Згідно з установленим порядком свої повідомлення щодо проведення масових акцій 9 березня ц.р. до Київської міської державної адміністрації подали громадсько-політичне об'єднання "Українська правиця", Київська міська організація Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина" та Патріотична партія України. Вони планували взяти участь у святкуванні 187-ї річниці від дня народження Т.Г.Шевченка біля його пам'ятника з 12-ої і 13-ї години та в мирній маніфестації бульваром Шевченка і вулицею Хрещатик до Європейською площі.

Однак з різних джерел надходили повідомлення, що під приводом підготовки святкування річниці з дня народження Т.Г.Шевченка 9 березня 2001 р. у м.Києві організаторами акції готувалися також масові безпорядки і насильницькі дії, спрямовані проти влади. Так, прес-секретар Соціалістичної партії України Юрій Луценко під час прес-конференції в інформаційному агентстві УНІАН відверто заявляв: "Ми знали з ким ми боремось, ближчі дні влада почує і побачить нашу відповідь. 9 березня влада отримає абсолютно адекватну відповідь.... Наш опір буде зростати".

Організатори виступів поставили за мету недопустити покладання квітів до пам'ятника Т.Г.Шевченку вищими посадовими особами держави на чолі з Президентом України, що суперечить як закону, так і цивілізованим нормам життя суспільства. Провокаційні заяви, вияви агресивності з боку представників деяких партій та організацій змусили органи міліції вжити деякі запобіжні заходи, аби не допустити масових зіткнень і кровопролиття. З цією метою на території навколо пам'ятника Т.Г.Шевченку було встановлено міліцейський кордон.

Спланований характер екстремістських дій підтверджується тим, що організатори та активні учасники масових безпорядків заздалегідь готували знаряддя насильства: пляшки із запалювальною сумішшю, каміння, палиці, нунчаки тощо. Задовго до заявленого заходу, вже близько 7.20 ранку майже 200 чоловік наблизились до входу в парк ім.Шевченка, щоб проникнути на його територію і спровокувати сутичку під час покладання квітів. О 7.30 ранку біля пам'ятника М.Грушевському (вул.Володимирська) колони з числа членів УНА-УНСО та представників так званого "Громадянського комітету захисту Конституції" (усього - близько 120 чоловік) виголошували провокаційні заклики. Схожі настрої панували і серед інших учасників акції, які передавалися прибулим демонстрантам зі Львова, Харкова, Ковеля та Кіровограда.

О 8-й годині ранку близько 100 членів УНА-УНСО і активістів "Собору" на чолі з народними депутатами Т.Чорноволом, А.Матвієнком і В.Семенюк, а також координатором акції "Україна - без Кучми" Ю.Луценком і головою УНА-УНСО А.Шкілем з наростаючою агресивністю декілька разів спробували прорвати міліцейський кордон. Починаючи з 8.15 ранку, до учасників акції почали приєднуватися члени студентського "Комітету за правду" (до 80 осіб), які гуртувалися на розі бульвару Шевченка і вулиці Володимирської. Це спростовує твердження, що ці радикально налаштовані молоді люди нібито прибули до Києва лише для участі в установчому з'їзді громадського комітету "За правду" і не були причетні до провокаційних дій в парку ім.Шевченка.

Працівники органів внутрішніх справ на провокації не відповідали, закрившись щитами. В.Семенюк в цей час вигукувала до працівників МВС: "Пропустіть до пам'ятника Шевченку патріотів України". Безпосередню координацію дій "самооборонців" здійснював командир київського міського осередку УНСО І.Мазур (псевдонім "Тополя"). У цій сутичці постраждали 3 співробітники міліції, 5 учасників акції було затримано, у яких було вилучено 7 пляшок з запалювальною сумішшю.

