История: Белая Церковь

Заснована в 1032 році на високому скелястому березі Росі Ярославом Мудрим, городище - фортеця Юр'їв стала одним з південних форпостів, які протистояли нападам кочівників. Назва городища походить від християнського імені Ярослава-Юрій, або Георгій, звідси в окремих джерелах - Г'еоргів, Гюргев, Юргев, Юр'єв. Тут жило змішане, населення: поряд з полоненими ляхами, яких саджав тут Ярослав, поселялись руські вихідці і мирні кочівники, берендеї, навіть печеніги, які рятувались від половців і примкнули до Руської землі (Київ з прилеглими територіями, включаючи і Білоцерківщину) для боротьби з ними. Ці мирні інородці вели напівкочовий спосіб життя: літом вони бродили сусідніми степами із своїми стадами і вежами (шатрами або кибитками), а зимою чи на час небезпеки ховалися у свої укріплені становища і городища по Росі, в тому числі і в Юр'їв. Жителі Руської землі на відміну від диких половців звали їх "своїми поганими".

Серцем міста була Замкова гора-дитинець міста, який не стільки виробляв, скільки споживав ремісничі і сільськогосподарські вироби. Жителі міста мали постійні ділянки і забудови протягом XI-XIII ст. Знайдено фундамент єпископського храму в північній частині дитинця. Від храму розміром не менше як 18 Х 12 метрів абсида . Будівництво храму датується XII ст. До цього на місці храму знаходилося християнське кладовище та двір єпископа. Багато розрух і пожеж пережив Юр'їв. З самого початку його виникнення жителі перебували в постійній тривозі від нападів із степу. В 1095 р. надокучливі постійні погрози половців змусили всіх їх піти до Києв.

У 1103 році відбудовуються Юр'їв,зруйнований після нападу половців, інші міста Поросся. Але ніякими мирами і договорами не можна було стримати хижацтва половців, яке було їхнім звичайним промислом. Мономах уклав з ними 19 мирІв, передав їм безліч одягу й худоби,- все даремно. З цією ж метою князі наслідували Святополка - одружувалися з ханськими дочками, але тесть не переставав грабувати область свого руського зятя. Городища обкопувались валами, а дружинам доводилось мало не постійно тримати коней за повід в чеканні походу.

Значно пізніше місто було зруйноване монголотатарами практично вщельть. Оскільки від Юр'єва хоч щось лишилось, саме тому він залишився в числі городищ, київських до 1300 року. А вже через 62 роки, в 1362 році, в польсько-литовській хроніці фігурує нова назва - Біла Церква.
Під владою Польщі і Литви

1362 р. Київщина, в тому числі і Біла Церква,були приєднані до князівства литовського князем Ольгердом. Литовські князі здобули ці землі майже без боротьби. Це пояснюється тим, що литовські князі вели боротьбу з татарами. Литва своїми військовими силами давала Україні в цілому звільнення від орди,а вихід з-під татарського ярма був найважливішою життєвою справою нашого народу. Тим паче, що у литовців була нестача людей для управління завойованими територіями, і це призводить до того, що вони призначають на адміністративні посади місцеву українську знать. Така політика заохочувала місцеву знать приєднуватися до переможців. Після Кревської унії (1385 р.) в наших місцях посилюється загарбницька політика Польщі. Ставлення до не католиків, як до людей морально і культурно неповноцінних, не обіцяло нічого доброго польсько-українським взаєминам. Так і сталося!
Визвільна війна 1648 — 1654 рр.

На першому етапі визвольної війни Біла Церква опинилась в центрі важливих подій. Саме тут відбулося згуртування повстанських сил, що сходились з усієї України, розроблялись плани ведення визвольної війни, приймались важливі рішення. Влітку 1651 року, після серйозної невдачі в Берестецькій битві, Біла Церква знову стає центром консолідації повстанських сил. В цей критичний період Хмельницький виявив надзвичайну енергію. За короткий час він зібрав рештки розбитих полків, мобілізував свіжі сили і вже на початку жовтня стояв проти об'єднаних польсько-литовських сил під Білою Церквою з новою грізною армією. Маючи в своєму розпорядженні велике військо і добірну артелерію, польскі полководці спробували здобути табір повсталих. Але вже після перших боїв переконались, що цих укріплень взяти не можна. "Здобути їх табір неможливо", - писав Потоцький королю.

