ДОДАТКИ ДО Ч. ІІІ
З огляду на деякі обставини, яких автор не передбачав, частину цікавих матеріялів, наготовлених для вміщення в Додатках, не довелося видрукувати. Мушу ще зазначити, що автор не мав усіх матеріялів щодо Галицької армії і розпоряджень ШГО, особливо за період 20-30.VІІІ., тому, можливо, й освітлення мотивів схвалення того чи іншого рішення і взаємовідносин між ШГО і армійськими групами не досить докладно з'ясовано і вимагатиме корективів з боку вищих чинників ШГО і НК ГА.
Витяг із звіту ч.57-оп. Розмова сотника Кузьминського з пп. Удовиченком
Представники пп. Удовиченка, що вели розмови з Румунами в Могилеві, інформують: 1) румуни погоджуються продавати нам і далі рушничні й гарматні набої та інше потрібне нам майно за миколаївські гроші; 2) румуни охоче ведуть переговори з нашими військовими представниками і недобре ставляться до представників Уряду.
Із споминів пп. Ліпка
Генерал Греків, до якого з'явилися в Золочеві делегати, сказав їм, що ніякі умови з поляками не суть важні для Галицької армії, котра не говорила з поляками про завішення зброї.
Деклярація Директорії
"В імени Української Народньої Республіки проголошує Директорія цілому Українському Народові велику подію в історії нашої Української Землі. Дня 3 січня 1919 р. в м. Станіславові Українська Національна Рада Західньої Української Народньої Республіки, як представниця волі всіх Українців бувшої Австро-Угорщини і як найвищий законодатний їх орган, святочно проголосила з'єднання Західньої Уккраїнської Народньої Республіки з Українською Придніпрянською Народньою Республікою в одну суверенну Народню Республіку. Вітаючи з великою радістю цей історичний крок наших західніх братів, Директоріят Української Народньої Республіки рішив прийняти до відома це з'єднання і ввести його в життя згідно з умовами, які означено в ухвалі ЗОУНР в дня 3 січня 1919 року. Від нині вливається в одно віками відділені одна від другої частини України: Галичина, Буковина, Угорська і Придніпрянська Україна в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, за які жили і за які вмирали -найліпші сини України. Від нині є тільки одна Независима Українська Народня Республіка. Від нині Український народ, звільнений могучим поривом своїх власних сил, мав тепер змогу з'єднати все старання своїх синів для утворення нероздільної, независимої Української Держави на добро і щастя рідного народу. Голова Директорії В.Винниченко, члени Директорії С.Петлюра, Швець, Макаренко".
Телеграма Штабу Запорізької групи від 7.VІІ.1919.
Отаман Сальський скликав зібрання командуючих дивізіями, на якому виявилося, що козаки дуже схвильовані останніми подіями і обурені проти влади.
Витяг із розмови полк. Красицького з Наштагрупи СС Безручком 9.VІІ.1919 р.
Група СС із району Фрампіль переходить у район Лянцкорунь. Війська дуже перетомлені, не дають ніякого відпору ворогові і відходять, не виконуючи наказів. У відповідь на це, Начальник Оперативного Відділу полк. Красицький повідомив: "Головний Отаман наказав СС прикрити шляхи з боку Рудки-Нестерівці на Кам'янець і в ніякому разі не відходити, поки не прибудуть галицькі резерви".
Витяг із розмови отамана В.Тютюнника з отаманом Коновальцем
"Маючи на увазі перетомленість групи, я вирішив (інформує Коновалець) відірватися від ворога на такий простір, щоби мати 5-7 днів для впорядкування військ, забезпечення їм постачання і відійти в район Лянцкорунь, лишивши один полк в слободі Смотричівській, а кінні застави в районі Рудка-Нестерівці. Штаб групи переходить в Лянцкорунь". Отаман Тютюнник з'ясував йому ситуацію на фронті і підтвердив наказ Головного Отамана, щоб СС далі ні в якому разі не відходили.
Телеграма ч.3888 з 10.VІІ.1919 р.
5-та Галицька бригада зайняла Чорний Острів і повідомила, що населення ставиться до неї дуже неприхильно, а тому ця бригада просить наказу відправити її до Галичини.
Витяг із розмови Наштабу Дієвої з Шефом НК ГА
12.VІІ.1919 р. Наштаб Дієвої звертає увагу, що НК ГА не досить серйозно ставиться до східнього фронту і зауважує: "Може бути таке становище, що розбиті частини як Галицької, так і Наддніпрянської армій упадуть навколішки перед ляхами й большевиками і будуть молить о пощаді". Отже, щоб запобігти цьому, Наштадієвої пропонує держатися того пляну, який було схвалено, і вислати запропоновані бригади в указані місця, а Галицькій армії крок за кроком відходити за Збруч у район, указаний Головним Отаманом. Поставлено, крім того, таке питання: скільки в Гусятині Галицьких куренів, як справа з мадярами, і коли прибуде бригада УСС. На це дано таку відповідь: у Гусятині є один курінь, котрий вислав на схід стежі, щоб перевірити, чи дійсно мадяри бажають нам здатися. Бригада УСС головними силами в районі Чорткова, один курінь у с. Нівра, бригада в резерві і може бути вжита на обох фронтах.