О 8.50 після покладання квітів керівництвом держави міліцейські кордони були зняті. Представники УНП "Собору", УНА-УНСО, "Української правиці", УНР та Української патріотичної партії, УРП у кількості до 600 осіб, у т.ч. народні депутати підійшли до пам'ятника Т.Шевченку. Одночасно група осіб на чолі з народним депутатом України Т.Чорноволом замість того, щоб вшанувати пам'ять Великого Кобзаря, демонстративно під вигуки з боку натовпу кидала і топтала разом з іншими учасниками акції квіти, які були покладені до пам'ятника вищими посадовими особами держави. Представники УНСО в цей час нищили тимчасову огорожу в парку ім.Т.Шевченка. О 9.35 біля пам'ятника Шевченку було розгорнуто плакат "Дамо рішучу відсіч антиукраїнським силам!".

Подальші маршрути руху учасників також не відповідали попереднім повідомленням, переданим до Київської міської державної адміністрації, і супроводжувались провокаційними вигуками. Так, наприклад, колона демонстрантів на чолі з народними депутатами М.Габером, М.Павловським і Т.Чорноволом вийшла на вулицю Володимирську і близько 10.35-10.40 біля будинку Служби безпеки України скандувала "Ганьба КДБ!".

О 10.45 в районі Софіївської площі заступник начальника ГУ МВС у м.Києві полковник О.Савченко попередив організаторів ходи про протиправний характер дій учасників акції. Проте останні на це не відреагували і продовжили свій рух. Згодом вони підійшли до будинку ГУ МВС України у м.Києві на Михайлівській площі і здійснили спробу увійти до приміщення, але двері були зачинені. Після цього Ю.Луценко заявив, що метою ходи є звільнення 5 затриманих міліцією учасників акції, які нібито лише хотіли покласти квіти до пам'ятника Т.Шевченку, але були "безпідставно затримані". Потім Ю.Луценко оголосив, що затримані, згідно з повідомленням полковника О.Савченка, будуть звільнені і через 20 хвилин доставлені до місця проведення акції. Проте народний депутат Д.Чобіт виступив з вимогою звільнити не лише 5 осіб, а й всіх інших, які, за його словами, затримані цього дня міліцією. А.Шкіль вимагав звільнити "самооборонців" Островського та Терещенка з Черкас, які також, нібито, були затримані. С.Хмара закликав працівників міліції не виконувати "злочинних наказів, інакше вони також будуть сидіти в тюрмі" і вимагав від О.Савченка публічного вибачення за затримання "невинних людей". Об 11.10 спецавтомобіль доставив 5 затриманих до приміщення ГУ МВС, де їх негайно звільнили, але натовп оточив машину і до його від'їзду кілька "унсовців" розбили стоп-сигнал автомашини, закидали її яйцями, з застосуванням сили відібрали гумового кийка у супроводжуючого міліціонера.

Потім, задовольнившись обіцянкою керівництва столичної міліції звільнити й інших затриманих, маніфестанти повернулись до парку ім.Т.Г.Шевченка. Тут о 12-ій годині розпочався мітинг, на якому лунали заклики до протиправних дій і визначався подальший маршрут руху маніфестантів. Під час пішої ходи члени УНА-УНСО на реконструйованій ділянці майдану Незалежності запаслись камінням, а біля міськдержадміністрації разом з іншими учасниками акції нарекли київського мера "президентським посіпакою". На розі вулиці Володимирської та бульвару Шевченка до них приєдналися близько 100 представників "Молодої України".

Близько 14.00 учасники акції перекрили рух транспорту по бульвару Шевченка в районі парку. Колона в кількості до 4000 активних учасників заходу, очолюваних Ю.Луценком, Т.Чорноволом, В.Філенком, М.Горинем, Л.Скорик, вирушила в напрямку Хрещатика, вигукуючи антипрезидентські гасла. Поруч з демонстрантами паралельною колоною йшли під партійними прапорами члени УНА-УНСО (біля 250 осіб) та представники організації "Патріот України" (40 чоловік).

