Поточна інформація |
НОВИНИ ІНСТИТУТУ
Круглий стіл " Теорія та практика формування української національної ідеї"
21 грудня 2007 року, м. Київ
У
роботі Круглого столу взяли участь Ростислав
Павленко,
керівник служби ситуативного аналізу Секретаріату Президента,
директор Національного Інституту проблем міжнародної безпеки
Олександр
Власюк,
голова української асоціації дослідників голодоморів України Левко
Лук’яненко,
директор Інституту філософії НАН України Мирослав
Попович,
завідувач відділу Інституту політичних досліджень ім. І.Ф.Кураса
Микола
Михальченко, директор
Науководослідного Інституту Українознавства
Петро Кононенко, співробітники
Національного Інститут проблем міжнародної безпеки при Раді
Національної безпеки та оборони України, провідні вітчизняні експерти
в гуманітарній сфері та політичних науках.
Модератором
першої секції “Філософські питання формування національної
ідентичності в контексті денаціоналізаційних тенденцій в епоху
глобалізації” виступив д.ф.н., державний експерт відділу
гуманітарної політики та безпеки Національного Інституту проблем
міжнародної безпеки при РНБО України Валентин
Крисаченко, модератором
другої секції “Ідеологічні та технологічні аспекти формування
української національної ідеї на сучасному етапі” виступив
завідувач відділом інформаційної безпеки та міжнародних інформаційних
відносин Національного Інституту проблем міжнародної безпеки при
РНБО України Микола
Ожеван.
Головною
метою Круглого столу було обговорення теоретичних проблем сучасного
націєтворення та національної ідентичності, пріоритетів національної
єдності, концептуальних науково-методологічних підходів до формування
української національної ідеї, перспективних напрямків ідеологічного,
політичного та культурного об’єднання країни.
Нижче
наведені тези виступів деяких учасників Круглого столу.
У своєму
привітальному слові Керівник Служби ситуативного аналізу Секретаріату
Президента Ростислав
Павленко зазначив
особливу важливість теми Круглого столу для всього суспільного життя
України. Зокрема він підкреслив, що відсутність в Україні прийнятної
для всього населення національної ідеї, формули національної
ідентичності створює основні проблеми національної безпеки в
гуманітарній сфері. Він особливо наголосив, що вирішення цієї задачі
може створити загальнонаціональну платформу для національної єдності
та національної консолідації.
Тему
обговорення продовжив директор Національного Інституту проблем
міжнародної безпеки при РНБОУ Олександр
Власюк, який теж
визначив проблему національної ідеї як найактуальнішу для нашого
духовного життя. З одного боку, зазначив він, свідоцтвом її
актуальності є численні публікації в ЗМІ, теми багатьох конференцій,
постійне нагадування про неї в виступах політиків самого високого
рівня, в тому числі й президентського. З іншого боку, згадані
дискусії, що точаться навколо цієї теми, постійний
соціально-політичний та духовний запит на неї, вказують і на те, що
за шістнадцять років незалежності України це стрижневе для нашого
державного та духовного буття питання значною мірою залишається
невирішеним.
Далі Олександр
Власюк зупинився на
причинах цієї невирішеності, серед яких він виділив досить підозріле,
а інколи ще й зневажливе ставлення до самого слова “ідея”
як до чогось химерного або утопічного в контексті модної в сучасному
політичному лексиконі ідеології прагматизму (слово дуже модного в
сучасному політичному лексиконі), згідно якої практичний матеріальний
“інтерес” домінує над будь-якими “ідеальними”
цінностями та духовними основами суспільства. Цей скепсис має місце і
по відношенню до національної ідеї, однак парадокс полягає в тому, що
поряд з цим скептичним ставленням має місце некритична віра в її
месіанське призначення.
З
точки зору Олександра
Власюка друга
причина певного скепсису щодо формування національної ідеї в Україні
полягає в поширеному стереотипі про застарілість національної держави
(і, відповідно, національної ідентичності як її духовного кореляту) в
епоху глобалізації та краху так званої вестфальскої системи. Згідно
логіки цього стереотипу місце традиційної державності займають певні
наддержавні утворення типу “Всесвітньої Мережі” або
“Всесвітньої Імперії” і тому не слід опікуватися
проблемою розбудови національної держави, але необхідно замінити її
простою інтеграціоністською
стратегією.
Останню
причину буксування процесів формування усталеної національної
ідентичності та національної єдності Олександр
Власюк вбачає в
поширеному мас-медійному
міфі про розкол
між Заходом та Сходом в Україні, розкол, під який підводиться навіть
цивілізаційне підгрунтя. Він зазначаив, що вкрай небезпечні наслідки
такого міфу полягають в тому, що його теза про неможливість
загальнонаціональної єдності в наслідок цього розколу видається за
майже самоочевидну аксіому та за цивілізаційною риторикою цього міфу
приховується примітивна та агресивна українофобія.
На
завершення свого виступу Олександр
Власюк акцентував
тезу про те, що саме визнання важливості формування у населення
статусу громадян української держави-нації, коли за словами
німецького філософа Фіхте, “зовнішні кордони стають внутрішніми
кордонами”, спонукало нас на організацію цього Круглого столу,
який, з його думкою, може започаткувати традицію постійно діючого
інтелектуального
форуму, що
ставить за мету вироблення консенсусу серед інтелектуальної еліти
сучасної України щодо подальшого розвитку нашої державності і
засадничих основ нашої національної ідентичності.
У своєму зверненні
до учасників Круглого столу Голова Української асоціації дослідників
голодоморів в Україні Левко
Лук’яненко
продовжив
теоретичну дискусію про роль нації в світовому історичному процесі.
Значною мірою пафос його виступу концентрувався навколо того, як
комуністична ідеологія та комуністична соціально-політична практика,
яка принесла страждання та геноцид українському народу, загальмувала
розвиток національної свідомості українців. Акцентуючи необхідність
радикального викорінення комуністичного ідеологічного спадку в сфері
цінностей, Левко
Лук’яненко, запропонував
своє визначення “національної ідеї” як послідовної
альтернативи “комуністичній ідеї”, яке
має наступний
вигляд: “Національна ідея – це свідоме утвердження нації
у всіх проявах її етнічної сутності”.
