В зеленім селі на Поліссі

За п’ятдесят кілометрів від Коростеня, що на Житомирщині, в древньому поліському краї ланів та луків, лісів і перелісків розмістилося старовинне село Білка. З давніх часів на цих землях вирощували хліб, розводили худобу, висаджували городні культури, сіяли льон. Поліщуки завжди славилися своєю гостинністю і працьовитістю.



У Білці вже кілька років вдалими результатами діяльності радує сільськогосподарське дочірнє підприємство Промінвестбанку «Обрій». Розповісти про його будні я попросив директора Петра Максимчука.

– Сільськогосподарське дочірнє підприємство Промінвестбанку «Обрій» було створене 22 грудня 2000 року на загальних зборах жителів села Білка. У спадок від КСП «Білківське» (так тоді називався «Обрій») залишилась занедбана матеріальна база, порожні комори, величезні борги, до того ж не було паливно-мастильних матеріалів, запчастин.



Першочерговими завданнями було відродити тракторний парк і максимально засіяти ярий клин. На допомогу селу прийшов Промінвестбанк на чолі з Головою Правління, нашим земляком Володимиром Матвієнком. Було закуплено насіння (ячмінь, овес), мінеральні добрива, запасні частини тощо. І навесні 2001 року вдалося засіяти майже 500 гектарів. Завдяки цій потужній фінансовій установі «Обрій», як і вся Білка, постійно розбудовується, перетворюючись з кожним роком на потужне сільгосппідприємство.

За сприяння Володимира Павловича Матвієнка у селі побудовано сучасну комп’ютеризовану школу, Будинок культури, оздоровчий центр, «Молодіжну естраду», реконструйовано житловий будинок, ставок.



Володимир Павлович потурбувався й про водогін для села. Завдяки йому в Білці у листопаді 2003 року спеціалістами Житомирського товариства «Бурвод» очищено і відремонтовано артезіанську свердловину, встановлено водонапірну башту, проведено водогін від свердловини. Зараз вода надходить у школу, котельню, оздоровчий центр, Будинок культури, сільраду, двоповерховий будинок для спеціалістів. Крім того, в селі встановлено чотири колонки. Тепер білківчани із задоволенням у різні пори року можуть напитися кришталево чистої артезіанської води.

– Чим можете похвалитися сьогодні?

– Нині підприємство має 836 голів худоби, 94 голів свиней. Щороку засівається та обробляється 1000 гектарів землі, яку орендували у людей на 49 років. У господарстві 9 полів, середній розмір яких 100 – 150 га. Перевагу надаємо зерновим та кормовим культурам. Цього року 850 га засіяли зерновими (жита – 400 га, пшениці – 80 га, вівса – 200 га), технічними і кормовими культурами (кукурудза, кормовий буряк, олійна редька). Решта землі під багаторічними травами на силос.

Вперше цього року вдалося закупити і посіяти кілька гектарів люпину – це білкова кормова культура для тварин. Також засіяно 20 га пелюшки. У зв’язку зі збільшенням поголів’я худоби ми переходимо на високобілкові, високопродуктивні, малозатратні культури, щоб худоба мала нормальний, повноцінний корм. На перспективу плануємо висівати боби. Це також білкова, високоврожайна кормова культура, яка навіть на наших піщаних поліських землях може давати врожайність 400 – 500 тонн з гектара. За рахунок прогресивних культур сподіваємося підвищити врожайність.

– Тож основним джерелом прибутку в господарстві є тваринництво?

– Так. З кожним роком збільшується виробництво продукції молока. Продається 2,5 тонни молока. Певна річ, ціна нас не дуже влаштовує (80 копійок за літр), а в цілому, за п’ять місяців цього року реалізаційна ціна становить 95 копійок за літр. Молоко поки що є прибутковим, і цим потрібно займатися. Щодо м’яса, то ми працюємо над вирощуванням і нарощуванням поголів’я свиней. Також займаємося селекційною справою – розводимо м’ясні та молочні породи великої рогатої худоби. Тож до 2006 року бачимо реальну можливість збільшити поголів’я рогатої худоби до 1000 голів і до 400 голів свиней.



З метою збільшення рогатої худоби цього року господарство закупило 126 телят. Про це розповів завідуючий тваринницьким комплексом Анатолій Матвієнко. Зараз молоді телята багато часу проводять на свіжому повітрі, багато їдять. З них і вирощують молочних і м’ясних корів та бичків. У цілому ж, тваринництво кількісно розширюється. Господарство круглий рік з м’ясом і молоком.

