ПНЕРУ закликає:
національному розвитку – власні сили

Ідеологія ПНЕРУ – це ідеологія розвитку нації – держави, це – пріоритет національної ідеї та національних інтересів, які є рушійною силою і дієвим фактором мобілізації суспільства, основою консенсусу, засобом реалізації потенціалу держави. Підсумовуючи гіркий історичний досвід минулого, ПНЕРУ вважає, що єдиний шлях, який здатен забезпечити Україні процвітання, а її громадянам – гідне майбутнє – це курс, в основі якого національний розвиток «власними силами».

Власним розумом. Власними руками. Власним народом ми перетворимо Україну на економічно розвинуту державу! Цей девіз ПНЕРУ, в якому зосереджені основні цінності ідеології Партії, вже підхопили державні органи, засоби масової інформації, підприємці. Він став відомим усім громадянам України. Красномовним свідченням цього є той факт, що чисельність Партії динамічно зростає, а багатотисячні осередки ПНЕРУ діють у всіх регіонах України.

За багато років пройдено великий шлях – від становлення Партії національно-економічного розвитку України як політичної організації до виходу на рівень партійної структури з такою кількістю членів, що сьогодні ПНЕРУ посідає перше місце в Україні.

Члени Партії активно працюють в селах і містах заради того, щоб на вибори 2006 року прийти великою партійною силою, висунути зі своїх лав гідних людей, яскравих особистостей до усіх структур влади: від сільських і селищних до Верховної Ради. Це завдання буде виконане лише тоді, коли згуртуємося навколо принципових положень ПНЕРУ, основне гасло якої – розрахунок на власні сили.

Минув романтизм початкового етапу незалежності і настав час засукати рукава і будувати нову українську державу, нову економіку, створювати гідні умови для життя людей. Результати діяльності влади за роки незалежності України свідчать, що українській владі бракувало патріотизму, відчуття відповідальності та здатності згуртувати народ на основі національної ідеї для забезпечення вільного і заможного життя кожного громадянина України. З роматичною вірою у «доброго дядю», який допоможе нам побудувати процвітаючу державу, влада шукала підтримки за межами України. При цьому, ризикуючи втратити свою незалежність та ставлячи під загрозу національну безпеку.

Настав час тверезо оцінити ситуацію, яка склалася. Слід сказати, що ми багато втратили від того, що політично були доброзичливою, щедрою країною. З нами чемно розмовляли, коли ми ще були ядерною державою, обіцяли золоті гори в обмін на роззброєння. Ми роззброїлися, по суті без реальних гарантій безпеки, і що саме головне – майже даром віддали Росії дороге ядерне озброєння. Після цього про нас забули – адже обіцянка цяцянка, а ми наївні виявляється цього не знали.

Ми багато втратили від того, що наші «великі спеціалісти» слухали поради світових фінансових організацій. В результаті бездумного виконання програми «шокової терапії» Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Світового банку Україна була відкинута на десятки років назад. Справжнім злом для економіки України обернувся курс монетаризму, який рекламували як панацею від інфляції. Після порад «зв'язати гроші», щоб не пускати їх в обіг, ми створили штучний грошовий голод, зацвів буйним цвітом бартер, коли люди працювали, а реалізувати продукцію не могли, тому що грошей не було, вони не виконували функцію платежу. Обмеження в обігу грошової маси спричинило хронічну нестачу оборотних коштів у підприємств, дезорганізувало зв'язки між господарствами, посилило неплатежі, призвело до хронічної їх збитковості. Ми також багато втратили від так званої приватизації, коли горе-реформатори поділили власність на кожну людину. Роздали сертифікати, які люди практично втратили або віддали за копійки. Було завдано величезного удару по економіці України. В загальному підсумку за роки реформ Україна втратила понад 75 відсотків свого економічного потенціалу, що майже у два рази більше, ніж за роки Другої світової війни1.

Ми багато втратили і від того, що не мали і не маємо політичної єдності. Значна кількість політичних партій, інтереси яких найчастіше далекі від потреб і прагнень українського народу, роздирають наше суспільство. Це на руку темним силам, які ловлять свою політичну «золоту рибку в каламутній воді».