Серйозні теоретичні
проблеми були підняті в зверненні до учасників Круглого столу
директора Інституту філософії НАН України Мирослава
Поповича, який
зауважив, що не треба розглядати українську національну ідею чимось
на кшталт гегелівської “Ідеї”, яка виявляє себе в
світовій Історії як її певна прихована сутність та історична надмета
та надзавдання
історичної
творчості. Відкидаючи такий підхід, Мирослав
Попович зосередився
на складнощах формування націонал ьної ідентичності в сучасній
Україні. Зокрема він вказав на феномен “подвійної ідентичності”
або феномен “бі-етноре”,
тобто на ситуацію в якій громадянин однаковою мірою може
ідентифікувати себе як українця та як росіянина внаслідок наявності
російських та українських етнічних “корінь”. Мирослав
Попович зазначив
також, що велика кількість носіїв такого типу ідентичності (особливо
на Сході України) створює великі проблеми в вирішенні задачі
української національної ідентичності та потребує величезних зусиль в
практичній політиці влади для їх вирішення.
В своїй базовій
доповіді радник директора Національного інституту проблем міжнародної
безпеки при РНБО України Олексій
Шевченко зосередив
свою увагу на основних парадигмах “націєтворення”, які
мають місце в сучасну епоху. В процесі свого аналізу він виділив
примордіалістську
парадигму,
згідно з якою “нація” є певною позаісторичною сутністю,
яка відтворює себе у часі. Аналізуючи цю парадигму Олексій
Шевченко відзначив
її відверто субстанціалістський
характер,
примат природи над історією. Потім він звернувся до розгляду
парадигми
“політичної нації”, в
якому зробив спробу виявити її глибинні філософські передумови, які,
за його думкою, беруть свої витоки від міркувань Ж.-Ж.Руссо про
“народ” як єдине джерело державного суверенітету.
Аналізуючи практичні аспекти застосування цієї парадигми в України,
він зазначив, що нерозуміння філософських передумов призводить до
спрощення, внаслідок якого спільнота у вигляді “політичної
нації” ототожнюється з населенням та має аналогії з моделлю
“радянського народу”. Останньою парадигмою, з точки зору
Олексія Шевченка, є
конструктивістська
парадигма, згідно
з якою нація є виключно продуктом ідеологій та технологій,
спільнотою, яка співвідносить себе з певним політичним проектом.
Порівнюючи проаналізовані парадигми, доповідач висунув тезу про те,
що саме конструктивістська парадигма є безальтернативною для сучасної
України.
В
другій базовій доповіді завідувача відділом Інституту політичних
досліджень ім. І.Ф.Кураса Миколи
Михальченка основний
акцент був зроблений на перспективі формування політичної нації в
Україні як альтернативі відсутності в Україні чіткої ідеології її
розбудови та невизначеності програми її суспільного розвитку.
Доводячи цю стратегію формування нової національної ідентичності в
Україні, Микола
Михальченко
висунув тезу, що
держава повинна стати не тільки результатом національної ідеї, але й
інструментом її подальшого розвитку, регулятивного впливу на регіони
та маси, на системи освіти, науки, виховання, оскільки, з точки зору
доповідача, слабка держава не може виконати таке завдання і буде
зберігати великий потенціал дезінтеграції. Аналізуючи конкретну
структур національної ідеї в Україні, Микола
Михальченко,
відзначив її системний характер, наявність багатьох складових на
відміну від одномірного характеру тоталітарних ідеологій минулого.
Однак при цьому він зазначив необхідність інтегративної
ідеології, яка
б тимчасово стала несучою конструкцією суспільства і забезпечила
модернізацію суспільних інститутів і відносин на основі ідей
“справедливості”, “правди”, “порядку”,
покладених в центр своєрідного “суспільного договору”.
Багато цікавих та
евристичних тез було висунуто у виступах учасників Круглого столу.
Наприклад, директор Науководослідного Інституту Українозавства Петро
Кононенко спростовував
поширені стереотипи в науковій, журналістській та суспільній
свідомості, згідно з якими українці не мали історичного досвіду
власної державності. Говорячи про негативний вплив ідеологеми
української бездержавності на сучасні проекти формування української
національної ідентичності, він, зокрема зазначав про важливість
акцентуації таких форм української державності як Київська Русь, як
експериментальна модель Б.Хмельницького, як досвід першої спроби
самостійної української державності після 1917 року, навіть модель
УРСР як спотворений та недосконалий образ аутентичної української
державності.
Взірцем
“конструктивістського підходу” був виступ директора
Центру “Софія” Андрія
Єрмолаєва, який
ототожнив національну ідею України з системним економічним та
соціально-політичним проектом, на базу якого, на його думку тільки і
можливе сучасна національна ідентичність та національна консолідація.
У виступі ведучого
наукового співробітника Інституту філософії НАН України Олега
Білого основний
акцент було зроблено на геополітичних аспектах української
національної ідеї та висунуто багато плідних зауважень в плані
співвідношення формування української національної ідентичності з
національною безпекою України. Зокрема він обгрунтовував тезу про те,
що ідеологічна абсолютизація теми розбудови “громадянського
суспільства” підсилює соціальну анархію як основну перепону для
розбудови української національної держави. Як противагу передумові
егоїстичного, приватного інтересу, який лежить в основі
громадянського суспільства, Олег
Білий сформулював
необхідність формування відповідних державних
інституцій як
основи національного будівництва.
Багато цікавих думок
було висловлено у виступах радника Національного інституту проблем
міжнародної безпеки при РНБО України Володимира
Ященка, завідувача
відділом стратегічних комунікацій Національного інституту
стратегічних досліджень Максима
Розумного, державного
експерта Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО
України Валерія
Кузьменка, завідувача
відділом гуманітарної політики Національного інституту стратегічних
досліджень Сергія
Здіорука, директора-засновника
Центру гуманітарної освіти НАН України Володимира
Рижка, вченого
секретаря Національного інституту стратегічних досліджень Михайла
Степика.
Підбиваючи
підсумки Круглого столу, директор Національного інституту проблем
міжнародної безпеки при РНБО України Олександр
Власюк, відзначив
його високий теоретичний рівень, зацікавленість поставленою темою
серед наукової та політичної громадськості, висловив впевненість в
тому, що цей захід започаткував традицію постійно діючого мозкового
Центру з питань національного будівництва в Україні, який в
недалекому майбутньому зможе внести вагомий внесок в розробку
української національної ідеї.
