Ігор Марчук

ОСТАННІЙ БІЙ КЛИМА САВУРА

(фраґмент з історичної розвідки)

Центральний апарат  НКВД України в Києві на чолі з Тимофієм Строкачем розробив плян по ліквідації керівного активу ОУН і УПА на Волині. Усі матеріяли підшивались у теку „Агентурное дело „Щур””. Основним об’єктом цієї справи був Дмитро Клячківський. Строкач і його посіпаки тривалий час не могли натрапити на слід невловимого командира повстанців, але їм допоміг прикрий випадок.

Наприкінці січня 1945 року, проводячи одну з операцій по ліквідації відділів УПА у Волинській області, енкаведисти в бою захопили сани, на яких лежав хворий на тиф командир Кайдаш, він же Рудий – уродженець села Коршів Сенкевичівського району Волинської області Юрій Стельмащук. Сотня Волі, яка супроводжувала командира, намагалась його відбити, але втративши з десяток бійців, відступила. Рудого одразу ж відправили в Київ і 8-9 лютого 1945 року вперше провели допит, на який з’явився сам Строкач. Невідомо, як поводив себе Рудий під час слідства, але він цілковито зламався, розповівши про все, що знав. Ось красномовний уривок з його свідчень:

Запитання: - Коли ви останній раз зустрічалися з Климом Савуром?

Відповідь: - Останній раз я з ним зустрічався 30 листопада 1944 року на Оржівських хуторах Клеванського району Рівненської області, де Клим Савур приймав мене у зв’язку з моїм затвердженням першим заступником Дубового і командувачем з’єднання груп УПА „Завихвост”. З Климом Савуром я пробув майже добу. Спочатку він повів мене в одну хату, де ми з ним повечеряли, а потім ми з ним пішли в іншу хатину і там переночували на грищі. Увесь наступний день Клим Савур залишався там.

Запитання: - Де зараз знаходиться Клим Савур?

Відповідь: - Виходячи з того, що Клим Савур домовився зі мною про зустріч на 30 січня 1945 року на Оржівських хуторах Клеванського району Рівненської області, я вважаю, що до цього часу він зі своєю особистою охороною, яка складається з 2-3 добре озброєних охоронців, повинен знаходитись на вказаних хуторах, де він має надійну пособницьку базу.

На відстані 1-1,5 км від Клима Савура для прикриття постійно знаходиться ВОП (відділ особливого призначення) під командуванням Узбека у складі 60 чоловік, озброєних ручними кулеметами, автоматами та ґвинтівками.

Наскільки мені відомо, Клим Савур ніколи в підземних криївках не ховається, віддаючи перевагу перебуванню вдень у лісі, а вночі – на конспіративних квартирах, які утримають віддані йому особи з місцевих жителів.

Зокрема, я думаю, що однією з таких квартир є будинок заможної селянки Оржівських хуторів, чоловік і син якої, як мені розповів Клим Савур, були активними учасниками УПА і загинули в 1943 році у боях з німцями.

У цій хаті, як я вже казав, 30 листопада 1944 року я вечеряв із Климом Савуром.

Прізвище та ім’я цієї жінки я не знаю, живе вона з дочкою років 16 і сімдесятирічною свекрухою. Її хата знаходиться в західній частині Оржівських хуторів, навпроти закинутого кам’яного складського приміщення, на відстані 100-120 метрів від нього.

Хата ця має дві кімнати, дерев’яна, накрита соломою, з правою сторони від вхідних дверей – одне вікно.

Вигляд кімнати, де ми вечеряли з Климом Савуром, я добре запам’ятав: посередині стоїть накритий чистою білою скатертиною стіл, зліва біля вікна ручна швейна машина, поряд стоїть ваза з квітами, у лівому кутку звичайна одежна шафа, справа – металеве ліжко, на стіні висять кілька ікон і портрети Тараса Шевченка та Івана Франка.

Розташування вказаної хати я добре знаю і безпомилково можу її показати.

