«ТРРРАМ-ТА-РА-РАМ!!! Доброго дня, я – Інна Богословська. Сподіваюся, цей день був для вас дійсно добрим… Бо якщо ви маєте можливість слухати радіо, то ви – середній клас. А ми – партія середнього класу».

Якщо ви цього не чули на FM-радіо – ви не належите до «середнього класу». Якщо чули, ви ніколи не схочете до нього належати.

Співробітники «І-РЕПОРТЕРА», слухаючи (за роботою) радіо та дивлячись (вдома) телевізор, зрозуміли, що, на жаль, належать до середнього класу всіма вухами й очима.

Пані Богословська, голова партії «Віче», таки вселила в нас повагу до своєї настирливості. Спочатку ми вимикали радіо, потім істерично реготали, потім плакали під час трансляції роликів Інни Германівни. Потім почали, навпаки, збільшувати звук. Настирливість перемогла.

Але, подумали ми, що знає пересічний «маленький українець» про цю видатну особистість та її громадсько-політичний проект? А ніц. Тож ми вирішили дещо нагадати, а дещо – й відкрити вперше.

Широкі маси українців почули про «Віче» влітку, коли на телеканалах зарясніли ролики з рекламою такого собі «Плану розвитку країни». В темній студії на тлі полісегментного екрану люди, широко відомі у вузьких колах, розповідали про те, що «План» - дуже якісна й необхідна річ для нещасної держави.

Пізніше реклама «Плану», що насправді є книженцією на 190 сторінок, з’явилася також на радіо та в Інтернеті. Найкумедніше те, що книжка, яка за всіма канонами є банальною передвиборною агітацією, продається по 8-10 гривень! Очевидно, людина спочатку має зафанатіти від настирливо-барабанної реклами, а тоді вже викласти гроші за розуміння того, на чому ж вона зафанатіла.

Хоча це твердження не зовсім справедливе – бо насправді з книжки можна зрозуміти не так уже й багато.

Твір написаний (як стверджується) самою Богословською, Ігорем Дідковським та екс-заступником голови МЗС, а нині – топ-менеджером Індустріального Союзу Донбасу Олександром Чалим. Другий із названих представників тріумвірату вартий окремої пісні. «Філософ та бізнесмен» уславився в серпні 2004 року відкриттям у Києві «Храму всіх релігій» у вигляді кулі без ікон та релігійних символів, за що отримав «комплімента» від мракобісів ісконна рускава праваславія – вони «переклали» його прізвище як «Бєсовскій» (від слова «дідько»).

Проте ні в самого Дідковського, ні в його соратників це не відбило бажання філософствувати. Тому й згадана книга являє собою дивну суміш загальних тверджень та сумнівних рецептів становлення України як передової держави всенького, прости Господи, Всесвіту.

«Коли ви скажете: Україна – це Я!, то відчуєте, як навколишній світ прореагує і підтвердить: Так, Україна – це Ти». Так написано в «Плані розвитку країни», котрий дивним чином поєднує абстрактні ідеї лібералізму з любим серцеві маленького українця державним патерналізмом, а український націоналізм – з великороством та «поклонінням перед Заходом». (Досить сказати, що «Віче» пропонує визнати в Україні три офіційні мови – українську, російську та англійську; останню, щоправда, чомусь лише через 10 років після «початку реалізації Плану»).

Наклад книги вказано у 5 тисяч примірників. Такий маленький наклад – перша помилка «Віча», тим паче, що на початку книги сказано, що «План» створювався шляхом «широкого обговорення» серед населення країни. Погодьтесь, українцеві, що традиційно має приватну думку про все на світі, важко повірити у «всенародність» того, що сам він бачив лише по телевізору.

Друга помилка – вже згадана «надприсутність» Богословської в ефірі. Коментувати це, повторимось, немає сенсу – ті, хто це чув/бачив, нас зрозуміють. Але най-найкумедніше в тому, що це відбувається не вперше!

