно прийняв у своїх стінах Луцький замок
<font size=\"1\">Розпочався фестиваль, як того вимагають правила турнірів, лицарською присягою та благословенням на подвиги від прекрасних дам. А трохи згодом змішались в одне ціле бойові мечі та щити, скрегіт сталевих обладунків та стогони поранених. Зійшлися на полі бою у масовій битві - "бугурті" - лицарі та їх зброєносці з реконструкторських клубів "Тангар "(Одеса), "Глибинний страж", "Дружина Київська", "Бран Юг", "БеZДупля", "Вільні стрілки". "Італія", "Нова Ірландія", "Франція"(Київ), "Білий Вовк"{Брест). "Золота Шпора" (Мінськ - Заславль), "Варяг"(Харків). "Срібний Вовк"(Львів), "Хелм", "Срібний Грааль", "Соколина Вежа"(Луцьк), унія "Меч і Ворон"(Мінськ). І серця глядачів завмирали від жаху та співчуття до переможених, які важко падали під сталевими клинками доблесних супротивників.
Та центральною подією фестивалю, його найграндіозніше видовище стало лицарський турнір, який після тривалого забуття отримав у сучасній Європі своє друге народження. За правилами у поєдинках "Меч-меч" або "Щит-меч" переможцем вважається та отримує шарф переможеного той лицар, що набрав більше балів, ніж супротивник.
За дотриманням усіх правил слідкував чесний та непідкупний Маршал турніру, представник київського клубу "Княжий Град" Євген Чігішев.
<font size=\"1\">Між лицарськими поєдинками гості фестивалю мали змогу почути музику часів Середньовіччя, а також скандинавський та ірландський фольк у виконанні відомого білоруського гурту Зміцера Сосновського "Стари Ольса", львівських музичних гуртів "Бурдон" і "Львівські менестрелі" та київських "Баскерів".
<font size=\"1\">Гурт із Мінська "Стари Ольса" існує вже 5 років, за цей час записані чотири альбоми та створений музичний проект. Музиканти гурту за допомогою використання максимально відповідних копій старовинних білоруських інструментів намагаються відновити музичні традиції Великого князівства Литовського, за часів якого був створений унікальний синтез народної та придворної музики.
Сучасні шоу-обробки старовинних ірландських танців, на кшталт відомих усьому світові "Riverdance", привіз з Сімферополя жіночий дует "Буфони". А ще нікого не залишив байдужим "танець живота" у виконанні солісток харківського ансамблю "Схід", виступи якого були просякнуті східною тематикою.
<font size=\"1\">Один із організаторів - клуб історичної реконструкції "Срібний Вовк" - привіз з собою на фестиваль справжнісіньких Блазнів та ... Ката. Невгамовні середньовічні клоуни веселили присутніх, задираючись мов ті півні до лицарів, за що неодноразово були биті та бігали за малечею, що намагалась дотягнутись до дзвінких прикрас на блазнівських ковпаках. А Кат...
<font size=\"1\">– Чому саме Кат? Я дуже часто беру участь у всеукраїнських ролевих іграх, які побудовані без чіткого сценарію та в яких учасники грають самі для себе. Там мені чомусь найчастіше дістається роль головного наглядача у "царстві мертвих", куди потрапляють усі "вбиті" у поєдинках лицарі. Можливо, саме тому призначили у Луцьку бути садистом, - поділився своїми думками Кат (в житті звичайнісінький, але дуже симпатичний програміст) Богдан Іванишин.
Богдан прийшов у "Срібний Вовк" у 1999 році, відтоді постійно поєднує навчання та роботу у невеликій комп\'ютерній фірмі з захоплюючими лицарськими турнірами. А ще він самостійно навчився робити лицарські обладунки.
До речі, хоча реконструкція має шалену популярність не тільки в Європі, але й в Україні, однак слід зазначити, що це дуже дороге задоволення. Адже при виготовленні одягу використовуються тільки натуральні матеріали та хутро, усе, починаючи від клопіткої вишивки на одязі і закінчуючи лицарськими обладунками, робиться вручну. Окрім вміння виготовити якусь річ, потрібні знання щодо належності її до певного періоду. І ця потреба змушує зацікавлених людей або просиджувати в бібліотеках чи Інтернеті у пошуках потрібної інформації, або звертатися за допомогою до археологів, істориків та мистецтвознавців.
<font size=\"1\">При виготовленні обладунків в Україні використовують листове залізо, залізні заклепки та шкіряні ремені, інколи бронзу. Серед інструментів - спеціальні дрелі, різаки, молотки. Ціна обладунків залежить від виду, якості та майстерні. До речі, найкраща в Україні майстерня обладунків належить керівнику київського клубу "Глибинний страж" Сергію Туру (Туру Київському). Стиль його відрізняється наявністю не стільки дійсно історичних обладунків, а скоріше просто гарних та високохудожніх, у напрямку "фентезі".
<font size=\"1\">А ще за час фестивалю лучани та гості міста змогли побачити групові бої за спортивною системою "6x6", турнір лучників, придбати витвори ковальського та гончарського мистецтва, оцінити ручну вишивку на вбранні прекрасних дам.
<font size=\"1\">Закінчився ІІ Міжнародний фестиваль середньовічної культури "Меч Луцького замку" нагородженням переможців. Отож, за допомогу у проведенні турніру був нагороджений клуб "Франція" (Київ); за справедливість та непідкупність – Маршал турніру Євген Чігішев; за перемогу у стрілецькому турнірі – Микита Леонов "Вільні стрільці (Київ); за перемогу у групових боях – "Франція"(Київ); за шляхетність на ристалищі - Ефоін Щитонхейр "Меч і Ворон" (Мінськ); за бойовий дух - Лучезар Київський "Глибинний Страж" (Київ).
<font size=\"1\">Переможцем лицарського турніру після нелегкої боротьби став представник одеського клубу "Тангар" Євген Чеховський. Він отримав головний приз - меч Луцького замку та увінчав короною обрану ним Королеву любові і краси - леді Агнесу.

<font size=\"1\">
<font size=\"1\">Ірина БЕЛОЦЬКА