Осіння негода ще більше ускладнила ситуацію. Поляки, стомлені війною, неохоче йшли в бій. Вони зазнавали відчутних втрат від козацьких полків і загонів добровольців, від влаштованих засідок. Поширились різні хвороби, які масово косили людей. В таких умовах польське командування вирішило розпочати переговори про перемир'я. І хоч козацька армія не була розбита, але поразка під Берестечком, загарбання ворогом значної території України, непідготовленість до ведення війни у зимових умовах були причиною того, що Хмельницький і козацька старшина погодилась на укладання миру. Основна суть Білоцерковського мирного договору описана в багатьох історичних працях. Подаємо цей виклад, зберігаючи орфографію.

"Військо козацьке має складатися лише з двадцяти тисяч чоловік. Козаки можуть проживати лише в Київському воєводстві, та й то лише на королівських землях. Ні Браславське, ні Чернігівське воєводство козаків не мають. Вся сірома віднині знову віднині повинна лишатися у подданстві. Ляхи во віки віків не згадуватимуть про бунти. Усі прибутки панські панам слід повернути. Чигирин залишається за козацькою булавою. Віра православна та духовенство повинні бути недоторканими. Хто взяв чи привласнив церковні скарби і пожитки, повинні повернути їх. Шляхта, що воювала в козацьких загонах, не позбавляється ні прав, ні гонору. Жиди, так як і раніше, знову будуть торгувати в Україні. Хана і татар гетьман мусить помирити з королем. Якщо ж хан не захоче з королем у згоді жити, то козаки повинні порвати з ним. Без відома короля козацькому гетьману забороняється вести переговори з зарубіжними монахами. Козаки з Крилова Канева та Черкас матимуть свій суд у Києві".

Цим договором Хмельницький зберіг землі Наддніпрянщини - основну територію Запорожського війська. Гетьман прийяв тяжкі умови Білоцерківського миру, бо був твердо переконаний, що цей мир не буде тривалим. "Хоч ми з ляхами склали угоду, одначе тримаємо їх у руках", - писав він в одному з листів. А згодом виявилось, що договором невдоволена друга сторона, бо польський сейм внаслідок "ліберум вето" не затвердив Білоцерківський мир. У зв'язку з цим Хмельницкий вважав себе звільненим від нав'язаного йому миру, і невдовзі відновились воєнні дії. Так закінчився ще один важливий період визвольної війни, пов'язаний з історяєю нашого міста.

Дендропарк "Олександрія"

Історія парку починається з того часу, коли коронний гетьман Франциск Ксаверій Браницький одержав від польського короля у довічне спадкове володіння велику територію на Білоцерківщині, так зване білоцерківське староство. Браницький оселився тут і побудував великий розкішний парк, який пізніше назвав ім’ям своєї дружини Олександри. На його будівництво і влаштування було витрачено понад 4 млн. крб. золотом, не рахуючи дарової сили кріпаків.

Будівництво парку почалось в 1797 р. (за деякими даними — в 1793 р. та навіть раніше). Олександрійський парк створювався за планом і під безпосереднім керівництвом відомого тоді в Росії і за кордоном архітектора-паркобудівника Мюффо, який будував його в ландшафтному стилі, чому сприяли природна діброва, рельєф місцевості та річка Рось.

До реформ 1861 р. були розплановані і впорядковані лише центральна і східна частини парку. В 19 ст. у північній частині парку створено паркові і декоративні насадження біля самого палацу.

Під час громадянської війни та іноземної інтервенції парк було дуже спустошено, навіть окремі архітектурні споруди було знищено, також знищено велику кількість декоративних насаджень. Через відсутність догляду все заросло бур’яном. Але в травні 1922 р. Київський Губвиконком об’явив парк надбанням республіки і перейменував його на "Заповідник Олександрія". І з того часу парк починають відбудовувати, аж до Великої Вітчизняної війни, яка змусила припинити відбудову Олександрії. Але після війни у 1947 р. парк знову починають відбудовувати...

