Люди і пам'ятник
Його воздвигали, бо треба було, щоб стояв він у кожному місті й містечку, у селах і селищах. Його творці старалися, щоб у погляді Пам'ятника люди вбачали найвищу мудрість їхнього Вождя і піклування про них, яке приведе до щасливого і світлого майбутнього. Такі часи були, що Він був альфою і омегою життя. І в народу не запитували, хочуть вони, щоб такий Пам'ятник стояв на площі їхнього населеного пункту, чи – навпаки. Та нікому і в голову не прийшло б провести подібне опитування. А якби хто й наважився на такий вчинок, то його, щонайменше, вважали б ненормальним, а відповідні державні органи забезпечили б поза чергою тому дивакові путівку до "санаторію" з психіатричним ухилом, або на "курорти" узбережжя Північнольодовитого океану – щоб трохи охолов від "гарячки" громадянської активності.
Світле майбутнє так і не настало. Розчаровані люди вибрали інші орієнтири, і Пам'ятник знесли. Проте, подекуди він ще й досі стоїть. Напевно, комусь гріє душу теплом... І надією, що Він повернеться.
А люди, йдучи дорогою до нових маяків пізнали (вже вкотре?) розчарування і обман. Сум'яття пішло поміж них, як колись привид комунізму ходив, що так і не матеріалізувався, але лиха наробив. Власне, це і є основною властивістю привидів – не матеріалізовуватися.
А тепер люди, котрі спробували повести народ іншим шляхом, по політичному вони називаються "праві", звинувачують послідовників того, чий Пам'ятник, у тому, що вони гальмують розвиток держави і тягнуть народ у минуле. Інші, ті що "ліві" – категорично проти перших, вважаючи ліквідацію Пам'ятника глумом над світлим минулим та їхнім кумиром, який, за їхнім переконанням, вів людство до всесвітнього миру, щастя і братерства. (Щоправда, через спробу сотворити всесвітню пожежу, але то дрібниці, на їхній погляд...) При цьому вони – "ліві" – забувають, що найбільше поглумився над тим, чий Пам'ятник, ніхто інший, аніж їхні ідеологічні предки, коли після смерті свого вождя з його трупа виготовили мумію (за яким то звичаєм?) і виставили її на площі на огляд...
А є ще й треті, яким байдуже: стоятиме Пам'ятник, чи ні. Перші й другі на третіх ображаються, за їхню зневагу і політичну апатію. Але хіба можна чекати чогось іншого від людей, яких обманули? І не один раз. Тим паче, як для обманутих вони поводяться досить-таки пристойно...
...Слава Всевишньому, що минули ті часи, коли із того, кому пам'ятники ледве не на кожній вулиці стояли, хотіли зробити Ідеал, без гріха і пороку, святого як Бога. Бога з нього не вийшло, одержали ідола. Ідоли падуть. Не сотворяймо нових...
Олекса Косар
- ЗАГАЛЬНА СТРІЧКА
- ПОЛІТИКА
- ІСТОРІЯ
- ГРОШІ
- ПОДОРОЖІ
- ЗДОРОВ'Я, СПОРТ
- КНИГИ, МУЗИКА, КІНО
- СКРІЗЬ ЖИТТЯ
- ГУМОР
- ДИСКУСІЇ
- ФОТО