Ліва притока Оріль впадає в Дніпро між Ворсклою і Самарою. Виток річки біля с. Єфремівки на Харківщині, гирло (з 1967 року) в передмісті Дніпропетровська. Довжина Орелі становить 384 км, площа басейну — 10820 кв. км.

 

Своєю річкою її по праву вважають і харків'яни, і полтавчани, і дніпропетровці: на відстані у 141 км русло співпадає з адміністративним кордоном між Харківською, Полтавською – на правому березі і Дніпропетровською областями - на лівобережжі. Оріль живить 28 приток довжиною понад 10 км.

 

 

Щодо походження назви Орелі, то одна з легенд свідчить: жили колись сусідами Змій і Запорожець. Не помирившись за межу, почали битись. Козак переміг і, запрягши Змія в плуг, проорав кордонну борозну, по якій і потекла річка Оріль.

 

Деякі тлумачі шукають аналогію з тюркським словом «Ð•Ñ€ÐµÐ»ÑŒ», що означає «Ñ– тут, і там» і характеризує звивистість річки.

 

В Іпатіївському літописі визначено географічне розташування місця переможної битви князя Мстислава над половцями в 1152 році — «Ð½Ð° Угле и на Самаре». Там Ð¶Ðµ говориться про «Ð¼ÐµÑÑ‚Ð¾, нарицаемое Ерель, его же Русь зовет Угол». Під назвою Угла, Аrіеl, Арелъ, ріка фігурує на старовинних картах з XVI століття.

 

Широка улоговина Орільської долини сформувалася ще в період танення льодовиків за рахунок потужних потоків води. Дніпровське зледеніння залишило після себе в околицях селища Царичанки чудову пам'ять і окрасу ландшафту — гору Калитву. Саме тут зупинився язик льодовика, який, мов велетенський бульдозер, згріб і нагромадив шари і відклади.

 

Периферійне географічне розташування річки відносно індустріальних центрів визначає високий ступінь збереження природних комплексів в її долині. На фоні масштабних трансформацій середовища в степовому Придніпров'ї Ð´Ð¾Ð»Ð¸Ð½Ð° річки - справжній оазис, коридор життя, жива, зелена гілка на хворому дереві.

 

 

За показниками загальної мінералізованості - 700 мг/л - орільська вода краще дніпровської (1000-3000 мг/л) і отруєної шахтними скидами Західного Донбасу самарської (6000-7000 мг/л).

 

Шукаючи історичні відомості про природу Приорілля, у Дмитра Яворницького читаємо: «ÐžÑ€Ñ–льські ліси йшли вузькою смугою по лівому березі Орелі, починались від впадіння в неї річки Багатої і закінчуючи її гирлом, що на протязі 142 верств становило близько 5690 десятин лісу». Зачарований красою краю, літописець слави козацької називав Орільську долину Палестиною, де в медових берегах тече молочна ріка.

 

Рослинність Приорілля, як об'єкт наукового аналізу, привернула увагу вчених ще в середині 30-х років минулого століття. Тут пролягли експедиційні маршрути корифея степового лісознавства професора О.Л. Бельгарда. Класичні роботи дніпропетровських ботаніків вражають глибиною досліджень і обсягами польових робіт, вони є унікальним науковим матеріалом для розуміння генезису флори і рослинності всього регіону.

 

Сучасний стан рослинного покриву Приорілля характеризується високою репрезентативністю і рівнем біорізноманітності флори і ценозів. Загальна чисельність судинних рослин - майже 1000 видів (із них 20 занесено до Червоної книги України).

 

 

В XVІІ столітті Гійом де Боплан обгрунтовано вважав Оріль найбагатшою на рибу річкою з усіх приток Дніпра: «..на устье ее рыбаки в одну тоню вытащили Ð±Ð¾Ð»ÐµÐµ 2000 рыб, из которых ÑÐ°Ð¼Ñ‹Ðµ Ð¼ÐµÐ»ÐºÐ¸Ðµ были около фута величиною». Ще й сьогодні, незважаючи на розвой браконьєрства, Оріль приваблює рибалок, особливо підводних мисливців.

 

Орнітологи цілком виправдано називають Приорілля пташиним Ельдорадо: понад 170 видів птахів обирають далину річки своєю домівкою в різні пори року. Тисячні зграї диких гусей, поселення білих чапель, токовий політ бекаса і загадковий голос бугая - все це ще можна побачити і почути на благословенних берегах Орелі. За обґрунтованим клопотанням вчених одна з ділянок долини Орелі в середній течії включена до міжнародного переліку територій важливих для збереження видового різноманіття та кількісного багатства птахів. Майже в кожному приорільському селі гніздяться лелеки — ще одна неповторна риса місцевого колориту.