9 вересня 2003 року - 175 років з дня народження російського письменника і громадського діяча Дослідники творчості Льва Миколайовича Толстого підрахували, що за своє життя він написав понад 500 творів - художніх, філософських, публіцистичних. Грандіозну письменницьку працю Толстого його сучасники оцінювали як безприкладний подвиг. "Історичне значення роботи Толстого, - писав у 1909 році М.Горький, - вже тепер можна розуміти як підсумок усього пережитого російським суспільством за все XIX століття, і книги його залишаться у віках як пам'ятник наполегливої праці, зробленої генієм". Життя підтвердило глибоку справедливість цієї оцінки.

Народився Л.М.Толстой у родовому маєтку Ясна Поляна Тульської губернії у найдавнішій аристократичній сім'ї. Здобув домашню освіту і виховання. Атмосфера, що панувала в домі Толстих, буквально відображена в його творі "Дитинство. Отроцтво. Юність".

У 1841 році, після смерті батьків, майбутній письменник з трьома братами і сестрою переїжджає до Казані, до опікунки П.Юшкової. Шістнадцятирічним юнаком він вступає до Казанського університету на філософський факультет, з розряду потім вчиться на юридичному факультеті. У 1847, не закінчивши курс, залишає університет і приїжджає в Ясну Поляну. Наступні чотири роки проводить в пошуку: намагається перевлаштувати побут селян Ясної Поляни, живе світським життям у Москві, поступає на службу канцелярським службовцем у Тульське дворянське депутатське зібрання. Але рутинна служба не задовольняла молодого Толстого.

Влітку 1851 року Л.Толстой поїхав на Кавказ, вступив до Кавказької армії добровольцем. Приїхавши в станицю Старогладовську, Толстой був вражений новим світом простих козаків, що знайшло своє відображення у написаній пізніше повісті "Козаки". У цей же час він закінчив першу частину трилогії ("Дитинство") і відправив її в журнал "Современник", редактором якого на той час був Некрасов. "Дитинство" було опубліковане і заслужило захоплені відгуки читачів і критики. Дві наступні частини - "Отроцтво" і "Юність" - побачили світ у 1854 і 1857 роках.

У 1853 році почалася російсько-турецька війна. Толстой перевівся у діючу Дунайськую армію у чині прапорщика, мріючи про ратні подвиги і військову кар'єру. Однак незабаром він розчарувався через погану організацію російської армії та її воєнні невдачі. У цей час його зацікавив світ простого солдата.

У період Севастопольської кампанії 1854-1855 років Толстой пише цикл "Севастопольських оповідань", де достовірно показує описав нещадну картину війни. Цикл цей цікавий своїм підходом до опису подій війни, який одночасно дає і цілісний образ, і зображення конкретних героїв. Вже у цьому ранньому творі проявилася народність творчості Л.Толстого. У 1855 році він залишає військову службу і переїжджає до Петербурга. Тут він зблизився з співробітниками журналу "Современник".

На початку 1860-х років Л.М.Толстой здійснив дві поїздки за кордон, а повернувшись, присвятив себе громадській роботі. Вивчивши систему народної освіти в Європі, він почав видавати педагогічний журнал і відкрив народну школу в Ясній Поляні. Будучи переконаним прихильником скасування кріпацтва, Л.М.Толстой залишився незадоволеним проведеною у 1861 році реформою. Тоді ж він вступив на посаду мирового посередника в одному з повітів Тульської губернії, щоб мати можливість брати участь у захисті селянських інтересів при поділі землі. Це викликало велике незадоволення тульського дворянства, і на Л. Толстого було написано донос. В Ясній Поляні за відсутності Льва Миколайовича було зроблено обшук.

У 1860-1870 роках вийшли два безсмертні твори Л.Толстого: "Війна і мир" (1863-1869) та "Анна Кареніна" (1873-1877). "Війна і мир", за словами самого письменника, - результат надзвичайного авторського зусилля.

Роман цей відразу ж після виходу в світ став широко відомий не лише в Росії, а й за рубежем, досягнувши небувалого успіху. В романі "Анна Кареніна" письменник показав трагедію жінки, яка опинилася у полоні руйнівної пристрасті. У цьому творі Л.Толстой викриває фальшиві основи світського суспільства, показує розпад патріархального устрою, руйнування сімейних устоїв. Світосприйняттю індивідуалістичною і раціоналістичною свідомістю він протиставляє самоцінність життя як такого у його нескінченності.

З кінця 1870-х рр. Л.М.Толстой, який переживав духовну кризу, а пізніше був захоплений ідеєю морального удосконалення і опрощення (що породила рух толстовства), приходить до дедалі непримиреннішої критики суспільного ладу. Новий світогляд Толстой висловив у творі "Сповідь"" (1882), де розповів про переворот у своїх поглядах, сенс яких він бачив у розриві з ідеологією дворянського класу і переході на бік "простого трудового народу". Цей твір, який містив різку критику існуючого тоді в Росії державного і суспільного ладу, було заборонено цензурою.

Л.М.Толстой прийшов до створення свого власного релігійно-філософського вчення. В основі його - моральні заповіді Нового Заповіту: вимога любові до людей і проповідь непротивлення злу насильством становлять зміст так званого толстовства, яке стає популярним не лише в Росії, а й за кордоном. Ідеї Л.М.Толстого знайшли своє відображення і в його останньому романі "Воскресіння" (1899), в якому шляхом до морального вдосконалення є виправлення своєї провини і звернення до євангельських заповідей.

На початку 1900-х років він написав ряд статей, що викривають всю систему державного управління. Уряд Миколи II виносить постанову, за якою Найсвятіший Синод (найвища церковна установа Росії) відлучає Толстого від церкви як єретика. Це викликало хвилю обурення в суспільстві. В останні роки життя Лев Миколайович Толстой у своєму прагненні до самовдосконалення і в критичному ставленні до себе переживав важкі душевні муки, вважаючи, що сам він живе не зовсім так, як проповідує.

У маєтку, в оточенні сім'ї, він не міг вести той наближений до простонародного спосіб життя, якого прагнув. У ніч на 28 жовтня 1910 року Л.Толстой пішов з Ясної Поляни в супроводі дочки Олександри Львівни (яка єдина з усієї великої родини повністю поділяла переконання батька) і сів у поїзд Рязанської залізниці. В дорозі він захворів на запалення легенів і 7 листопада на станції Астапово помер.

Творчість Л.М.Толстого - це надзвичайно велика школа художньої майстерності. Вона є прикладом широти охоплення митцем життєвих явищ, сумлінності, наполегливої, вимогливої праці. Справедливі щодо цього слова М.Горького: "Не знаючи Толстого, не можна вважати, що знаєш свою країну, не можна вважати себе культурною людиною".

Тетяна ЯРГІНА, Укрінформ