Експертний Круглий стіл " Відкритість та прозорість української влади в умовах її реформування"
30 листопада 2007 року, м. Київ
30 листопада 2007 р. в Національному інституті проблем міжнародної
безпеки (НІПМБ) при РНБОУ відбувся експертний Круглий стіл
“Відкритість та прозорість української влади в умовах її
реформування”. Робота експертів була організована у вигляді
4-годинного “мозкового штурму” впродовж двох сесій:
“Актуальні проблеми інформаційної відкритості у відносинах
української влади з мас-медіа” та “Міжнародні стандарти
інформаційної прозорості: проблеми та перспективи їх впровадження в
Україні” (модератори – доктор філософ. наук, професор.
завідувач відділу НІПМБ Микола Ожеван та доктор
філософ. наук, с.н.с, радник директора Олексій Шевченко).
Принагідно
варто зауважити, що НІПМБ, організувавши даний експертний стіл,
продемонстрував відкритість та прозорість у дії, оскільки за
дискусією могли спостерігати глядачі каналу НТН, а представники ЗМІ
своєчасно отримали інформацію про роботу “Столу” від
Української національної агенції “Укрінформ (
Стаття 1,
Стаття 2
)
” та агенції
Interfax-Україна.
В
роботі Круглого столу взяли участь директор Національного інституту
проблем міжнародної безпеки Олександр Власюк,
перший заступник директора НІПМБ Анатолій Гуцал,
прес-аташе Посольства США в Україні Джон Саліван,
помічник прес-аташе Посольства США в Україні Олександр
Кліщ, радник-посланник Посольства Російської Федерації в
Україні Всеволод Лоскутов, радник з правових
питань координатора проектів ОБСЄ в Україні Валерій Жалдак,
Керівник Служби ситуативного аналізу Секретаріату Президента України
Ростислав Павленко, голова Національної Ради
України з питань телебачення і радіомовлення Віталій
Шевченко, начальник Департаменту з питань інформаційної
безпеки апарату РНБО України Сергій Кандауров, головний
консультант зазначеного департаменту РНБО
України Володимир Маркус, перший заступник
генерального директора агенції “Укрінформ” Анатолій
Михайлов, головний редактор часопису МЗС України “зовнішні
справи Ольга Таукач, професор київського
Національного університету внутрішніх справ Віктор Циганов,
доцент інституту журналістики при Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка Ольга Порфімович,
провідний науковий спеціаліст Інститут світової економіки та
міжнародних відносин НАН України, професор Євгенія
Макаренко, доцент кафедри журналістики Національного
університету “Києво-Могилянська академія” Анатолій
Яковець, виконавчий директор Інституту масової інформації
Вікторія Сюмар, завідувач кафедри державного
управління та права Інституту підготовки кадрів Державної служби
зайнятості, професор Олег Храмов, прес-секретар
головного управління державної служби України Антоніна
Бондаренко, журналіст, член Національної комісії із
утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при
Президентові України Дмитро Крикун, доценти
кафедри міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин при
Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка Сергій
Даниленко, Оксана Запорожець, Олена Кучмій та
Галина Піскорська, журналіст телеканалу НТН
Задирака та оператори цього телеканалу Сергій
Дубінін та Віталій Савенко, менеджер
медіа-грантів проекту «Гідна Україна» Андрій
Коваленко, журналіст журналу “Профіль-Шпігель”
Людмила Пекар, завідувач відділу НІПМБ Андрій
Мішін, провідний спеціаліст секретаріату Генеральної
прокуратури Світлана Дубова, державні експерти,
головні консультанти та провідні спеціалісти НІПМБ Сергій
Недбаєвський, Олег Вусатюк, Віталій
Кулік, Галина Яворська, Оксана
Скляренко, Дмитро Дубов, Наталія Гузерчук,
Ольга Вергун, Євгенія Стрижеус,
Тамара Ісакова, аспіранти НІПМБ
Валентин Петров, Олександр Гребініченко, Денис Кіслов, аспірантка
Національного університету “Києво-Могилянська академія”
Олена Токар та інші експерти,
представники мас-медіа, державних органів, недержавних і державних
наукових організацій.
У
привітальному слові, зверненому до учасників “Круглого столу”,
Керівник Служби ситуативного аналізу Секретаріату Президента України
Ростислав Павленко підкреслив актуальність теми, винесеної на
обговорення, оскільки прозорість та інформаційна відкритість владних
структур - це одна із необхідних передумов сталого демократичного
розвитку суспільства й держави, головна запорука здійснення
ефективної політики, спроможної уможливити реальний громадянський
контроль і зміцнити довіру громадян до влади.
Продовжив
лінію обговорення теми відкритості директор НІПМБ при РНБОУ Олександр
Власюк, який зазначив, що, попри
достатнє число законодавчих документів, покликаних забезпечити
безперешкодний доступ громадян до інформації про діяльність органів
влади, ситуація в Україні із відкритістю та прозорістю влади поки що
далека від цивілізаційної норми й часто заперечує вимоги сучасної
європейської цивілізації, за що наша країна платить дорогою ціною
недовіри іноземних партнерів включно із партнерами бізнесовими,
актуальними та потенційними інвесторами тощо.
Далі Олександр Власюк навів декілька демонстративних прикладів
закритості, запитавши присутніх, хіба є наша влада відкритою, якщо ми
досі не розуміємо, наскільки безпечною для проживання й виживання є
не лише Чорнобильська зона, але й зона будь-якого українського
мегаполісу, починаючи зі столичного міста Києва. Хіба можна всерйоз
говорити про відкритість влади, якщо наші громадяни масово
потрапляють на гачок різноманітних МММ, - шахрайських організацій,
подібних до сумнозвісної “Еліта-центр”. Якщо у нас
практично безкарними почуваються різноманітні “рейдери”.
І хіба можна стверджувати тезу про відкритість влади, якщо наша влада
досі не спромоглася надати своїм громадянам, – передусім
науковцям та представникам ЗМІ, - переконливі й неспростовні
документи щодо їх власної історії.
Олександр Власюк привернув увагу присутніх до ініційованих
Президентом України суспільних дискусій щодо пробудження національної
пам’яті та примирення народу із власною історією, щоб ми
виразніше усвідомили ціну грубих спотворень історії, чим повною мірою
користаються різноманітні політичні шахраї й маніпулятори. Олександр
Власюк зауважив при цьому, що, хоча Україна безпосередньо не є
правонаступницею СРСР, вона успадкувала від колишньої “імперії”
паранояльне прагнення втаємничувати інформацію за принципом “аби
чого не вийшло” і нині ця сумнівна спадщина підкріплюється ще й
бажанням будувати непрозорі тіньові стосунки у багатьох сферах життя,
починаючи від економіки, більша половина якої все ще перебуває в тіні
й закінчуючи освітою та медициною, де також вистачає тіньових
стосунків, які є постійним підживленням і соціальною базою для
корупції у всіх її мислимих та немислимих формах і проявах.
