Можливості львівського студентського спорту почали зменшуватись вже напередодні отримання Україною незалежності. Сталося все, як у відомій приказці: хотіли як краще, а вийшло - як завжди. Спортивні школи почали закривати, тренерів звільняти. В результаті на своїх місцях залишилася лише армія чиновників, кількість яких якраз і планували спершу скорочувати. Тож зараз, згідно зі статистикою, серед мешканців Львівщини, яким виповнилося шістнадцять років, лише 5% регулярно займаються спортом і ще близько 5% - епізодично. До спортивних змагань долучається лише кожен п'ятдесятий житель Львівської області.
- Ще до розпаду Радянського Союзу комусь прийшла в голову думка замість існуючих спортивних шкіл і об'єднань утворити єдине спортивне товариство «Україна», у якому об'єднати усі ресурси, - розповів ZAXID.NET викладач спортивної кафедри Національного університету «Львівська Політехніка» Арнольд Прохоров. - Таким чином хотіли підсилити матеріально-технічну і людську базу і водночас зменшити кількість чиновників, які опікувалися студентським спортом. Але на цих добрих намірах усе закінчилося. Чиновники залишилися, а студентський спорт почав занепадати.
Аналогічну причину падіння рівня майстерності та результативності студентського спорту на Львівщині ZAXID.NET називає і проректор зі спортивної роботи Львівського державного інституту фізкультури, заслужений тренер України Василь Бусол: «Рівень дійсно впав порівняно, наприклад, із радянськими часами. Річ у тім, що зараз немає цілеспрямованої роботи у цьому напрямку, системи вузівських змагань, цілеспрямованого фінансування. Колись існувало спортивне товариство «Буревісник», яке займалося тільки студентським спортом, а зараз цим конкретно не займається ніхто».
На початку 90-х років львівський студентський спорт по інерції ще «тримав марку». Відбувалися змагання, регулярні тренування. «А зараз збірні команди взагалі не тренуються, особливо, якщо студенти навчаються у різних вищих навчальних закладах, - запевнив А.Прохоров. - Легка атлетика і плавання - ще більш-менш животіють, а ігрові види спорту у Львові взагалі занепали. Кажуть - грошей нема. Але ми спілкуємося з Донецьком, Тернополем, Ужгородом, і виявляється, що у них гроші є. А у нас - нема. Чому? Раніше Львів був у студентському спорті на другому місці після Києва, а якщо говорити про окремі види спорту, то й вище. Ми «гриміли» на весь Радянський Союз. А зараз усе «загнулося». От, Тернопіль, що був позаду нас, навпаки, став спортивним містом. Ми пішли донизу, а вони - догори».
На думку Арнольда Прохорова, причина такого занепаду в людях, які керують студентським спортом у Львові. Викладач нарікає на те, що зараз керівників спортивних товариств не обирають, як колись, а призначають. Крім того, в незалежній Україні відсутня система перевірок, що існувала в Радянському Союзі, та звітування начальників за виконану роботу і її результати. «Раніше була така система, що якщо студентська команда займала перші місця на міжнародних змаганнях, то отримувала нагороду, - розповів А. Прохоров. - А якщо друге-третє і далі - тренера звільняли, а команду переформатовували. Я вже не кажу про п'яте чи шосте місця... А зараз як? Зайняли п'яте - добре, десяте - теж добре, і двадцяте - також. При такій ситуації немає установки на краще. Ми рухаємося назад і задоволені цим. От нещодавно пройшла Універсіада і Львів зайняв п'яте місце. Можливо, якщо б я сидів у кріслі начальника, то теж сказав би, що це добре. Бо не можу ж я у такому разі визнати, що погано працюю і не можу організувати систему. Та я вважаю, що насправді те, що є - це повний «завал».
Натомість депутат ЛОР, президент Федерації легкої атлетики Львівщини Олег Немчінов вважає, що недоцільно гнатися за формальними перемогами і першими місцями, натомість потрібно зосередити увагу на розвиткові студентського спорту у Львові, залучаючи до нього талановитих дітей.
- Адже спорт дійсно занепадає, зокрема, через брак уваги до нього з боку керівників вищих навчальних закладів, - зазначив він ZAXID.NET. - Раніше, наприклад, у спортсменів були «поблажливі» графіки навчання. А тепер вони не мають мотивації показувати добрі результати у студентських командах і йдуть у комерційний спорт.
За словами О.Немчінова, змінювати цю ситуацію у Львові наразі намагається хіба що Львівський державний інститут фізкультури та Львівський державний аграрний університет. Решта на спорт особливої уваги не звертають. «Наша федерація також бере участь у різних спортивних заходах, нагороджуємо кращих тренерів. Думаю, якщо інші підуть тим самим шляхом, то це буде добре для студентського спорту у Львові», - наголосив депутат.
