 | Dan (flakelviv) wrote,
@ 2006-10-26 20:56:00 |
| Current music: | David Gilmour - Take A Breath |
НЕВСРЕМОСЬ!
Є в мене дуже хороший кєнт. Друг дєцтва, так скаать. Назвем його... иии... Петром.
Петро минулого року з червоним дипломом закінчив один з найпрестижніших і найпопулярніших факультетів універу Франка і залишився там на кафедрі. Думає помаленьку над кандидатською. Ну і паходу веде якісь трохи практичні і приймає заліки.
І от на одному заліку в кінці минулого навчального року попався йому якийсь умнік. Умнік хамив, умнічав, балакав і напліватєльскі до Петра ставився. Петро його терпів-терпів і в кінці кінців вигнав з заліка до чортвої мами. Попросив прийти іншим разом. Офігєвший умнік, затріскуючи за собою двері, сказав, шо то Петро до нього прийде.
Умнік виявився близьким родичем великої шишки. До Петра дзвонили, з ним багато розмовляли, його багато переконували поставити залік. Петро вперто посилав всіх нах. Всіх підряд, включно з самими верхами. На Петра всі були дуже злі, його напрягали. Але йому було накакати.
Закінчилося все тим, що умнік прийшов і чесно перездав Петрові залік.
А потім було засідання кафедри. Петро вже не вірив у можливість роботи на рідній кафедрі і помаленьку підшукував собі шось інше. На засіданні вирішували, з ким підписувати контракт далі, а з ким попрощатися. Зі всіма контракт підписали на рік, а з Петром - на 2.
Так шо ми невсремось, гаспада. Треба ше просто трохи почекати. Або не трохи. Перетерпіти уродів, так скаать. І всьо буде струйово. Просто треба кожному бути нормальним. Таким, як Петро.
(Read comments)
Post a comment in response: