Яким повинен бути президент якоїсь країни?

Поради стороннього тим, хто мріє стати президентом.

Перше, що спадає на думку: президент повинен бути красивим чи хоча б фотогенічним, щоб в кожному владному кабінеті висіло на портреті не якесь страхітливе рило, а мужнє, натхненне прагненням ощасливити свій народ, обличчя. Наружній вид президента грає велику ролю: багато хто із електоральниць готові навіть цілувати зображення обожнюємого президента.

Хоча від виду страшного і грізного президента теж є своя користь: побачивши на стіні страшну злу личину із пронизливим поглядом і нахмуреними бровами, відвідувач владного кабінету забуде за чим прийшов і не відволікатиме своїми дурницями поважного чиновника, стурбованого економічними планами для його користі.

Президенту бажано бути сильним і вміти битися або хоча б бити. Заробив міністр чи якийсь там депутат – отримуй в зуби, а краще в пах, бо стороннім наслідків побиття тоді не буде видно.

Хто там каже, що за такого розбишаку не проголосують? Я знаю одне містечко, де електорат вибрав мером претендента, що дав у пику, достатньо остогидному для жителів, своєму попереднику. І ніякі доводи про недостатню освіченість, очевидний популізм обіцянок, хронічний алкоголізм та непорядність в сімейних стосунках не перевершили яскравість того героїчного вчинку. "Нічого, нічого" – казали електоральники- "зате кому треба морду наб'є".

Президент, позаяк він президент усіх громадян, не повинний мати ніяких політичних переконань, бо він є важливим чинником об'єднання країни, батьком нації. Щоб догодити різним конфесіям, треба йому бути по всякому віруючим: відвідувати різні храми, інші святі місця. Бо це лише маленький громадянчик має право на особисту свободу віросповідань. А державний керманич – завжди на виду у публіки.

Історичний досвід показує, що президенту треба бути різносторонньою в своїх захопленнях людиною. Це може бути і не винне збирання раритетів, а може бути захоплення протистоянням отруйним тваринам. Все це на любителя.

А от з упевненістю можна сказати про необхідність для будь-якого президента займатися спортом: теніс, дзюдо, лижі або моржування. Це не тільки допомагає відновити здоров'я президента, підточене впливом триклятих протокольних необхідностей. Що головне: допомагає мати бадьорий настрій і волю іти на наступний президентський строк, чого від нього чекає електорат.

Президент повинен уміти вознести себе над всякими там кланами і групами і злякати їх так, щоб вони його називали не інакше як папою. Зрозуміло, що цього кулаками не доб'єшся, мабуть треба мати неабиякий ум і відсутність закону, як зовні, так і всередині.

Президенту треба вміти сказати таку, хай навіть дурнувату, фразу, щоб вона стала крилатою. Ще краще коли обдурений електорат назве твоїм іменем, якщо не вулицю чи корабель, то хоча б річ ширвжитку. Бо то символ епохи. Взагалі, як уявляли древні римляни, людина увічнюється, коли про неї іде слава, неважливо яка. Не можеш зробити щось величне і корисне – зроби бридке і підле, але щоб і через сто років ще чухались. Підпалити місто не вдасться, але можна те старовинне місто перебудувати до невпізнанності. Ото тобі і слава.

Треба вміти, хоч як це не противно, поважати прагнення простих людей, вхожих до тебе, дарувати тобі різні дрібнички: там всякі старовинні книги, зброю. Для підняття міжнародного і міжолігархічного авторитету держави не будьте жадними: даруйте потрібним людям картини із музеїв, ікони та нагороджуйте їх відзнаками. Ніяк не можна відмовлятись від аналогічних подарунків і відзнак з їхньої сторони – це кровна обида.

Забув сказати про відношення до народу. Свій народ треба любити з такою силою, щоб хотіти зробити його життя абсолютно щасливим. Мало хто з того народу знає, що то є щастя. Але про це знає президент, котрий є президентом усіх людей. І якби йому не заважали окремі не свідомі громадяни, то жили б люди в повному отому, що пообіцяв президент на виборах. Ізолювати треба таких заважальників, років на десять чи як там получиться, на трудове перевиховання. Взагалі то цей рецепт більше підходить для канцлерів і генералісимусів, але при певних повноваженнях, рішучості і глибокій любові до народу можна зважитись і президенту.

Список побажань до претендентів звісно ж є не повний. Але чи є бажаючі досягти хоча б цих вершин? Чи слабо?