Політики творять чудеса без політики

Микола Томенко подарував журналістам казку. Захоплюючу пригоду навіть не зумів зіпсувати «злий дядя» з блоку Литвина — власник готелю, який вимкнув гарячу воду після прибуття журналістів з Томенком, а ще морив нас голодом і холодом (Обозреватель, 16.10.2007)

Виявляється, чудові вихідні після робочих буднів можуть бути не тільки на дивані перед телевізором, але й мандруючи рідною країною, незважаючи на холодну погоду та недалекий понеділок. Подорож надзвичайно об’єднує людей і дарує те, що ніхто не зможе у нас відібрати — спогади та враження. Тур вихідного дня може влаштувати собі кожен, і не потрібно скаржитись на постійний брак часу — потрібно тільки бажання. В нашій країні безліч чудес, і не припиняєш дивуватись тій різноманітності і поєднанню культур, що творять нові форми і змінюють уявлення про світ.

Цього разу журналісти мандрували до двох чудес України, які, на щастя для кожного туриста, знаходяться поряд. В рамках акції «ÐœÐ°Ñ€ÑˆÑ€ÑƒÑ‚ами 7 чудес України», ініційованої Миколою Томенком, ми відвідали заповідник «ÐšÐ°Ð¼’янець» та Хотинську фортецю. Дух історії відчувається в цих місцях у кожному куточку. І тут знаходиться справжня Україна — героїчна, горда, козацька Україна, в якої славетна історія перемог, а не тільки біль та страждання, що помітні в багатьох творах української літератури. Але я не буду переказувати історію цих місць — її ви можете прочитати в підручниках чи Інтернеті, а розкажу про сучасне життя чудес України, справжню атмосферу свята, яку створюють у цих надзвичайних місцях.

В Кам’янець-Подільський ми приїхали ввечері, коли вже сутінки оповили місто. Вечірня прогулянка містом та життя нічної фортеці викликають бажання залишитись тут назавжди. Приємно дивує те, що в даних пам’ятках історії нетрадиційний підхід до екскурсій. Зокрема, в Кам’янці про фортецю розповідають не нудними академічними лекціями з історії, а театралізованими постановками, що не лише ілюструють історичні події, а й передають побут, спілкування, звичаї та атмосферу українського середньовіччя. Тут можна побачити справжніх козаків, старосту та старостіну, мешканців фортеці та численних коней, на яких люб’язно катають гостей. В стінах та вежах фортеці виставлені цікаві експозиції боїв козаків з татарами, зброя, гармати, а спеціальне освітлення змушує оживати історичних персонажів. Музичне оформлення додає атмосфері реальності — ти неначе потрапляєш в історію того часу і вже очікуєш подальшого розвитку подій. Тут можна навіть постріляти з лука та викарбувати собі монетку, до якої додається сертифікат.

В котрий раз переконуєшся, що життя і добробут міста та мешканців залежить від доброго господаря. Відразу підкупає чистота вулиць, охайність будівель і навіть дотримання стилю у їх пофарбуванні. Це ілюстрація любові кам’янчан до рідного міста. Тут друга за давниною Ратуша в Україні (після Львова). Добре розвинена інфраструктура — готелі, заклади харчування, магазини (населення 110 тисяч) — це робить Кам’янець-Подільський надзвичайно привабливим для туристів з різними смаками та фінансовими можливостями. Створені робочі місця, дбають про історичну пам’ять народу — про культуру та духовність України, адже бережуть та відновлюють архітектурні споруди і символи краю. Місто посідає третє місце в Європі по кількості тих, хто навчається (після Оксфорду і Кембриджу) і третє місце в Україні по кількості історичних пам’яток. Мер Кам’янця-Подільського Олександр Мазурчак ламає стереотип про людину у владі. Виявляється, мером можна стати не будучи «Ð¼Ð°Ñ€ÑÑ–Ð°Ð½Ð¸Ð½Ð¾Ð¼», бандитом чи марнословом. Достатньо бути освіченою людиною і щиро любити і знати свій край (мер сам проводив екскурсію журналістам — не в датах і фактах, а розповідаючи про цікаві події та атрибути). І ця щирість одразу помітна, адже присутня і в словах, і в діях.

