Сокільники – точка земельного конфлікту на Львівщині

10:09 13.02.2008

Володимир Перегінець, м. Львів, для «Народної Самооборони»

"Народна самооброна" продовжує публікацію матеріалів, присвячених махінаціям із землею в регіонах. На черзі - матеріал із Львівщини.

Село Сокільники, що поблизу Львова, віднедавна опинилося на межі конфлікту. Ядром непорозуміння стали відносини між депутатським корпусом і керівництвом сільської ради Сокільник, а саме між депутатською більшістю у складі 18 депутатів з однієї сторони й сільським головою Михайлом Крисою та секретарем сільради Андрієм Барановським з іншої. Здебільшого причину цьому обидві сторони вбачають у землі, яка у Сокільниках швидко дорожчає – ціни сягають десятків тисяч доларів за сотку.

Як заробити недовіру

Питання висловлення недовіри керівництву села мусується серед місцевих депутатів давно. Причина цьому, на думку депутатської більшості, є незадовільна робота керівництва сільради, яка керує роздачею дефіцитної сільської землі в так званому „ручному режимі”. Але особливо активно депутати почали висловлювати своє незадоволення цим явищем в кінці 2007 – на початку 2008 року.

Саме тоді в депутатів почали виникати сумніви щодо законності виділення тих чи інших земельних ділянок, питання щодо недотримання регламенту роботи сесії чи щодо функціонування самої сільської ради. А тому щоразу на сесії голова й секретар отримують чергову порцію депутатських запитів зі списком запитань, на які керівництво Сокільник нерідко не в змозі дати чітких відповідей. З огляду на це чаша терпіння місцевих депутатів переповнилась і число незадоволених депутатів вже зросла до критичного максимуму, а це 18 із 25 народних обранців, кожен з яких своїм підписом під черговим запитом виносить на обговорення головну проблему – керівництво села перестало відповідати запитам селян.

Як одним махом вирішити 185 земельних питань

Конфлікт у Сокільниках вже давно переріс у відкрите протистояння, що загострюється на сесії, події з якої частково висвітлює місцевий вісник. Проте, аби дізнатися деталі, варто потрапити всередину сесійної зали, де можна стати свідком розгортання основного протистояння між депутатським корпусом та головою села й секретарем сільради. І тут є що послухати навіть пересічному слухачеві.

До прикладу, на погодження останньої в минулому році сесії сілради Сокільник було винесено близько 185 (!) заяв. Переважна більшість з них – земельного характеру. Щоби уявити, якою є ця кількість, достатньо порівняти з сесією Львівської міської або обласної ради, на які лише зрідка виносяться до 20-ти земельних питань. А тут, у невеликому селі, цих питань назбиралося майже двісті. І чи не кожне пов’язане з землею, яка є дуже дорогою за цінами теперішнього ринку.

Однак розпочалася сесія не з вирішення питань, а із депутатських запитів, у яких йшлося переважно про незаконне виділення земельних ділянок або про рух коштів за раніше виділені землі.

Зокрема, варто приділити увагу запиту про незаконне виділення земельних ділянок у кварталі забудови по вул. Шептицького. Це питання 18 голосами депутатів буде вже повторно виноситись на сесію, оскільки з першого разу депутати так і не отримали відповіді, чому сільрада одноосібно виділила ділянку під будівництво.

До речі, на цій же вулиці розташовані ще декілька, цілком законно реалізованих ділянок, на одній з яких планується побудова автосалону відомого європейського виробника. Однак досі депутати не отримали відповіді на запит, куди ж поділися кошти за виділені тут ділянки.

Як купити гектар землі за 1000 лампочок

Серед місцевих мешканців ходить майже анекдотична історія про те, як ініціювалося підписання інвестиційної угоди щодо виділення цілого гектара сільської землі відомому вітчизняному виробнику електрообладнання за… 1 000 електролампочок. Почалася ця історія за відсутності сільського голови. У той час виконуючий обов’язки голови, секретар Андрій Барановський, зібрав всі профільні комісії й спонукав депутатів до виділення згаданому підприємству ділянки площею 1,2 га за 1000 електролампочок і 50 ліхтарів вуличного освітлення.

