Фінансовий суверенітет під загрозою

На своєму засіданні 2 листопада 2006 року Верховна Рада України 394-ма голосами прийняла за основу проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Ним пропонується надати іноземним банкам право на відкриття на території України філій та здійснення такими філіями банківської діяльності. Прийняття такого закону є дуже важливою умовою при вирішенні питання вступу України до Світової організації торгівлі. Але чи захищеною буде українська банківська система, яка вже сьогодні відчуває наступ зарубіжних банків?

Українські законодавці сподіваються, що певні обмеження, зокрема наявність в іноземного банку статутного фонду понад 150 мільйонів євро (до речі, такий фонд мають практично всі великі іноземні банки) та дотримання ним вимог українського законодавства щодо захисту вкладників, вбережуть фінансову систему держави від можливої кризи, а відкриття філій іноземних банків підвищить конкурентоспроможність української банківської системи та сприятиме зниженню відсоткових ставок на вітчизняному банківському ринку. Втім, чи так це насправді?

Протягом усіх років незалежності нашої держави стан вітчизняного інвестора, зокрема і банків, постійно погіршувався. Сприятливі правові умови створювалися тільки для іноземних інвесторів – понад 100 законодавчих актів захищають нині їхні інтереси. Хоча надання невиправданих переваг іноземному капіталу на практиці так і не призвело до інвестиційного буму, а обсяги іноземних інвестицій залишилися вкрай незначними. Жодних іноземців не цікавить ефективний розвиток наших підприємств, аграрного сектора, тим паче, що значна частина їх є збитковими.

Тим часом українські банки в будь-який момент можуть опинитися біля розбитого корита – навіть державні структури часто-густо не виконують своїх гарантій перед українськими фінансовими структурами. Крім того, вже зараз 35 відсотків фінансових ресурсів країни контролюються банками з іноземним капіталом, через них проходить близько 42 відсотків бюджету України, а з відкриттям кордонів для іноземних банків зростає ризик появи на фінансовому ринку України спекулятивного та «брудного» капіталу з метою відмивання грошей.

Ставка на іноземний капітал, яку робила влада на початку незалежності, себе не виправдала. Приріст іноземних інвестицій забезпечується в основному купівлею акцій українських банків та підприємств, при цьому в серйозні інвестиційні проекти іноземні інвестори свої кошти не вкладають, і проблема відтоку капіталу з країни залишається однією з найактуальніших. Нині щорічний відтік капіталу сягає 5 млрд. дол. США. Якщо виникне кризова ситуація, виведеними з фінансової системи держави можуть виявитися не лише іноземні капітали, але й заощадження наших громадян в іноземних банках. Це призведе не тільки до руйнації фінансової системи, а й економіки в цілому.

Щодо можливого зниження ставок в банківській системі, то для цього зовсім необов’язкового «запускати» в Україну іноземні банки. Якщо перейти на міжнародні норми банківської діяльності, вивільнені внаслідок цього кошти забезпечили б економіку додатково 10 мільярдами гривень дешевих інвестиційних ресурсів, що значно підвищило б конкурентоздатність вітчизняних банків.

Нашим законодавцям, відчиняючи двері іноземним банкам, варто врахувати досвід інших держав. Скажімо, в Швеції діє 2-відсотковий максимум присутності іноземного капіталу, а в Японії та США – 5-6-відсотковий, у Росії він досяг 7 відсотків, а Бразилія та Аргентина, які без обмежень пустили іноземні банки, досі не можуть вибратися з кризи. Китай для захисту власної фінансової системи ввів п’ятирічний період обмеження доступу іноземних банків окремими зонами. І при цьому Китай успішно став членом СОТ.

Втрата національних інтересів веде до підриву фінансового суверенітету України, її економічної незалежності, вихолощення всього національного на користь іноземного капіталу. Українцям може залишитися тільки мапа, а господарями стануть іноземці.

Світлана КУШНІР