Друга хата, де я ночував з Климом Савуром, знаходилась у південній частині Оржівських хуторів. Хата ця і на зовнішній вигляд і за внутрішнім оздобленням значно бідніша від тієї хати, де я вечеряв із Климом Савуром раніше. Власницею її є жінка років 30-32, низького зросту, повнувата, темна шатенка.

Місце розташування цієї хати я теж можу показати.

Маючи такі свідчення, Строкач наказав терміново провести Оржівську чекістсько-військову операцію силами 20 і 24 стрілецьких бриґад ВВ НКВД, залучивши Клеванські райвідділи НКВД і НКҐБ та організовані ними спецгрупи. Він з особистою охороною виїхав у Рівне, прихопивши з собою Рудого.

10 лютого 1945 року 4-5 тисяч червонопогонників оточили район, у центрі якого знаходились села Оржів, Грабів, Покоси, Суськ, Бровники. Утворивши зовнішнє кільце, всередину направили невеликі оперативно-військові групи, очолювані місцевими співробітниками НКВД і НКҐБ, які добре знали місцевість. ОВГ діяли пошуковим методом, опираючись на орієнтовні дані про місце ймовірного перебування підпільників, або ж реалізовували конкретну інформацію, отриману від аґентурної мережі, що складалась із місцевих жителів. Одна з таких ОВГ у складі 40 бійців 233 окремого стрілецького батальйону з оперативником райвідділу НКҐБ ляйтенантом Шатаєвим [за іншими даними – Шатяєвим – І.М.] зуміла вийти на слід Клима Савура.

Перший день операції завершився знищенням бандитської групи ватажка Узбека чисельністю 22 чоловіка, як потім виявилось, це була особиста охорона Клима Савура. Другого дня результати також були незначні, а головної цілі операція не досягла.

Продовжуючи настирно й скрупульозно проводити пошуки 12.2.[1945], загін 233 ОСБ [окремого стрілецького батальйону – І.М.] під командуванням начальника штабу батальйону старшого ляйтенанта Хабібулінa, в лісовому масиві виявив погашене вогнище, і це викликало у т. Хабібуліна підозру, що в цьому районі переховуються бандити.

Загін з більшою щільністю продовжував пошуки. Був виявлений один слід [за партизанською тактикою українські підпільники завжди йшли слід у слід, що виключало можливість визначити їх чисельність – І.М.], рухаючись по сліду, загін помітив рух невідомих осіб у чагарнику. Тов. Хабібулін прийняв рішення оточити чагарник, з цією метою він розбив загін на три групи і поставив завдання: діяти однією групою зліва, другою групою справа, а з третьою групою т. Хабібулін рухався прямо на виявлений чагарник.

При підході до чагарнику група була обстріляна автоматичним вогнем, а дещо згодом були помічені троє невідомих, що тікали й на бігу відстрілювались. У результаті переслідування всі троє були вбиті. Як потім з’ясувалося, серед убитих був Головнокомандуючий УПА Клим Савур і з ним дві невідомі особи. У вбитих знайдено 3 автомати, 5 магазинів до автоматів, 2 пістолети, 150 патронів, польова сумка з документами УПА і мапами.

Таким чином, у результаті організованої швидкої та несподівано проведеної операції і наполегливих пошуків був убитий Головнокомандуючий УПА Клим Савур […].

Сталося це о 14 год. 30 хв.

Є ще кілька свідчень про обставини цього бою. Зокрема, з публікації у газеті „2000” від 9 лютого 2001 року стало відомо, що група старшого сержанта Д. (прізвище не вказано) безпосередньо вийшла на вогневий контакт із охороною Клима Савура та втратила одного бійця. Двоє повстанців залягли, прикриваючи відхід свого командира й у нерівному бою загинули. „Д. намагався схопити втікача живим, але той на вимогу скласти зброю відповів вогнем з ППС”. Тоді сержант зробив фатальний постріл з карабіна, який і обірвав життя Дмитра Клячківського.

