До питання фінансової незалежності України

У Верховній Раді України у другому читанні перебуває проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність», який передбачає вільний доступ в Україну іноземних банків. Зараз вкрай важливо оцінити всі наслідки прийняття такого рішення, інакше потім вже буде запізно.

Фінансово-банківська система – це важіль, який направляє економіку на розвиток, а банківський кредит, подібно електричного струму, живить виробництво і забезпечує його зростання. У кого в руках цей важіль, той і управляє грошима, а з ними – і фінансово-економічною безпекою держави.

Майже у кожної країни в той чи інший момент часу виникає питання – піти своїм шляхом з опорою на власні сили і фінансові ресурси чи зайняти пасивну позицію, кинувшись у течію світового капіталу? На сьогодні така дилема стоїть і перед українським суспільством, і перед органами влади. Питання відкриття доступу філій іноземних банків до українського ринку, що його нині вирішують наші депутати, – це не просто складова програми вступу України до СОТ, а проблема фінансової незалежності держави.

Перший іноземний банк в Україні було утворено в середині 1993 року. Це був «Креді-Ліоне Україна» (нині «Каліон Банк Україна»). В 1994 році в Україні вже функціонувало 12 банків з іноземним капіталом. До 1998 року їх кількість збільшилась до 28 одиниць, 9 із яких були зі 100-відсотковим іноземним капіталом. Але вже в 2001 році їх кількість зменшилася до 21, а виключно іноземних – до 6. На своєму досвіді ми відчули класичну «втечу капіталів», коли високодохідні операції з ОВДП скінчились, і у зв’язку з падінням курсу гривні легкі валютообмінні прибутки отримувати стало неможливо.

Сьогодні в Україні нараховується 21 банк з іноземним капіталом, в тому числі 9 банків зі 100-відсотковою закордонною власністю. Частка іноземного капіталу в статутному капіталі українських банків вже досягла 22 відсотків, тоді як в Європі – 10 відсотків, Росії – 7 відсотків. Водночас зарубіжні країни не впускають до себе українські банки.

Руйнація вітчизняної банківської системи уже розпочалася. Нещодавно один з найбільших українських банків «Аваль» викупила Австрія. Раніше зник агропромисловий банк «Україна». В той самий час зростає кількість «дрібних» банків.

З приходом іноземних банків Україна втрачає такого внутрішнього інвестора, як населення, котре довіряє вітчизняним банкам і несе до них свої заощадження, будучи фінансово зацікавленим у доходах від процентних виплат. А це десятки мільйонів українських громадян, котрі тільки і виживають за рахунок процентів, які вони отримують від банків.

Немає підстав сподіватися на значне зниження відсоткових ставок за кредитами іноземних банків. Оскільки Україна за кордоном вважається державою з підвищеним ризиком, то іноземні банки надають кредити за ставкою більше ніж 8 відсотків, а з урахуванням маржі – ще дорожче. В Україні намітилась тенденція поступового зниження відсоткових ставок за кредитами вітчизняних банків, які сприятливі для більшості галузей виробничої сфери та мають достатній рівень рентабельності, що покриває інвестиційні відсотки. Більше того, філії іноземних банків прибутки будуть вивозити до своїх країн і там сплачуватимуть податки, і там підтримуватимуть власні бюджети та соціальну сферу. У нашого ж бюджету проблема дефіциту тільки загостриться.

Філії іноземних банків, доступ яким пропонується відкрити, взагалі не будуть підконтрольні законодавству України, а керуватимуться вказівками своїх материнських компаній, тобто вільно ввозити і вивозити капітали виключно у власних комерційних інтересах незалежно від того, збігаються вони з інтересами України чи ні. В кризових ситуаціях, а вони бувають у нас часто, кошти будуть виводитися, в тому числі і заощадження наших громадян, розміщені в таких банках.

Перш ніж прийняти Закон про вільний приплив зарубіжних банків в Україну, наслідком якого стане руйнація вітчизняної банківської системи та втрата економічної незалежності нашої держави, треба, щоб держава здійснила заходи стосовно концентрації грошових потоків у провідних вітчизняних банках.