Директор НІПМБ привернув увагу до того, що негативною рисою
законодавства України, яке регулює режим державної таємниці, є
недооцінка питань, пов’язаних із взаємозв’язком і
взаємодією сучасної Української держави з бізнесом та корпоративним
сектором економіки із відповідними наслідками для внутрішньої й
зовнішньої економічної співпраці.
У
виступі голови Національної Ради України з питань телебачення і
радіомовлення Віталія Шевченка, який відкрив роботу першої
сесії, присвяченої непростим взаєминам української влади із
мас-медіа, йшлося про дотримання того розумного здорового балансу між
відкритістю й закритістю, який потрібен для забезпечення справжньої
свободи слова й свободи діяльності засобів масової інформації та
комунікації. Віталій Шевченко представив роботу очолюваної ним
Ради як постійний плідний діалог у трикутнику ”представники
влади – представники мас-медіа – науковці й експерти”
й такою, що є стратегічно важливою для становлення та розвитку
громадянського суспільства як повноцінного партнера держави. На думку
Віталія Шевченка сайт Ради є одним із найкращих в плані
оновлюваності та репрезентативності.
Водночас,
станом інформування громадськості про діяльність державних органів
незадоволені представники ЗМІ. Виконавчий директор Інституту масової
інформації Вікторія Сюмар у своєму виступі порушила такі
проблеми, як труднощі в отриманні журналістської акредитації для
роботи в урядових структурах, а також неоперативність та
недосконалість офіційних веб-сайтів цих установ. На думку експерта,
недостатньо публікації рішень органів державної влади в офіційних
друкованих вісниках, і тому представництво влади в Інтернеті має бути
врегульовано на законодавчому рівні.
На думку завідувача кафедри державного управління та політики
зайнятості ІПК ДСЗУ, професора Василя Храмова, головним
аспектом висвітлення тематики відкритості та прозорості є вираження
показників національної безпеки у контексті управлінської ідеї
соціального діалогу. Пан Василь наголошує на трьох проблемах, які не
дозволяють належним чином
забезпечити процедуру розкриття державної таємниці, оскільки
законодавство містить неоднозначні норми, що дозволяють відмовляти
громадянам і організаціям у доступі до несекретної інформації,
відсутні норми, що зобов’язують державні органи розкривати
інформацію, нормативно навіть не зафіксовано поняття «доступ до
інформації». А необхідність розкриття інформації припускає
додаткове навантаження на чиновників і суперечить традиційній етиці
«закритості» державного службовця.
Експресивною була репліка виконавчого директора Інституту масової
інформації Вікторії Сюмар, яка також наголосила на питаннях
недосконалості законодавчого розвитку у сфері відкритості. На
продовження теми виникла дискусія. Так на думку менеджера
медіа-грантів проекту «Гідна Україна» Андрія
Коваленка, існуюча незадовільна ситуація з доступом до офіційної
інформації є об’єктом активної законопроектної роботи як зі
сторони громадськості, так і зі сторони влади, проте вона й досі не
увінчалася успіхом через відсутність єдності позицій та консолідації
зусиль. Оскільки на сьогодні існує щонайменше п’ять
законопроектів з цієї тематики, один з яких розроблюється неурядовою
організацією, яка отримує підтримку проекту «Гідна Україна».
Про закордонний досвід співпраці державної влади зі ЗМІ та
громадськістю розповіли представники посольств США та Російської
Федерації.
Зокрема,
Прес-аташе посольства США в Україні Джон Саліван повідомив, що
Закон "Про свободу інформації" діє у Сполучених Штатах з
1966 року, а поправки до нього стосовно поширення електронної
інформації - із 2002. За словами представника посольства США, на
сьогодні найбільшою проблемою в країні є узгодження закону "Про
свободу інформації" із обмеженнями на доступ до відомостей про
приватне життя осіб та до інформації, що стосується державних
інтересів.
«Мені здається, що ваша тема є корисною, а дискусія є
цікавою», - розпочав свій виступ радник-посланник
Посольства РФ в Україні Всеволод Лоскутов зазначивши, що
урядові структури Росії намагаються відкрито та прозоро спілкуватися
з представниками ЗМІ, що може бути підтверджено громадянами України,
знайомими з роботою Посольства РФ. Всеволод Лоскутов
акцентував увагу на існуючих в інформаційному просторі України та
Росії міфологемах, які розкручують засоби масової інформації. Тема
інформаційної війни, - підкреслив Всеволод Лоскутов –
це гостра проблема сьогодення, вона є важливою і має здатність
впливати на ті процеси, які відбуваються в Україні. Але це є також
питанням російського суспільства. Радник російського Посольства
підкреслив, що “круглі столи” на зразок того, що нині
відбувається, є дуже корисним і важливим елементом спілкування між
представниками російським та українського експертного співтовариства.
«На сьогодні в Україні політичний PR зосереджений, в основному,
на обслуговування виборчих кампаній. Проте вже у нинішніх умовах
державні структури мають гостру потребу в професійній рекламі своїх
дій і послуг для населення.
Зрозуміло, що неможливо запропонувати виробникам політики, суб’єктам
забезпечення національної безпеки держави альтернативу вирішення
проблеми, найбільш ефективні варіанти створення дієвого механізму
врегулювання стосунків представників органів державної влади в із ЗМІ
ґрунтуючись виключно на досвіді зарубіжних країн. Необхідно
враховувати реалії повсякденного життя, менталітет нашого народу»,
-підкреслив під час виступу керівник Департаменту інформаційної
безпеки Апарату РНБО України.
Аналітик
журналу «Профіль-SPIEGEL» Людмила Пекар підняла
досить актуальне питання журналістських розслідувань: «В
СССР популярная газета получала в день 8-10 тысяч писем. Если ее
отдел писем не справлялся, не жалели денег – и немалых –
нанять студентов. Каждое письмо неформально расследовалось: либо
силами редакции, либо, оставаясь на контроле, передавалось по
инстанциям для принятия мер. И меры принимались, поэтому визит
корреспондента в народе расценивался выше, чем визит министра».
«Наскільки
відкритими органи державної виконавчої влади є для медіа, ми
розуміємо. А наскільки в цьому контексті є відкритими медіа для
органів державної виконавчої влади? Наскільки їм потрібна відкритість
органів державної виконавчої влади? Наскільки вони бажають
використовувати таку відкритість? Сьогодні, на нашу думку, можна
констатувати факт: ЗМІ фактично відмовляють владі в публічності та
прозорості, до яких тривалий час закликали…».-
Закцентувала доцент інституту журналістики при Київському
національному університеті імені Тараса Шевченка Ольга Порфімович.