Основною умовою забезпечення національних інтересів є максимальна самодостатність економіки держави, опора на власні сили, наявність джерел саморозвитку, утримання Україною важелів управління власною політикою та економікою, культурою та освітою, наукою та технологіями, так як вакуум внутрішнього управління швидко заповнять «чужі» управлінці. Україна вже на власному досвіді переконалась, що покладатися на їх доброчинність не варто, так як це веде до втрати як своїх національних інтересів, так і економічного суверенітету держави. Багато приватизованих підприємств, які потрапили до рук зарубіжних компаній, диктують нам кабальні умови продажу нафти, газу та іншої стратегічної сировини, ставлячи Україну в залежність, а інколи і «на коліна». Політично тиснуть на нову українську владу. Це веде до зростання цін, погіршення життєвого рівня населення.

Отже, сьогодні стає зрозуміло, що ті, хто свято вірив в те, що Захід нам допоможе, помилилися. Ніякий Захід нам не допоможе, розраховувати треба тільки на власні сили, власний народ і власні ресурси! Якщо ми самі собі не допоможемо розбудувати власну економіку, відновити вітчизняне виробництво, ніхто нам в цьому не допоможе! Тому майбутнє України вимагає гуртування всього народу навколо ідеї розвитку української економіки власними силами.

Досвід високорозвинутих країн свідчить про те, що лише поклавшись на власний народ, власні можливості, використавши при цьому найкращі світові досягнення, можна побудувати високо розвинуте суспільство. Масове виробництво і масове споживання національних товарів, по суті, є золотим правилом діалектичного розвитку будь-якої країни, зокрема й України. Тому, такі гасла як: «українське – найкраще», «купуємо – українське» та ін. повинні стати прописною іститною для кожного українця. Орієнтація на західних інвесторів себе не виправдала. За загальним обсягом прямих іноземних інвестицій Україна продовжує займати одне з найнижчих місць у Східній Європі. Лише розвиток економіки власними силами – підвищення статусу національного виробника, захист внутрішнього ринку та власного виробництва разом із підпорядкуванням грошово-фінансової і банківської системи інтересам власної економіки забезпечать необхідні умови стабільного економічного розвитку та зростання добробуту українців. Тільки по причині приниження ролі вітчизняних інвесторів щорічно не використовується до 10 млрд. доларів США.

Україна має величезний потенціал – сировинний, виробничий та людський: розумний, працьовитий, освічений і талановитий народ, вигідне географічне положення в центрі Європи, унікальні чорноземи, достатню індустріально-виробничу і науково-технологічна базу, культурно-історичну самобутність. Україна виробляє ряд конкурентоспроможних на міжнародному ринку товарів і володіє значним банком унікальних технологій та наукових розробок, реалізація яких може забезпечити резерв нових можливостей для власного і світового прогресу. Запуск супутника Землі «Січ» приєднали Україну до клубу космічних держав. Літак «Мрія» та інші вироби заводу ім. О.Антонова, електронні мікроскопи, кораблі, найпотужніші в світі преси, турбіни та дизельні двигуни, висококласні тепловози, автомобілі – все це є на виробничому конвеєрі України. Генна інженерія і біотехнології, монокристали і штучні алмази, дослідження в галузях надтвердих матеріалів та технології зварювання, в тому числі й космічного, фундаментальні дослідження в математиці, фізиці, біології та хімії – все це свідчить про значний науково-технічний потенціал України та про те, що українці можуть будувати своє життя, змінювати його на краще власними силами.

Суперечність між можливостями, які має Україна для поступального розвитку, і реаліями нинішнього незадовільного стану їх використання приводить до висновку, що державна економічна політика не відповідає національним інтересам України, бо не спирається на продуктивне використання національного багатства та капіталу, власних переваг.

Сучасна економічна та політична ситуація в Україні вимагає єднання нації навколо ідеї національно-економічного розвитку «власними силами». Засади національних інтересів – це головний пріоритет ПНЕРУ, який викарбуваний у всіх її діях, які слугують загальнонародним цілям. ПНЕРУ є істинно народною партією, яка ставить за мету реалізувати право і волю українського народу на достойне життя, розуміючи нагальні, болючі проблеми суспільства. Вона має науково обґрунтовану програму їх вирішення через посилення ролі вітчизняних товаровиробників та банків, які створюють економічний та інтелектуальний потенціал країни і в змозі забезпечити гідне життя її громадян.