Буржуазно-демократична революція

З подальшим розвитком капіталістичних відносин і формуванням робочого класу зростає і робітничий рух. Борючись за покращення життєвих умов, передові робітники приходили до розуміння необхідності створення своїх політичних організацій. Одним з перших соціал-демократичних гуртків у місті був гурток, організований в 1892 р. у чоловічій гімназії учнем старших класів, у майбутньому професійним революціонером Мойсеєм Самойловичем Урицьким. В 1902 р. в місті на основі гімназичного гуртка була створена соціал-демократична група. Вона мала тісні зв’язки з соціал-демократичними організаціями багатьох міст України. Роки першої буржуазної революції характеризуються бурхливим зростанням чисельності українських соціалістичних і буржуазних партій, що намагалися мирними та немирними шляхами втілити в життя свої політичні, економічні, культурно-освітні програми

Новаторські 20-ті роки

Громадянська війна на Білоцерківщині скінчилася, але 1920 р. був роком глибокої кризи: економічної, соціальної, політичної. Економічний крах господарської діяльності міста визначився на рубежі 1920 — 1921 рр. Звільнення від білих і кінець війни на Білоцерківщині, багатій промисловими і землеробськими традиціями, деяке пожвавлення на транспорті, породили надії на швидкий підйом. Але так не сталося. Уже в перші дні з’ясувалося, що не вистачає палива. Почали закриватися підприємства які ще до цього моменту працювали. Запаси харчів практично закінчилися. Майже все зерно було конфісковане для потреб держави. Зимою криза влади на селі набула ще важчої форми. Бандитизм охопив всю Білоцерківщину. Важке становище утримувалось протягом цілого року, аж до літа 1922 р. коли новий врожай дозволив перевести подих. З цього моменту становище починається нормалізовуватись.В травні 1923 р. Біла Церква стала центром округу, до якого входило 20 районів, 650 населених пунктів. У місті в цей час мешкало 38121 чоловік. В 1924 р. Білій Церкві відкрився окружний музей. За ініціативою комсомолу в 1925 р. розпочалось будівництво стадіону на місці колишнього смітника. Уже в 1926 р. на стадіоні відбулися перші спортивні змагання.
Драматичні 30-ті роки

В голодні 30-ті р. міграція до міста збільшується. Незважаючи на те, що щоденна пайка була зменшена службовцям вдвічі, а для робітників в 1,5 разу, останнім все ж було легше. Місто починають заповнювати біженці звідусюди, деякі з них вмирали прямо на вулицях. За спогадами жителя міста, лікаря Тарановича О.П., дороги до цвинтаря (він знаходився по вул. Горького, де нині побутова хімчистка "Сніжинка") були усіяні трупами. Білоцерківський район опинився у найтяжчому стані на Київщині, по кількості повідомлень про голодування. В районі була створена спеціальна комісія для мобілізації засобів і надання допомоги голодуючим.

В полум’ї Великої Вітчизняної війни

Після перших же повідомлень по радіо про розбійницький напад на СРСР фашистської Німеччини робітники і службовці почали збиратися на своїх підприємствах. Реакція на небезпеку потягла за собою історичні спалахи: всюди вважалися шпигуни, ворожі агенти, диверсанти. Тривогу сіяли накази Верховного командування. Відомий трагічний наказ № 270, у відповідності з яким сім’ї командирів та політпрацівників, котрі здалися в полон або зірвали в бою відзнаки, підлягали арешту, сім’ї полонених червоноармійців позбавлялись будь-якої державної допомоги. Вже в перші дні війни з Білої Церкви було відправлено в діючу армію 6 тис. чоловік. Ті хто лишився в місті працювали під гаслом "Все для фронту, все для перемоги!". 16 липня гусениці ворожих танків уже скреготіли бруківкою міста. Одразу після вторгнення в місто гітлерівські репресивні органи за допомогою "помічників" почали складати списки політично небезпечних людей — колишніх активістів, євреїв, на яких з перших днів було оголошено розшук. За неповними даними фашистські загарбники закатували і знищили в період тимчасової окупації понад 10 000 білоцерківців.
Біла Церква після війни

Відступаючи з України, німці вдалися до тактики "спаленої землі". Лише прихід Червоної Армії врятував місто і його жителів від повного знищення. Того світлого і радісного дня — 4 січня 1944 року Москва салютувала звільненню Білої Церкви. У квітні 1944 року Виконком Міськради звернувся до всіх жителів міста із закликом відродити стародавнє місто Білу Церкву і якомога скоріше залікувати рани, нанесені йому війною. Вже до грудня 1944 року місто було повністю розчищене від руїн, відремонтовані 1125 будівель площею 122 230 квадратних метрів. В неробочий час і без оплати білоцерківці відпрацювали 1 786 942 людино-годин. Це стало ще одним подвигом жителів міста.