Прес-секретар Головного управління державної служби України
Антоніна Бондаренко наголосила на актуальності теми та питань,
які обговорювали в ході дискусії й запропонувала розмістити матеріали
круглого столу на веб-сайтах владних установ.
Підбиваючи підсумки Круглого столу, директор НІПМБ Олександр
Власюк зазначив, що спільна дискусія експертів, які взяли участь
у круглому столі, дасть змогу виробити рекомендації для покращення
діалогу між владою та ЗМІ в умовах формування громадянського
суспільства.
Міжнародна конференція: “Україна та Росія в політичному просторі «єдиної Європи»”
22 жовтня 2007 року, м. Київ
22 жовтня 2007 року Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України спільно з Регіональним представництвом Фонду Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі провів міжнародну конференцію на тему: “Україна та Росія в політичному просторі «єдиної Європи»”.
До участі у заході було запрошено представників органів державної влади, міністерств, наукових установ України та Російської Федерації, неурядових і міжнародних організацій, дипломатичних представництв.
На чотирьох сесійних засіданнях було розглянуто проблематику інституціоналізації багатосторонніх взаємин України та Росії на новому етапі становлення «єдиної Європи»; двосторонніх політичних відносин України та Росії у фокусі європейського співробітництва; відносин України та Росії в європейському форматі з акцентуванням на активізації нових суб’єктів українсько-російських відносин в новій соціальній реальності «єдиної Європи»; а також місця та ролі України та Росії в загальноєвропейському медіа-просторі.
Круглий стіл: "Східний вимір політики ЄС."
27 вересня 2007 року, м. Київ
27
вересня 2007 р. у Національному інституті проблем міжнародної безпеки
при Раді національної безпеки і оборони України відбувся Круглий
стіл на тему «Східний
вимір політики ЄС».
У
роботі Круглого столу взяли участь заступник міністра закордонних
справ України Андрій
Веселовський,
директор Національного інституту проблем міжнародної безпеки
Олександр
Власюк,
координатор програм з політико-правових питань ОДЕР–ГУАМ
Георгій
Назаров,
перший секретар Посольства Румунії в Україні Адіна
Генча,
перший секретар Посольства Азербайджанської Республіки в Україні
Єгяна
Кавказли,
радник Посольства Республіки Болгарія в Україні Любомир
Келчев,
директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України
при Міністерстві закордонних справ України Григорій
Перепелиця,
директор
департаменту Міністерства економіки України Володимир
Шевченко,
директор департаменту Держкомстату України Анатолій
Фризоренко,
заступник
начальника управління Міністерства
фінансів України Олег
Канцуров,
президент Центру міжнародної безпеки та стратегічних студій Олександр
Гончаренко,
директор Програми воєнно-стратегічних досліджень Українського центру
євроатлантичної інтеграції Олександр
Маначинський
та
інші експерти, представники державних органів, неурядових,
наукових організацій і дипломатичних установ.
Учасники заходу основну увагу приділили питанням
Європейської політики сусідства (ЄПС), геополітичній ситуації у
Чорноморсько-Каспійському регіоні, політико-безпековим складовим
східного виміру політики ЄС, ініціативі ЄС “Чорноморська
синергія”, енергетичній безпеці у Європі.
Нижче
наведено тези виступів деяких учасників Круглого столу.
Відкриваючи
засідання Круглого столу, директор Національного інституту проблем
міжнародної безпеки Олександр
Власюк наголосив на
тому, що проблематика відносин ЄС із країнами Східної Європи та
Південного Кавказу є актуальною на сьогодні, оскільки цей регіон
переживає радикальні трансформації. Ефективні рішення щодо існуючих
політичних та енергетичних проблем зумовлюватимуть напрям подальшого
розвитку цього регіону, визначатимуть, чи вдасться забезпечити
подальше поширення демократичних цінностей разом зі стабільністю та
сталим економічним розвитком. Від успіхів у розв’язанні цього
завдання залежатиме не лише безпека і стабільність у країнах регіону,
а й безпека і стабільність на всьому Євразійському континенті.
Оцінка нової політики ЄС, яка передбачає посилення співробітництва з
країнами Чорноморського регіону, є важливим завданням для політиків
та експертної спільноти, особливо тепер, коли розробляють нові
угоди, що визначатимуть становище України на майбутні роки.
Заступник
міністра закордонних справ України Андрій
Веселовський у
своєму виступі відзначив основні напрями східної політики ЄС, що
безпосередньо стосуються України, насамперед Європейську політику
сусідства та ініціативу “Чорноморська синергія”. Він
підкреслив, що Європейська політика сусідства не повною мірою
відповідає інтересам України, оскільки Україна проголосила своїм
наміром інтеграцію до Європи, а документи ЄПС такої інтеграції не
передбачають, і відмітив, що позиція України може бути посилена лише
за рахунок регіоналізму, зокрема співробітництва в рамках ГУАМ.
Координатор
програм з політико-правових питань ОДЕР–ГУАМ
Георгій Назаров
розглянув низку спільних для країн ГУАМ аспектів, пов’язаних із
відносинами з ЄС, окреслив основні перспективи співробітництва ГУАМ з
Євросоюзом та його пріоритетні напрями, зокрема: «чотири
свободи» пересування між країнами–членами ГУАМ (товарів,
послуг, капіталу, робочої сили), правоохоронна діяльність, боротьба з
організованою злочинністю. Також він висловив сподівання, що ГУАМ
зміцнюватиме свою позицію в регіоні, а з часом стосунки ГУАМ і ЄС
будуть належним чином інституалізовані.
У
своїй доповіді державний експерт відділу глобальної безпеки та
європейської інтеграції НІПМБ Галина Яворська увагу приділила
Європейській політиці сусідства, можливостям, проблемам та викликам,
пов’язаним з її реалізацією. Ключовим моментом ЄПС є те, що
вона повністю узгоджується з європейською стратегією безпеки та
розглядається як невід’ємна складова останньої. Базовими
завданнями ЄПС є розвиток економічного співробітництва, підтримка
демократії, стабільності й розширення безпекової співпраці. Крім
того, було зазначено, що ЄПС не поширюється на країни, що входять до
стратегії розширення ЄС, а відтак для ЄПС не передбачається
перспектив членства. Г. Яворська зазначила, що є відмінності у
рамках ЄПС щодо східних та південних сусідів ЄС, адже, на відміну від
східного вектора політики ЄС, південний (середземноморський)
базується на асоціації. Єдиною ж перспективою для східних сусідів,
зокрема України, є так звана посилена політика сусідства, що
передбачає лише створення зони вільної торгівлі, енергетичне
співробітництво, підтримку діяльності регіональних організацій,
зокрема таких як ГУАМ. Низка позитивних для країн східної Європи ідей
не отримала належної підтримки у ЄПС. Також Г. Яворська окреслила
виклики для України та інших країн східної Європи у контексті
реалізації ЄПС.