ПНЕРУ на підставі всебічного аналізу економічних та політичних трансформацій в країні вважає, що опора на власні сили повинна стати основою економічного прориву та забезпечення динамічного розвитку економіки. Політика опори на власні сили не означає ізоляції від світового співтовариства, вона лише надає перевагу національним ресурсам економічного розвитку перед запозиченими. Китай розвивав свою економіку, визначивши національні особливості, – величезну чисельність робочої сили та її низьку вартість, обмеженість природних ресурсів, нерівномірний економічний розвиток регіонів тощо. Він не вдався до бездумної приватизації, сповідуючи принципи повільних змін у відносинах власності, залишаючи за державою регулюючу роль в економіці. Сьогодні, відчувши непридатність для країни з понад мільярдним населенням західної моделі споживацького суспільства, яке загрожує йому екологічною кризою, розробляє нову, відповідну до національної специфіки країни систему споживання та способу життя.

Особлива роль в політиці опори на власні сили відводиться захисту внутрішнього ринку. На відміну від світової практики, український уряд був пасивний в питанні захисту внутрішнього ринку, що призвело до критичного скорочення його обсягів – 40 відсотків ВВП (у розвинутих країнах він становить 80 відсотків ВВП). Викликає занепокоєння розширення частки іноземного капіталу на грошово-кредитному ринку України. Пішов процес згортання вітчизняної банківської системи. Так, один із найбільших українських банків «Аваль» вже продався австрійцям.

Нехтування національними інтересами призводить до пригнічення національних чинників розвитку, іноземного засилля. Приклад тому – Угорщина, де сьогодні вже немає ні угорських банків, ні угорської економіки, ні угорських засобів масової інформації. Залишилася тільки угорська мова. А у нас навіть і з мовою проблеми.

Велику роль у ході реалізації політики опори на власні сили відіграє фінансова підтримка державою розвитку пріоритетних галузей економіки. Так, повоєнний японський уряд активно підтримував вітчизняні технологічні розробки, надавав пільгові кредити експортним галузям, формував транспортну інфраструктуру для підприємництва. Незважаючи на шалений тиск з боку МВФ, майже 12 років в цю країну не допускався імпорт товарів, які могли б підірвати вітчизняні автомобілебудування, електроніку тощо.

Відновлення в Україні державної підтримки високотехнологічних галузей (літакобудування, суднобудування тощо) та належне їх фінансування дало б можливість досить швидко опанувати модель інноваційного розвитку.

Слід підкреслити, що з тією філософією, якою керуються деякі керівники державних структур, нам не скоро вибратись з технологічної і економічної відсталості. Зараз стало модним на всіх рівнях проголошувати, що Україну врятують зарубіжні банки, бо вони буцім-то будуть давати дешеві кредити, принижуючи таким чином роль вітчизняних кредиторів, створюючи про них негативну громадську думку.

Насправді, такі заяви, як скажімо директора Харківського авіаційного підприємства Павла Науменка про те, що українські банки пропонують «абсолютно некомфортні» умови кредитування визивають подив. Де був Павло Науменко всі 14 років української незалежності, коли авіабудування в незалежній Україні розвивалося за рахунок кредитів вітчизняних банків. Тепер коли створені нові зразки літаків та маються можливості їх серійного випуску, пропонуються варіанти фінансування поза межами України, які не настільки ефективні за умовами кредитування, як їх «малюють».

Українські банки працюють в таких самих умовах, як і всі виробники, тобто в умовах неконтрольованої інфляції та некерованих ніким цін. І при всьому цьому основним внутрішнім ресурсом кредитування були і є кошти населення та підприємств, за які теж сплачуються відсотки. Що стосується ціни кредиту, то ми б порадили Павлу Науменку не відкривати рахунки в безлічі українських банках за високими відсотками, а вибрати собі домашній банк, який би на партнерських засадах забезпечував фінансовими ресурсами весь інвестиційний процес. Для цього потрібна концентрація грошових потоків, а не їх розпорошення по різних банках.

Це стосується не тільки названого підприємства, а й інших пріоритетних галузей. Комусь вигідно не управляти грошовими потоками, збільшуючи їх вартість. При такому «чужому» відношенні до своїх кредиторів економіку не перебудувати.

