This version of the page http://kut.org.ua/books_a0125.php (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2008-04-22. The original page over time could change.
Даниленко В. Сон із дзьоба стрижа. Психоаналіз Ніли Зборовської. Автор: Євген Повєткін. / kut.org.ua, інтернет-часопис про культуру






архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

ТРИДЦЯТЬ ШІСТЬ УЛАМКІВ ЖИТТЯ

Що дає підстави говорити про постмодерністську естетику нової книжки Катерини Хінкулової "36 пісень про життя"? Перш за все, фрагментарність світосприймання, відображена вже в самій назві. Втім, фрагментарність як така ще не означає відсилання до постмодерністської естетики. Композиційна розірваність тільки тоді виражає постмодерністські естетичні настанови, коли розбиту на скалки картину так і не вдасться зібрати. Й тут вже не має значення, чи скалки гострі й немовби ріжуть пальці, як у Іздрика, чи вони гарненько оброблені й відшліфовані, як у Хінкулової.
докладніше тут

КАМУФЛЯЖ В ПОМАДІ

30 листопада в київському кнайп-клубі "Купідон" письменниця Світлана Поваляєва підбивала підсумки свого десятилітнього життя у літературі. Літературний доробок письменниці складається з п'яти книг: чотирьох прозових - "Ексгумація міста", "Орігамі-блюз", "Замість крові", "Сімург" - та однієї збірки поезій "Камуфляж в помаді".
докладніше тут

ГЕРОЇ ОДВІЧНОЇ ПАРТИЗАНЩИНИ

26 жовтня виповнилось 118 років з дня народження одного з найвідоміших повстанців доби української Отаманщини 1918-1921 років - Нестора Івановича Махна.

Політолог й культуролог Андрій Окара вважає, що "самокерований Хаос є основною матрицєю української політичної культури". "Самокерований хаос" - це феномен, циклічно повторюваний в українській історії, коли несподіване вивільнення від чужого ворожого порядку кличе до життя ту чи іншу форму громадської самоорганізації.
докладніше тут

ПІД ЧЕРВОНИМ СОЛОДКИМ СОНЦЕМ ІСПАНІЇ

З нової книжки Галини Логінової "Червоне солодке сонце" можна дізнатися, як в тій країні вижити простій українській студентці, якій заборгували стипендію.

Не можна не помітити прагнення Галини Логінової якнайдалі відійти від стилю та тематики свого першого роману - "Піщаної ріки". Друга книжка явно тяжіє до стандарту якісної масової сучасної літератури. Письменниця орієнтується на жанри молодіжного та жіночого роману, за основу вона бере автобіографічний матеріал.
докладніше тут

АНДРІЙ КОКОТЮХА ЯК ІМІДЖМЕЙКЕР СУЧУКРМАСЛІТ

16 листопада 2006 року в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшла зустріч з письменником Андрієм Кокотюхою. Активна читацька публіка вже знає, що Андрій "вчворив" цього літа на літконкурсі "Коронація слова" - переміг у ньому двічі, тобто зайняв одночасно перше й друге місця з романами "Темна вода" (вид-во "Нора-Друк") і "Зоопарк" (вид-во "Зелений пес").
докладніше тут



Психоаналіз у дії

Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Грудень 11, 2006 р., понеділок.

7 грудня в літературному кнайп-клубі "Купідон" був не просто собі літературний "четвер", а справжній сеанс психоаналізу. Хоча насправді кушетки, на яку хтось мав би лягти і виповідати свої страхи і комплекси, не було. Літературознавець Ніла Зборовська просто скористалася психоаналізом як одним з методів дослідження психології героїв на прикладі нової книжки Володимира Даниленка "Сон із дзьоба стрижа".



Назіп Хамітов, Ніла Зборовська, Володимир Даниленко
Присутність автора книжки дала можливість аналітикові й всім присутнім на "сеансі" разу отримати необхідні коментарі, які здебільшого були відповідями на питання "А звідки взявся оцей образ?" і "Що Вам навіяло таке і таке, про що Ви пишете". Мав ще аналізувати Назіп Хамітов своїм особливим "андрогінним" методом, але в нього пропав голос, і Ніла Зборовська весь вечір "витягла на собі".

Тема аналізу, як на мене, дуже цікава й нова: образи чоловіків у творах Володимира Даниленка і те, як їх формують Ерос і Танатос - за Фройдом, дві найголовніші рушійні сили психіки. Якось так вже складається останнім часом, що в українському літературознавстві більше цікавляться психологією (і міфами навколо психології) жінок, навіть де-не-де в звичайній (в розумінні - не філологічній) пресі ходять розмови про український фемінізм у сфері дослідження письменства. Аж ось нарешті в центрі уваги постали чоловіки, з їхньою сексуальністю (іноді дуже химерною і не менш загадковою, ніж прийнято вважати про жінок), розумінням суті життя і смерті - і ритуалами, якими вони схильні обставляти одне, друге і третє. З'ясувалося, що новели пана Володимира дали дуже поживну їжу для психоаналітично налаштованого розуму. Ось приміром, початок сюжету його новели "Поцілунок Анжели".



Ніла Зборовська
В Києві на Подолі десь є дивна кав'ярня - на один столик всього. Почали ходити туди багато людей, як на таку собі дивинку. А тоді, побачивши це, донецькі "пацани" вирішили відібрати її собі. Хазяїн таки віддав її за копійки, але й прокляв її: кожен, хто сяде за столик і вип'є кави, невдовзі помре. Отже, почалося дивне обслуговування. Кава була одна й та ж, називалася "Поцілунок Анжели", тільки за різну ціну: 5, 10 і 20 гривень. Хто платив 5 грн., той вмирав того ж дня, а хто 20 грн., той міг жити ще трохи, але теж недовго. Відвідувач приходив, випивав кави, потому підходила до нього Анжела й цілувала в губи. Далі не переповідатиму, щоб інтрига не пропала. Скажу тільки, що розв'язка несподівана, а сама новела не похмура. Не переповідатиму повністю й сам хід психологічного дослідження, що його провадила Ніла Зборовська - вона пообіцяла викласти його на своїй особистій сторінці. Коли маєте нагоду, зазирніть: http://www.zborovska.lviv.name.

Скажу тільки, що Володимир Даниленко - не останній числа тих, героїв творів яких Ніла Зборовська має намір піддати психоаналізу. Вона запланувала провести серію відкритих семінарів в Інституті літератури, де пообіцяла аналізувати всіх українських письменників, незалежно від мови, якою вони пишуть. Оскільки ми вже торкалися того, як журналісти висвітлюють психологізм у літературі тут, то якось сама собою прийшла в голову думка - ці семінари могли б стати непоганим майстер-класом насамперед для журналістів. На жаль, серед тих, хто прийшов вчора на "вечірку-сеанс", журналістів було небагато...