Президент
Центру міжнародної безпеки та стратегічних студій Олександр
Гончаренко зазначив, що східний вимір політики ЄС є наслідком
більш складних процесів, що виходять далеко за рамки системи відносин
ЄС та його сусідів. На його думку, східну політику ЄС варто
розглядати у контексті відносин по лінії Росія – ЄС – США
– Україна, що пов’язано з укоріненою у сприйнятті
західних держав ідентифікацією східних сусідів ЄС зі сферою
інтересів Москви, а також з глобальними процесами.
Провідний науковий співробітник Інституту світової економіки та
міжнародних відносин НАН України Рустем Жангожа свій виступ
зосередив на питанні транскаспійського газопроводу та співвідношенні
політичних і економічних його складових. В Європі зростає інтерес до
проекту Транскаспійського газопроводу,
що є кращим за інші проекти. Проте Росія називає цей проект суто
політичним, який спрямований не на розширення шляхів постачання
природного газу до Європи, а на зменшення ролі для ЄС «Газпрому».
Ідея Транскаспійського газопроводу, що була запропонована США 1996
р., передбачала будівництво газової магістралі з Казахстану до
Туркменистану, а далі до Азербайджану, де вона мала з’єднатися
з газопроводом Баку–Тбілісі–Ерзерум та трубопроводом
Nabucco. Це дало б змогу оминути «Газпром», який на
сьогодні дуже турбує Європу. На сьогоднішній день Туркменистан
позитивно ставиться до ідеї будівництва Транскаспійського
газопроводу, США вже виділили кошти на розробку ТЕО проекту. Позиція
Казахстану з цього питання досить обережна. У свою чергу, Москва
ініціювала перед Казахстаном та Туркменистаном ідею альтернативного
Прикаспійського газопроводу.
Директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії
України при Міністерстві закордонних справ України Григорій
Перепелиця зазначив, що політику єс слід розглядати за трьома
основними напрямами: євроінтеграційна концепція, концепція
сусідства, концепція співробітництва. Пострадянський простір і
країни СНД випадають з євроінтеграційної концепції. Ми можемо
розраховувати лише на політику сусідства, хоча бажано було б виробити
окрему політику щодо співробітництва з ЄС поза політикою сусідства,
оскільки вона виключає реалізацію євроінтеграційного курсу України. В
Україні нині спостерігається тенденція до орієнтації на побудову
відносин з Євросоюзом за аналогією відносин РФ–ЄС, тобто
на базі енергетичного проекту. Російський чинник буде вирішальним для
східної політики ЄС, хоча Україна також могла б зіграти роль у
реалізації стратегічних інтересів Євросоюзу. На сьогоднішній
день Україна має розробити концептуальні засади, які висвітлювали б
перспективу відносин з ЄС.
Директор
департаменту Міністерства економіки України Володимир
Шевченко
проаналізував динаміку товарообігу України з країнами ЄС за останні
роки. Також він розкрив питання, пов’язані зі створенням зони
вільної торгівлі з країнами ЄС і зазначив, що на сьогоднішній день
відсутні економічні розрахунки, які демонстрували б вигідність
укладання такої угоди для України. Крім того, він приділив увагу
перспективам розвитку торговельно-економічних відносин України з
Бразилією, Росією, Індією та Китаєм.
Експерт
з енергетичних програм центру ім. О. Разумкова
Володимир Омельченко
розглянув основні пріоритети співробітництва України з ЄС у
нафтогазовій галузі на період до 2015 р. Серед них: забезпечення
надійності роботи нафто- та газотранспортних систем України,
диверсифікація джерел надходження нафти й газу, реформування газового
сектору шляхом адаптації національного законодавства до
нормативно-правових актів ЄС, перехід України до системи укладання
довгострокових контрактів на імпорт природного газу за моделлю, яка
діє в ЄС.
Директор
департаменту Держкомстату України Анатолій
Фризоренко
висвітлив проблеми, пов’язані зі статистикою в галузі
енергетики. Він зазначив, що на сьогодні відсутня законодавча та
нормативно-правова база для розвитку цієї галузі, а також немає
належних розробок зі створення енергетичного балансу. Така ситуація
потребує термінових змін, оскільки недостатня кількість основних
даних може призвести до помилок при прийнятті політичних рішень.
На
думку заступника директора Українського науково-дослідного
інституту спирту та біотехнології продовольчих продуктів Євгена
Міхненка,
виробництво біоетанолу є технологічним проектом, цікавим для всіх
країн ГУАМ. Він висвітлив основні питання, пов’язані з
розвитком такого виробництва в Україні, а також перспективи для
просування цього проекту, насамперед у контексті співробітництва з
Молдовою.
Проректор
Державного економіко-технологічного університету транспорту Віктор
Чорний
розглянув співробітництво України, країн ГУАМ та країн СНД у галузі
транспорту, насамперед залізничного, виокремив чинники, що
перешкоджають ефективній співпраці в цій галузі. Також він наголосив
на необхідності надання вагомішого статусу тарифній угоді між цими
країнами та набуття нею статусу міжнародного договору, принаймні в
межах СНД.
Підбиваючи
підсумки Круглого столу, директор НІПМБ Олександр
Власюк зазначив,
що виступи учасників конференції були цікавими та змістовними, а
спільна дискусія експертів, які взяли участь, дає можливість
напрацювати певну спільну позицію, виробити пропозиції для владних
структур з метою подальшого розвитку східноєвропейського вектора
української зовнішньої політики.
Круглий стіл: "Утилізація рідинних компонентів ракетного палива на пострадянському просторі: проблеми та шляхи їх розв’язання."
19 вересня 2007 року, м. Київ
19 вересня 2007 року Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України спільно з Державним підприємством Міністерства оборони України “Укроборонлізинг” та Посольством Польщі в Україні провів “круглий стіл” на тему: “Утилізація рідинних компонентів ракетного палива на пострадянському просторі: проблеми та шляхи їх розв’язання”.