Уже під час сесії сільському голові Михайлові Крисі довелося категорично заперечити підписання такої угоди з цим підприємством, проти якої протестував депутатський корпус. Депутати вважають це однією зі своїх перемог, бо неодноразово наголошували на тому, що підписання подібного документу в умовах нестачі земельних ділянок є неприпустимим.

Іншою перемогою депутатів стало рішення сесії про створення комісії з вивчення питання про 12 земельних ділянок площею 1,2 га в кварталі забудови РБТК, які повинні були залишитись виключно для жителів Сокільник. У даний момент перед комісією стоїть завдання, щоби повернути ці ділянки жителям села.

На декілька сесійних серій може затягнутися питання підписання сільським головою державного акту про право власності 75-ій жительці села Ганні Бідник. Вся справа в тому, що старенька вже має (з усіма необхідними печатками та підписами) державний акт про право власності на земельну ділянку, яка погоджена з усіма інстанціями. Поставив свій підпис на документі й начальник Пустомитівського районного відділення управління земельних ресурсів Ігор Калениченко. Однак старенькій жінці роками доводиться оббивати пороги сільради в сподіванні отримати в своє володіння законну земельну частку, завжди натикаючись на тверду негативну відповідь сільського голови. „Я не підпишу цього акта”, – заявив Михайло Криса й під час сесії, посилаючись нібито на протест прокурора щодо даного рішення. Старенька з розпачем покинула сесійне приміщення, куди її навіть не хотіли впускати. Як обіцяють депутати, питання Ганни Бідник буде знову поставлено перед сільським головою, оскільки вони так і не отримали письмового пояснення з цього приводу, в якому вказувались би конкретні причини відмови.

Та чи не найбільше нарікань депутатів викликає порушення регламенту проведення сесій. Саме ці порушення призводять у підсумку до численних непорозумінь між керівництвом сільради й депутатським корпусом.

Кому вигідне затягування?

Ще у травні 2007 року депутат Юрій Милян своїм письмовим запитом звернув увагу депутатів на систематичні порушення сільським головою й секретарем регламенту та Закону України „Про місцеве самоврядування”. Депутат зауважив, що скликання комісій відбувається дуже хаотично, в переддень проведення сесії. Проекти та матеріали рішень готуються в останній день перед сесією. На сесію ж виноситься надмірна кількість питань, внаслідок чого засідання тривають по 10-12 годин. Депутат також зауважив, що існує абсолютне ігнорування законодавства про порядок попереднього оповіщення селян та депутатів щодо дати проведення сесії. Крім цього, було констатовано, що керівництво сільради неодноразово порушувало регламент під час проведення самої сесії, взагалі не реагуючи на зауваження депутатів.

А далі в запиті оприлюднюються ще „смачніші” факти. А саме: „грубе ставлення до селян, затягування у вирішенні проблем села, дискредитація перед громадою депутатів сільради” – ось лише деякі витяги, які демонструють „бажання” сільського голови й секретаря служити своїм виборцям.

Хоча, якщо пригадати, ці звинувачення вже звучали. Було це ще на початку роботи теперішнього керівництва – в 2006 році. Тоді, разом зі зміною влади в селі, виникло незадоволення, пов’язане з роботою сільського голови й секретаря. Однак під тиском громадськості й депутатів ситуацію все-таки вдалося врегулювати: керівництво сільради пішло назустріч людям, а тому з’явилися сподівання на кінець конфлікту.

Проте, як це стає очевидним сьогодні, реальність не виправдовує сподівання. Неодноразові нарікання, запити, а відтак і постанови сесії на вимогу депутатського корпусу не знаходять адекватного порозуміння в керівництва сільради. Як же ж тоді пояснити ситуацію, чому сесії не проводяться щомісяця й у чітко визначену годину, на що є відповідне рішення депутатів.

Загалом протягом 2007 року відбулося лише 7 сесій, про дату скликання яких депутати здебільшого дізнавалися телефоном. Часто депутати не знають, коли відбудеться сесія, хоча, згідно з законодавством, мають бути про це повідомлені за 10 днів. Про жителів села годі й говорити.

Джерело: "Народна самооборона"