На думку чиновників, які опікуються спортом Львівщини, до зниження «спортивного авторитету» регіону призвела недостатня матеріально-технічна база спортивних споруд, брак сучасного спортивного спорядження, низький рівень соціальної захищеності спортсменів та тренерів, дефіцит у навчально-тренувальному процесі новітніх наукових технологій. Вищеперелічені причини - це витяг із довідки про стан виконання Комплексної програми розвитку фізичної культури та спорту у Львівській області на 2007-2011 роки протягом першого року з часу впровадження: «Особливе занепокоєння викликає погіршення стану здоров'я дітей та підлітків, значна їх кількість має відхилення у фізичному розвитку та стані здоров'я. Ситуація загострюється через зростання популярності у дитячому та молодіжному середовищі привабливих видів нефізичної розважальної діяльності (ігрові автомати, комп'ютерні ігри тощо)».
Підтверджує плачевний стан справ і статистика, згідно з якою у 65% молодих людей, що навчаються, стан здоров'я є нижчим від середнього рівня.
Василь Бусол вихід бачить у тому, щоб знову відновити спортивні товариства, які б займалися безпосередньо студентським спортом. «Бо зараз є комітет фізкультури, виховання і спорту при Міністерстві освіти і науки, але він займається організацією фізичного виховання усієї молоді, що навчається: шкіл, ПТУ, технікумів, ВУЗів... А мав би бути орган, що займався б виключно студентами. Тоді престиж фізичного виховання піднявся б. Зараз це питання потрохи знову порушують», - зазначив він.
Відновлення спортивних товариств, які б опікувались студентським спортом, та відповідальність їхніх керівників за результати роботи стали б першими кроками до того, щоб змінити ситуацію. Але треба враховувати й те, що за роки, що пройшли, відколи студентським спортом у Львові не опікувались, по-перше, виник брак кваліфікованих тренерів, які в існуючих умовах пішли шукати кращих заробітків. По-друге, чи не основною проблемою залишається небажання самих студентів займатися спортом. Адже не секрет, що фізкультура для спудеїв є набагато менш цікавим і привабливим заняттям, аніж кіно, комп'ютери та інші «неспортивні» розваги.
Фото з сайту www.day.kiev.ua
Коментарi
Мені теж в універі не подобалась фізра. Тим чим я хотів займатися на ній (баскетболом) не дозволяли. Натомість виганяли на стадіон і змушували "мотати" круги. тому краще було взагалі на неї не ходити, а в кінці симестру "забашляти" викладачці 50 грн. і не мати жодних траблів...
Під час навчання в університеті найбільше ненавиділа заняття зі спорту. Бо це було не по вподобанню, а примусове намотування кіл по стадіону. Може це і корисно для здоровя назагал, але якогось великого бажання до заняття спортом не викликало.
І ще один момент: так, студенти сьогодні далекі від спорту й активного способу життя, хоча й не всі. Але більшість спортивних викладачів у неспортивних вузах самі відбивають бажання займатися спортом. Через свою байдужість, корумпованість, часто через відвертий алкоголізм. І це правда.
Не хочу нав'язувати нікому своєї думки, але є немало моделей розвитку студентського спорту, серед яких не обов'язковими є змагання зі всіх видів спорту поміж всіма вузами. Мова може йти про спортивну спеціалізацію: десь розвивають футбол, десь - теніс і т.д. Зрештою, є американська модель з її майже комерційним спортом (наприклад, баскетбол). Це, панове спортивні функціонери, треба вивчати, а скиглити.
бачення чиновника від студ. спорту дійсно до болі нагадує минуле, коли акцент у спорті був для реперзентації, міста-республіки-країни, а не на загальному покращенні фізичного стану молоді. сумніваюся, що у такій формі це ще є привабливим. але також думаю, що студенти тішилися б, якщо б ректори зосереджувалися не лише на ремонтах головних корпусів, але на вдосконаленні інфраструктури, в тому і спортивної - басейни, тренажерні зали у гуртожитках і т.д. у час коли ми так багато сидимо за компютером - такі можливості є дуже актуальними. як для студентів, так і інших мешканців міста. але поки що найбільше видно помальовані фасади університетів
зараз всі сидять і втикають в компи, створюють собі віртуальну ілюзію життя
Мене здивувала позиція чиновників від студентського спорту. Усі пропозиції по виходу з кризи - як у кращі радянські часи. Жодних нових підходів!!! Це не криза - це клініка!!!
ce i ne dyvno, wo studentskyj sport zanepadaje, bo nikomu zi studentiv ti zmagannia ne potribni, ce lywe shas zabyraje, a rezultativ ne vydno