О 14.15 маніфестанти досягли Європейської площі, однак не зупинились, як це передбачалось поданими повідомленнями про демонстрацію, а продовжили рух по вулиці Грушевського. Далі колона звернула на вулицю Шовковичну, а на вулиці Пилипа Орлика до неї приєднались близько 15 членів осередку СПУ Радянського району м.Києва. Потім демонстранти підійшли до будинку Міністерства внутрішніх справ, де зруйнували паркан, закидали приймальню та приміщення міністерства каміннями тощо. В цей час Л.Скорик перед присутніми журналістами голослівно звинувачувала і грубо обзивала Міністра Ю.Кравченка.

О 15.00 колона вирушила вулицями Богомольця і Лютеранською в напрямку приміщення Адміністрації Президента. З цього часу акцію практично очолили лідери УНСО - Шкіль та Мазур. О 15.15 колона підійшла до вулиці Банкової, де "самооборонці" почали закидати кордон міліції уламками паркану, порожніми пляшками, камінням. Бойовики УНА - УНСО на чолі з А.Шкілем і І.Мазуром, застосовуючи обрізки сталевих труб, фрагменти металевого паркану, каміння, уламки льоду, цегли та кинувши дві пляшки з запалювальною сумішшю, вчинили активну спробу, яку персонально очолив А.Шкіль, прорватися до приміщення Адміністрації Президента. Працівники МВС були змушені у відповідь використати спецзасоби - гумові кийки та сльозогінний газ. Найбільшу активність виявили члени УНСО, які були випущені працівниками МВС об 11.20. Ю.Луценко, тримаючи в руках мегафон і перебуваючи за спинами атакуючих, закликав їх йти на штурм, аби прорвати кордон міліції. Сутичка, під час якої було поранено декілька співробітників МВС, стихійно продовжувалась до 15.40. Після цього колона продовжила ходу і о 15.50 вийшла на Хрещатик.

Проте запланований на тротуарах вздовж Хрещатика "ланцюг єдності національно-демократичних сил" створити не вдалося за відсутності достатньої кількості учасників. О 15.55 члени УНА-УНСО (240 осіб) на чолі з А.Шкілем та Ю.Тимою вишикувалися в "каре" біля Головпоштамту. Інші учасники маршу розтягнулися вздовж всього Хрещатика. У ході короткочасного імпровізованого мітингу, який проходив о 16.15 на проїжджій частині біля Головпоштамту, С.Хмара повідомив, що 10 квітня ц.р. акцію буде продовжено. А.Шкіль наголосив, що УНСО 10 квітня 2001 року "допоможе Верховній Раді зробити правильний вибір стосовно уряду".

Після цього о 16.20 колона "самооборонців" (240 осіб ) під керівництвом І.Мазура та А.Шкіля, вигукуючи "УНСО - до штурму, УНА - до влади!", вирушила по маршруту: Бесарабський ринок - вул.Басейна - вул.Еспланадна - вул.Саксаганського - вул.В.Васильківська. О 17.00 колона прибула до приміщення штаб-квартири УКРП (вул.Димитрова,6). О 17.15 працівники міліції в районі вказаного будинку здійснили затримання 118 "самооборнців", які після цього були доставлені до райуправлінь ГУ МВС: Ленінградського, Радянського, Мінського, Дніпровського та Московського. Пізніше, ще біля 90 причетних до акції осіб було затримано працівниками МВС на виході зі станції метро "Вокзальна" та на вокзалі "Київ-Пасажирський".

За фактом масових безпорядків слідчим управлінням Служби безпеки України порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.71 КК України, і розпочато її розслідування. Це стаття поширюється на масові безпорядки і сформульована так.

Організація масових безпорядків, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, що використовувались як зброя, а так само активна участь у масових безпорядках - караються позбавленням волі на строк від двох до дванадцяти років. Ті ж дії, якщо вони призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років. (Стаття 71 із змінами, внесеними згідно з Законами № 2468-12 від 17.06.92; № 3805-12 від 24.12.93).