З розмови Наштадієвої з отаманом Ю.Тютюнником
"Я прибув у район Копайгорода з повстанським отрядом силою 3500 чоловіка. Цей отряд пройшов біля 1000 верст у ворожому запіллі". - Отаман В.Тютюнник висловив велику радість з приводу з'єднання повстанців із нашою армією для спільної боротьби з лютим ворогом і обіцяв допомогти повстанському отрядові всім, що є в розпорядимості Штабу Дієвої армії.
Телеграма ч.503. Оперативний звіт до 12 год. 14.VІІ.1919.
Кіннота Чорних Запорожців, яка наступала на Городок, повернулася, втративши убитими 14 чоловіка і 12 коней. Частини 7-ї дивізії зайняли с. Солобківці. Під натиском 6-ї дивізії ворог тікає на Ярмолинці, захоплено багато полонених і околодок Ніжинського полку. Мазепинці зайняли Глушківці. Біля 12-ї години 7-ма дивізія захопила Ярмолинці, але підійшов з боку Городка большевицький полк і вибив її з цього міста. Штаб 6-ї дивізії біля м. Шарівка, ворог відступає на Михалпіль.
З розмови отамана Сінклера з полк. Безручком
Отаман Сінклер, орієнтувавши в становищі на фронті і поінформувавши полк. Безручка про успіхи наступу Запорожців, пропонував, щоб дивізія СС із фронту Рудка-Нестерівці перейшла в наступ на Фрампіль для підтримки руху вперед Запорізької групи. На це полк. Безручко дав відповідь, що кінні стежі СС доходили до Фрамполя, але піхота ще не відпочила і не переформувалася і не здатна до якихбудь акцій. Але все ж таки буде зроблено, що можливо, за тієї умови, якщо сьогодні ж і ліва група перейде в наступ. На це от. Сінклер відповів, що Волинську групу буде важко зрушити вперед, але він вважає, що, беручи на увагу, що удар завдається правим крилом і є за лівим флангом уступ, а до того ще для ворога є погроза з боку Гусятина, то можливо вважати, що лівий фланг СС більш-менш забезпечений. Аджеж обставини так склалися, що вимагають підтримки для Запорожців і сприяння розвиткові їхніх успіхів, чим тільки можливо, тому то от. Сінклер гадає, що навіть якби й Волинська група не посунулася вперед, групі СС усе ж таки необхідно перейти в наступ.
Доповідь старшини Генштабу НК ГА від 14.VІІ.1919 р.
Галицька армія. Частини групи, що зайняли Гусятин, увійшли в зв'язок із відділами СС у районі Лянцкоруня. Гусятинська група займає Кузьминчик-Ольхівці-Бондарівку. На польському фронті точаться тяжкі бої. Поляки вводять нові й нові резерви.
Військовому Міністрові, Голові Ради Міністрів, Головному Отаманові
Запорізька група вимагає 300 тисяч набоїв, їй надіслано лише 9 тисяч. Наказний Отаман просить ужити всіх заходів, щоб добути набоїв.
Умови, запропоновані українськими большевиками
з Києва Урядові диктатора Петрушевича.
1) Галицький Уряд зриває з Петлюрою і відкликає всіх галичан від нього; 2) оповіщає це прилюдно, як також союз із Українським большевицьким урядом; 3) заключає з ним союз проти Польщі й Румунії; 4) творить з Украідськими большевиками спільну армію в тому розумінні, що буде одна команда; 5) в організаційні частини Галицької армії посилає український большевицький уряд із Києва своїх комісарів; 6) у внутрішні справи галичан Київський уряд не втручається. - Відповіді на це диктатор Петрушевич не дав. (Див. О.Назарук. Рік на Великій Україні, стор. 178.)
Телеграма ч.0152 з 15.VІІ.1919 р.
Зранку піхота групи СС перешnла в наступ і просунулася на лінію Тинна-Карабчіїв. Кінноту вислано на Фрампіль.
Телеграма ч.02208 з 15.VІІ.1919 р.
Частини Волинської групи ранком перейшли в наступ, не зустрічаючи ворога, вийшли на лінію Гриньки-Вишневчик.
З розмови полк. Удовиченка з полк. Капустянським 16.VІІ.1919 р.
В бою дивізією захоплено 5 гармат, 15 кулеметів, один панцерний потяг і 200 полонених. Проти дивізії було скупчено ворогом найбоєздатніші його частини - матроські полки, інтернаціональні відділи та інші, всього біля 10 полків. Начдив 3 свідчить про виключний героїзм своєї дивізії, як старшин, так і козаків, при чому зазначає, що які б обставини на Проскурівському напрямку не склалися, його дивізія назад не піде, тільки вперед.
Телеграма НК ГА з 16.VІІ.1919 р.
Армія продовжує скупчуватись у такому районі: 1-й корпус в районі Лятава-Андріївка, Штаб-Лянцкорунь; 2-й корпус - Мар'янівка-Оринин, Штаб в Оринині; 3-й корпус Фридрівці-Княгинине, Штаб. у Залуччі. НК ГА прибула в Кам'янець. 1-й полк 7-ї бригади зараз у Ніврі, 2-й полк ще на позиції.
Телеграма ч.2005/К. ШДА з 16.VІІ.1919 р. о 0 год. 30 хвил.
Для полегшення становища Запорізької групи, наказано Волинській групі й групі СС зранку 16.УІІ продовжувати наступ і вийти на фронт трупи СС Олексинець-Польний-Жишинці; Волинській групі - на Городок-Дубровка.
Телеграма отамана Божка з 17.VІІ.1919 р.
Повставський кіш отамана Тютюнника і 2-га дивізія зранку 16.VІІ перейшли в наступ і після бою захопили сс. Мар'янівку, Мартинівку, Комарівці, ворог почав відступати на Єлтушків-Бар-Жмеринка. 17.VІІ наші війська продовжують наступ, захопили ст. Бар і перерізали зазізницю біля ст. Матійкове, при чому захоплено багато полонених, 3 гармати і відрізано шлях чотирьом панцерним потягам, а між ними й панцерному потягові "Черепаха". (Ці панцерні потяги потім прорвалися. - Прим. автора.)
Телеграма з 17.VІІ НК ГА
18.VІІ армія має скупчитись: 1-й Галицький корпус у районі Зеленча-сл. Рахновецька-Чечельник-Балин; 2-й Галицький корпус - у районі Вербка-Шатава; 3-й корпус - у районі Ходорівці-Янчинці. Охорона Галицької армії лишається вздовж р. Смотрич і вздовж р. Жванець.
Телеграма ч.00976 з 17.VІІ.1919 р.
1) Для забезпечення напрямку Бар-Єлтушків-Нова-Ушиця і району зосередження Галицької армії наказано: Запорізькій Січі, за допомогою повстанського коша, завтра, 18-го липня, зайняти станцію і місто Бар і вести розвідку в напрямку на Комарівці-Жмеринку, 2) Для розташування Галицької армії, де б вона могла реорганізуватись і привестись до належного бойового ладу, предоставити район між річками Вербова-Студениця (далі зазначено пп. з півночі і півдня. - Прим. автора). Дві боєздатніші бригади не пізніш, як до ранку 20-го липня скупчити в районі Солобківці-Фрампіль у резерву ШДА. 3) Мати на увазі, що Галицька армія через 3-4 доби по скупченні повинна почати бойові акції проти большевиків. (телеграма Наштадієвої ч 2009/К)
З Телеграми ч.78/оп. і тел. Начдив з ч.37/уд. від 18.VІІ.1919 р.
Зранку ворог увів у бій панцерні потяги з боку Жмеринки і Крижополя і перейшов в контраступ по всьому фронту, з метою припинити просування дивізії на схід. Особливу активність ворог виявив в боях за посідання ст. Вапнярки. На протязі бою виявлено, що ворог підвіз із Одеси Уманський карноударний отряд виключно з жидів, і силами Бесарабської дивізії та кінно-чорноморського полку (матроси) 14-го кінного дивізіону ворог повів наступ на Томашпіль і Комаргород і потиснув 8-й піший Чорноморський полк на північну околицю Комаргорода; контратакою цього полку ворога збито, і він в безладді відійшов до с. Антопіль, залишивши 12 кулеметів, червоний прапор, полонених, своїх убитих і ранених. Цей бій мав дуже жорстокий і впертий характер. При контратаках наші козаки й ворожі сходились в-упор. 8-й Чорноморський полк зазнав утрат до 40% свого складу; в бою загинули командир 2-го куреня Озелецький, командир 1-ї сотні Мазарук, командири 2-ї й 3-ї сотень і ранено командира 5-ї сотні Начдив 3 доповідає про героїчну стійку 8-го Чорноморського полку і командира полку Царенка. До пізньої ночі на цьому відтинку продовжувався упертий бій. В дивізії великий брак рушничних набоїв.
Телеграма чч. 02249 і 00253 з 19.VІІ.1919 р.
Нічною контратакою частини Півічної дивізії захопили м. Городок, при чому взяли полонених, 17 возів із гарматними набоями та інше майно. Холмська дивізія біля ф. Кремінної перетяла шлях ворогові, що втікав із Городка, розбила його, взяла кілька кулеметів і з боєм вибила ворога з Бедриківців і Кремінної.