В місті є чим зайнятись і любителям екстріму — тут проходить кубок повітроплавання (можна політати на величезних повітряних кулях), а також стрибнути з найвищого мосту в Україні прямісінько у величезний каньйон, створений морем мільйони років тому. Це місто і його навколишні території можуть претендувати не тільки на звання архітектурного чуда України, але й природного (скоро розпочнеться Всеукраїнська акція «7 природних чудес України») — з багатометрових стін каньйону ллються водоспади, а посередині протікає річка Смотрич — надзвичайне видовище. Сюди неможливо приїхати востаннє — обов’язково і неодноразово приїдеш знову.

Далі ми помандрували в буковинське місто Хотин. Це ще одне місце козацької слави та бурхливих подій середньовічної України. Безліч боїв, атак та штурмів зазнала Хотинська фортеця, але зберегла свій автентичний вигляд на 94%. В цьому її унікальність, адже в Україні немає жодної пам’ятки архітектури, яка б настільки збереглась з часів першого будівництва. Ця споруда ніби пливе на хвилях могутнього в цьому місці Дністра, що майже омиває її стіни своїми водами. Довгий час вона була форпостом південного кордону українських земель, і в цьому її цивілізаційна місія — саме тут зустрічались християнство та мусульманство, тут була столиця боротьби і утримання позицій Європи.

Хотинчани у своїй фортеці відзначали велике свято Покрови — берегині всіх козаків та Запорозької Січі. Під мурами оборонної споруди розгортались нові баталії, які нам демонстрував кінно-трюковий театр «Ð¡ÐºÑ–Ñ„». Тут була справжня героїня — козачка Аня, яка краще всіх козаків виконувала акробатичні номери на конях. Також тривали «ÑÐ¿Ñ€Ð°Ð²Ð¶Ð½Ñ–» бої (бойовий гопак) між козаками з Всестильової федерації бойових мистецтв, і повірте — це не традиційна програма офіційних свят, а захоплююче театралізоване дійство.

Незабаром всім охочим гостям фортеці можна буде постріляти з луків та арбалетів у спеціально обладнаному тирі, покататись на конях із фортечної конюшні, випити справжнього вина з фортечного льоху, побачити побут вояків у обладнаних кімнатах казарм. Вже тепер можна відгуляти весілля чи провести корпоративний відпочинок на території фортеці. Тут проводяться масові гуляння. Насправді, безліч можливостей дарує фортеця і близьке розташування річки. Тут зняли більше 40 фільмів («Ð¢Ñ€Ð¸ мушкетери», «Ð—ахар Беркут», «Ð¢Ð°Ñ€Ð°Ñ Бульба»…). Скоро на екрани вийде фільм «Ð—Ð°Ð¿Ð¾Ñ€Ð¾Ð·ÑŒÐºÐ° Січ» російських режисерів, де події розгортаються у мурах фортеці.

Засмучує лише факт, що не надто розвинена інфраструктура Хотина, але географічна наближеність Кам’янця-Подільського (відстань 30 км.) з його добрим сервісом робить цю незручність майже не помітною, а керівництво заповіднику вже вирішує питання по будівництву готельного комплексу. Насправді, захоплення та повагу викликає ентузіазм та працьовитість директора заповіднику «Ð¥Ð¾Ñ‚инська фортеця» Людмили Пастух. За короткий час (після на дання державного статусу) тут були проведені відновлювальні роботи та благоустрій приміщень.

Казкова подорож закінчилась, але в багатьох з’явилось бажання залишитись тут або приїздити сюди частіше. Тут розумієш, за що любиш Україну. Розумієш, що вже в Середньовіччі ми були успішною нацією з талановитими і успішними провідниками. З перемогами. В той час, як Європа переживала «Ñ‚ÐµÐ¼Ð½Ñ– віки» та знущання інквізиції, ми боролись і поборювали! Так може варто захоплюватись не тільки середньовічною архітектурою Європи, але й мандрувати не менш багатою Україною та підтримувати туризм у нас. Успіх залежить не тільки від влади, але й від кожного безпосередньо. Досить вилежувати на іноземних пляжах, час активно і цікаво відпочивати у рідній країні.

Хочеться щиро подякувати людям, які не тільки живуть своїми меркантильними інтересами, але й роблять щось добре для України, а, отже, і нас з вами. В свою чергу, запрошую всіх в подорож маршрутами Камянця-Подільського, Хотина та інших чудес України. Переконана, що кожному вдасться знайти своє особливе чудо.

http://www.obozrevatel.com/news/2007/10/15/195701.htm