информация: http://www.bilatserkva.kiev.ua/history.html

Історико-культурна спадщина Білої Церкви, історико-природні заповідники, музеї, історичні пам'ятки

Біла Церква має розгалужену систему закладів культури. Палаців культури - 3, кінотеатрів - 3, клубів - 6, Централізована бібліотечна система, 3 школи мистецтв, 2 музичні школи, центр творчості "Соняшник", будинок художньої творчості, будинок юних техніків, будинок органної музики, музично-драматичний театр. У місті 24 народні та зразкові колективи. Серед них - ансамбль танцю "Рось", дитячий танцювальний колектив "Щасливе дитинство", чоловіча хорова капела, муніципальний духовий оркестр та багато ін. Проводяться міські фестивалі "Веселки над Россю", "Золота осінь", "Різдвяні зорі". Краєзнавчий музей ( створений 1924р., фонди - до 75 тис.предм.). Музей парку "Олександрія" (створений 1962 р.). Ландшафтний дендропарк "Олександрія" - визначна пам'ятка садово-паркової архітектури (1793-1797), з 1934р. - дендропарк-заповідник і база НАНУ. В ньому гармонічно поєднуються природний рельєф, штучно створені композиції з дерев, каскади ставків і архітектурні споруди: бесідки, павільйони, колони, колонади, мости з романтичними назвами.

Археологічні пам'ятки: три кургани ІІІ тис.до н.е. - початку ІІ тис.н.е. Палієва гора - поселення пеньківської культури (VІ- VІІ ст.н.е.), руське городище ХІІ-ХІІІ ст.; Замкова гора і її округа - дитинець (замок і посад) містечко Юр'єва - Білої Церкви ХІ-ХVІІІ ст.

Архітектурні пам'ятки: Зимовий палац (поч.ХІХ ст.): склади (кінець ХVІІІ - початок ХІХ ст.); Торгові ряди (1809-1814); церква святителя Миколая, чудотворця Мирлікійського (1706-1852); Костьол Іоанна Хрестителя (1796-1812); собор Преображення Господня (1833-1939); церква св. равноапостольної Марії Магдалини (1842); ансамбль споруд поштової станції (1825-1831); ансамбль споруд білоцерківської гімназії (1843-1847) - головний корпус Білоцерківського аграрного університету (1930-ті рр.); каплиця-пам'ятник землякам, які загинули в локальних війнах (1996).

Пам'ятники: Ярославу Мудрому, Б.Хмельницькому, Т.Шевченку, П.Запорожцю, В.І.Леніну, в честь першого козацького повстання на Правобережній Україні (1591-1593 рр.) під керівництвом К.Косинського; в честь визволення м.Біла Церква в 1702 р. козаками С.Палія; воїнам 2-го Київського козачого полку, який брав участь у Вітчизняній війні 1812р. - "Гренадер"; пам'ятна лава на честь декабристів; жертвам голодомору 1932-1933рр.; бійцям Київської інтернаціональної бригади 1919р.; 45-ти робітникам заводу "Сільмаш" ім.1-го Травня, що загинули у Великій Вітчизняній війні; студентам і викладачам сільськогосподарського інституту ( нині БДАУ), що загинули у Великій Вітчизняній війні; радянським і чехословацьким воїнам, що брали участь у визволенні міста - танк Т-34; пам'ятник - літак льотчикам, що загинули при визволенні м.Біла Церква; на місці, де знаходився командний пункт 232-ї стрілецької дивізії 40-ї армії генерала-полковника П.Ф.Жмаченка; радянським і чехословацьким воїнам, які брали участь у визволенні м.Біла Церква ( висота 208,4). Курган Слави. Меморіальний комплекс - Парк Слави. Стела Героїв Радянського Союзу та Героїв Соціалістичної праці, випускників БДАУ.