Завдяки відходу СС, ворог біля 20 години повів наступ з боку Чорноводи на Городок і с. Цапірня, чому частинам групи було наказано залишити Бедриківці і Кремінну, атакувати ворога в тил на фронті Жишинці-Чорноводи.
Телеграми НК ГА чч. 3996 і 4009 з 19.VІІ.1919 р.
Армія продовжує марш в призначений їй район. Як тільки бригада від 1-го корпусу перейде в район Циганівка-Балин, 7-ма Галицька бригада має вирушити в район Фрамполя, а бригада від 1-го корпусу - в Солобківці: Обидві бригади складають групу полк. Бізанца, котра має підлягати НК ГА.
Телеграма ч.2027/К. 12 год. 40 хв. 20.VІІ.1919 р.
Головний Отаман наказав усім групам одтягти свої резерви і ні в якому разі далі на південь не відступати, маючи на меті перейти в загальний протинаступ.
Сьогодні, 20.VІІ, група СС, перейшовши в протинаступ, захопила Фрампіль і Савинці. Волинська група, під натиском ворога, відійшла на Ритинці, і ворогом зайняте село Карабіївка і Гриньків.
21.VІІ Головний Отаман наказав: 1) групі СС на протязі ночі з 20 на 21 липня відтягти одну дивізію в резерву з тим, щоб цією дивізією ранком 21-го перейти в протинаступ у напрямку В. Левада в тил ворогові, щоб полегшити тяжке становище Волинської групи; 2) Запорізькій групі, для забезпечення правого флангу групи СС, просунути свій авангард в Солобківці; 3) Волинській групі ввести в бій усі свої резерви і далі на південь не відходити; 4) всім групам готуватись для переходу в загальний протипаступ спільно з бригадами Галицької армії зранку 22.VІІ.
З розмови отамана В.Тютюнника з отаманом А.Мельником 21.VІІ.1919. р. о 22 год.
Пом. Ком. групи отаман А.Мельник доповів, що група СС зазнала 20.VІІ великих утрат, займає великий фронт, усі сили на фронті, а тому стягти дивізію в резерву для протинаступу не може, тим більше, що Волинська група не боєздатна і 22-го липня може відступити ще далі на південь, а тоді стан лівого крила СС буде критичний.
На це от. В.Тютюнник рішуче зазначив: щоб наказ обов'язково було виконано.
Диспозиція НК ГА ч.4043 20.VІІ.1919 р.
В ній призначено район для відпочинку Галицької армії.
Диспозиція НК ГА ч.4065 21.VІІ.1919 р.
На 21.VІІ наказано 7-й бригаді зайняти район Гайдамаки і Зіньків; 21-й Галицькій бригаді наступати за Запорізькою групою, 1-му Галицькому корпусові і 2-му продовжувати свій марш у призначені райони. Тяжка артилерія 2-го корпусу тимчасово підлягає полковникові Бізанцу і переходить в райрн Дунаївці.
З розмови полк. Удовиченка з отам. В.Тютюнником 22.VІІ.1919 р.
Третя піша дивізія з боєм узяла Томашпіль, Комаргород і ст. Вапнярку. Частини дивізії страшенно стомлені, є велика кількість хворих на плямистий тиф та на інші пошесні хвороби. Тил зовсім не улаштований, наприклад, ранені й хворі валяються в Могилеві по вулицях і т. п. Начдив 3 просить рішучих заходів для полагодження зазначеного.
Телеграма Комкорпусу 2 ч.2230 з 22.VІІ.1919 р.
Зранку 22.VІІ частини 2-го Галицького корпусу, згідно з наказом НК ГА, розгорнулися на фронті на південь від м. Смотрич і почали наступ на північ, щоби зліквідувати прорив на участку Волинської групи. Волинська група брала участь у цьому наступі своєю кіннотою і дрібними частинами піхоти. До 21 год. 30 хв. наступаючі частини зайняли сс. Смотрич і Чорна і ведуть розвідку в напрямку Вишневчик і сл. Смотричівська.
Телеграма НК ГА ч. 4115 з 23.VІІ.1919 р.
2-й корпус: 3-тя та 18 бригади - в районі Смотрич, 4-та бригада - в районі с. Чорна. Вислано два розвідчі відділи (кожний по 100 багнетів, 15 шабель, 2 кулемети) в напрямку на Городок та Кутківці. 7-ма бригада залишається головною силою в м. Покутинці і вислала сильний відділ на Зіньківці. 1-й корпус пересувається в районі Миньківців. 3-й корпус пересувається в районі Нова Ушиця. Обидва корпуси починають завтра рано свій відпочинок.
Донесення отамана 2-го Коша 26.VІІ й отамана 2-ї дивізії з 26.VІІ.1919 р.
Весь день ішов упертий бій за захоплення сіл біля Жмеринки. Гарматна стрілянина з обох боків доведена до максимуму напруження. Нашими військами захоплено Станіславчик. Користівці і шанці на висотах біля Межирова, останні з кількома рядами колючого дроту, та Мартинівку. Бій продовжується і вночі.
