— Я втомився від постійної уваги, — розказує російською 44-річний Олег у київському ресторані ”Корчма”. — Вже фобії почали різні з’являтися. Я довго ніде не працював. Їздив по селах на велосипеді, допомагав людям по господарству. Чотири місяці жив у обителі при церкві, не брав до рук гітари. Думав, дах поїде — так хотілося музики. Співав у церковному хорі. От де справжня музика.

Сьогодні в столичному клубі ”Модабар” гурт ”Табула Раса” презентує диск ”Музика народів птахів”. До нього увійшли найкращі пісні за 18-річну історію групи.

— Серед 14 пісень буде одна нова — ”Коли тобі 22”, — пояснює Лапоногов. — Пісня мала чотири варіанти. Продюсер Дмитро Костюк вибрав найпопсовіший, щоб її взяли на радіо.

Не образливо для рокера поп-музику грати?

— Ні. Існує хибна думка серед чоловіків: якщо купив ”феррарі” — то мужик. А якщо в тебе ”запорожець”, то наче — ні. Грати рок замість джазу й попcи для мене — так само не ознака мужності. У середині 90-х ми мали два гастрольні тури Україною. Тоді мені навіть сподобалося під ”фанеру” грати. Це ж треба вміти під неї на сцені кривлятися. Якщо ти хороший музикант, все одно — під фонограму ти звучиш чи вживу. Якби так звані співаючі труси вживу співали, було б іще гірше, — сміється Лапоногов.

Із 2007-го ”Табулу Расу” розкручує продюсер дівочого поп-гурту ”ВІА Гра” Дмитро Костюк.

— Ми зустрілися рік тому на зйомках новорічної програми для російського каналу ”ОТВ”, — розповідає співак. — Діма був у гарному настрої. Я запропонував йому нас продюсувати. У творчості хоч-не-хоч — душу відкриваєш. Тому важливо працювати з людиною, якій довіряєш. Ми з Дімою давно знайомі, обидва з Сумщини.

Та ж ви народилися у Бродах на Львівщині.

— Мій батько — військовий льотчик. Коли я був малим, його перевели до Сум. Я теж вступив до сумського аероклубу. Отримав звання молодшого лейтенанта. А потім захотів бути актором. Перед іспитами в театральний інститут від страху випив пляшку пива. Танцював на екзамені ”мотузочку”, вдарився спиною об грузок, який кулісу тримає, вона й накрила мене. А наступного року вступив, на курс Валентини Зимньої та Юрія Висоцького. З усіх предметів, крім акторської майстерності, був дуб дубом. У дипломних спектаклях грав Квазімодо із ”Собору Паризької Богоматері”. Дуже хотів у Молодіжний театр влаштуватися. Але без київської прописки туди не брали. Режисер Володимир Бегма хотів узяти мене в оперний. Але трупа проголосувала за іншого актора. Я побачив на дереві напроти входу до інституту оголошення, що група ”Абріс” шукає вокаліста. Так став музикантом.

Коли почали заробляти музикою?

— Із 1995-го продюсер Віталій Клімов платив нам щомісяця по 300 доларів. А до того я у фірмі ”Шварцкопф” рекламним агентом підробляв, у музичній редакції ”УТ-1” набирав титри. Наш перший клавішник Сергій Гримальський 1992-го пішов грати в ресторан, бо там більші гроші платили.

Які виступи запам’яталися найбільше?

— Років десять тому виступали в Ізмаїлі. Усі, крім мене й водія, поснідали мідіями. За півгодини до концерту їм викликали ”швидку” й забрали до лікарні. Увімкнули фонограму. Водій став за клавіші, а я з гітарою мотався по сцені, — згадує Лапоногов. — А на фестивалі ”Рок саммер” в естонському Таллінні російські металісти з ”Арії” за лаштунками з бразильською групою ”Сепультура” побилися. Вокаліст бразильців виплюнув на сцені власний зуб із фонтаном крові. Глядачі подумали, що це елемент шоу.

1996-го у вас на розігріві виступав гурт ”Океан Ельзи”.

— Це був їхній перший виступ у Києві, в Політеху. Я тоді з другом посварився і так набухався, що небагато пам’ятаю. Струни порвав, тож ми не дограли. Продюсер Віталій Клімов саме тоді поклав на ”Океанів” око. А через кілька місяців почав їх розкручувати. Зі Славком Вакарчуком ми при зустрічі вітаємося, а з Юрієм Хусточкою на каву ходимо.

			1963, 9 жовтня — Олег Лапоногов народився в місті Броди на Львівщині в родині пілота 1984 — вступив на акторський факультет Київського театрального інституту 1989 — став вокалістом гурту ”Абріс”, згодом — ”Табула Раса” 1991 — лауреат фестивалю ”Червона рута” в Запоріжжі 1997 — ”Табула Раса” одержала музичну премію ”Золота жар-птиця” як краща поп-група 1998 — йде з шоу-бізнесу, їде в Суми 2003 — повертається до Києва 2007 — продюсером гурту став Дмитро Костюк Живе в цивільному шлюбі з модельєром Іриною Астаховою

Іван СТОЛЯРЧУК, www.gpu-ua.info

обговорити на форумі

	ім'я:
	коментар:            коментар буде доданий після перевірки адміністратором

ОСТАННІ МАТЕРІАЛИ ЦІЄЇ РУБРИКИ:
	Ханне Северинсен: Ваша виборча система сприяє створенню не партій, а компаній з комерційних інтересів
	Письменниця Лора Воргіна: Я заради меркантильних інтересів не зраджую своє «я»
	Лесь Танюк: «Де український де Голль, де українська Маргарет Тетчер?»
	Повернення вкладів: розбиті голови, заморока з центами і чому людей тримають на морозі
	Леонід КРАВЧУК: Нині є гарний шанс йти на президентські вибори під гаслом реформ об’єднаними зусиллями
	Андрей Ермолаев: «Экономический подход Тимошенко может оказаться эффектным, но не эффективным»
	Володимир Бондаренко: «Януковичу треба було набратися мужності та привітати Юлію Володимирівну з призначенням»
	Дмитрий Выдрин: Элиты пожирают друг друга, открывая дорогу созидательным силам общества
	Сергій Жадан:«Цілком можливий рімейк «махновщини», і тоді вже не позаздриш політикам ні у Києві, ні на місцях»
	Виктор Небоженко: Беда Майдана - он не дал новых идей и не породил новых лидеров