Брюссель, 28 березня 2007 р.

Цими вихідними європейське минуле та європейське майбутнє зустрілися у Берліні. Як сказано у Берлінській декларації, ми святкували 50-річчя досягнень Європи: мир, свободу та процвітання, про які не могли мріяти навіть найоптимістичніші батьки-засновники Європи. Так щасливо та історично співпало, що ми відзначаємо свято нашої єдності у Берліні, місті, яке було символом роз’єднаної Європи, а нині є символом нової Європи об’єднаної.

Святкування у Берліні стали моментом натхнення для Європи. Я можу сказати за багатьох, хто були там, що ми всі відчули „Європейський дух” серед нас. Берлінська декларація довела свою відповідність цій події, ще раз підтвердивши відданість європейських інституцій та країн ЄС європейським цінностям та європейським цілям у ХХІ-му столітті.

Я був у захваті від того, що Декларація, яку Європейська Комісія запропонувала у травні минулого року, так добре підійшла для того, щоб бути центром уваги нинішніх урочистостей. Я хочу привітати Канцлера Німеччини Ангелу Меркель та Німецьке головування за вирішальну роль, яку вони відіграли у досягненні цього великого європейського успіху.

Мене також переповнювала гордість, коли я дивився на те, як три європейські інституції підписують Берлінську декларацію. Присутність Європейського Парламенту є знаком демократичної зрілості нашого Союзу, на чому слід ще раз наголосити. Я також високо ціную конструктивну роль, яку відіграв Президент Петтерінґ від імені Парламенту у підготовці Декларації.

Сьогодні, перед лицем цього депутатського корпусу, я хотів би зазначити два аспекти. Дозвольте мені спочатку наголосити на успіху двоколійної стратегії. Взяті разом, дві Європейські Ради, які відбулися у березні цього року, стали такою двоколійною стратегією у дії. Весняна Європейська Рада продемонструвала налаштованість на досягнення результатів у сферах енергетики та боротьби проти зміни клімату. Берлінська Декларація засвідчила зобов’язання узгодити питання про інституційні рамки до європейських виборів 2009 року.

Ці успіхи доводять, що неправильно вбачати конфлікт між „прагматичним підходом” та „політичним баченням”. Навпаки, двоколійна стратегія є правильною стратегією. З одного боку, через досягнення результатів ми створюємо політичний імпульс для урегулювання інституційної проблеми. А з іншого боку, для досягнення ще кращих результатів, нам потрібні більш ефективні, демократичні та злагоджені інституції. Європа результатів є політичним баченням, що спирається на конструктивний прагматизм: вирішення питань, які турбують наших громадян, щоб забезпечити європейські рішення для європейських проблем.

Нам також необхідна домовленість у відношенні великих глобальних викликів, які стоятимуть перед Європою у наступні роки. Лише спільно, діючи більш ефективно, Європейський Союз може справитися з викликами глобалізованого світу: більш конкурентне економічне середовище, енергетична безпека, тероризм і організована злочинність, зміна клімату, масова міграція та глобальна бідність. Ми повинні оснащити Європейський Союз для глобалізації.

Це ще одна причина, яка спонукає Комісію до того, щоб надати сильну підтримку швидкому, але також і амбітному вирішенню питання про організацію інституцій ЄС. Немає сумніву у тому, що провал процесу ратифікації Конституційного договору кидає тінь на Європейський Союз. Це не означає параліч чи наявність „кризи”. Однак це обмежує політичну волю, яку ми маємо збирати до купи, щоб рухатися вперед. Вирішення цього питання – це єдиний чіткий шлях для усунення привиду поділу та „уявної кризи”.

Дійсно, неспроможність домовитися щодо інституційної структури може спричинити поділ, який, у свою чергу, може загрожувати нашим спільним цінностям. Задумайтеся на хвилинку про історію Європи та про всі трагедії, які випали на долю нашого континенту. П’ятдесят років – це не так багато для європейської історії. Ніхто не повинен ставитися до наших досягнень, як до даності. Нам необхідно постійно піклуватися про наш acquis.

Якщо ми хочемо зберегти та захистити наші спільні цінності, а саме непорушну гідність особи, свободу, справедливість та солідарність, що роблять нас політичним Союзом, а не лише ринком, нам необхідно буде реформувати інституції нашого Співтовариства права. Збереження наших спільних цінностей є постійною роботою, яка ніколи не припиняється. Або тим, що я називаю, європейською пригодою без кінця.

Підсумовуючи сказане, для кращої Європи нам потрібні кращі інституції для досягнення кращих результатів. Я думаю, що політична воля для цього є, і нині час переходити до нового етапу.

Це друге, на чому я хотів наголосити сьогодні. Я звертаюся до країн ЄС з проханням зберегти цю рушійну силу у прийдешні місяці. Я звертаюся до національних урядів з проханням активно співпрацювати. Всі країни ЄС підписали договір, який стало неможливо ратифікувати через негативні результати двох народних голосувань. Однак, взяте зобов’язання зобов’язує усі, я повторюю, усі країни ЄС конструктивно працювати на користь спільного рішення. Як Президент Європейської Комісії, я відповідаю за те, щоб вимагати від національних урядів особливих зусиль найближчими місяцями.

Тепер дозвольте мені повторити одне конкретне послання, з яким я звернувся до глав Європейських урядів і держав у Берліні. Це послання стосується нашої спільної участі у нашому Союзі. Європейський Союз – це не „іноземна влада”, яка захопила наші держави; це наш спільний проект. Європа – це не „вони”, Європа – це „ми”. Це спокусливо, але не чесно з боку національних політиків перебирати на себе усі заслуги, а „Брюссель” звинувачувати за всі гріхи. Давайте протистояти цій спокусі. Це етика європейської відповідальності, яку ми маємо поділяти.

Після Берліну є політичне зобов’язання вирішити питання глухого кута організації інституцій ЄС. Комісія надаватиме повну підтримку Німецькому головуванню для того, щоб у співпраці з іншими країнами ЄС до червня розробити для цього чітку та точну „дорожню карту”.

Давайте не будемо забувати те, що я багато разів повторював протягом святкувань минулого тижня, а саме, що це той історичний іспит, перед яким покоління політичних лідерів стоїть лише один раз у житті. Я хочу завершити свій виступ тим же зверненням, яке я зробив у Берліні. Давайте працювати разом – Європейська Комісія, Європейський Парламент, країни ЄС і європейські громадяни – щоб взяти великий спадок, який ми отримали від наших батьків засновників, у ХХІ-ше століття.

Дякую.

Офіційну інформацію від Європейської Комісії можна завжди знайти на сайті: http://europa.eu.int/rapid/