Бо публічно все почалося ще 2001 року, коли на старт парламентських виборів вийшла «Команда озимого покоління» під орудою Богословської та Валерія Хорошковського. Про КОП, що вгатив у вибори найбільші з усіх українських партій гроші (в перерахунку на один отриманий голос, за даними Комітету виборців), українці ще мають пам’ятати. Хоча все, чого досягла тоді ця команда – це 2 % голосів (за необхідного для проходження мінімуму в 4 %), «розкрутка» видатного телевізійника сучасності Миколи Вересня (він був у першій п’ятірці списку) та зміцнення недовіри українців до лідера хорошої альтернативної групи «Скрябін» Кузьми (двома роками пізніше він талановито перетворив недовіру в ненависть, виступивши на боці Віктора Януковича).

Те, що КОП фінансувався громадянином Віктором Пінчуком, якого з Хорошковським та Богословською пов’язують давні дружні стосунки, не було таємницею ні для кого. Менш відомим є той факт, що автором «заморочок» так званих молодих лібералів (колишнього водія Київського зоопарку та дипломованої юристки з родини харківських правників) був російський філософ та політтехнолог з неоднозначною репутацією Петро Щедровицький. Син засновника методології – науки, середньої між філософією та логістикою – Петро Георгійович все життя намагався пристосувати ідеї батька до заробляння грошей. І це йому вдавалося! Більшість російських політичних журналістів, наприклад, досі вважають, що саме Щедровицький створив «феномен Кирієнка» 1999 року та провів до Думи Ірину Хакамаду. Хоча участь у цих проектах він брав досить дотичну.

В Києві репрезентантом «школи Щедровицького» був і є такий собі Володимир Грановський, якого, за деякими відомостями, після інавгурації Віктора Ющенка ледь не ув’язнили за авторство «чудової» ідеї побиття прибічників чинного президента під ЦВК восени 2004 року. Тоді теле-ЗМІ як по нотах звинуватили в усьому саме ющенківців – а насправді, навпаки, на тих накинувся загін молодиків у цивільному. Й під час бійки відлупцьовані, але нескорені «помаранчеві» буквально видерли з кишень кількох нападників посвідчення співробітників МВС...

Те, що Грановський так і не пройшов офіційним обвинувачуваним (хоча, знов-таки за непідтвердженою інформацією, на допити викликався), може бути приписано тому ж Пінчукові.

Навряд це було ідеєю вже згаданого Щедровицького – швидше, вимогою «мудрих» есдеків, які зараз так люблять верещати про «політичні репресії режиму Ющенка». Принаймні, наші джерела однозначно вказують на тодішню АП під головуванням Віктора Медведчука.

Але й без усіляких кривавих провокацій «філасофічєські» нахили пана Щедровицького традиційно зіграли злий жарт із його проектами. Точніше – зі складовими цих проектів у вигляді конкретних політиків. Пізніше в інтерв’ю глибоко есдеківській, до речі, газеті «Панєдєльнік» сам Щедровицький твердив, що причиною поразки проекту стала… його ідеологія та надмірна трансляція передвиборних роликів на підконтрольному Пінчуку ICTV. «В Україні лише 1,8 % людей, що поділяють ліберальну ідеологію, а трансляція на провладному каналі міцно прив’язала імідж КОПів до влади», - жалівся видатний методолог.

Проте акурат перед виборами-2002 лідери КОП (Богословська та Хорошковський), пригадується, зробили заяву про те, що їхній блок «обов’язково» братиме участь «у президентських виборах 2004 року та в парламентських виборах 2006».