Україна – самодостатня держава, яка має великі власні фінансові ресурси для економічного розвитку, але з причини формального ставлення до управління грошима щорічно не використовуються десятки мільярдів гривень тільки тому, що держава не має власної грошово-кредитної політики. Необхідно зважити і на нерівномірні умови функціонування банківських систем різних країн. В Україні норми резервування залучених банками коштів (6 – 8 відсотків) в декілька разів вищі, ніж в Євросоюзі та США, де вони становлять 2 – 3 відсотки1. Аналогічні диспропорції в ставках рефінансування українських банків – 12 – 15 відсотків при 3 – 4 відсотках на Заході2. Теж саме з нормативом адекватності регулятивного капіталу та низкою інших. Надмірно високі норми резервування від залучених банками ресурсів, інші нормативи та обмеження блокують використання щорічно 10 млрд. дол. США. А якщо додати до цього величезні валютні резерви, які зберігаються в зарубіжних банках і слугують чужій економіці, то Україна сама себе заганяє в глухий кут.

Неможливо говорити про дієвість банківської системи без надійного правового захисту національних інвесторів. Нині близько 100 нормативних документів реалізують інтереси іноземного капіталу в Україні. Банки часто стикаються з проблемами штучних банкрутств їх позичальників, які розтягуються на роки, подрібненням підприємств, приватизаційними пастками у вигляді відмови від взятих зобов’язань тощо. Надаючи гарантії та дотримуючись правил міжнародного іміджу України, держава змушена буде витрачати бюджетні кошти на компенсації іноземним кредиторам. На проблеми українських банків уваги ніхто не звертав і навряд чи звертатиме. Взагалі, відсутність надійного правового захисту національного інвестора стримує зниження відсоткових ставок і змушує банки формувати значні страхові резерви під кредитні ризики.

Для прийняття виваженого рішення необхідно також врахувати досвід інших країн під час їх вступу до СОТ. Так, Китай запровадив 5-річний перехідний період, дозволивши відкривати філії іноземних банків у містах, які особливо потребували інвестицій, і обмеживши їх операції з населенням. Білорусія впевнена, що зможе вступити до СОТ без повного відкриття фінансових кордонів країни.

Досвід співпраці з закордонними інвесторами українських банків засвідчує, що найефективнішими її формами є розміщення єврооблігацій, отримання консорціумних кредитів та інші інструменти. Іноземні банки заробляють непогані доходи та надійно розміщують свої ресурси в провідних українських банках. Ті, в свою чергу, вкладають їх у найважливіші для економіки України інвестиційні проекти. Хоча маржа наших банків на таких операціях є мізерною, вона створює додаткові надходження до бюджету у вигляді податків. Тому нам необхідно, перш за все, розробити на законодавчому рівні систему залучення іноземних інвестицій через провідні українські банки, які фінансово забезпечують розвиток національного виробництва. Такий державницький підхід вирішить проблему залучення іноземних інвестицій в економіку без надання урядових гарантій, зберігши при цьому фінансову незалежність України.

Виходячи із надзвичайно важливого значення цього питання для економіки України, необхідно провести експертизу проекту Закону і відкласти його прийняття Верховною Радою України, доки не буде оцінена серйозність стану грошово-кредитної політики держави і прийняте рішення з цього питання.

Павло МАТВІЄНКО,
народний депутат України,
Голова Партії національно-економічного розвитку України,
кандидат економічних наук
1 Центральні банки: організаційно-правові засади. – К.: Т-во «Знання», 2004. – с. 86.
2 www.korrespondent.net/
main/120769.

НАША ПОШТА

Шановний Володимире Павловичу!

Директор школи, колектив вчителів та учнів Новоселівської ЗОШ І-ІІ ступенів Ясинуватського р-ну вітає Вас з врученням диплому про обрання академіком Академії економічних наук України за спеціальністю «фінанси» і бажає Вам міцного здоров’я, радості, творчої наснаги у підготовці фінансистів, які відродять економіку України.

Колектив школи слухав концерт, де виконувалися створені Вами пісні.
Учні школи з доброю заздрістю дивилися на юних виконавців пісень, порівнюючи з почутим своє виконання. Діти помітили, що на Ваших вустах завжди приємна посмішка. Це буває тільки у шляхетної людини. Певно, стояти поруч з Вами – велика радість, бо Ви – справжній герой України, яку Ви прославляєте своєю невтомною працею, своєю піснею. Живіть довго! Хай Вас завжди минає лиха година!

Про Ваші успіхи ми дізнаємося з газети «Обрій».
Директор школи, колектив вчителів та учнів
Новоселівської ЗОШ
І-ІІ ступенів