– Я знаю, що Полісся здавна славилося льонарством. А в господарстві вирощують цю рослину?

– На жаль, нині в державі цінова політика така, що нам не вигідно його сіяти. Цим займаються окремі спеціалізовані господарства при льонозаводах. Тому ми сіємо його максимум 5 – 10 га і виключно для лікарських цілей.

– А як щодо овочів?

– У 2001 – 2002 роках ми сіяли капусту, буряки, моркву, садили картоплю. Зібрали, а реалізувати ніде. Возити на ринок не вигідно. А оптові покупці купують мішок або два. Тож доводилось овочі повесні згодовувати худобі. Також екологічна обстановка у нас така, що до овочів ставляться з підозрою. Тому вже два роки ми овочі не саджаємо. Взагалі, екологічна проблема стосується і зерна. Можна було б виходити з ним на ринок і за межі України. Проте в межах держави ще більш-менш, а далі... Останнього разу перевірку ґрунтів на наявність цезію і стронцію проводили в 1998 році. Картина вимальовується не дуже приємна, хоча в масштабах району наше село і господарство вважається найбільш благополучним.

– Чим сьогодні живе «Обрій»? Чи не турбують вас ціни на пальне?

– Господарство приступило до косовиці трав. Поки що погода нас не балує, дощі майже щодня. Техніка справна, все працює. Щодо пального, то ці проблеми є і в нас. Шкода, що немає державної підтримки. Купили 10 тонн пального по 3 гривні. Раніше держава на посівну, заготівлю кормів, збирання врожаю давала пальне по пільгових цінах. Зараз про це й мови нема. Навесні пообіцяли дати пільгове пальне. З 20 тонн лише 5 тонн дали по 2 грн. 15 коп., решта – за комерційними цінами.

– Скільки людей працює у підприємстві нині? Чи є проблеми в кадровій політиці?

– У господарстві працюють 93 трудівники: з них 24 спеціаліста, 15 – механізатори та шофери, 48 осіб працюють у тваринництві, інші – будівельники, різноробочі. Маємо 13 тракторів, 5 спецмашин. Зарплатню працівники отримують вчасно. Будівельники 250 – 300 грн., механізатори 300 – 350 грн., доярки 350 – 400 грн.

Не вистачає механізаторів, доярок, працівників на фермі. На жаль, сьогодні в області не навчають на механізаторів. Водіїв – тільки в ТСОУ і по лінії військкомату.



Обсяг роботи великий, а трударів обмаль. Ми плануємо побудувати 10 – 15 будиночків для людей, котрі хочуть і прагнуть трудитися. Сподіваємося, що приїдуть люди з інших сіл, приживуться і будуть працювати. Чимало треба зробити по механізації ферми. Адже тут працюють ще на старому обладнанні.

– Петре Федоровичу, землі на Поліссі не дуже родючі, ціни в державі лізуть угору. Чи надає хтось допомогу підприємству і селу?

– Дійсно, землі на Поліссі не дуже родючі, це, по суті, піски і супіски. Дощ пройшов, нібито мокро, а на полях сухо. Це також не може не впливати на врожайність. Навіть за радянських часів, коли держава підтримувала сільське господарство, були створені такі об’єднання, як «Сільгосптехніка» і «Сільгоспхімія», вносилися мінеральні добрива, проводилися меліорація, хімізація тощо. Полісся не славилося великими врожаями, адже тут не чорнозем. Прикро, але сьогодні ми підтримки від держави не відчуваємо. Якщо минулого року ми купували мінеральні добрива по 505 грн. за тонну, то зараз – 1000 грн. за тонну. І подібні проблеми стосуються всього. Навіть великим селам і господарствам в районі, які раніше мали власні продукти, реалізацію, кошти, зараз дуже важко. Якби не Промінвестбанк і особисто Володимир Павлович Матвієнко, то нам жилося б дуже скрутно. Ми постійно відчуваємо велику підтримку і турботу Промінвестбанку. Кредити підприємству надаються під дуже низький відсоток.



А вся соціальна сфера лежить на плечах Промінвестбанку. За що білківчани безмежно вдячні своєму землякові, справжньому патріоту України Володимиру Матвієнку.

Ярослав СИНГАЇВСЬКИЙ
Київ – Білка – Київ
Фото Віталія ПРИХОДЬКА