БІЛОРУСЬ
Багатий, щедрий, дзвінкоголосий край сябрів-білорусів, співуча й щира їхня мова,
чарівний і дивний світ їхньої народної мудрості. На усе "знайдзецца прыказка",
- кажуть вони. Так, на все, бо ж розум людський бачить глибше за око, бо устами
народу глаголить тільки правда. Тому "татова хата всім багата, а багатий Тадей:
повна хата дітей".
Народна мудрість білорусів - ціла енциклопедія життя волелюбного й працьовитого
народу, його суспільна свідомість і національна самобутність, житейський досвід
і людські відносини, побут, звичаї, віра в світле майбутнє. Вона виграє зблиском
швидкого розуму, іскристим гумором, яскравою поетичною метафоричністю, всім
розмаїттям багатства народного слова.
ПРАВДА І КРИВДА
Почнемо казку, а не казку, так приказку, казка буде завтра після обіду, під'ївши м'якого хліба.
Були собі два хлопці: один звався Кривда, а другий Правда. І ходили вони на заробітки.
Правда просить хліба, а Кривда краде. У Правди хліба нема, а в Кривди повна скриня.
Одного разу завели вони поміж собою сварку, як жити.
Кривда каже:
- Кривдою краще жити! А Правда каже:
- Ні, правдою ліпше жити!
- От ходімо дорогою, кого зустрінемо, у того і спитаємо, як краще жити - правдою чи кривдою?
Йшли, йшли і бачать - пасе дід овечок на полі.
- Ходімо до нього, запитаємо! Приходять до діда.
- Добрий день, діду! І скажіть ви нам, як краще жити: правдою чи кривдою?
Дід подумав, подумав, підняв очі догори й каже:
- Кривдою ліпше жити, бо правдою тепер не проживеш.
Кривдою хутчіше що-небудь украдеш: або в пана лісу, або хліба. А правдою що де візьмеш?
Правда каже:
- Ні, неправду, діду, кажете! Правдою ліпше жити. Ходімо, Кривдо, далі!
Йдуть далі дорогою. Аж бачать - їдуть купці.
- Спитаймо в цих купців.
- Здорові були, купці!
- Здорові, здорові були, хлопці!
- Скажіть ви нам, як краще жити - кривдою чи правдою?
- Що казати? Кривдою краще, звісно! І ми ось живемо кривдою: як не обдуримо, то й не маємо нічого!
Тоді Кривда каже Правді:
- А що, не казав я тобі, що кривдою ліпше жити! Пішли далі. Правда захотів їсти і просить у Кривди:
- Дай мені, брате, хліба хоч кусничок! А Кривда каже йому:
- Дай я тобі виколю око!
- Виколи, якщо бога не боїшся!
Кривда виколов око і дав хліба шматок. Він з'їв, і пішли далі. Правда знов захотів їсти.
- Брате, дай мені хліба іще! Кривда каже:
- Дай я тобі виколю друге око!
Правда дав виколоти друге око. Кривда виколов око і дав хліба йому. Тоді каже:
- Що ж, я тебе тепер водитиму сліпого? Покинув та й пішов.
Правда поповзки та навпомацки і пішов у ліс. Коли це чує, хтось говорить йому:
- Йди цією стежкою - і прийдеш до струмка, промий очі водою - ти знову бачитимеш.
Тоді глянь уздовж струмка - побачиш великого дуба. Залізь на того дуба і там ночуй.
Збереться вночі під тим дубом різне гадюччя. Що казатимуть, ти все слухай.
Він так і зробив. І диво - прозрів.
А на ніч зібралося гадюччя під дубом, на який виліз Правда. Він все уважно слухає.
Один розказує:
- Я там бував…
Другий змій каже:
- А я там…
А третій каже:
- А я - від королівни: стільки років мучу вже її, і ніхто не може вилікувати.
Коли б такий знайшовся, взяв у одного купця ікону, та занурив її у воду, та дав тієї води їй
напитися, то вона б одужала за одну годину!
Як настав день. Правда зліз із дуба і пішов до того купця.
- День добрий, купчику!
- Здоров, здоров, Правдо! А чого ти прийшов?
- Я прийшов просити оцю ікону.
- Я тобі дам, тільки відслужи мені рік!
Правда залишився служити. Минув рік. Купець гроші дає, а ікони не дає, бо хоче, щоб іще рік він послужив.
Правда був столяром добрим: робив усякі стільці та столи дорогі. Він же грошей не бере в купця.
А купець ікони не дає. Залишився ще служити. Прослужив два роки. Тоді купець віддав йому ікону.
Він узяв і пішов до короля. Королівські слуги не пускають його.
Він і каже:
- Скажіть королю, що я прийшов лікувати королівну. Слуги переказали королеві.
Король його прийняв, нагодував, напоїв і дав йому години дві відпочити.
Правда відпочив і пішов до королівни, дав їй напитися і пирснув на неї трохи.
Королівна одужала. Тоді приходить король і питає:
- Вилікував?
А вона уперед за нього одказує:
- Я вже здорова!
- Ну що ж, ти жонатий чи холостий?
- Холостий!
- Тоді одружу я тебе зі своєю дочкою!
Одружив Правду з королівною. Весілля відгуляли добре. Пожив Правда років зо два і каже:
- Я сходжу до свого села.
Король йому дозволив. Він зібрався їхати, проситься і королівна. Він узяв із собою і дружину, та й поїхали до свого села.
Дорогою зустрівся він з Кривдою. І він Кривду пізнав, а Кривда його не пізнав.
- Здоров, Кривдо!
- Доброго здоров'я, ваша ясновельможність! Тільки я не знаю, хто ви такі?
- А чи знаєш ти Правду, якому ти очі колов?
- Знаю, знаю!..
Упав на коліна і благає:
- Прости мені, що я тобі накоїв!
- Дарма. Я і тобі раджу таке. Іди ось у цей ліс, вийдеш на стежку. Підеш тою стежкою і знайдеш струмочок.
Промиєш очі і глянеш уздовж струмка - побачиш великого дуба. Залізь на нього і заночуй!
Кривда зробив усе так, як казав Правда. Злетілося гадюччя під дуба на ніч. Один каже:
- Я там бував!
Другий змій каже:
- Я ось там бував!
А третій каже:
- А я, брате, що тоді казав, так те все і зробилося: хтось знайшовся такий,
що дізнався про все. Чи не сидить, брате, тут хто на дубі, чи не підслухає
він, що ми розповідаємо?
Узяв зміїло і заліз на дуба.
- Еге, брате! То це ти тут сидиш і все підслуховуєш, що ми кажемо!
Хапнув його за комір і скинув з дуба.
Не хвалися за сім днів, а хвалися за сім літ!
|