І ось – назва політичної «сили» змінилася, а пророцтво Інни Германівни, як ми бачимо, справджується. Принаймні, щодо виборів-06. Більше того – не змінилася й технологія: якомога більше напору, присутності в ЗМІ та викинутих на електромагнітний вітер грошей…

Цей факт недостатньо пояснити лише бажанням Віктора Пінчука мати підконтрольних політиків. Так, Хорошковський на посаді міністра економіки 2003 року був для зятя Кучми гарним джерелом конфіденційної інформації щодо умов вступу до ВТО. А також важелем (хоча, як показав швидкий час, слабеньким) протидії Миколі Азарову, який заради перемоги Януковича не спинявся навіть перед спробами зібрати раз у житті повноцінні податки з «Інтерпайпу»… Але ж КОП так і не дав прибутку – оскільки до парламенту не пройшов!

Тому деякі обізнані особи пояснюють феномен КОПу так: мовляв, для Пінчука це щось на кшталт благодійності. Як той Музей модерного мистецтва чи програма анти-СНІД. Так само пояснюється й «феномен» «Віча».

З іншого боку, багато хто пам’ятає Богословську пару місяців тому на «барикадах» Нікопольського феросплавного заводу, де вона обіцяла грудьми спинити нашестя «реприватизаторів». Тобто інтереси Пінчука – саме йому належить, усе ще, НЗФ - Богословська захищати вміє. Всіма засобами.

Не кажучи вже про затяту ненависть до Юлії Тимошенко – що пояснюється чи то ідейними розходженнями, чи то тим, що симпатичніша на вигляд ЮВТ ще й молодша за Інну Германівну. На три, здається, місяці…

Відтак висновок напрошується простий. «Віче», яке не визначилось нічим, окрім збірки крадених афоризмів та загальних тверджень про ліберальну демократію, традиційно «пролетить» на виборах. Так само традиційно це обійдеться недешево.

Але Пінчук отримає свій душевно-матеріальний кайф. А ми вкотре «поведемось» на красиві слова – бо 2002 року при загальному результаті 2 % КОП. зібрав 4,6 % серед людей із вищою освітою…

P.S. Як дізнався «І-РЕПОРТЕР», 30-секундний рекламний ролик на ICTV коштує від 800 (зранку) до 4600 (пройм-тайм) доларів. На радіостанціях 30-секундна промова обходиться в 70 – 90 доларів щоразу.

Опитані співробітники промо-агенцій не сумніваються, що власник трьох телеканалів та невідомої кількості радіостанцій (про це останнє знає мало хто) Віктор Пінчук надає ефір для «своєї Інни» майже чи й зовсім безкоштовно. Але все ж таки хочеться сказати: «Якщо у вас є можливість піаритись по триста баксів за речення – ви середній клас!».

Валерій ПОГАНЕЦЬКИЙ

обговорити на форумі

	КОМЕНТАРІ:
	я   2007.03.01, 18:15 Правильно,якщо це на масових заходах, бо їдкий дим і постійний запах заважають відпочивати і розслабляися.Он у Скрипки на "Країні Мрій" немає шашликів. А який драйв!

	ім'я:
	коментар:            коментар буде доданий після перевірки адміністратором

ОСТАННІ МАТЕРІАЛИ ЦІЄЇ РУБРИКИ:
	Українці на Роттердамському фестивалі: почин дорожчий за гроші
	«Чи припинить ПР блокування роботи ВР ?» (ЕКСПЕРТ-ОПИТУВАННЯ)
	Ханне Северинсен: Ваша виборча система сприяє створенню не партій, а компаній з комерційних інтересів
	«На скільки ймовірне створення в перспективі спільної коаліції БЮТ та ПР?» (Експерт-опитування)
	Ющенко і Тимошенко на стежці війни: від «холодного» варіанту до «гарячого»
	«Як арешт Севи Могилевича може вплинути на україно-російські відносини ?» (ЕКСПЕРТ-ОПИТУВАННЯ)
	«Яка мета і можливі наслідки критики Президента на адресу уряду ?» (Експерт-опитування)
	Арешт батька російської мафії і чорних газових схем України
	Відкритий лист до читачів газети "Свобода", і не лише до них
	Болівудське весілля для Саркозі?