Меморіальні дошки на честь: живописця І.М.Сошенка, композитора і диригента К.Г.Стеценка, письменника Шолом-Алейхема, декабристів, діячів революційного руху Л.Варинського, М.С.Урицького, держ. діяча УРСР П.Л.Погребняка, Героїв Радянського Союзу І.Т.Зінченка (дві), М.О.Кириленка, В.І.Логінова, Л.М.Павличенко, двічі Героя Радянського Союзу П.Р.Поповича, відвідання парку Олександрія Г.Р.Державіним, О.С.Пушкіним, Т.Г.Шевченком; на місцях розташування: Білоцерківського ревкому і штабу 1-го кінного корпусу Червоного козацтва під командуванням В.М.Примакова, штабу 17-ї кавалерійської дивізії під командуванням Г.І.Котовського, штабу 8-ї повітряної бригади під командуванням генерал-майора Т.Г.Хрюкіна, командного пункту 74-ї стрілецької дивізії та 1-ї Чехословацької бригади під командуванням Л.Свободи, на споруді заводу "Сільмаш", де діяла підпільна диверсійна група І.М.Бушуєва.

Біла Церква - батьківщина багатьох діячів науки, культури і мистецтва, спорту. Тут народилися Л.Долинський - художник-портретист; Л.Яциневич - композитор і хоровий диригент, Г.Вул - фізик, академік; Ю.Линник - математик, академік, О.Медвідь - триразовий олімпійський чемпіон з вільної боротьби, Є.Лапінський - олімпійський чемпіон з волейболу, О.Фурса - чемпіон світу з радіоспорту. У Білій Церкві жили і працювали: Шолом-Алейхем (Ш. Рабінович ) - класик єврейської літератури, К.Стеценко - композитор, один з ініціаторів відродження УАПЦ, Л.Курбас - театральний режисер-новатор, В.Кучер - письменник, М.Грищенко - професор, педагог, В.Лебедєв - вчений-селекціонер, Є.Вотчал- фізіолог, засновник української школи фізіологів, академік, М.Вавілов - ботанік, генетик, селекціонер, географ, академік, П.Попович - льотчик-космонавт. Свого часу в місті перебували О.Суворов, М.Кутузов, Г.Державін, Т.Шевченко, І.Нечуй-Левицький, К.Паустовський, Ю.Смолич.

Білоцерківський краєзнавчий музей, пл. Соборна,4 Створений у 1924 році, відноситься до комунальної власності міста Біла Церква. Ідея створення музею належить етнографу, археологу, краєзнавцю Степану Леонтійовичу Дроздову (1867-1933рр.) Створений ним на початку 1924 року Окружний музей старожитностей розташувався у колишньому Зимовому палаці графів Браницьких.

25 жовтня 1925 року затверджена нова назва музею - Білоцерківський окружний археолого-етнографічний музей, у тому ж році музею було виділено приміщення колишнього будинку ксьондза на Замковій горі. Музей мав 8 відділів.

В 30-ті роки з фондів музею були вилучені значні культурні цінності, серед них : намисто Розанди Хмельницької ( один з найкоштовніших експонатів), культові речі, предмети з коштовних металів, монети - скарб празьких грошей ХІV- ХV ст., римські динарі, польські, литовські та російські монети тощо. Подальша доля вилучених предметів невідома. Напередодні Великої Вітчизняної війни в музеї нараховувалося біля 10 тисяч експонатів, а наукова бібліотека нараховувала 7 тис. книжок.

В роки окупації міста Білої Церкви німецько-фашистськими загарбниками музей не був евакуйований. Впродовж серпня-жовтня 1941 року музей впорядковувався і в листопаді була відкрита експозиція. Під час військових дій музейна колекція була значно пограбована і напередодні визволення міста від фашистів в музеї залишилось 1218 експонатів, а бібліотека нараховувала лише 2968 екземплярів.

З другого півріччя 1944 року в музеї була розгорнута нова експозиція, музей став поповнювати свої фонди. Вже на 1970 рік в фондах музею зберігалося 20 тис. експонатів, серед них - живопис, графіка, скульптури, речі прикладного мистецтва, нумізматика, археологія.

В 1976 році розпочалось будівництво нового приміщення краєзнавчого музею, а 7 жовтня 1983 року відкрилася експозиція музею.