До участі у заході було запрошено представників органів державної влади, міністерств, наукових установ, неурядових і міжнародних організацій та дипломатичних представництв.
На засіданні “круглого столу” розглянуто проблеми утилізації рідинних компонентів ракетного палива й відновлення територій, забруднених ними, презентовано українсько-польський проект утилізації “меланжу” в Україні та обговорено питання залучення міжнародної технічної й фінансової допомоги для реалізації цього проекту, зокрема через ОБСЄ.
Реалізація запропонованого проекту має важливе значення в процесі утилізації паливних елементів ракет, які демонтовано в Україні відповідно до міжнародних угод.
"Круглий стіл" з питань економічного співробітництва у рамках ГУАМ.
14 червня 2007 року, м. Київ
14 червня 2007 року Національний інститут проблем
міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України
провів Круглий стіл на тему “Проблеми
та перспективи економічного розвитку в рамках ГУАМ”.
У роботі Круглого столу взяли участь
заступник міністра економіки України
Валерій Мунтіян, директор
Національного інституту проблем міжнародної безпеки Олександр
Власюк, Генеральний секретар ГУАМ
Валерій Чечелашвілі,
перший секретар Посольства Румунії в Україні Адіна
Генча, радник Посольства Болгарії в
Україні Любомир Келчев,
радник Посольства Молдови в Україні Петро
Тишаков, директор Центру акредитації у
сфері оцінки відповідності продукції (Республіка Молдова) Євгенія
Спояле, генеральний
директор Міжнародного інституту безпеки та якості харчових продуктів
Геннадій
Миронюк,
директор енергетичних програм центру “номос”
Михайло
Гончар,
директор департаменту Міністерства економіки України Володимир
Шевченко,
завідувач відділу Секретаріату Президента України Євген
Капінус,
заступник начальника управління Міністерства фінансів України Олег
Канцуров,
заступник директора департаменту Міністерства економіки України
Валентина
Ткаченко,
завідувач відділу “Укрзалізниці” Сергій
Проценко
та інші провідні вітчизняні й зарубіжні експерти у сфері економічної
безпеки, енергетики, міжнародних відносин, представники органів
державної влади, неурядових, наукових організацій та дипломатичних
установ.
Головною метою
Круглого столу було обговорення ключових проблемних питань та
перспектив розвитку економічного співробітництва в рамках ГУАМ. Під
час заходу було презентовано Міждержавну
програму економічного проекту ГУАМ «Придунайський
енерготранспортний міст», розглянуто питання енергетичного,
транспортно-комунікаційного й торговельно-економічного
співробітництва в рамках ГУАМ.
Основну увагу було зосереджено на таких аспектах: аналіз
товарообігу країн–членів ГУАМ, проблеми енергетичної безпеки,
питання ефективного використання транспортних коридорів, визначення
можливих шляхів поглиблення торговельно-економічних відносин, розгляд
ролі економічної складової у процесах політичної взаємодії, актуальні
аспекти співпраці країн–членів ГУАМ у
транспортно-комунікаційній галузі.
Ці питання обговорювалися і на пленарному засіданні при
відкритті конференції, і в рамках двох сесій.
Нижче наведено тези виступів деяких учасників
Круглого столу.
На
думку директора
Національного інституту проблем міжнародної безпеки Олександра
Власюка, ефективна
реалізація такого пріоритетного напряму зовнішньоекономічної політики
України, як економічне співробітництво в рамках ОДЕР–ГУАМ
вимагає узгодження на зовнішньополітичному рівні, створення
оптимальної конфігурації міжнародних відносин, досягнення економічних
цілей, впровадження ефективних структурно-організаційних механізмів.
Економічна співпраця може і повинна стати могутнім локомотивом, який
виведе країни ОДЕР–ГУАМ на авторитетні позиції в європейській
економіці. У цьому зв’язку на особливу увагу заслуговує
економічний проект ГУАМ “Придунайський енерготранспортний
міст”, який актуальний і перспективний для економічного
наповнення ОДЕР–ГУАМ як міжнародної організації, розуміння її
ролі й значення для кожної держави-учасниці.
Генеральний
секретар ГУАМ Валерій
Чечелашвілі
окреслив основні завдання і напрями співробітництва в рамках ГУАМ.
Серед них: повноцінне функціонування зони вільної торгівлі, посилення
боротьби з організованою, в тому числі транснаціональною,
злочинністю, активізація культурно-гуманітарного співробітництва.
Заступник
міністра економіки України Валерій
Мунтіян розглянув
перспективи економічної співпраці в рамках ГУАМ, наголосив на
необхідності регулярного обговорення пов’язаних з цим питань,
ініціюванні конкретних заходів та програм з метою ширшого залучення
до співробітництва зацікавлених держав та фінансових інститутів.
Також він окреслив основні питання, на яких зосереджено увагу Робочої
групи з питань економіки і торгівлі в рамках ГУАМ.
Директор
департаменту Міністерства економіки України Володимир
Шевченко
проаналізував структуру взаємного товарообігу країн–членів
ГУАМ, шляхи поглиблення торговельно-економічної співпраці між ними,
чинники, що стримують позитивні тенденції у торговельних відносинах,
серед яких: низький рівень соціально-економічного розвитку
країн–членів ГУАМ, внутрішні соціально-політичні трансформації
в них, бар’єри на шляху обміну товарами та послугами, зовнішні
фактори, зокрема те, що Чорноморсько-Каспійський регіон є перехрестям
геополітичних та економічних інтересів впливових держав та
міжнародних організацій (США, РФ, ЄС).
Радник
директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки Давид
Прейгер розглянув
важливі аспекти реалізації транзитного потенціалу України в рамках
ГУАМ, окреслив основні перспективи та проблеми в цій галузі. Серед
основних напрямів, на яких Україні слід зосередити увагу, –
активізація дій зі зменшення загального енергоспоживання,
використання відновлювальних джерел енергії, вдосконалення
енергетичного балансу країни, питання участі України у розробці
нафтових і газових родовищ за кордоном, у тому числі в рамках
співпраці з країнами, що входять до ОДЕР–ГУАМ.
