7-8 травня 2005 року
Центр розвитку моди
вул. Артема, 37/41
Коли кажуть „все хороше колись закінчується” мають на увазі насамперед якусь рідкісну, неординарну подію. У випадку з подією в області експериментальної електронної музики давно хотілося сказати „коли ж станеться щось маштабне?”. Творче об’єднання Nexsound за підтримки Robotek спромоглися влаштувати столичному поціновувачу непересічної музики справжній електронний марафон. Можна вважати за честь та обов’язок кожного пройти його від самого початку до кінця. Звичайно ж, було місце кульмінації фестиваля, яке можна було відвідати і скласти більш-менш вірне загальне враження, але все ж...
В маршрутці, яка везла автора цих рядків до місця події, виявилося ще два „правильних” пасажири, що породило деяке хвилювання. На мить здалося, що народу буде стільки, що не вміститься й на жодному республіканському стадіоні. Проте виявилось, що „натовп” складався з близько 50-ти чоловік. Але це було на самому початку, кількість людей впродовж всього часу неухильно зростала, і можна припустити, що в цілому Подію відвідало до 500 людей... Важко уявити маштабну подію, принаймні поки що, яка б не обійшлася без маленьких проблем. Так сталося і цього разу. Відвідувачам довелось майже годину дихати свіжим повітрям затишної київської вулиці Артема. Але це аж ніяк не могло затьмарити маштабність події та похитнути загальний настрій публіки.
Декілька слів про приміщення. Воно являло собою зал для показу мод зі звичним для таких подій подіумом. Публіку було бережно і з любов’ю та розумінням справи оточено зі всіх боків шістьома аудіосистемами – дітись від звуку було просто нікуди, музику було чути в найменших деталях. А сам подіум вів окрім всього до велетенського екрану, куди проектувались відеоряди від об’єднання PDTA.
Однією з двох жертв технічних негараздів став Олександр Нєстєров, який мав би відкривати фестиваль. Його музикою „Деталі Звуку” власне й відкрились, однак музиканту не вдалося зробити це вживу. Після цього на публіку чекав короткометражний фільм гості з Австрії Anna Ceeh.
Далі йшов блок учасників, які плавно підводили публіку до виступів хедлайнерів фестивалю. Серед них були Андрій Кириченко+Paul Kust, Алла Загайкевич+Сергій Охримчук, OK_01, akuvido та I/DEX. З цієї когорти учасників вирізнявся насамперед дует Алли Загайкевич та Сергія Охримчука з дивовижним та якимось просто ірреальним поєднанням електроніки та скрипки вкупі з фантастичним експресивним виконанням партії на скрипці Сергієм. Ще хотілося б відмітити проект akuvido.
Далі настала черга дуету Zavoloka+Ната Жижченко. До чудової та неповторної музики проекту Zavoloka додався акомпанемент Нати Жижченко, яка доповнювала музику грою на сопілці. Публіка сповна віддала належне талантові музиканток, а потім була просто втоплена в шумовому океані Kotra, якому асистував єдиний учасник проекту akuvido. Як результат, присутні побачили інтерактивне відео, що реагувало на зміни в музичному супроводі. Дійство було просто вражаючим. Було чути вигуки„біс!”, однак замість цього публіці довелось хоч-не-хоч зводитись на ноги, оскільки настав час більш ритмічної, танцювальної музики від F.R.U.I.T.S.. Важко сказати наскільки б запам’ятався проект, якби не відеоряд. „Деталі Звуку” – це просто ідеальний симбіоз аудіо- та відеоскладових!
Танці скінчилися і настав час електронних експериментів. Австріець Franz Pomassl, який віддалено чимось нагадував образ „божевільного професора”, за допомогою власного ноу-хау у вигляді приладів, які в результаті дотику генерували певний шумовий ефект, зумів цілком і повністю прикути до себе увагу публіки. В кінці виступу на присутніх чекало випробовування чи то пак певне гіпнозування: приблизно один і той же досить різкий звук лунав ледь не більше 10-ти хвилин!.. До речі, деякі змогли стати, так би мовити, сировиною для чергового звуку Франца Помассля.
Головним же хедлайнером „Деталей Звуку” був голандсько-німецький проект Staalplaat Soundsystem. Цей проект також з певною періодичністю вигадує власний метод видобування звуків. Присутні, які були з самого початку фестивалю заінтриговані „сервуванням” одного з центральних столів залу, врешті змогли побачити що тут до чого. Звичайний грамофон з голкою та платівкою, що обертається довкола, - це досить занудно та нецікаво. Набагато цікавіше, коли платівка лежить нерухомо, а по ній їздить іграшкова модель мікроавтобусу Wolkswagen із звукознімачем на днищі! Але це половина атракціону. На даху мікроавтобуса прилаштовано антену, яка передає сигнал на приймач, який вже потім передає звук на пульт! А тепер уявіть, що таких „платівкодромів” аж вісім! Люди недовго сиділи на своїх місцях, швидко взявши винахідників у щільне кільце. Цей експеримент закінчився „покращенням” звуку платівки „Легендарний Джиммі Гендрікс”. Ось так от і поєднались дві різні легенди заради музики...
Другою жертвою технічних проблем став київський проект Ottosiderspunk. Проблема виявилась такою, що довелось помінятись місцями з німецьким проектом Lo.Max. Ця зміна ніяк не вплинула на плани організаторів, оскільки почався так званий „нічний блок”, який передбачав перехід до танцювальної музики. Проекти видали на-гора просто вбивчу дозу drum’n’bass/noise, idm, hardcore techno, trance. Зал просто шаленів і навіть важко якийсь проект окремо виділити, доведеться просто ще раз перелічити в порядку виступу героїв ночі: Lo.Max, Ottosiderspunk, MasCon, Dunaewsky 69, Kadasarva.
Під час виступу останніх останні сили вже полишали організм, тому було вирішено прощатись з приміщенням, його не надто м’якою підлогою та музикою... Надворі чекало продовження ірреальності та якоїсь казковості: майже суцільний туман та мряка! В голові в цей час мозок фактично в повному складі кричав, що йому мовляв боляче, але разом з тим втішала думка, що марафон все ж витримано і фактично нічого не пропущено... Потім була добра злива, якою гріх було не скористатись в якості освіжаючого душу... Супер! ...далі були бруд, метро, нечемні люди – оточення довкола як заправський триггер справно перемкнулось в стан буденності...
Core
Сайт фестивалю - http://www.dz.org.ua
