Чи загрожує вступ України в НАТО – Росії?

Таке питання логічно виникає, коли спостерігаємо істеричну реакцію Кремля з приводу процесу розширення Альянсу особливо завдяки республік колишнього союзу "нєрушимого".

Відповідь більш ніж однозначна, що жодної військової загрози цей процес не несе. Не буду повторювати прописні істини про те, що сама РФ має найтісніші звязки з блоком НАТО, має там постіного представника, який бере участь практично у всіх засіданнях керівництва Альянсу, активно впливає на прийняття багатьох рішень і що більше, навіть готова надати реальну допомогу Альянсу у його військовій присутності в Афганістані. Блок НАТО зробив офіційну пропозицію представникам РФ здіійснювати контроль за функціонуванням станцій ПРО, які будуть розміщені у Чехії і Польщі. То в чому ж тоді справа? В чому Росія чує себе "покривдженою" Альянсом, щоб так істерично реагувати на перші кроки України на можливість її приєднання до НАТО?

Проблема тут зовсім не в ефімерній військовій загрозі Росії і не в проблемі наближення НАТО до її кордонів. НАТО вже є на її кордонах в Прибалтиці, Східній Прусії чи то Калінінградській області та й Румунія, Словакія, Чехія чи Болгарія теж не бозна як далеко. Ми ще памятаємо, як сердечно вітали "лідера нації РФ" в Болгарії і як він не менш сердечно лобзався з президентом Болгарії, який нагадував "лідеру" і про історичну братерськість і про членство Болгарії в НАТО одночасно. І все пройшло чудово.

То ж чому істерика через Україну. Проблема тут зовсім не "оборонних" страхах Кремля. Проблема тут тільки в тому, що кремлівські проводирі добре усвідомлюють, що членство України в Альянсі однозначно ставить великий жирний хрест на потаємних мріях Москви на "возрождєніє вєлічія Росії"! Наше членство в НАТО є остаточним колапсом надій на підпорядкування собі України, принаймні на залишення її в своїй сфері впливу. Оце і виводить зі себе кремлівських стратегів. Вони добре бачуть, що економічно Україну вже не вдасться задушити, а політичний дрейф України в Європу не залишає жодних надій на утримання нашої держави біля себе.

Єдиним можливим впливом "старшого брата" на непокірну "сестри" є так звана пята колона в Україні, якій відведена Кремлем роль подібна до сербів у Косово. Ось і зараз, Кремль будучи не в змозі протидіяти незалежності Косово "надоумив" Бєлград аби добиватися розділу новоутвореної країна за етнічним принципом. Українські миротворці стали першими жертвами такого підлого задуму. Можна сподіватися, що "наші" доморощені сєвєродонецькі сепаратисти при отриманні "гуманітарної" допомоги з РФ також захочить повторити косовські уроки. Може тому ПР і комуняки так шаленіють від того, що саме українські миротворці стали на шляху втілення цього злочинного задуму.

Сьогодні "лідер нації" вирішив надати сербам в Косово "гуманітарну" допомогу. От тільки щоб у банках із соком там часом не виявилися "сюрпризи" для наших миротворців. Ми ж добре знаємо норови Кремля. В тайській тюрмі сидить такий собі рускій бізнесмен з кагебістським тавром, який так собі "приватно" торгував смертю по всіх гарячих точках. Де він брав свій "товар" не варто і запитувати, але не сумнівайтеся, у кремлівських "гуманітарників" ручки і рильце чистесенькі. Це просто якийсь собі прєдпрініматєль.

Нам в Україні слід дуже пильно приглядатися до "наших" ативістів, що аж захлинаються слиною, закликаючи до нового"на віки разом" з єдинокровниками. Слід давати їм рішучу відсіч всюди і завжди, аж поки не станемо членами Альянсу, а тоді самі помудріють. Хоча відомо – скільки вовка не годуй...