Громадська думка 

У суспільстві вже сформувався консенсус щодо визнання Голодомору актом геноциду. Ідея знаходить практично рівномірну підтримку серед усіх вікових груп опитаних громадян (понад 70% респондентів, які визначились із відповіддю). Понад половина опитаних прихильників Партії регіонів та понад 80% прихильників СПУ, які визначилися з відповіддю, висловлюються за таке рішення ВРУ. Більше 55% віруючих усіх православних конфесій підтримують визнання Голодомору актом геноциду.

Протягом останніх років Верховною Радою України уже прийнято низку актів, де голодомор чітко оцінюється як акт геноциду. Водночас законопроект «Про голодомор в Україні» жодного разу так і не виносився на розгляд і навіть не отримав відповідного висновку профільного комітету Парламенту.

Найбільші масштаби Голодомору були в регіонах, де сконцентрована електоральна база антикризової коаліції. Однак, в силу недостатньої поінформованості, радянської пропаганди та нечіткої позиції лідерів коаліції мешканці цих територій не розуміють справжніх наслідків цієї трагедії. За даними соцопитувань, лише 40% респондентів на Сході (з тих, хто визначився із відповіддю) згодні, що Верховна Рада повинна законодавчо визнати голодомор 1932-1933 років актом геноциду Українського народу. На Півдні – 64%, що також менше, ніж в середньому по Україні (71,4%).

Одним з аргументів противників визнання голодомору є припущення, що в геноциді Українського народу звинуватять сьогоднішню Росію. Понад те, сама Росія провокує таку думку через заяви МЗС.

Міжнародне визнання Голодомору

Парламенти 10 країн (США, Канада, Естонія, Аргентина, Австралія, Італія, Угорщина, Литва, Грузія, Польща) визнали Голодомор 1932-1933 рр. актом геноциду проти Українського народу.

Голодомор як акт геноциду засуджується у посланні Гендиректора ЮНЕСКО у зв'язку з 70-ми роковинами Голодомору.

Голодомор засудив Папа Іоанн Павло ІІ у своєму Посланні до Українського народу у зв'язку з 70-ми роковинами Голодомору в Україні від 23 листопада 2003 року.

Митрополит Володимир вважає, що цей геноцид був намаганням знищити саму душу народу.

Делегації держав-членів ООН зробили спільну заяву щодо 70-ї річниці Голодомору в Україні 1932-33 рр.

Росія хоч і приєдналася до заяви ООН, але чинила опір продовженню Україною роботи щодо міжнародного визнання Голодомору. Зважаючи на те, що прийняті у 1995-97 рр. рішення Держдуми Росії щодо визнання геноцидів інших народів (курдів, сербів, вірменів) трактувалися в першу чергу як політичні, російське керівництво сприймає такий акт України як недружній крок. У МЗС РФ однозначно негативно сприйнято ідею щодо приділення уваги проблемі голодоморів з боку спеціального радника Генсекретаря з питань геноциду.

З нагоди 70-ї річниці Голодомору Інститутом досліджень історії суспільства та релігії (Італія) організовано Міжнародну конференцію, за результатами якої опубліковано книгу «Смерть землі. Великий голод в Україні 1932-1933 років».

26 січня 2006 року Парламентська асамблея Ради Європи засудила Голодомор 1932-1933 років в Україні як злочин комуністичного режиму.

14 жовтня 2006 року Президент США підписав прийнятий Конгресом закон про відкриття у Вашингтоні пам'ятника-меморіалу жертвам Голодомору в Україні.

