У ролях
- Ацуко Еномото – Юкіно Міядзава
- Чіхіро Судзукі – Соічіро Аріма
- Ацуші Кісаічі – Хідеакі Асаба
- Джюнко Нода – Махо Ідзава
- Маюмі Шінтані – Цубаса Шібахіме
- Нозому Сасакі – Такефумі Тонамі
- Саеко Чіба – Цубакі Сакура
- Юкарі Фукуї – Ріка Сена
- Юкіко Хонітані – Айя Савада
- Акіра Ішіда – Казума Ікеда
- Тагаме Тамура – Хіромі Ікеда
- Хісока Ямамото – Тошіхару Шібахіме
- Юкі Ватанабе – Цукіно Міядзава
- Марія Ямамото – Кано Міядзава
- Такеші Кусао – Хіроюкі Міядзава
- Юка Кояма – Міяко Міядзава
- Мотому Кійокава – Кавашіма-сенсей
Загальний опис
Романтична історія з життя школярів. Юкіно Міядзава – здається, звичайна дівчинка зі звичайної родини – тато, мама, дві молодші сестрички. Та мало не з дитсадочка Юкіно веде подвійне життя. Справа в тому, що їй до нестями подобається, коли її хвалять, нею захоплюються, ставлять за приклад іншим. Тому в школі вона старанно удає з себе ідеальну ученицю – витончену інтелектуалку, відмінницю, спортсменку, активістку, до того ж модницю і красуню, загалом з якого боку не подивись – в усьому вона найкраща. Та ніхто не здогадується, що така досконалість дається Юкіно важкою працею та постійним прикиданням, лише вдома вона може трохи розслабитися – розпатлана, в окулярах і старому кошлатому джемпері, вона слухає попсову музику та читає бульварні журнали у яскравих обгортках, а зовсім не світову класику, якою вона хвалиться у школі. Юкіно звикла завжди і в усьому бути першою, неперевершеною. Та її життя змінюється, коли вона зустрічає Соічіро Аріму – хлопця, що відтісняє її на друге місце. Соічіро ще розумніший, освіченіший, атлетичніший, і красивіший. Він не тільки перевищує Юкіно за всіма статтями, він ще принизив її гордість, дізнавшись її страшну таємницю. Та насправді Соічіро й сам не ідеальний, у нього є свої причини, через які він удає з себе диво-хлопчика. Суперництво Юкіно та Соічіро незабаром переростає в дружбу, а дружба – в справжнє кохання. Юкіно і Соічіро вирішують перестати прикидатися, і зажити справжнім, повноцінним життям...
За вищенаведеним описом можна вирішити, що КареКано – чергова кавайна шкільна комедія, яких багато. Чекайте, я ще не сказав вам, що цей серіал створено на студії ГАЙНАКС, відомій своїми новаторськими артхаузними роботами, а сценарист та режисер – знаменитий Хідеакі Анно, один зі стовпів цієї студії. Анно добре відомий нам перш за все як автор мудрованого психологічного серіалу «Євангеліон нового покоління». Після Євангеліону Анно зняв ігровий художній фільм – драму з життя естрадних зірок «Любов і попса», а відтак знову повернувся до анімації у КареКано. Анно як завжди підійшов до справи з усією розважністю, побував у реальних школах, розвідав, чим живуть теперішні старшокласники. Отож серіал вийшов не стільки комедією, скільки психологічною драмою, яка приваблює в першу чергу достовірністю та глибиною висвітлення характерів персонажів, їх внутрішнього світу. Відносини між головними героями плавно йдуть по наростаючій, без особливих потрясінь. А щоб не було нудно, автори поступово вводять не менш яскравих, ніж головна парочка, персонажів другого плану, знайомлять з їх історією та характерами. Аби ж то не одна біда, якою не один раз страждала молода незалежна студія ГАЙНАКС – банально не вистачило фінансування, через що серіал довелося згорнути достроково, він не охоплює усієї манги-першоджерела. Анно взагалі втратив цікавість до цього проекту, і останні вісім епізодів доробляв його асистент Кадзуя Цурумакі, згодом ставший відомим через свій божевільно-запаморочливий серіал «Фурі-Курі». В залишившихся епізодах Цурумакі якраз відробляє свій оригінальний стиль (хто бачив «Фурі-Курі» – той зрозуміє), отож кінцівка КареКано вийшла вкрай туманною, невиразною, і не надто пов'язаною з початковою сюжетною лінією. Якщо ви не дуже цікавитеся експериментальною японською анімацією, я б рекомендував закінчити перегляд цього серіалу вісімнадцятим епізодом, на якому зупинився Анно – після цього все одно не буде нічого особливо важливого, саме в цьому епізоді сюжет досягає своєї кульмінаційної точки, далі будуть лише переспіви.
Ну й звичайно, зроблений на ГАЙНАКСі серіал просто не міг обійтися без оригінальної новаторської техніки зйомок. Традиційна мальована картинка часом переміняється перекладною паперово-ляльковою. Загалом серіал зроблено настільки близько до манговського стилю, наскільки це можливо. Персонажі постійно подаються нам в карикатурній SD формі (super-deformed, досить поширений в аніме художній засіб), що дозволяє підкреслити їх емоційний стан. Треба згадати ще одного забавного персонажа – песика сім'ї Миядзава, якого звуть Перо^2 (Перо в квадраті, вимовляється Перо-Перо), з ним пов'язано чимало веселих моментів. Ще один цікавий момент, що викликає посмішку – в одинадцятому епізоді мимохідь з'являється Тоторо, персонаж класичного фільму Хаяо Міядзакі. Та повернемося до того, що я казав про стиль – картинка рясніє пояснювальними написами, а час від часу зображення становиться чорно-білим, наче у справжній манзі. Взагалі у серіалі дуже багато говорять, плюс ще ці численні написи, часом просто не встигаєш охопити та усвідомити весь цей потужний потік інформації, що ллється на нас з екрану. Отож КареКано – вочевидь не той серіал, з якого слід починати знайомство з аніме, він приголомшує, і непідготовленого глядача може просто відвернути від японської анімації. А ось тим, хто вже проникнувся хитросплетінням анімешних сюжетів та глибиною проблем, що там підіймаються – дивитися обов'язково, КареКано – це вже класика! |