A A A
Размер шрифта: Із будинками без вікон і дверей, швидкісними трамваями та божевільними кібер-готами асоціюється Лейпциг у хлопців з тернопільського гурту “Холодне Сонце”. На фестивалі “Wave Gothic Traffen”, який проходив у травні в Німеччині, тернополян зустрічали дуже тепло

— Ми уже виступали на європейській сцені, — розповідає вокаліст гурту “Холодне Сонце” Василь Гоцко. — Це було на “Castle Party-2005” у Польщі. Проте, на відміну від щойно розбудованої, “свіженької” “сусідки”, Німеччина здалася добре обжитою, закоренілою країною. Першими про себе дали знати швидкісна магістраль із численними смугами, досить незвичні для нас електронні табло на дороговказах і здоровенні вітряки вітрових електростанцій, розкидані на величезних ділянках. Охоронців обливали водою Уже при в’їзді в Лейпциг хлопці помітили багато людей, одягнених в різноманітне вбрання чорного кольору. Здоровані у військових костюмах, дами з парасольками, епатажні парочки у “комплектах” на зразок садо-мазо, майже божевільні кібер-готи, які обвішали себе зверху донизу платами і мікросхемами. А все тому, що в місті було свято – фестиваль “Wave Gothic Traffen”. 20 сцен розкидали по всьому Лейпцигу. Туди з’їхалося понад 150 гуртів із США та Європи. Після приїзду до виступу гурту залишилося тільки дві години. Тому хлопці одразу ж відправились в Коларабіціркус Лейпциг,  де на них чекала німецька публіка. — Дуже сподобалась дисципліна німців, — продовжує Василь. — Вони добре організовані і точні. Ми це відчули на собі під час підготовки до виступу. Майже за лічені хвилини порожня сцена перетворилась на стейдж з усім необхідним обладнанням, яке українці підібрали самі. Охоронці, які стояли під сценою, сприймали із гумором те, що виконавці під час шоу обливали їх водою. Запивали горілку пивом — Ми були дуже задоволені виступом, — каже вокаліст. — Цьому сприяла підтримка  привітних та ввічливих європейських слухачів. А наша німецькомовна пісня “Fuеr sie” (“Для неї”), пройшла на “ура”. Її ми підготували ексклюзивно для фестивалю. Пісню я написав українською. Перекласти допоміг товариш – наш PR-менеджер Тарас Кузів. З вимовою не виникло проблем. Відпрацював її нормально. На фестивалі хлопці подружилися з гуртом “Entwine”. Талановиті музиканти з Фінляндії приїхали на фестиваль вже втретє і вийшли на сцену після українців. — Ми вирішили почастувати фінів українською горілкою, — ділиться спогадами Василь Гоцко. — Спочатку вони ввічливо відмовлялись, та справи потроху просувались, і в нас утворилась весела та гучна компанія. Фіни запивали горілку пивом. Ще й зауважували, що наш спиртний напій є значно міцнішим від того, що роблять у них. Залишається здогадуватись: або у фінів інший склад організму, або у них потім сильно боліла голова. У сусідній гримерці відпочивав "Poisonblаck", інший гурт із Фінляндії. Правда, музиканти чомусь розгубились і поводились не надто дружелюбно. Та, помітивши своїх земляків-фінів, вони приєдналися до “Холодного Сонця” та “Entwine”. Будинки – без вікон і дверей Лейпциг, як зауважили тернополяни, дещо нагадував Тернопіль. Місто було невеликим, красивим і затишним, з чудовою архітектурою та прекрасними історичними пам’ятками. Під час одної з прогулянок хлопці потрапили в магазинчик офіційного мерчандайзу Іогана Себастьяна Баха, що знаходився поруч із лютеранською церквою Святого Фоми. Саме там сорокарічний митець колись отримав місце кантора – керівника шкільного церковного хору. До Лейпцигу Бах переїхав у 1723 році і жив у місті до кінця своїх днів. За цей час він написав свої найбільші хорові твори. — У магазині продавали усе, - від музичних платівок та нотних видань до футболок та прохолодних кавових напоїв у металевих банках із логотипними реквізитами митця, — розповідає вокаліст. — Я не зміг втриматись і купив собі катеринку з одним із його музичних  творів. У Лейпцигу хлопців здивували чудернацькі будівлі, які служили притулком для жителів "вільних республік". Вони не відповідали санітарним нормам і були з мінімумом зручностей. Часто такі багатоповерхівки не мали ані вікон, ні дверей. — Таких будинків у Лейпцигу чимало, — каже Василь. —  Матрац знайдеться для кожного. В багатоповерхівках часто оселяються художники, музиканти, митці, панки, які хочуть у такий оригінальний спосіб відшукати натхнення. Для того, аби не псувати загальний естетичний вигляд міста, будинки "одягають" у велетенські полотна із барвистими веселими картинками. Водій розігнався на повну Навіть транспорт в Німеччині виявився особливим. Тамтешні трамваї їздили зі швидкістю київського метро, так що складалося враження, наче в них гумові амортизовані колеса. — Національна кухня – проста й калорійна, — посміхаючись, продовжує вокаліст. — Сардельки та хліб. А ще – багато пива. Про батьківщину хлопці пригадали в мікроавтобусі. Декілька разів водій-українець “рятував” пасажирів від загибелі - їхав по зустрічній смузі на середній швидкості у 120 км/год. Навіть на дощ не зважав. — Врешті-решт, загальна втома від поїздки не завадила нам повернутись додому із морем позитивних емоцій та величезним натхненням, яке так необхідне для творчості, — каже Василь.