ГОЛОВНИЙ КОМАНДИР УПА
РОМАН ШУХЕВИЧ — "ТАРАС ЧУПРИНКА"

ПОВІДОМЛЕННЯ
про смерть ген. Романа Шухевича — Тараса Чупринки

Українська Головна Визвольна Рада, Головне Командування Української Повстанської Армії та Провід Організації Українських Націоналістів на Українських Землях діляться з кадрами визвольного підпілля та з усім українським народом болючою вісткою про те, що ранком 5 березня 1950 р. в селі Білогорща біля Львова на своїй підпільній квартирі в боротьбі з московсько-більшовицькими окупантами смертю героя загинув Голова Генерального Секретаріяту УГВР, Генеральний Секретар Військових Справ УГВР, Головний Командир УПА та Голова Проводу ОУН на Українських Землях, нагороджений Золотим Хрестом Заслуги та Золотим Хрестом Бойової Заслуги І кляси генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич — Р.Лозовський — Тарас Чупринка — Тур.

Сл. п. друг Шухевич - Тур народився 1907 р. Після закінчення середньої школи вступив до Політехнічного інституту і теж закінчив його з успіхом.

На шлях активної революційної боротьби за визволення України сл. п. друг Шухевич-Тур став від наймолодших років життя.

В половині 20-их років вступає в ряди Української Військової Організації (УВО). В період 1925-1929 рр. в лавах УВО бере участь, організовує й керує різними бойовими акціями проти польських окупантів.

1929 р. вступає до ОУН як один з перших її членів. Довгий час працює на пості Бойового Референта в Крайовій Екзекутиві ОУН. Праці на цьому пості віддає всю свою кипучу, молодечу енергію, всі свої організаторські здібнощі й відвагу.

За свою революційну політичну та бойову діяльність проти польських окупантів попадає до польської тюрми.

В 1938-1939 рр. бере активну участь в організуванні збройної сили молодої української держави на Закарпатській Україні - в організуванні "Карпатської Січі" та в керівництві нею.

В 1939-1940 рр. працює у Проводі ОУН на пості референта зв'язку з українськими Землями в СССР. В 1940-1941 р. входить до складу Революційного Проводу ОУН. Весною 1941 р. бере участь в II Великому Зборі ОУН. Після II Збору стає на пост крайового провідника ОУН на західних окраїнах українських земель поза межами СССР, в т.зв. генерал-губернаторстві. Впродовж усього цього часу постійно працює теж у Головному Військовому Штабі ОУН як його член та викладає різні військові дисципліни на таємних курсах кадрів ОУН.

1941 р.сл.п. друг Шухевич-Тур організує й очолює, як його командир, український Легіон. Одночасно виконує теж різні особливі завдання Проводу ОУН. На цьому пості перебуває до весни 1943 р.

Весною 1943 р. сл.п. друг Шухевич-Тур стає членом Проводу ОУН і займає пост військового референта при Проводі ОУН.

В серпні 1943 р. III надзвичайний Великий Збір ОУН обирає сл.п. друг Шухевича-Тура на пост Голови Бюра Проводу ОУН. Восени цього ж року він теж обіймає пост Головного Командира УПА. В листопаді 1943 р., як Головний Командир УПА й Голова Проводу ОУН, він бере активну участь у підготовці на Волині І Конференції Поневолених Народів та в самій конференції.

В липні 1944 р.сл.п. друг Шухевич-Лозовський бере участь у І Великому Зборі УГВР. Збір обирає його Головою Генерального Секретаря Військових Справ УГВР та Головним Командиром УПА.

На постах Голови Генерального Секретаріяту УГВР, Генерального Секретаря Військових Справ УГВР, Головного Командира УПА та Голови Проводу ОУН на українських землях сл.п. друг Р.Шухевич — Т.Чупринка — Лозовський — Тур — в період між 1944-50 рр. керує визвольно-революційною боротьбою багатотисячної УПА, широкого збройного підпілля, підпільної ОУН та мільйонових мас українського народу проти німецько-гітлерівських та московсько-більшовицьких окупантів, в обороні українського народу від окупантського терору та грабунку, за збереження та дальшу розбудову позицій українського визвольно-революційного руху в Україні, за визволення України з-під чужоземного панування, за побудову на українських землях незалежної соборної держави зі справедливим та передовим політичним та суспільно-економічним устроєм.

Протиокупантська визвольна боротьба, що її в 1943-50 рр. повела УПА, підпільна ОУН і багатомільйонові маси українського народу під досвідченим і відважним безпосереднім керівництвом сл.п. генерала Шухевича-Чупринки, з погляду масового героїзму й патріотизму, з погляду завзяття й жертвенности всіх її учасників та українських народних мас, з погляду тих надзвичайно важких умов, в яких вона ввесь час проходила — не має собі рівної не тільки в українській, але в світовій історії. Вона завжди становитиме одну з найславніших, найгероїчніших сторінок історії України.

Внаслідок цієї боротьби московсько-большевицьким окупантам не вдалося здійснити їхні злочинні пляни щодо України, не вдалося знищити в Україні організований самостійний рух, не вдалося поставити український народ на коліна. Сьогодні український національно-визвольний рух, не розбитий ані не зламаний, хоч і з значними втратами в людях, далі веде свої нерівні змагання з московсько-большевицькою тиранією в обороні національного існування українського народу, в ім'я національно-державної незалежности України.

Історія визвольно-революційної боротьби українського народу на українських землях 1943-1950 рр. з ім'ям сл.п. друг Шухевича-Лозовського, Тараса Чупринки, Тура — зв'язана нерозривно й навічно.

Як революційний керівник сл.п. друг Шухевич-Тур відзначався великим організаторськими та військовими здібностями, глибоким політичним розумом, велечезним досвідом революційної боротьби. В Його особі український визвольно-революційний рух і весь український народ втратили політичного та військового керівника високої кляси.

Політична й життьова принциповість, безмежна особиста відвага, жива й весела вдача, простота в щоденному житті та поведінці, "тверда рука" й разом з цим батьківська дбайливсіть — ось риси характеру сл.п. генерала Шухевича-Чупринки, що ними він скрізь і завжди завойовував собі симпатії, створював життєрадісний, бадьорий настрій, закликав на безстрашну, безкомпромісну і тверду боротьбу з ворогами України.

Зі світлою пам'яттю про Нього, задивлені в Його геройську постать бійця й керівника визвольного руху, наснажені Його відвагою, оптимізмом та революційністю, загартовані й досвідчені під Його рукою, до кінця віддані ідеї визволення українського народу — ми відважно далі вестимемо нашу священну визвольну боротьбу аж до повної перемоги.

Не складемо нашої зброї й не прилинемо нашої боротьби доти, а ж поки Україна не буде визволена.

Вічна слава героєві Української Національної Революції!

Головне Командування Української Повстанської Армії.
Українська Головна Визвольна Рада.
Провід Організації Українських Націоналістів на Українських Землях.

З книги: Літопис Української Повстанської Армії. — Торонто, 1994. — Т.10. — С.5-53.