Країни, які на державному рівні визнали Голодомор 1932-1933 років в Україні актом геноциду Українського народу
1	Сенатом Парламенту Австралії 31 жовтня 2003 р. ухвалено Резолюцію № 680, яка визнала події на Україні одним з найжахливіших проявів геноциду в історії людства. 20 листопада 2003 р. Законодавча Рада Парламенту штату Нова Південна Валія прийняла аналогічну за змістом резолюцію. Примітка: Сенат Австралії визнав Голодомор в Україні одним із жахливих актів геноциду в історії ще у своєму документі від 28 жовтня 1993 р. з приводу 60-річчя Голодомору 1932-1933 років в Україні
2	Заява Рійгікогу (Парламенту) Естонії від 20 жовтня 1993 р. із засудженням комуністичної політики геноциду в Україні
3	Палата депутатів Парламенту Італійської Республіки прийняла 24 лютого 2004 р. Резолюцію Комісії закордонних справ та з питань європейської співдружності в пам‘ять жертв Голодомору, які по праву вважаються справжнім геноцидом, у якій закликала Уряд Італійської Республіки, серед іншого, приєднатися до «національного дня пам‘яті», яким Президент України проголосив четверту суботу листопада кожного року в пам‘ять жертв геноциду.
4	Резолюція Сенату Канади від 19 червня 2003 р., у якій міститься заклик до уряду Канади визнати Голодомор/геноцид в Україні 1932-1933 рр. та засудити будь-які спроби приховати історичну правду про те, що ця трагедія була нічим іншим як геноцидом. Документ передбачає також призначення останньої суботи листопада днем жалоби в канадських школах (резолюція була внесена сенаторкою українського походження Р.Андрейчук).
5	Сейм Литовської Республіки у Заяві «Про вшанування жертв політичних репресій і голодомору в Україні в 1932-1933 роках» від 24 листопада 2005 р. визнав, що сталінський комуністичний режим здійснював свідомий, ретельно спланований геноцид українського народу.
6	Парламент Грузії у документі від 20 грудня 2005 р. «Щодо увічнення пам‘яті загиблих в Україні у 1932-1933 роках внаслідок політичних репресій і голодомору» зазначає, що тоталітарним більшовицьким режимом у цій період був здійснений навмисний геноцид проти українського народу.
7	Сенат Республіки Польща у Постанові від 16 березня 2006 р. про річницю Великого Голоду в Україні солідаризується з позицією України щодо необхідності визнати Голодомор 1932-1933 рр. актом геноциду.
8	Резолюція Палати Представників Конґресу США від 20 жовтня 2003 р. № 356 (внесена головою Комітету з міжнародних відносин Г. Хайдом) визнала Голодомор 1932-1933 рр. в Україні актом терору і масового вбивства, направленим проти українського народу і закликала підтримати ініціативи Уряду і Верховної Ради України офіційно визнати голодомор і його жертви, а також вшанувати пам‘ять мільйонів жертв штучного голодомору з приводу 70-ї річниці цієї трагедії. Резолюція Сенату (верхньої палати Конґресу США) № 202 визнала штучний Голодомор 1932-1933 років в Україні актом геноциду.
9	Постанова Державних Зборів Угорської Республіки від 26 листопада 2003 р. №129/2003. (ХІ.26) з приводу 70-х роковин Голодомору в Україні 1932-1933 років засуджує прояви дискримінації, які направлені на знищення та геноцид групи народів. У документі висловлюється також солідарність і співчуття угорського народу рідним і близьким жертв спричиненого радянським сталінським режимом штучного і цілеспрямованого Голодомору.

Крім того, Палата сенаторів Національного конґресу Аргентинської Республіки 23 вересня 2003 р. ухвалила Декларацію № DR 588/03 про вшанування пам‘яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 рр., який був організований тоталітарним радянським режимом.

У документі висловлюється співчуття всьому українському народу, а також засуджується будь-яка державна політика чи рішення і дії властей, що зневажають і порушують права людини.

Ініціатор декларації, колишній президент Аргентини і сенатор Рамон Пуерта назвав штучний голодомор в Україні 1932-1933 років «терористичною акцією влади і довголітньою морально-психологічною травмою цілого народу». На його думку, ця трагедія повинна бути визнана у світі як історичний факт геноциду, що «нагадує і застерігає від жахливих наслідків діяльності будь-яких диктаторських режимів».

Окремі висловлювання та тези з документів, що стосуються Голодомору 1932-1933 років