Якщо всебічно розглядати поєдинок
у Єнакієвому, то можна вести мову не тільки про його статус центрального у
турі, а й про ймовірність реваншу з боку львівської “Енергії”. Нагадаю, саме
“Єнакієвець” минулого сезону напівзаслужено переміг “зелено-білих” у суперечці
за бронзові нагороди минулої першості і, звичайно, не мав наміру поступатися
принциповому суперникові у зустрічі, що відкрила у цьому малозатишному містечку
(нехай не ображаються тамтешні мешканці — я просто висловлюю свою точку зору)
12-й чемпіонат України.
Харківський “Кубок звільнення”,
як ми уже відзначали в одному з минулих чисел часопису, підтвердив серйозність
позицій та амбіцій підопічних Миколи Шевцова на нинішній вітчизняний турнір, і,
навпаки, поставив під сумнів імовірність виконання поставлених завдань
львівською “Енергією”. Але “Кубок звільнення” — лише проміжний, хоча і
заключний, етап підготовки до сезону, і на його підставі робити висновки щодо
готовності тієї чи іншої команди до випробувань тривалої турнірної дистанції не
доводиться. Зрештою, минулої суботи команди зустрічалися уже у другому турі
чемпіонату України. Що продемонстрував перший? Повну відповідь ані щодо
“Єнакієвця”, ані щодо “Енергії” дати не можу. Донбасівці, несподівано, як на
мене, втратили очки у Чернігові, але оскільки матчу не бачив, то і свого
дилетантського погляду не висловлю, пояснюючи причини нічиєї в одному з
стародавніх міст України. Микола Шевцов у експрес-інтерв’ю, розміщеному на
офіційному сайті “Шахтаря”, скаржився на нереалізацію… Можливо, й так, йому
видніше.
“Енергія” поєдинок першого туру
проводила проти чемпіона, мені
пощастило його відвідати (і одразу зауважу, відповідаючи на численні закиди: НЕ
ПЛАНУЮ цього сезону відстежувати всі поєдинки “зелено-білих”) і стати свідком
суперечливих дій львів’ян — вони чинили опір упродовж певного часу, а потім
були приголомшені бліцкригом суперника й уникли розгрому тільки під завісу
зустрічі. Проте ніхто особливо не має засмучуватися, програвши “Шахтареві”, —
це особливі матчі. Той же “Єнакієвець” поступився гірникам у Харкові — 0:4, але
не думаю, що робив велику трагедію з поразки і сумнівався у своїй
профпридатності.
Тому “Енергія” відкривала для
себе чемпіонат тільки у другому турі на не зовсім пристосованому для гри у
міні-футбол майданчику, хоча львів’яни і до цього на ньому виступали,
напередодні ж звітної зустрічі прибули до Донбасу завчасно і потренувалися на
“Шахтарі”.
Можливо, помиляюся, проте я
приблизно однаково оцінив би кадровий потенціал обох команд. Він, безперечно,
потужний, залишається тільки уміння теоретичне перенести на ігровий майданчик,
простіше кажучи, реалізувати свій талант наочно. Причому зауважте міжсезонну
селекцію команд: у “Єнакієвця” вона була “точковою” (читав, що бронзовий призер
сподівається на нігерійців, яких запрошує “Шахтар” і які можуть чемпіонові не
підійти. Проте африканці через візові проблеми ще й до Донецька не доїхали, не
те що до Єнакієвого), а “Енергія” вчергове змушено струсонула свої лави.
Немає сумніву, господарі чудово
опанували тактику гри на своєму майданчику: вичікувальну, з умінням швидкого
переходу у контратаку і покаранням суперника за найменшу помилку. Відверто
кажучи, у звітному матчі господарі карали далеко не завжди, проте погляньте на
рахунок — достатньо часто, аби розставити всі крапки над “і”. Як на мене,
“Єнакієвець” був значно терплячішим, у той час, як суперник, захопивши неістотну,
якщо хочете, ініціативу у вигляді територіальної переваги на початку зустрічі,
просто не знав, як нею найкраще розпорядитися і виявив свою неготовність до
такої гри — гри першим номером. Більше того, коли у гостей ВИНИКЛА необхідність
діяти саме так, бо суперник досяг значного голевого гандикапу, подібне резюме
підтвердилося. “Єнакієвець” досяг, чого хотів, змусив опонента танцювати під
свою дудку. Можливо, перший м’яч у ворота Зозулі ще віднесеш до категорії
“пофортунило” (так могло пофортунити й “Енергії”), то подальші успіхи
донбасівців були закономірними сповна. Підопічні Шевцова регулювали гру, це
однозначно, навіть коли Москвин скоротив рахунок, не гості — господарі додали,
“вивівши” суперника на їхню половину майданчика і маючи нагоди поставити “Енергію”
у більш незручне становище ще до перерви. Утім, надолужили згаяне бронзові
призери уже після неї, надолужили швидко і зняли інтригу задовго до закінчення
зустрічі.
Організм “Енергії” на сьогодні,
можна констатувати, хворий. Новачки, окрім Дерика, не виправдовують поки що
авансів, а Зозуля розчаровує — на тлі впевненого Власенка досвідчений воротар
мав жалюгідний вигляд, інколи самотужки спричиняючи створення голевих моментів
поблизу своїх воріт, хоча й оборонна постава гостей прикро вразила прихильників
команди.
“Єнакієвець” не продемонстрував
суперяскравої гри, але вона була стабільнішою та надійнішою, господарі
невимушено позбавлялись опіки і їхній набір позиційних атакувальних варіантів
був у звітному матчі більшим. Таке враження, що “Єнакієвець” обіграв “Енергію”,
що називається, на класі, хоча завжди схильний був вважати, що клас цих команд
— величина рівномірна…
Будівел
— ЛТК — 4 : 5
Ураган
— ТВД — 4 : 3
Київська
Русь — Інтеркас — 3 : 1
Шахтар
— Дніпроспецсталь — 6 : 1
Універ-Локо
— Енергія Ч — 5 : 3
Сумигаз
— Олександр — 3 : 2