Європейський Союз, на частку якого припадає 20% світового імпорту та експорту, має найбільший торговий оборот у світі. Відкрита торгівля між країнами-членами ЄС лягла в основу його створення майже 50 років тому та обумовила зростання добробуту всіх країн-членів. Європейському Союзу, таким чином, відводиться провідна роль у зусиллях, спрямованих на надання рівного доступу на світові ринки як багатим, так і бідним країнам.

Розширення обсягів торгівлі, ймовірно, буде стимулювати світовий розвиток на користь кожному. Споживачам буде надано більш широкий вибір продукції. Конкуренція між імпортованими товарами та товарами місцевого виробництва призведе до зниження цін і підвищення якості. На думку ЄС, глобалізація може принести економічні переваги для всіх, у тому числі, для країн, що розвиваються, за умови, що на багатосторонньому рівні будуть прийняті відповідні правила та зроблені відповідні кроки, спрямовані на інтеграцію країн, що розвиваються, до системи світової торгівлі.

Отже Європейський Союз проводить переговори зі своїми партнерами для забезпечення доступу на ринки як товарів, так і послуг. ЄС прагне надавати допомогу країнам, що розвиваються, забезпечуючи їх прискорений доступ на свій ринок, але, з іншого боку, відводячи їм більш тривалий час для відкриття доступу європейських товарів на ринки цих країн. У той же час, ЄС реформує свою сільськогосподарську політику, що також матиме позитивні наслідки для країн, що розвиваються.

Командний гравець

Для командного виду спорту необхідний рівний ігровий майданчик, правила, прийняті всіма командами, та суддя, який забезпечить гру за правилами. Тому ЄС є активним прихильником Світової організації торгівлі (СОТ), яка встановила низку правил, покликаних сприяти відкриттю світових ринків та забезпечити справедливе ставлення до всіх учасників. Незважаючи на відчутну потребу в удосконаленні даної системи, вона забезпечує певний рівень правової упевненості та прозорості у справах міжнародної торгівлі. СОТ також встановлює порядок вирішення суперечок, коли між двома або декількома торговими партнерами виникають прямі розбіжності.

ЄС став основним гравцем у послідовних раундах багатосторонніх переговорів, щодо забезпечення доступу на світовий ринок. ЄС приділяє особливу увагу поточному раунду, відомому під назвою "Раунд переговорів у м. Доха", який розпочався у 2001 р. Основною метою цих переговорів є усунення бар'єрів на шляху вільної торгівлі, зокрема, на користь країнам, що розвиваються.

Торгові відносини з бідними країнами

Правила торгівлі є багатосторонніми, але сама торгівля - процес двосторонній: між покупцями та продавцями, експортерами та імпортерами. Ось чому Європейський Союз розробив систему двосторонніх торгівельних угод з окремими країнами та регіонами в усьому світі. Розширення ЄС-15, що відбулося у 2004 р., внаслідок якого кількість його країн-членів стала 25, додає йому ваги як торговому партнеру, зокрема, у відносинах із сусідніми країнами в Східній Європі та Середземноморському басейні.

Торгова політика ЄС тісно пов'язана з політикою розвитку. У міру того, як Європейський Союз бере на себе свою частку відповідальності, щоб допомогти країнам, що розвиваються, викоренити бідність та інтегруватися у глобальну економіку, відбувається злиття цих політик.

ЄС уже давно визнав той факт, що торгівля може стимулювати економічне зростання та збільшення виробничого потенціалу бідних країн. Ще на початку 1971 року ЄС почав знижувати і виключати тарифи та квоти на імпорт товарів, які ввозяться з країн, що розвиваються, за "загальною системою преференцій" (GSP). Більш того, у рамках ініціативи "Усе, крім зброї", розпочатої у 2001 році, Європейський Союз надає 49-ти найменш розвиненим країнам світу вільний доступ на ринок ЄС усієї їх продукції, крім зброї.

Особливі відносини у сфері торгівлі та надання допомоги між ЄС та 78-ма країнами-партнерами в Африці, Карибському басейні та Тихоокеанському регіоні (країни АСР) були встановлені в 1975 році та вважаються зразком того, як багаті країни можуть допомагати бідним.