Телеграма НК ГА ч.4273 з 27.УІІ.1919 р.
27-го липня частини 2-го Галицького корпусу займають райони: 21-ша бригада - Михалпіль; 7-ма бригада - Мазники, Охрімівці; 3-тя бригада - район Зіньківці; 4-та - Солобківці; 18-та - Морозів.
Наказ Головного Отамана НК ГА ч.2056/К з 27.VІІ.1919 р.
Для забезпечення правого флангу Запорізької групи, Головний Отаман вважає за необхідне 3-тю бригаду пересунути завтра не в район Шарівка-Татаринці, а в район Васильківці-Казимирівка.
Донесення НК ГА ч.4277 з 27.VІІ.1919 р.
Другому корпусові наказано завтра наступати на Проскурів: 4-та бригада вздовж шосе на Проскурів, 3-тя бригада через Казимирівку-Шумівці. Група підполк. Бізанца мусить забезпечувати одним відділом перехід коло с. Долибань і має досягти 2-м відділом залізничної станції Богданівці. Головна сила групи має лишитися в районі на полудень від зазначених пунктів і забезпечити напрямок на Деражню. 18-та бригада, як корпусний резерв, слідує вздовж шосе.
28.VІІ частини 2-го корпусу знаходилися: 4-та бригада в районі Ярмолинці, 21-ша бригада в районі Михалполя, 7-ма бригада в районі Солобківці Ворог відходить на Проскурів, Богданівці, Деражню. Стежами виявлено, що Крас осілка, Манастирок, сл. Михалківська від ворога вільні. Ворожі сили, які там були (2 куріні, кіннота й кілька гармат), відступили на північ і північний захід.
Оперативний звіт Запорізької групи з 27.VІІ.1919 р.
Розбитий під Проскуровом ворог, кількістю до трьох полків піхоти при 12 гарматах, був заатакований під Калинівкою кінним полком Чорних Запорожців і почав тікати в різних напрямках. Підоспівший ворожий панцерник трохи стримав Чорних Запорожців. Також ворог був розпорошений біля с. 3аруддя. В цьому бою особливо відзначився командир Чорних Запорожців полковник Дяченко. Він перший у кінному строю врізався в ворожу колону і не дав їй змоги розгорнути піхоту. Дуже допоміг в цій бійці нам панцерний потяг "Стрілець".
Оперативний звід Штагрупи СС ч.0522, з 30.VІІ.1919 р.
Після впертого бою частини першої дивізії СС заняли с. Котюршинці, де захопили кулемети й набої, але ж зазнали значних утрат: 4 забито й 20 поранено, між ними командир куреня. Вислано кінноту для переслідування ворога в напрямку на Чепелівку.
Оперативний звіт НК ГА ч.4329 з 30.VІІ.1919 р.
2-й корпус: 4-та й 3-тя бригади, переслідуючи ворога, досягли лінії р. Бужок. Всі перехрди через р. Бужок взято у власне посідання. 21-ша бригада досягла головною силою району сс. Болосків-Копачівка та вислала відділ на Меджибіж. 7-ма бригада стоїть у районі ст. Деражня, займаючи цю станцію, вислала розвідку на Лятичів. 18-та бригада стоїть у м. Проскурові, як корпусова резерва. Ворожі застави стоять на висотах на північ від р. Бужок по обох сторонах шосе. Ворожа батарея обстрілює с. Заруддя. Важка батарея галичан пересилює.
Оперативний звіт Штагрупи Запорізької ч.375/а з 4.VІІІ.1919 р.
Група зосередилася в районі, вказаному 3.VІІІ: Лятичів-Меджибіж-Лисогорка. Штагрупи - Голосків. 9-ту дивізію залишено в районі Проскурова. Невеликий відділ 200 багнетів займав м. Хмільник. Роз'їзди ворога займають село Юзвин.
Оперативні звіти НК ГА чч. 4512 і 4511, з 5.VІІІ.1919 р.
1-й корпус в поході на залізничну лінію Проскурів-Жмеринка: 2 бригади - в районі с. Васютинець. Штаб корпусу 5.VІІІ переходить у м. Єлтушків, а 6.VІІІ в с. Васютинці. 3-й корпус переходить у район сс. Мигалівці, Єлтушків, Ястрембівці. Штаб корпусу - Єлтушків.
2-й корпус: 4-та бригада в районі м. Старокостянтинова-Кузьмин, передовими сотнями в сс. Немирівка, Попівці й Гребининка. Панцерні потяги стоять біля мосту під с. Григоровка й не можуть іти далі, бо міст на Случі зірвано.
Наказ Штадієвої ч.2117/К з 5.VІІІ.1919 р.
Головний Отаман наказав Комгрупи Волинської надіслати до поляків делегацію, яка має поінформувати поляків відносно нашого північного фронту й відносно розташування Волинської групи й пропонувати їм звільнити м. Волочиськ.
