29 листопада 2003 року виповнилося 225 років від дня народження українського письменника.

Батьком української повісті назвав Григорія Квітку-Основ'яненка відомий літературознавець Сергій Єфремов. Сучасник Котляревського, малоосвічений, але з основами "сковородинства", що було тоді ознакою культурної людини на Слобожанщині, Г.Квітка-Основ'яненко досить пізно став на шлях письменника.

Все його життя було пов'язане зі Слобожанською Україною, з Харковом, який на початку XIX століття став великим культурним центром - тут працював професійний театр, видавалися журнали, університетська друкарня друкувала книги українською та російською мовами.

Григорій Федорович Квітка народився на Харківщині, в селі Основа, у родині поміщиків. Батьки, люди консервативних поглядів, надавали перевагу релігійному вихованню сина, ніж його освіті. Тому й з'явилася в юнака думка піти в монастир. У монастирі він виконував різну роботу і готував себе до постригу. Але активна натура прагнула дії, і тому після чотирирічного перебування в монастирі Григорій покинув його.

Повернувшись в Основу, що було поблизу Харкова, Г.Квітка-Основ'яненко включився у суспільне й культурне життя міста. Він служив комісаром у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства, суддею, головою харківської палати карного суду. Брав участь майже у всіх важливих культурно-освітніх починаннях, зокрема був ініціатором видання журналу "Украинский вестник", альманахів "Утренняя звезда" й "Молодик", першої збірки українських прислів'їв і приказок. З 1816 року, коли в Харкові почав видаватися журнал "Украинский вестник", Г.Ф.Квітка-Основ'яненко став його активним співробітником, а згодом й одним із редакторів. З цього часу почався новий період у житті Григорія Квітки-Основ'яненка. Його дедалі більше захоплює літературна діяльність. Перші твори, написані російською мовою, - фейлетони, статті, жартівливі вірші, підписані ім'ям Фалалея Повинухіна, друкувалися в журналах "Современник" та "Отечественные записки".

З кінця 20-х років XIX століття Г.Квітка-Основ'яненко написав кілька сатиричних комедій російською мовою ("Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе", "Дворянские выборы", "Шельменко - волостной писарь").

Вихід перших українських творів Г.Квітки-Основ'яненка збігся у часі з розквітом таланту М.В.Гоголя. Обидва письменника, зображаючи повсякденне життя селян, розповідали про життя простого народу, його барвистий побут, традиції, оптимізм і добродушний гумор. Великий вплив Гоголя відчувається у сатиричних оповіданнях Г.Квітки-Основ'яненка ("Салдацький патрет", "Пархімове снідання", "Мертвецький великдень"). В основі цих творів лежать народні анекдоти, які опрацював письменник. До гумористичних творів можна віднести й повість "Конотопська відьма", у якій Квітка-Основ'яненко дотепно змальовує побут і систему управління козацької старшини. Всі персонажі повісті наділені анекдотичними рисами, в яких відбивається їхня обмеженість та невігластво.

Другу групу творів Г.Квітки-Основ'яненка складають сентиментальні повісті "Маруся" (1832), "Козир-дівка" (1836), "Сердешна Оксана" (1838), "Щира любов" (1839). Сюди ж належить і драма "Сватання на Гончарівці" (1835). Центральним персонажем кожної з повістей виступає сільська дівчина. У цих творах чуттєво зображені характери персонажів і розвиток подій, в авторських відступах викладені релігійно-моралізаторські повчання, у мові опису та в діалогах багато зменшувальних і пестливих слів.

Але водночас Г.Квітка-Основ'яненко намагався правдиво зобразити повсякденне життя селян. Письменник до дрібниць описує обряди сватання, весілля, похорону. У творах багато пісень, примовок, побутових подій, а в характерах героїнь на перший план виведено богобоязливість, сором'язливість, здатність глибоко страждати від нещасливого кохання. Одні жертвують навіть життям заради коханого, а інші активно борються за своє щастя, перемагаючи на цьому шляху всі перепони.

Твори Г.Квітку-Основ'яненка одними з перших представляли українську літературу загальноросійському та європейському читачеві: починаючи з 1837 року ряд його оповідань і повістей друкується в російському перекладі у Петербурзі та Москві. 1854 року в Парижі виходить французькою мовою "Сердешна Оксана". Пізніше твори письменника перекладаються польською, болгарською, чеською мовами.

Народолюбний, щирий і гуманний характер повістей Г.Квітки-Основ'яненка вніс у тогочасну українську літературу багато нових образів і сюжетів. А найголовніше, що головним своїм героєм письменник вважав народ, якому присвятив весь свій талант.

Тетяна ЯРГІНА, Укрінформ.