Завідувач відділу НІПМБ Ігор
Корнілов розкрив
низку питань щодо розробки міждержавного економічного проекту ГУАМ
“Придунайський енерготранспортний міст”, зокрема
хронологію заходів із забезпечення розробки та реалізації проекту,
основні пріоритети регіонального співробітництва у
Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні, програму робіт з реалізації
проекту на 2007 рік, питання інституціонального забезпечення цієї
міждержавної програми, головні принципи, з яких необхідно виходити
Україні при визначенні завдань, у яких вона братиме участь у
подальшій роботі. Крім того, на його думку, на сьогоднішній день між
країнами–членами ГУАМ ще не сформовано загальних принципів
організації та обліку результатів економічного співробітництва у
форматі міжнародної організації, а економічна складова не
розглядається як один із провідних чинників визначення та реалізації
спільних багатосторонніх інтересів, тому необхідно створити
ефективну інфраструктуру для забезпечення економічного
співробітництва.
Завідувач
відділу Міністерства економіки України Євген
Дібров наголосив на
важливості для країн ГУАМ спільного впровадження збалансованої
програми економічної інтеграції за конкретними напрямами, а саме:
електроенергетика, атомна енергетика, альтернативні й відновлювальні
джерела енергії, енергозберігаючі технології, транспорт,
промисловість, сільське господарство, рекреаційна сфера.
Завідувач
відділу НІПМБ Борис
Парахонський у
своєму виступі зосередив увагу на питаннях налагодження
співробітництва ОДЕР–ГУАМ з міжнародними організаціями та
взаємодії з країнами Європейського континенту в рамках різних
регіональних утворень, зокрема ОЧЕС, ЦЄІ та ЄС. Також він наголосив
на важливості розробки стратегії загального розвитку ОДЕР–ГУАМ,
у якій слід визначити можливі напрями взаємодії, механізми їх
реалізації, та на необхідності закріплення цих питань у відповідних
міжнародних документах, що можуть бути укладені між ОДЕР–ГУАМ
та ЄС, ОДЕР–ГУАМ та ЦЄІ і ОДЕР–ГУАМ та ОЧЕС.
Генеральний
директор Міжнародного інституту безпеки та якості харчових продуктів
Геннадій Миронюк
висвітлив основні аспекти розв’язання проблем безпеки харчової
продукції в країнах ГУАМ, торкнувся проблеми біотероризму і
підкреслив актуальність створення в рамках ОДЕР–ГУАМ єдиної
інтелектуально-практичної інфраструктури захисту харчового ланцюга,
яка включала б у себе спільні погляди на проблему, мала єдині
концепції, підходи та спільний інструментарій: науковий,
нормативно-правовий, економічний, дипломатичний.
Державний
експерт НІПМБ Валерій
Кузьменко розглянув
роль кооперації в економічному співробітництві країн ГУАМ, її основні
напрями та перспективи. Він зазначив, що розвитку ГУАМ може сприяти
зацікавленість Європи і США в поступовому залученні цієї частини
пострадянського простору до європейських інтеграційних процесів.
На
думку головного консультанта НІПМБ Володимира
Григоренка,
торговельно-економічне співробітництво в межах ГУАМ має важливе
значення для економіки України, яка компенсує на цьому просторі
втрати на інших векторах. ГУАМ
— перспективне інтеграційне об’єднання, яке спроможне
реалізувати потенціал усіх країн-членів у багатьох галузях економіки.
Участь України у цьому об’єднанні сприятиме надходженню
додаткових ПІІ, зменшенню негативного сальдо торговельного балансу,
зростанню зовнішньої торгівлі послугами, диверсифікації постачань
енергоресурсів, поліпшенню соціально-економічного становища населення
та сприятиме формуванню позитивного іміджу вітчизняних товарів на
світовому ринку.
Головний
консультант НІПМБ Тетяна
Стародуб розкрила
проблемні питання підвищення ефективності співпраці в економічній
сфері України з країнами Чорноморського регіону в рамках ОДЕР—ГУАМ.
На її думку, ратифікація Статуту ОДЕР–ГУАМ – це перший
крок до енергетичної незалежності країн Чорноморського регіону від
РФ. Також вона приділила значну увагу перспективам відносин ГУАМ та
Японії.
Головний
спеціаліст Міністерства економіки України Ольга
Маслова розглянула
актуальні аспекти сучасного етапу становлення ОДЕР–ГУАМ,
питання, від розв’язання яких залежить зміцнення співпраці
держав ГУАМ, та особливості взаємодії ГУАМ і СНД. Також вона
представила перелік можливих угод, укладання яких у рамках ГУАМ
сприяло б ефективності діяльності цієї організації.
Директор
енергетичних програм центру “НОМОС” Михайло
Гончар
проаналізував перспективи та можливості ГУАМ у контексті зростаючих
енергоресурсних потоків у Чорномор’ї та за умов сусідства з
розширеним ЄС. Він зазначив, що головна перспектива ГУАМ –
простір для розвитку енергетичних комунікацій Каспій–ЄС через
територію євроорієнтованих країн, Грузії та Азербайджану та
країни–сусіда ЄС – України. Також він підкреслив
необхідність зближення ГУАМ з ЄС, зокрема формування спільної з
єврокомісією регіональної транзитної політики.
Головний
економіст департаменту Держкомстату України
Галина Пепелова
висвітлила питання значення статистичних даних для моніторингу стану
в галузі енергетики, зокрема, для розрахунку енергетичних показників,
рівня проникнення конкретних видів енергії на ринок, визначення рівня
енергетичної безпеки й залежності, економетричної моделі
прогнозування та планування майбутніх інвестицій, а також питання,
пов’язані зі збором та поширенням цих даних.
Експерт
Українського центру економічних і політичних досліджень ім.
О. Разумкова Володимир
Омельченко
проаналізував вплив процесів лібералізації газових ринків на рівень
енергетичної безпеки країн ГУАМ. На його погляд, адаптація
законодавства країн ГУАМ до енергетичного законодавства ЄС має
сприяти створенню конкурентних енергетичних ринків, які зможуть
поступово інтегруватися в ринок ЄС, що створить додаткові умови для
безпеки постачання енергоносіїв та конкурентоспроможності економік
держав ОДЕР–ГУАМ.
Завідувач
відділу “Укрзалізниці” Сергій
Проценко розкрив
аспекти сучасного функціонування “Укрзалізниці”, зокрема
в контексті співробітництва у цій галузі з Молдовою та Румунією.
За
словами директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки
Олександра Власюка,
думки та пропозиції, висловлені в доповідях усіх учасників Круглого
столу, будуть враховані у подальшому опрацюванні українськими
фахівцями напрямів та пріоритетів економічного співробітництва
країн–членів ОДЕР–ГУАМ.
За матеріалами конференції буде видано збірник
|
|