З розмови пполк. Безручка з вартовим старшиною 6.VІІІ.1919 р.
В розмові телеграфом Наштагрупи з вартовим старшиною Штадієвої перший просив директив і наказу 2-му Галицькому корпусові просунутися вперед більш, як на 20 верст. В противному разі група СС буде відтягнута за р. Ікопоть. При цьому пполк. Безручко зазначив, що 4-та Галицька бригада бажає йти вперед, але їй заборонено.
Телеграми ч.54 й ч.4557 НК ГА з 8.VІІ.1919 р.
Спробу наступу ворога від Станіславчика на 2-гу пішу дивізію було відбито нашим вогнем. Зранку частини Київської групи й 1-го Галицького корпусу (5 й 6 бригади) перейшли в рішучий наступ для захоплення ст. Жмеринки. Після впертого бою з ворогом, частини Київської групи (5-та і 12-та повст. див.) до темноти встигли вийти на сс. Мала-Жмеринка й Коростівці, Пост-Подільський, сс. Михайлівка-Межирів, при чому захоплено 450 полонених. Поруч з тим, частини 1-го Галицького корпусу, наступаючи з півночі від Жмеринки, з боєм захопили ст. Межирів-Тартаки-м.Браїлів-с.Демидівку та зіпсували залізницю на південь від тамтого пункту, виславши кінноту на Ворошилівку, при чомуна ст. Жмеринка опинилися відрізаними біля 7 ворожих панцерних потягів, з яких не менше чотирьох черепах.
Телеграма Наштагрупи з 9.VІІІ.1919 р.
Продовжуючи наступ, частини Київської групи зранку вдерлися на ст. Жмеринка і вкупі з частинами 1-го Галицького корпусу (5 бриг.) захопили її й величезну силу військового та залізничного майна. Ворог поспішно відступає на Ворошилівку та Красне. Частини групи переслідують ворога. Вжито заходів для захоплення переправ на р. Буг біля Ворошилівки та ст. Ярошенки. Панцерним потягам пощастило вирватися спід Браїлова і втекти на Вінницю-Козятин. Під Жмеринкою розбито не менш, як десять полків ворога.
Кінець телеграми ч.0390 з 10.VІІІ.1919 р.
Частини 6-ї дивізії ввечорі розбили відділ ворога, складений переважно з матросів та жидів, і захопили кулемет і трофеї.
Телеграма Штабу групи СС ч.0565, з 10.VІІІ.1919 р.
Частини 2-го Галицького корпусу з невідомих причин відступили о 14-й годині 10.VІІІ за р. Случ, опустивши м. Старокостянтинів. На фронті групи СС почалися сильні бої.
Телеграма ч.2161/К з 11.VІІІ.1919 р.
Отаманові Божкові. "Попереджаю вас, що коли ви будете робити перешкоди роззброюванню 2-ї пішої дивізії, то будете притягнуті до відповідальности, як за невиконання наказу Н-ка й покарані за законами воєнного часу". В.Тютюнник.
Відкритий лист козаків Запорізької Січі до Головного Отамана
Батькові Головному Отаманові Петлюрі. - Відкритий лист.
"Ми, козаки "Запорізької Січі", почувши, що Штаб Дієвої армії, будучи непоінформованим у ділах "Запорізької Січі" і під впливом брехні старшин "Запорізької Січі", котрим розкрутилась гайка і котрі повтікали з фронту, занімаються дезертирством та переводять народні гроші в тилу, тоді, коли ми кладемо свої голови на фронті - покушається на старинні права Запорізької Січі і вмісто любимого Батька Січі Божка, нас зорганізувавшого і нами вибраного - призначає нам в отамани яку-то невідому людину, а начальником Штабу та старшинами Штабу призначає іменно цих людей, котрі повтікали з фронту і нашого довір'я ніколи заслужити не можуть, самим категоричним способом проти цього протестуємо і ніколи на це згодитися не можемо. - Ми, Запорожці, ніколи не можемо згодитись на те, щоби нами командувала людина, призначена, а не нами вибрана по Запорізькому звичаю. Коли у нас і були які небуть нелади, то не винуват Батько Божко, а винуват Штаб Дієвої армії, котрий не дав можливости із маси зробити дісціпліновану спаяну частину. Ці нелади тепер налагодились і як би не саботаж і дезертирство трусливих старшин, то Запорізька Січ була би самою сильною і дісціплінованою частиною Української армії. - Все таки під проводом Батька Божка, котрому ми дуже віримо, як щирому українцеві і борцю за права трудового народу і котрого ми безмірно любимо, все таки під його проводом ми заняли ряд укріплених большевиками пунктів і розігнали далеко переважаючі нас сили противника. Ми, козаки Запорізької Січі, заявляємо, що усунення від нас нашого Батька, потягне за собою дуже не бажані наслідки, особливо тепер, коли успішно наступаємо, а через те просимо Вас, Батьку Головний Отамане, негайно розглянути нашу справу і не допустити до порушення прав Запорізької Січі, а ми в свою чергу обіцяємо під Вашим проводом виконати все, що буде потрібне для добра Української Народньої Республіки. Козаки Запорізької Січі.
