Однією з таких бульбашок, схоже, є правда про смерть Ярослава Галана (письменник, публіцист). Згідно офіційної версії радянської влади, його вбили у 1949 році "українські націоналісти". Але ось в газеті "Літературна Україна" (від 26 липня 2007 року) Іван Шилов із Москви пише про те, як письменник Володимир Бєляєв (автор трилогії "Стара фортеця", за яку в 1952 році одержав Сталінську премію) розповідав про свої "пригоди" будучи кадебістським "сєкрєтним сотрудніком". Приставлений він був у Львові до Ярослава Галана, який до війни сьорбнув концтабірної баланди, тож не мав цілковитого довір'я від компартійної влади.
"У Галана, розповідав В. Бєляєв, була дуже вродлива дружина. Закортіло, як то кажуть, стрибнути у гречку. До цього Бєляєв і примусив (а, власне, зґвалтував) Галанову вродливицю. Саме в таку мить він почув, що господар відчиняє вхідні двері. Маючи табельного револьвера, Бєляєв вистрелив прямо в Галана..."
Ото й вигадали, пише Іван Шилов, радянські ідеологи версію про студентів-націоналістів, які нібито сокирою проламали Галанову голову, аби врятувати стукачеві кадебістську шкуру.
ОЛЕКСА КОСАР