This version of the page http://litopys.org.ua/hens1/hn11.htm (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2008-04-02. The original page over time could change.
Заключні підсумки. Антін Генсьорський. Галицько-Волинський літопис. Лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості

2 квітня Міжнародний день дитячої книги                                         2 квітня 1151 року народився князь Ігор Святославич, головний герой «Слова о полку Ігоревім»                                         2 квітня 1453 року Мехмед II розпочав останню облогу Константинополя                                         2 квітня 1513 року конкистадор Хуан Понсе де Леон висадився на узбережжі Флориди і проголосив півостров власністю іспанської корони                                         2 квітня 1905 року народився Серж Лифар                                         2 квітня 2004 року «Друга хвиля» розширення НАТО. До країн Договору приєдналися Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина та Словенія                                        

гостьова     форум     кімната новин     посилання     пошук    
ІЗБОРНИК
ІЗБОРНИК

‹  ЛІТОПИСИ    ІСТОРІЯ    МОВОЗНАВСТВО    ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА    ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО    ПОЛІТОЛОГІЯ    СЛОВО О ПОЛКУ    ЛЕКСИКОНИ  ›



[Генсьорський А. І. Галицько-Волинський літопис (лексичнi, фразеологiчнi та стилiстичнi особливостi) . — К., 1961. — С. 283.]

Попередня     Головна     Наступна





ЗАКЛЮЧНІ ПІДСУМКИ


Галицько-Волинський літопис — єдина світська пам’ятка розповідного жанру XIII ст., за якою можна простежити характер літературної мови Південної Русі того часу. Проведений аналіз показує, що дві частини літопису — галицька й волинська — мають у галузі лексики, фразеології та стилістики значні розбіжності в їх відношенні до традиційних норм староруської мови та до народнорозмовної мови, яка розвивалася вже в напрямку формування мови української народності.

Більш консервативна літературна мова галицької частини, збагачуючись деякими лексичними та фразеологічними одиницями, почерпнутими з джерел народнорозмовної мови і подекуди із спорідненої сусідньої польської мови, — все ще міцно дотримується староруських літературних норм, створених на базі взаємовідносин між руською й церковнослов’янською мовами. Пор. паралелізм у вживанні руських і церковнослов’янських слів, здебільшого звичні в церковнослов’янських текстах та перекладній літературі словосполучення, книжні стилістичні засоби тощо.

Мова волинської частини літопису, навпаки, звільняючись (у власному тексті автора) майже зовсім від церковнослов’янізмів, черпає в основному свої мовні засоби і прийоми з живої народнорозмовної мови того часу. Релікти значної кількості цих засобів і прийомів у сучасній українській народнорозмовній мові чи в українських діалектах (деякі зберегла лише польська мова) свідчать, що народна мова Південної Русі XIII ст. (яку, звичайно, не могла повністю відбити літературна мова пам’ятки) вже в значній мірі розвинула ті українські особливості, які виділили її із староруської мови.












Попередня     Головна     Наступна



«Журнал» Тараса Шевченка 150 років тому у спільноті ua_kobzar:

2 квітня 1858 р.  

В первом часу Сошальский повез меня к землячке Ю. В. Смирновой. Я знал ее наивной, милой институткой в 1845 году. А теперь черт ( . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.