Ще один звіт про ті події, датований 14 лютим 1945 року за номером 2-32, належить прокуророві Клеванського району Сметані:

Проведеною операцією по боротьбі з бандитизмом військовою частиною в складі 35 чоловік за участю старшого оперуповноваженого РВ НКҐБ т. Шатаєва на межі Клеванського і Олександрійського районів у лісах біля села Суськ 12.ІІ.1945 року вбито трьох бандитів.

Групою була взята одежа і різні документи з польовою сумкою, при перевірці документів виявили крупну бандитську фігуру, ще через три голини трупи були забрані і упізнані бандитами, які здались. Це був вбитий командир УПА і ОУН Савур Клим.

Отже, енкаведисти роздягнули вбитих повстанців і кинули тіла на місці бою, забравши їх тільки через три години. Тіла було відвезено у Рівненську тюрму, де їх упізнавали Рудий та інтендант однієї з груп УПА Карий (Гаскевич). На жаль, не вдалося встановити імена двох охоронців, що так мужньо захищали свого командира. А версію про те, що серед них був Борис Бедрик (Клим, Див), автор вважає хибною, оскільки Рудий прекрасно знав Клима як шефа штабу групи „Турів” і повинен був його упізнати. Окрім того, зберігся підпільний некролог, де повідомлялося про смерть Бориса Бедрика на Оржівських хуторах 23 березня 1945 разом з референтом СБ крайового проводу Олексою Присяжником (Мітлою).

Не вберегла доля і мужніх жінок, які утримували конспіративні квартири Клима Савура. Їх одразу схопили, причому в одній із хат вилучили дуже багато націоналістичної літератури та фотографії керівників і членів проводу ОУН складу 1940 року.

Щодо Рудого, то як записав у своєму щоденнику командир Дубовий: „Перша його поява з большевиками була на Оржівських хуторах Клеванського району 12 лютого 1945 року, тоді як загинув сл. п. полковник  Клим Савур-Охрім. Він привів їх до тієї жінки, де командир Охрім в місяці грудні 1944 р. мав з ним відправу. Кажуть люди, що пізнавав труп Охріма..., у супроводі большевиків виступав на мітинґах, читаючи промови, які написало НКВД”.  Від його імені була видана листівка – заклик з уміщенням фотографії убитого Клима Савура для деморалізації особового складу УПА та підпільної мережі ОУН. Доля Рудого, як і багатьох, хто пішов на співпрацю з карально-репресивними органами, закінчилась трагічно. Через півроку енкаведисти винесли вирок і розстріляли Рудого.

Пам’ять про відважного командира УПА-Північ Клима Савура місцеве населення зберегло в піснях, а 9 липня 1995 року на батьківщині Дмитра Клячківського у місті Збаражі постав величний пам’ятник.

"ПОВІДОМЛЕННЯ

Провід Організації Українських Націоналістів і Головне Командування Української Повстанчої Армії з великим сумом сповіщають Організацію, УПА і увесь український народ, що дня 12.02.1945 р.у лісі біля Оржівських хуторів Клеванського району Рівненської області – поляг на полі слави геройською смертю в бою з переважаючими силами большевицьких окупаційних банд Славної Пам’яті Полковник УПА друг Роман [ім’я вказано помилково – правильно Дмитро] Клячківський – Клим Савур (Охрім) член Проводу ОУН і Провідник ОУН на ПЗУЗ, член Головного Військового Штабу УПА і Командир УПА-Північ.

Друг Р. Клячківський-Савур поляг славно і по-геройськи. Окружений з усіх боків ворогами бився разом з друзями його особистої охорони, доки всі не полягли, бився – до останніх набоїв, багато разів ранений по цілому тілі, останньою кулею сам докінчив своє прекрасне життя. Поляг на бойовому посту, віддавши великій справі визволення українського народу всі сили, знання, непересічні організаторські здібності, невичерпну енергію – всю молодість свою і врешті саме життя. Організація, Повстанча Армія і весь український народ втратили в особі Р. Клячківського-Савура визначного революційного керівника і організатора трудящих мас та здібного Командира Повстанчої Армії.