Сьогодні музей має виставкові зали та кінозал на 100 місць. Унікальна за своєю будовою експозиція музею базується на матеріалах, зібраних у районах південної Київщини. Фонди музею нараховують понад 72 тисячі предметів. Основу нумізматичної колекції склали римські монети, руські гривні, гроші доби козаччини. Етнографічний відділ має багате зібрання рушників, вишитих сорочок, одягу, килимів, жіночих прикрас, предметів домашнього вжитку, керамічних виробів. У музеї зберігається багата колекція письмових фотодокументів, серед них - стародруки ХVІ-ХІХ ст. ( перлина - львівське "Євангеліє" 1636 року) . Багата колекція предметів козацької доби, зокрема: козацькі пояси, литавра, глиняні люльки, зброя, меблі цього періоду та реліквія музею - прапор сотні Білоцерківського полку. Художня колекція має цінні живописні полотна ХVІІ-ХІХ ст. Серед них - картина голландського художника Г.Хонхорста "Свята Цецілія, що співає в оточенні ангелів", картини італійського художника Ф.П.Росса "Стадо кіз", "Сплячий пастух", "Царство тварин", мармурові скульптури А.Канови та Г.Россі.

В музейній експозиції представлені розділи природи, археології, історії, етнографії. На основі своїх зібрань музей проводить численні тематичні виставки. У вихованні патріотичних почуттів у молодого покоління значну роль відіграють виставки, присвячені подіям Великої Вітчизняної війни на Білоцерківщині та воїнам-інтернаціоналістам, які брали участь у бойових діях на території Афганістану. Популярністю серед відвідувачів користуються виставки із циклу "Людина, час та світ речей". З переліку тем варто виділити ті, які висвітлюють життя, побут і культуру народів, що проживають на Київщині. У 1998 році музей брав участь у міжнародних конференціях, присвячених проблемам збереження самобутності циганського народу в європейських країнах, а колекція циганської культури Білоцерківського краєзнавчого музею була представлена на виставці "Цигани Центральної та Східної Європи" у м.Будапешт (Угорщина). Щорічно в музеї проводяться наукові конференції. За останній період в музеї були проведені наукові конференції, присвячені сталінським репресіям в краї "Із забуття в безсмертя", гайдамацькому рухові на Київщині - " У полум'ї народного гніву", розвиткові краєзнавчого руху на Правобережній Київщині, а також - " Світ культури національних меншин в контексті відродження української держави", "Християнське буття України". Крім того, музей має власне науково-популярне видання - журнал "Юр'ївський літопис".

Білоцерківський краєзнавчий музей є науково-методичним центром Правобережної Київщини, тут проводяться курси підвищення кваліфікації музейних працівників.

У 1999 році при музеї було створено обласний національно-культурний центр "Єдність і злагода", який об'єднав 14 національно-культурних товариств Київської області. Очолює центр директор Білоцерківського краєзнавчого музею, голова ради директорів музеїв Київщини, заслужений працівник культури України Діденко Людмила Михайлівна.

Будинок органної та камерної музики (Костьол Іоанна Хрестителя-пам'ятник серед. ХІХ ст.) м.Біла Церква, пл. Соборна,4/1 Збудований в 1812 році в стилі класицизму римо-католицький костьол з патриком коринфського ордера. В результаті ремонтно-будівельних робіт встановлений концертний орган фірми "Рігер - Клос". З 7 березня 1990 року діє як будинок органної та камерної музики на 300 місць, організовує відпочинок і дозвілля громадян регіону.

Музично-драматичний театр, пр. Клубний,1, тел. (263) 9-19-86 30 січня 1930 року спектаклем "Мірондоліна" по п'єсі К.Гольдоні відкрився Білоцерківський театр. З 1937 року носить ім'я корифея української сцени П.К.Саксаганського. З 1999 року належить міській комунальній власності. Головною метою діяльності театру є показ вистав кращих зразків класичної та сучасної української та світової драматургії, що сприяють вихованню та формуванню у глядача художнього смаку, високих моральних цінностей. Поряд з цим театр здійснює інші послуги: прокат театрального майна, організація виставок, ярмарків, виставки картин художників майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, літературних творів, здійснення рекламних та інших послуг.
Театр має дві сцени: малу - 50 місць та велику - 340 місць. Свою творчу діяльність театр будує на постановах вистав різних жанрів та інших сценічно-художніх заходів, самостійно формує репертуар.

