фото з сайту antipop.com.ua

«Из всех искусств, важнейшим для нас является кинематограф». За 16 років цей найважливіший, на думку Леніна вид мистецтва так і не набрав обертів в нашій державі. Натомість, новітня історія України засвідчує, що обертів зуміла набрати музика. На сьогодні маємо достатню кількість якісної української музики і різноманітних музичних фестивалів. Справедливо буде, якщо ідеологи розвитку української нації перефразують вождя світового пролетаріату: «Из всех исскуств, важнейшим для нас является музыка». Співаки і музиканти взяли на себе функцію виховання у українців національних почуттів. «Тавріські ігри», «Країна мрій», «Рок-Січ», «День незалежності з Махном», «Шешори», «Чайка», «Рок-Екзистенція» - ці фестивалі не лише дарують свято музики, але і допомагають молодим українцям ставати нормальними молодими українцями. Що означає «нормальними» українцями? Уявіть себе, скажімо, на місці школяра, який щойно побував на Таврійських іграх. Він розмахував українським прапором, вперше в житті чув грамотну українську, ведучий весь вечір розповідав які ми класні. Цей хлопчина і раніше вважав нормальною ситуацію, коли його 9-А перегравав у футбол 9-В, він щиро був переконаний, що його рідна Каховка краща за Нову Каховку, а тепер, після концерту, зрозумів, що його батьки не праві, коли замість поваги до своєї країни завжди відмахують: «Живем в стране дураков». Але існують і протилежні думки про те, що пропаганди патріотизму забагато, все це вже приїлось. Під час чергових патріотичних слів на одному з концертів мій друг не витримав: «О! Не надо бухтеть мне о том, как космические корабли бороздят просторы нашей Вселенной! Я и так знаю, что нужно уважать себя, уважать свое. А теперь можно продолжить концерт!?». З цієї точки зору, наприкінці весни відбулась цікава подія.

В рамках турне Bloodhound Hellbound Tour 2007 в Київ завітав культовий американський гурт Bloodhound Gang. Їх творчість – це панк, хіп-хоп, хеві, хардкор суміш. Їх тексти – суміш «похабєншини» і іронії, їх концерти – суміш «туалетного» гумору, несподіваних витівок і плюс виконання безпосередньо самих пісень. Самих себе учасники колективу позиціонують як «stupid and dumb guys», про що і заявив фронтмен гурту – Джиммі Поп, - з першої секунди київського виступу: «Hello, we are stupid». А на другій секунді додав: «We are stupid like George Bush». Одним словом, в Києві хлопці підтвердили свій імідж, а заразом і тезу про те, що «на їх концертах постійно щось відбувається». Київ побачив шоу.

А якщо не одним словом, а в брудних подробицях, то центральною фігурою всіх дурнувато-ексцентричних вибриків був басист – Івіл Джаред. Спершу він розірвав на собі майку, витер нею своє спітніле тіло в УСІХ місцях і викинув лахміття у натовп. Потім дістав пляшку «Ягермайсера», роздав пластикові стаканчики все тому ж натовпу, розлив, чокнувся і випив. Пісні були і зрозуміло, що слем теж (хаотичний рух, штовханина з обов’язковою умовою підіймати тих хто падає). Народ втомився швидко, вочевидь зіграла свою роль неймовірна спека, що знущалась цими днями над всією країною. Тому перепочинок і чергова порція приколів виявилась доречною. Все той же басист затягнув на манер бітловської «Yellow submarine»: «Джиммі Поп – гомосексуал, гомосексуал, гомосексуал!» Тим часом сам Джиммі плював в стелю, після чого одразу ж ловив ротом слюну яка падала вниз. Фани одразу ж почали наслідувати трюк, але лише першу частину. І це ще було не все. Джаред протягнув через всю сцену величезний ящик, який спеціальним тросом був прикріплений до його геніталій. Мало? Веселому басисту було точно мало, то ж він остаточно забув про свою гітару, через лійку влив в себе пляшку прозорої рідини і миттєво виблював в бейзболку Джиммі Попа, після чого лідер гурту так же миттєво одягнув її…STOP! Цей концерт якимось чином стосується теми, про роль музики в становленні національних почуттів українців? Для чого описувати цю мерзенну гидоту? Я передбачаю невдоволення читачів, особливо старшого і середнього віку. Але причина є – події концерту описуються так детально і скрупульозно, щоб читач зміг осягнути всю несподіваність наступних дій непередбачуваного колективу.

