|
|
 |
©
Birga.ua®
$$$
термометры
термометры
|
Ця всюдисуща податкова застава... Чи діє податкова застава після укладення мирової угоди під час процедури банкрутства? Тарас КОЛЯНКОВСЬКИЙ, ЮФ "Боровець, Єсіпов і партнери" Активи підприємства потрапили в податкову заставу. Згодом проти підприємства розпочали процедуру банкрутства, під час якої кредитори погодилися на укладення мирової угоди. Угода була затверджена судом і передбачала розстрочення сплати боржником своїх боргових зобов'язань (у тому числі податкових). Після затвердження мирової угоди підприємство відчужило частину належної йому нерухомості, за що на нього органом ДПС був накладений штраф (з мотивів неузгодження операції відчуження майна, що перебувало в податковій заставі). Чи правомірні дії органів ДПС? Як передбачено пунктом 1.17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181), податкова застава є способом забезпечення виконання податкового зобов'язання платника податку, не погашеного в строк. Законодавство передбачає підстави та момент виникнення і припинення дії права податкової застави, а у визначених випадках - також і порядок звернення стягнення на активи платника податків. Закон України від 14.05.92 р. №2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343) відносить органи ДПС за вимогами, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, до загальної маси конкурсних кредиторів боржника. Відповідно до частини четвертої ст. 12 Закону №2343, під час провадження у справі про банкрутство діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, який унеможливлює примусове звернення стягнення на активи платника податків, що перебувають у податковій заставі. Відповідно до п. 7.8 Закону №2181, "з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм Закону №2181" (наголосимо на слові "порядок"). Тобто порядок погашення платником податків податкового боргу, який виник до порушення провадження у справі про банкрутство, може, зокрема, бути визначений сторонами у мировій угоді, укладеній під час дії процедури банкрутства такого платника податків. Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін (частина перша ст. 35 Закону №2343). Як передбачає стаття 37 Закону №2343, мирова угода набирає чинності з дня її затвердження судом, про що суд виносить ухвалу. Відповідно до частини шостої ст. 38 та частини першої ст. 40 Закону №2343 про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняється провадження у справі про банкрутство. Відповідно до частини сьомої ст. 12 Закону №2343, дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Отже, затвердження господарським судом мирової угоди означає припинення провадження у справі про банкрутство, а також і припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Дія податкової застави під час процедури банкрутства Проте постає запитання: чи активи платника податків далі перебувають у податковій заставі (якщо вони потрапили під її дію ще до порушення провадження у справі про банкрутство) після порушення провадження у справі про банкрутство, і якщо так, то чи припиняється дія права податкової застави одночасно із затвердженням господарським судом мирової угоди у справі про банкрутство? Це питання актуальне тому, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право вільно розпоряджатися ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав (абзац "а" підпункту 8.6.1 Закону №2181). А на думку ВГСУ... Цікаву позицію з цього приводу зайняв ВГСУ 1. Відповідно до абзацу "з" підпункту 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону №2181, однією з підстав звільнення активів платника податків з податкової застави є прийняття окремого рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства. Крім того, однією з підстав зупинення адміністративного арешту активів платника податків, відповідно до абзацу "е" частини першої п. 9.5 Закону №2181, є прийняття рішення судом про зупинення адміністративного арешту згідно з вимогами законодавства з питань банкрутства. ВГСУ тлумачить вищенаведені положення законодавства як обов'язок суду винести окреме рішення стосовно звільнення активів платника податків з податкової застави чи з адміністративного арешту у процедурі банкрутства. ВГСУ вказує, що згідно зі ст. 11 Закону №2343 господарський суд повинен у постанові про порушення провадження у справі про банкрутство вказати про введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. Крім того, господарський суд повинен застосувати пункт перший ст. 12 Закону №2343 і статтю 67 ГПК України і вжити заходів щодо забезпечення грошових вимог кредиторів, зокрема, заборонити іншим особам вчиняти певні дії стосовно активів боржника 2. Слід зазначити, що коли про імперативність чи диспозитивність вищезазначених положень Закону №2181 щодо звільнення активів боржника з податкової застави чи адміністративного арешту ще можна сперечатися, то положення частини першої ст. 12 Закону №2343 безпосередньо вказує, що господарський суд має право (а не обов'язок) за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Розвиваючи свою позицію, ВГСУ зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 14 Закону №2343 погашення вимог кредиторів може відбуватися і під час процедури розпорядження майном боржника, а не тільки під час процедури санації, ліквідації чи виконання мирової угоди. При проведенні цих процедур здійснюється реалізація майнових активів боржника з метою погашення грошових вимог кредиторів. Якщо в процедурі розпорядження майном розмір визнаних господарським судом вимог кредиторів незначний, а майнових активів боржника достатньо для того, щоб розрахуватися з боргами, то у застосуванні інших судових процедур немає сенсу. У такому випадку боржник сплачує цей борг, а провадження у справі про банкрутство припиняється. Тому, робить висновок ВГСУ, активи боржника в процедурі банкрутства повинні бути вільними від будь-яких обмежень. Фактично ВГСУ тлумачить законодавство не формально, як у більшості випадків, а з позиції здорового глузду 3. Власне виходячи з позицій здорового глузду можна погодитися з таким підходом. І було б добре, якби вся судова практика йшла таким шляхом. 1 Див. Постанову ВГСУ від 30.10.2002 р. у справі №Б-16927/2-19. 2 Тут йдеться про звільнення боржника від обов'язку узгодження операцій з відчуження активів боржника, що перебувають у податковій заставі. Як випливає зі змісту вищезгаданої постанови ВГСУ, це власне і є "окремим рішенням суду про звільнення активів боржника з податкової застави, прийнятим під час процедури банкрутства". 3 Якби частіше так, то й менше було би проблем із застосуванням законодавства та захистом прав осіб. Проте не слід забувати й про формальний бік питання Формалізм полягає в тому, що формулювання норм законів №2181 та №2343, які розглядаються, є нечіткими й можуть тлумачитися, зокрема, й проти застосування наведеного підходу ВГСУ. Передусім це стосується положень частини першої ст. 12 Закону №2343, які за своєю природою є диспозитивними, а не імперативними. Крім того, як ми вже наголошували, Закон №2343 регулює лише порядок погашення податкового боргу: таке погашення може здійснюватися в порядку ст. 14 Закону №2343; у порядку, передбаченому планом санації, затвердженим господарським судом; під час ліквідаційної процедури в порядку черговості, визначеному статтею 31 Закону №2343; у порядку, визначеному мировою угодою у справі про банкрутство, затвердженою господарським судом. Податкова застава має на меті забезпечити виконання податкового зобов'язання (сплати податкового боргу). Закон №2181 встановлює вичерпний перелік підстав звільнення активів платника податків з-під податкової застави. Зокрема, відповідно до абзацу "з" підпункту 8.7.1 Закону №2181, активи платника податків звільняються з податкової застави з дня винесення господарським судом окремого рішення стосовно цього питання. Тому є підстави стверджувати, що активи платника податків не звільняються з податкової застави автоматично у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство і застосуванням до порядку погашення податкового зобов'язання (податкового боргу) процедур, визначених Законом №2343, а для такого звільнення потрібне окреме рішення господарського суду. Якщо таке рішення буде прийняте судом, то боржник звільняється від зобов'язань щодо узгодження операцій з відчуження належної йому нерухомості з податковим органом. Якщо ж судом не буде прийняте окреме рішення у межах процедур банкрутства про звільнення активів платника податків з податкової застави, то у нас формально нема підстав вважати дію податкової застави припиненою аж до настання однієї з обставин, передбачених підпунктом 8.7.1 Закону №2181. У випадку, який розглядається, суд не прийняв окремого рішення