І ще приклад. Якби не Промінвестбанк, який в період розвалу СРСР надав значні довгострокові кредити на утримання більш ніж 10 тисячного колективу конструкторів КБ ім.Антонова, а бюджетне фінансування припинилося, то не було б створено нових літаків. Герой України, генеральний конструктор Петро Васильович Балабуєв виграв час, випередивши навіть деякі розвинуті країни, і в Україні з'явилась можливість створювати нову сучасну авіатехніку світового рівня.

Знову ж таки, завдяки кредитам Промінвестбанку, в Україні відновлено танкове виробництво.

Який з іноземних банків підтримав розвиток українського аграрного сектору? За даними Міністерства аграрної політики станом на 26 серпня 2005 року вітчизняні банки тільки в цьому році надали аграрним підприємствам 5,44 млрд.грн. кредитів і це за умови того, що найбільш гарантована застава – земля не береться в забезпечення кредиту, оскільки немає Закону щодо її продажу.

А потенціал України в галузі високих технологій і справді значний. Так, тільки в ракетно-космічній сфері із освоєних у світі 22 базових технологій Україна володіє 17 і входить до п'ятірки передових держав світу.

Опора на власні сили передбачає відродження вітчизняного фінансового капіталу. На цьому шляху великого значення набуває підтримка великих банків, здатних фінансувати значні інвестиційні проекти. В Україні замість цього шукають шляхи посилення податкового тиску на банки. Важлива й державна підтримка банківської галузі. В роки «великої депресії» американський уряд надавав кредити проблемним банкам. Японський уряд сприяв підтриманню банками відносно низького рівня норми позичкового процента, розширюючи попит на кредити банків з боку підприємців. Розвиток кредитного ринку підтримувався також за допомогою звільнення відсотків за кредитами від оподаткування, тоді як з дивідендів стягувався податок та ін.

Важливим фактором опори на власні сили є наявність відповідальної влади, спроможної задіяти потенціал нації на користь суспільства. Значний успіх у подоланні «великої депресії» в США пов'язаний з ім'ям Ф.-Д.Рузвельта і його «Новим курсом», відродження німецької економіки – з постаттю Л.Ерхарда та його концепцією соціальної ринкової економіки. Можна згадати й відомого теоретика та практика Дж.-М.Кейнса, який розвинув теорію нашого співвітчизника М.Туган-Барановського в струнку концепцію можливості сприяння державою розвитку економіки власної країни. Наявність соціально відповідальної влади є запорукою консолідації патріотичних сил, дієвим чинником подолання песимізму і зневіри народу у власні сили.

ПНЕРУ звертається до всіх громадян України з єдиним закликом – повірити у власні сили, в ідеологію захисту національно-економічних інтересів України, обстоюваних Партією. Так як, лише розраховуючи на свої власні сили, свої ресурси і потенціал, свій народ ми створимо міцну, економічно й соціально розвинуту демократичну державу – Україна, якою буде пишатись кожен з нас! Як підтвердження, правильно обраного шляху розвитку, розрахованого на власні сили доносяться до нас через віки слова Тараса Шевченка:

У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В свїй хаті своя й правда,
І сила, і воля2.

Павло Матвієнко,
Голова Партії національно–
економічного розвитку України,
народний депутат України,
кандидат економічних наук.

1Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. Пути и перепутья современной цивилизации. – К.: Межд. деловой центр, 1998. – 432 с.
2Шевченко Т.Г. Кобзар. І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє. – К., 1969. – С.212.

Шановний Володимире Павловичу!

На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 13.07.2005 № 36051/1/1-05 Ваш лист щодо банківського обслуговування підприємств галузі розглянуто і повідомляємо.

У Міністерстві транспорту та зв’язку високо оцінюється вклад Промінвестбанку в становлення та розвиток економіки незалежної України, в тому числі і транспортної галузі.

Промінвестбанк є надійним партнером для підприємств транспорту, про що свідчить значне кредитування галузі.
Співпраця транспортних підприємств з Промінвестбанком будувалася протягом багатьох років. При цьому головним чинником цієї співпраці були взаєморозуміння, підтримка та надійне партнерство.

Мінтрансзв’язку і в подальшому сподівається на плідну співпрацю з Промінвестбанком, направлену на зростання економічного потенціалу галузі.

З повагою,
в. о. міністра В. БОНДАР