Телеграма Комкора 2 Гал. ч.оп.2854 з 13.VІІІ.1919 р.
Частини 7-ої Галицької бригади зайняли Остропіль після упертого вуличного бою, а решта частин стоять в районі Баглай-Ладичі; 4-та й 21-ша бригади в районі Жеребки-Кузьмин-Циценівка. Група СС у районі Заставки-Кульчини-Грицики-Карчівка. Ворог зайняв Старокостянтинів кількома сотнями з кулеметами та гарматами. Група СС. Ворог повів наступ на Волицю-Польову й примусив кінноту відійти до с. Колки. Спробу наступу ворога на Малинки та Кульчини - відбито. Під натиском ворога частини СС залишили с. Лагодинці. В групі брак гарматних набоїв.
Телеграма ч.2171/К з 3.VІІІ.1919 р.
Комгрупи Волинської, копія Начвікоресп. Наказую Волинській групі негайно пересунутися залізницею до ст. Жмеринка й скупчитися в районі Ворошилівка, Потік, Жуківці, Маянів. Про час вируху донести.
Телеграми: ч.оп.4751/2 ч.оп.4751
3-й Галицький корпус в постійних боях з ворогом: 2-га бригада досягла Мал. Чорнятин, Котюжинці й 8-ма бригада до Курави. 1-й Галицький корпус: 9-та бригада захопила Калинівку, але зазнала тяжких утрат. 9-та бригада посувається до Мончинець, 10-та бригада - Туча, 6-та бригада до Крижанівки, 5-та бригада до Уланова-Рильське. 3-й корпус має перейти другою бригадою до Михалина, 8-ю бригадою - Леонардівки-Лопатина, 14-та бригада залишилася в армійському запасі в Вінниці.
Телеграма ч.4812 НК ГА
3-й Галицький корпус з бою зайняв місто Козятин; ворог зазнав непомірно кривавих утрат. Бригада 1-го Галицького корпусу відкинула ворога у Райгород. Сьогодні ночують: 3-й корпус - Козятин, 1-й корпус - 2 бриг. в Махнівці й 2. Бриг. Райгород-Фрідрове. 19 серпня починається наступ спільними силами на Бердичів. 2-й корпус одержав наказ ударити на Житомир.
Телеграма ч.2118/К з 21.VІІІ.1919 р.
Командарм Наддніпрянської, одержавши відомості про появлення Денікінських відділів, запитав Штаб Головного Отамана, зазначивши: "З свого боку гадаю необхідним негайне вирішення цього гострого питання, бо ворожі сутички з військами Денікіна доведуть до зруйнування антибольшевицького фронту і взагалі дадуть дуже небажані наслідки для української справи". В.Тютюнник.
Пропозиція Штабу Дієвої Армії з 22.VІІІ.1919 р.
До 9-ї години на правому фланзі 3-ї дивізії спокійно, на лівому гарматна стрілянина. В 11-й годині Штадарм пропонував Начдив 3-ї надіслати до ворога парляментарів з метою пропонувати йому здачу всіх ворожих сил Бірзульського напрямку з огляду на те, що зараз наше становище таке: наші частини підходять до Коростеня, захопили Житомир і підходять до Коростишева, Козятина, Сквири. Становище ворога таке, що вся група ворожих військ району на схід від лінії Вапнярка-Квіткове-Черкаси на Дніпрі замкнута й не має більше виходу. Начдив 3-ї з приводу цього надіслав радіом телеграму до ворога Одеського району з пропозицією скласти зброю й перейти на наш бік, бо їх з усіх боків оточено й коли їх припруть до Чорного моря, тоді їм прийдеться гірше.
Наказ Штабу Головного Отамана ч.оп.150 - 1919 р.
Наказано Штабом Головного Отамана 14-ту бригаду негайно перевезти з Вінниці до Жмеринки.
Телеграма ч.001019, з 23.VІІІ.1919 р.
Сьогодні одержано відомості від нашої делегації: Денікінці пропонували розмежуючу лінію через Мокру-Калигірку-роз'їзд Кисилївка-Ольшана-Корсунь. Ю.Тютюнник запропонував таку лінію: роз'їзд Мар'янівка, В'язовок, Городище. Панцерним потягам наказав держати Шполу в своіх руках.
Телеграма Штабу Головного Отамана ч.135, з 22.VІІІ.1919 р.