про звільнення активів платника податків з податкової застави. Отже, маємо ситуацію, коли активи платника податків перебувають у податковій заставі, і цей же платник податків несе зобов'язання щодо сплати податкових зобов'язань відповідно до умов, передбачених затвердженою господарським судом мировою угодою. Умови мирової угоди, як цього вимагають норми ст. 37 Закону №2343, повинні, зокрема, містити положення про строки та розмір виконання боржником своїх податкових зобов'язань (сплати податкового боргу). Відповідно до абзацу "а" підпункту 8.7.1 Закону №2181, активи платника податків звільняються з податкової застави з дня отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання. Сплата податкового боргу зупиняє дію податкової застави Виходячи з цього можна зробити висновок, що в разі укладення мирової угоди у справі про банкрутство активи платника податків звільняються з податкової застави з дня виконання таким платником податків своїх податкових зобов'язань у повному обсязі відповідно до умов, визначених у мировій угоді (отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету суми податкового зобов'язання, визначеного мировою угодою). Відповідно, з такого дня у платника податків зникає обов'язок узгоджувати передбачені законом операції з податковим органом. Аналогічно, керуючись вищенаведеним положенням абзацу "а" підпункту 8.7.1 Закону №2181, можна говорити про припинення дії податкової застави активів платника податків з дня сплати таким платником податків своїх податкових зобов'язань у повному обсязі також і в порядку ст. 14 Закону №2343. Як випливає з вищевикладеного, норми законів №2181 та №2343 можна тлумачити та застосовувати по-різному. Зважаючи не неоднозначність підходів, автор радив би боржникам, у процедурі банкрутства яких судом не було винесено окремого рішення про звільнення їх активів з податкової застави і провадження у справі про банкрутство не припинено з визначених законом підстав, звернутися до суду з відповідним клопотанням про звільнення активів з податкової застави. Якщо ж провадження у справі про банкрутство припинено затвердженням мирової угоди і можливість звернення до суду з відповідним клопотанням втрачена, то в такому випадку платнику податків необхідно діяти виключно відповідно до умов мирової угоди, погасити всі податкові зобов'язання згідно з умовами мирової угоди, щоб активи були звільнені з податкової застави. Порушення правил п. 8.6 Закону №2181 тягне за собою накладення штрафу згідно з підпунктом 17.1.8 Закону №2181. Якщо ж платник податків захоче оскаржити рішення податкового органу про накладення штрафу, то постане питання, чи діяла податкова застава на момент відчуження активів. З'ясування цього питання приведе до з'ясування іншого факту: чи було винесено судом окреме рішення у процедурі банкрутства про припинення дії податкової застави (звільнення активів з податкової застави). Відсутність такого рішення фактично унеможливить доведення платником податків факту припинення дії податкової застави 4. Тому платнику податків у такому випадку доцільніше все ж таки узгодити здійснювану операцію з податковим органом, аніж потім мусити доводити припинення дії податкової застави за відсутності відповідного рішення суду. 4 Посилання на те, що суд нібито мав прийняти рішення про припинення дії податкової застави, а не прийняв його, безперспективне. Це те ж саме, що посилатися на той факт, що на чиюсь думку суд у конкретній справі мав винести інше рішення, аніж він виніс. Порядок погашення податкового боргу, що виник до порушення справи про банкрутство, може бути визначений у мировій угоді сторін. А затвердження судом мирової угоди означає припинення справи про банкрутство і дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Радимо боржникам, у процедурі банкрутства яких судом не винесено окремого рішення про звільнення їх активів з податкової застави і провадження у справі про банкрутство не припинено, звернутися до суду з клопотанням про звільнення активів з податкової застави. http://www.dtkt.com.ua |
|
::
[ Главная
] [ Продажа
] [ Покупка
] [ Залоговое имущество
] [ Банк
] [ Аукцион
] [ Форум
] [ Доска объявлений
] [ О нас ] ::
:: [ Документы
] [ Информация
] [ Сотрудничество
] [ Регистрация
] [ Ссылки ]
[
Каталог сайтов
] [ Гостевая
] ::
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ |
|
|
|
|