Юрій День: Що з ревізором? А що з вами?

Активність реальних економічних сил, що за певні кошти знайшли себе в законодавчій, а надалі- у виконавчій владі,- призвела майже до повної перемоги цих сил. Але, як би не випромінювали представники цих сил радість перемоги та впевненість, особливо п. Герман (темп зльоту „в княжни" явно її запаморочив), часи міняються. Перемога може стати пірровою. У будь-якому разі буде на них ревізор, завдяки якому будемо знати про найбільш нахабні розкрадання державних коштів. І це поки що головне завоювання демократії.

А поки вони спішать самі ревізувати все, що було „без них". Ревізії приймають найцікавіші форми, аж до термінового вичищення історії у сталінському стилі. З’явилися публікації про те, що чомусь досі в школі щось викладають про помаранчеву революцію. Нещодавно п. Клюєв сказав, що питання знищення графіті на Київському поштамті вже вирішене. З ким, коли вирішене, і при чому тут віце-прем’єр з ПЕК? А вже 4 жовтня ми взнали про те, що зтерті всі написи, в яких фігурує п. Янукович. Тепер ясно. І лизнув, і підчистив.

Згадую, як в листопаді минулого року п. Гольденберг написав про „жидомасонство" п.-т. Симоненка („Хтось називає п. Симоненка жидомасоном- саме такий напис зберігся після народної помаранчевої контрреволюції на колонні Головпоштамту в Києві. Він не єврей і не масон (тим більше, що євреї не були масонами, та і в принципі в цих поняттях нема нічого поганого)", так одразу це погане слово було вичищене. Тепер масштаби інші. Але! Але, якщо вже ця влада така рвучка щодо графіті, то може, пройшлась би по парканам, фасадам та підворіттям, де анонімні мислителі закликають до знищення різних народів. Здогадайтесь із трьох разів, кого в основному це стосується. Пройдіться по вулиці Саксаганського в Києві, подивіться. Може влада вичистила би, нарешті, це паскудство? Може, й мислителям визначила би місце на лаві підсудних. Може, я надто багато хочу від наших „послідовних"...

Що ж із ревізором? І що з його хазяями? Невже розраховують на вічне панування? Тоді треба вичищати і мізки.

А що ж з вами, дорогі друзі? Чи хочете ви у світле минуле, тільки без КПРС, зате з ПР, комуністами та соціалістами? Чи можете ви розраховувати на трохи симпатичніших хлопців в „опозиції", які практично нічого не набудували майже за два роки, забалакали все, що тільки могли? Подобаються вам „демократії" сусідів (таких, як Білорусь, Росія) чи справжні демократії?

Чи не пора опонувати владі та почати будувати „знизу" справжню демократичну Україну?

На цьому шляху бережіть себе та друзів.