Музей бойової слави 72-ї Гвардейської Красноградської ордена Червоного Прапора Київської окремої механізованої бригади м.Біла Церква, вул. Павличенко, 22а Відкритий 6 грудня 2001 року. Підпорядкований начальнику Білоцерківського гарнізону. Фонд - близько 1000 експонатів. Музей діє на громадських засадах. На базі музею створений центр військово-патріотичної роботи та громадських зв'язків частин Білоцерківського гарнізону.

Музей космонавтики ім. льотчика-космонавта П.Р.Поповича, вул.Павличенко, 22а Заснований 9 липня 1997 року. Підпорядкований управлінню освіти і науки Київської облдержадміністрації. Фонд музею складає понад 200 унікальних експонатів. Нова експозиція відкрита 15 квітня 2003 року.

Парк культури та відпочинку, бульвар 50-р. Перемоги,11 Знаходиться в центральній частині міста. Має повний набір атракціонів для задоволення потреб дозвілля дітей, молоді та громадян середнього віку міста. Парк має естрадно-танцювальний майданчик, що дає змогу проводити різноманітні заходи, одним з яких є відоме шоу -"Рандеву під зорями" за участю відомих артистів та святковим феєрверком. Знаходиться в центральній частині міста. Має повний набір атракціонів для задоволення потреб дозвілля дітей, молоді та громадян середнього віку міста. Парк має естрадно-танцювальний майданчик, що дає змогу проводити різноманітні заходи, одним з яких є відоме шоу -"Рандеву під зорями" за участю відомих артистів та святковим феєрверком.

Білоцерківська міська централізована бібліотечна система (ЦБС) м.Біла Церква, Торгова площа,427 Створена у 1975 році на базі окремих міських бібліотек. Директор ЦБС - Красножон Петро Іванович

Включає в себе: центральну бібліотеку, центральну бібліотеку для дітей, 11 філіалів та відділи комплектування і обробки літератури, методичної та бібліографічної роботи, сектори: краєзнавчий і архівних та рідкісних видань. ЦБС обслуговує 51 тисячу читачів.

Фонд становить 43 тисячі назв періодичних видань, передплачують бібліотеки-290 назв. Всього читачам щорічно видають близько 1 млн. примірників книг, газет, брошур і журналів.Бібліотеки ЦБС - справжні інформаційні та культурні центри, які надають сучасні послуги населенню: забезпечують доступ до інформації, надають можливість для отримання безперервної освіти, культурного розвитку особи або громадської групи.

Центр культурних та соціальних зв'язків, вул. Я.Мудрого, 20 Відкритий у 1999 році. Гостями Центру є інтелігенція міста, зарубіжні делегації, видатні особи України. Центр - великий подарунок для молодят, в якому проходять урочисті реєстрації шлюбу та народження. Сприяє розвитку міжнародних відносин з містами-побратимами та робить внесок в культурне та соціальне життя міста.

Кінотеатр ім.Горького побудований в 1970 році. Має два зали: великий зал на 750 місць та малий зал на 250 місць. Великий зал має обладнання системи DOLBY SURROUND для показу кінофільмів і проведення концертно-розважальних програм. Малий зал обладнано кінопроекційною системою МЕО-5Х та системою освітлення для дискотек. Використовується для показу кінофільмів та проведення молодіжних дискотек. Крім того кінотеатр надає комп'ютерні послуги, послуги грального бізнесу та громадського харчування.

Кінотеатр "Родина" побудований в 1950 році. Має зал на 250 місць, обладнаний кінопроекційною системою МЕО-5Х, яка дає можливість демонструвати кінофільми та проводити дискотеки. Кінотеатр має кафе-бар та гральні автомати.Кінотеатр "Россия" побудований в 1982 році. Має зал на 150 місць та обладнаний системою DOLBY SURROUND для показу кінофільмів і проведення концертно-розважальних програм. Використовується як розважально-молодіжний центр дозвілля. Має кінозал, ресторан, кафе, більярдний клуб, дискотеку та гральні автомати.

информация: http://www.bilatserkva.kiev.ua/istori/history.html