Ще раз уявіть собі спітнілий натовп, який плюється, штовхається, швиряє на сцену банани, футболки і бюстгальтери. І раптом все змінюється. Американські гості починають про серйозне: «Що подарувала світу Україна? Перш за все, братів Кличків. Ми хочемо вибачитись за ті «отброси», яких дали світу США: Ліндсі Лоханс, Брітні Спірз і Періс Хілтон. Але є дещо позитивне – «Сімпсони»». Джиммі Поп скидає піджак, під яким виявляється одягнута футболка національної збірної України. Зал шаленіє, але далі – більше. Цей товстенький пофігіст, одягнутий в наші національні кольори, дістає кумедну дудку і починає грати !!! національний гімн України. Шалені глядачі різко посерйознішали і заспівали один куплет гімну, а Джаред весь цей час схвально кивав головою, мовляв тест зданий. Також під час концерту можна було почути скільки українських слів знають хлопці – одне, і побачити як невгамовний Джаред тримав прапор України, причому тримав правильно, що не завжди вдається самим українцям.

Мораль сей басни…

Цей музичний колектив мабуть став культовим, тому що окрім класної музики, учасники гурту знають закони шоу-бізнесу. В Києві хлопці натиснули на правильні кнопочки. Важливо зазначити, що це не був фестиваль «Країна мрій», куди люди ходять переважно в вишиванках, і це навіть не був виступ гурту «Тартак» (до речі, Сашко Положинський теж був помічений на концерті), до патріотичних ноток в творчості і словах якого ми звикли. Це був виступ американських дурників, від яких очікували всього, але не того, що вони попросять публіку заспівати національний гімн. Те що відбулось стало несподіванкою.

Виглядає так, що для цивілізованого світу «повага до свого» - це не несподіванка, а норма. Згадайте, коли стало відомо, що збірна України їде на чемпіонат світу з футболу, працівники готелю, де мала зупинитись наша національна дружина, почали активно вивчати українську мову. А вже після 1/8 фіналу спантеличені німці на табло тренувального поля писали вже російською: «Украинские друзья, поздравляем Вас с победой!» Або згадайте відверте здивування колишнього посла США в Україні: «Я вперше бачу народ, який добровільно відмовляється від власної мови». Там на Заході, і для дипломата і для музиканата-пофігіста все що стосується патріотизму – святе. Нас не зрозуміють і не приймуть, якщо подібного не буде і у нас. Із задоволенням констатую, що щось схоже з`являється і у нас. Вже доцільно говорити не про пропаганду, а про вимоги аудиторії. Мою думку підтверджує цитата з форуму, на якому обговорювався концерт: «Чуваки, кроме всего прочего, реально подготовились и точно знали КУДА они приехали. Такие нюансы, связанные с Украиной, демонстрировали со сцены, что я просто офигевал! в общем, МЕГАЗАЧОД!». А ось ще одна: «…и еще очень понравиось что они реально не забывали где они и отдали дань стране их пригласившей...приятно блин». На минулих вихідних відбувся фестиваль «Чайка», честь завершувати який випала російському колективу «Ленинград». В світлі вищесказаного, чи варто дивуватись, що хлопці вийшли на сцену в футболках із надписом: «Дякую тобі Боже, що я не москаль»?

Михайло АВРАМЕНКО, І-РЕПОРТЕР

обговорити на форумі

	КОМЕНТАРІ:
	Yana   2007.06.09, 15:43 Совершенно не удивительно, что эти ребята умело жали на "кнопки" украинской публики. Я уже достаточно дано живу за рубежом и могу сказать, что то что делали эти ребятя называется одним словом - профессионализм. Ребята просто отрабатывают свои гонорары. И так поступают все более или менее продвинутые, в плане сервиса, люди. Поэтоту читая как это тронуло автора... невольно улыбнулся... Как легко жать на "кнопки" нашему народу...
	Патріотка   2007.06.09, 15:39 І не все у нас так погано.Бачте, не вчасно, але згадали хлопці та дівчата в перерві між штовханиною куплет гімну України.

	ім'я:
	коментар:            коментар буде доданий після перевірки адміністратором

ОСТАННІ МАТЕРІАЛИ ЦІЄЇ РУБРИКИ:
	Абонент недоступний. Про лиху «Долю» і злу «Іронію»
	Звуки музыки. Итоги 2007 года
	«Не було б Сошенка — не було б Шевченка»
	Далі — «Барикада на Тузлі»
	Іван Марчук: Жінку не шукають – вона має сама явитися, а мені не явилася
	Барикада в Луцке. Впечатления одесситки.
	«Як вам сподобалось місто Луцьк і які враження від фестивалю "Луцька барикада"»? (ОПИТУВАННЯ)
	“Якщо в Києві закривають книгарні, то скоро закриватимуть і пологові будинки”
	Олег Скрипка танцював на перилах ложі бенуара
	"1612": Как беглый холоп Россию спасал