В розмові п. отамана В.Тютюнника зі мною та генералом Курмановичем було обмірковано можливість ворожого наступу в напрямку Бірзула-Вапнярка, при чому отаманові Тютюннику було дано відповідь, що цей наступ, коли він виявиться, буде нами затриманий або за допомогою резерв Наддніпрянської армії, або маневром наших військ на фланг ворога з боку Христинівки. Зараз же виявилося, що ворог повів енергійний наступ з півдня, котрий загрожує Вапнярці, Могилеву і взагалі Жмеринці, цебто комунікації обох Українських армій. Звертаючи на це увагу п. Отамана, вважаю за необхідне зазначити, що цей ворожий наступ повинен бути негайно ліквідований Наддніпрянською армією, бо поступове розвинення нашого оперативного пляну можливе лише за умови міцного забезпечення головної операційної лінії. Отаман Юнаків.
З розмови полк. Капустянського з осавулом Грицевим 22.VІІІ.1919 р.
Отаман Юнаків вважає наступ большевиків на Бірзульському напрямку дуже небезпечним і загрожуючим Жмеринському вузлові. Необхідно, щоб Наддніпрянська армія вжила всіх заходів і напружила всі зусилля, щоб здержати ворожий наступ. По думці от. Юнакова, треба, щоб Волинська група перевозилася лише в напрямку на Христинівку й зараз же вивантажувалася, щоб можна було ударити в праве вороже крило. От. Юнаків вважає також аа необхідне, щоб Київська група не залишалася в Христинівці, а також перейшла в наступ у фланг ворогові. Взагалі, всі сили Наддніпрянської армії муситься направити на боротьбу з Бірзульською групою ворога. Ситуація галицьких частин така, що перекинути зараз же значні сили, не порушуючи корпусової організації, неможливо. Вирішено, покищо, перекинути бригаду УСС із Кам'янця до Жмеринки. Одначе, абсолютний брак колійового табору не дав змоги зробити це швидко. Нарешті, от. Юнаків просить дати відповідь:
1. Які наміри має Наддніпрянське Командування відносно Волинської й Київської груп.
2. В якому зараз стані Волинська й Київська групи й 9-та Залізнична дивізія і в якому районі вони зараз скупчилися.
Відповідь полк. Капустянського: "Прошу доповісти отаману Юнакову:
1. Штаб Наддніпрянської армії цілком розуміє й розумів ще до початку большевицького наступу значення Вапнярки й Жмеринки і просив залишити в Жмеринці дві галицькі бригади, бо без СС і Запорожців Наддніпрянські частини дуже слабі.
2. Всі сили нашої армії скупчуються для нанесення удару Вапнярській групі ворога. Але, на жаль, скупчування дуже гальмується через відсутність ешелонів і належного руху на залізницях. - Плян Штабу такий: група полк. Удовиченко (3 дивізія, 11-та Галицька бригада й 9-та дивізія), - їм поставлено завдання активно прикривати Вапнярку. До полк. Удовиченка в район Тульчина вже прибули з Могилева його запасні частини. 25.VІІІ ввечорі туди ж зосередиться Північна дивізія, вивантажившися на ст. Журавлівка. Походним порядком із Станіславчика скупчуємо в район Тульчина й 2-гу дивізію. Сюди ж, ми гадаємо, 27.VІІІ встигне скупчитися й решта Волинської групи. Цими трьома дивізіями Волинська група поведе наступ і ударить на праве крило й тил ворога. Перевозити ж на Христинівку Волинську групу небезпечно, бо бої точаться на південний схід від Вапнярки верст за 16.
Між іншим, перевезення йде дуже мляво: за два тижні з Війтівців-Чорний-Острів перевезено в район Жмеринки всього 5 ешелонів, а треба 16-17. Київська група має дотик з Денікінцями. Їй наказано одну дивізію з Яроватки рересунути на Умань і стати у вихідне становище для можливого маневру на південь, на залізницю Рудня-Гайворон-Голованівськ. Зараз відтягати 12-ту дивізію з Тального на південь неможливо з політичних умов (ще не з'ясовано взаємовідносин з Добрармією). Таким чином, усі свої сили ми скупчуємо для удару, не залишаючи навіть резерви в Жмеринці. Затримка лише за належним рухом залізниць; брак вагонів не дає змоги подати ешелони для УСС. Тому було б добре витягти частину ешелонів з Галицької армії".
Полковникові Капустянському персонально здається, що становище на Вапнярському напрямку досить серйозне; але незагрозливе, бо відпорна сила наших частин значна, а ворог мусить підупасти духом - наслідок поразки большевиків на Україні. Навіть тимчасове захоплення ними Вапнярки, якби не витримав Удовиченко до скупчення резерв, не загрожує Жмеринці, бо ми контрнаступом відкинемо ворога на південь, тільки нам потрібні набої і набої. Безумовно, скупчення ШГО бригади УСС дуже бажане, бо дасть твердість нашому становищу. Взагалі, проти Удовиченка зараз сил більше, ніж на Київському напрямку, але сподіваємося дати собі з ними раду.