Життя друга Р. Клячківського-Савура з юнацьких років до останнього подиху всеціло віддане революційній боротьбі українського народу проти його гнобителів і поневолювачів. Вже змалку  як син бідних селян, зазнав усіх злиднів підневільного життя – переслідування, гоніння, знущань і наруг – під ярмом польських окупантів. Ще юнаком вступив у лави Організації і активно працював на різних постах на терені ЗУЗ. З розгромом Польщі друг Р. Клячківський-Савур дальше продовжував революційну діяльність проти большевицьких окупантів. У 1941 році за революційну діяльність між молоддю і студентством його в місті Львові арештують і судять у славнозвісному процесі 59-ох і засуджують до найвищої міри покарання – розстрілу. У слідстві переніс на собі усі види практики найжахливіших „питок” і тортурувань та проте не вдалося і найбільшим катам світу заломити великого характеру та крицевої волі друга Р. Клячківського-Савура. Війна у 1941 році і ганебна втеча большевиків перешкодили катам здійснити їх злочинний намір – друг Р. Клячківський-Савур з Бердичівської тюрми виривається на волю.

Зимою 1942 року друг Р. Клячківський-Савур обняв посаду Провідника ОУН на ПЗУЗ. На цьому пості з особливою силою проявились його великі організаторські здібності. В час найбільшого розгулу варварів Він один із перших кинув клич відвертої збройної боротьби проти німецьких окупантів і вже весною 1943 року зорганізував перші відділи УПА.

Своєю невтомною працею, кипучою енергією, властивими йому організаторськими здібностями в короткому часі добився створення зовсім серйозних збройних сил УПА. Повстанчі загони під його керівництвом у жорстоких боях з німецькими загарбниками і бандами червоних партизан, загартувались, зміцніли й зросли на силах так, що на […] Округах Полісся і Волині зовсім прогнали німецьких загарбників та уможливили народові вільно жити і розвиватися.

Ці перші успіхи збройного повстання під керівництвом великого революціонера друга Р. Клячківського-Савура викликали серед найширших мас населення підйом духа, запал, ентузіязм і віру в перемогу, – що перейдуть до історії Української революції, як одні з найбільш світлих і героїчних моментів життя українського народу на ПЗУЗ. У боротьбу за Українську Державу включилося все населення, від дітей до сивочолих дідусів.

Розпочата повстанча боротьба проти німецьких окупантів не припинилася, коли на зміну їм прийшли окупанти большевицькі. У змінених умовах друг Р. Клячківський-Савур дальше керує революційною боротьбою Організації, УПА і українського народу на ПЗУЗ, завдаючи нещадні удари по найбільшому ворогові України – большевицькій Росії.

У повному розгарі найбільше жорстокої і жертовної боротьби українського народу за свої відвічні права – жити вільно на своїй землі – ворожі кулі вирвали з наших бойових лав найвірнішого сина українського народу друга Р. Клячківського-Савура, одного з найталановитіших революціонерів-організаторів.

Своєю невтомною […] на добро українського народу, своєю непохитною вірою в Перемогу Української Революції, своїм великим характером і силою волі друг Р. Клячківський-Савур здобув любов і повагу усіх членів Організації, вояків УПА і всього українського народу.

Життя друга Р. Клячківського-Савура – визначного керівника та військового командира, найкращого друга і відважного вояка-служителя є прикладом для всіх українців як треба жити, боротись і вмирати за Волю України.

Величний образ Любимого керівника Волині і Полісся вічно живий у наших серцях та заохочує на дальші бої аж до останньої Перемоги.

Слава його Світлій Памяті!

Слава Героєві Української Революції!

Провід Організації Українських Націоналістів / Головне Командування Української Повстанчої Армії".

"Визвольний Шлях", 2003, кн. 3, стор. 34-39.