Як встановлено слідчо-оперативною групою, що займається розслідуванням кримінальної справи, внаслідок насильницьких дій учасників масових заходів, що пройшли 09.03.2001 року, за попередніми даними, близько 50 працівникам міліції спричинено тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості - від забиття рук та ніг і саден обличчя до струсу головного мозку і черепно-мозкових травм. У багатьох правоохоронців були пошкоджені і навіть розбиті спеціальні захисні шоломи. Тому виглядають блюзнірством заяви, що нібито представники силових структур діяли серед демонстрантів. З місця події вилучено кілька сотень каменів, палиць, металевих труб та розбитих пляшок, у тому числі і тих, що було кинуто із запалювальною сумішшю. Слід зазначити, що лише внаслідок своєчасних та ефективних дій правоохоронних органів вдалося запобігти більш тяжких наслідків, оскільки було попереджено передачу великої кількості пляшок їз запалювальною сумішшю учасникам масових безпорядків.

За участь у масових порушеннях громадського порядку працівниками міліції затримано близько 200 правопорушників, переважно представників УНА - УНСО, мешканців Києва та інших міст України. Більшість затриманих було звільнено і повністю безпідставними є звинувачення на адресу влади щодо масових репресій.

Кримінальну справу порушено саме про масові безпорядки тому, що у відповідності до статті 71 Кримінально-процесуального кодексу України злочином проти держави визнається організація масових безпорядків, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а так само активна участь у масових безпорядках.

Тобто, у відповідності до вимог Закону та з урахуванням слідчої і судової практики, як масові безпорядки кваліфікуються порушення громадської безпеки і громадського порядку безчинствуючим натовпом. Організація масових безпорядків - це збудження у маси людей негативного, ворожого ставлення до правопорядку і громадської безпеки, підбурювання натовпу до непокори, до вчинення опору органам влади та до застосування сили і збройного протистояння із використанням різноманітних предметів.

Під насильством з боку учасників масових безпорядків слід розуміти нанесення ударів, побоїв, тілесних ушкоджень щодо однієї чи багатьох осіб, якими можуть бути і представники правоохоронних органів.

Опір представникам влади означає застосування вогнепальної чи холодної зброї або інших предметів, які можуть бути використані як зброя (палиці, каміння; залізні прути, газові балончики) для перешкодження хоча б одному представникові влади виконати його повноваження.

Відмежування масових безпорядків від суміжних злочинів проти порядку управління проводиться саме по озброєності натовпу і вчиненні його представниками насильницьких дій. Небезпека цих діянь полягає у тому, що вчинення їх великою кількістю людей може призвести до людських жертв, знищення державного, громадського і індивідуального майна, тимчасового припинення нормальної діяльності органів державного управління. Масові безпорядки можуть спричинити і величезну моральну шкоду. Вони підривають авторитет держави.

У статті 3 Конституції України закріплено, що "утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". Водночас стаття 68 визначає, що "Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей".

Незнання законів, як відомо, не звільняє від юридичної відповідальності. Законодавство України в частині кримінальної відповідальності за масові безпорядки відповідає загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права. Слід зазначити, що становлення і зміцнення правової держави не може бути успішним без відповідної політичної і правової культури суспільства, без ліквідації розриву між нормами права і поведінкою громадян, правової і політичної відповідальності організаторів масових заходів.

Варто наголосити, що Українська національна асамблея (УНА-УНСО), Соціалістична партія України, партія "Реформи і порядок", Народний рух України, Конгрес українських націоналістів, які брали участь у масових акціях 9 березня ц.р., не подавали до Київської міської державної адміністрації відповідних заявок на участь у заходах. Концентрація учасників акції почалася близько 7-ої години ранку, хоча заявлене святкування мало розпочатися о 12-й годині дня. Рух колон не відповідав визначеному маршруту і не мав, як декларувалося, характеру мирної маніфестації. Отже організатори масових безпорядків з самого початку діяли з порушенням законодавства і встановленого порядку, провокуючи силові структури на адекватну відповідь.

Участь в подіях народних депутатів України, керівників і активістів окремих партій свідчить про нездатність частини політичної еліти до вирішення наявних проблем в правовому полі і неготовність до конструктивного діалогу з владою.

Політичні сили, які галасливо заявляють про свою опозиційність, виявили свою неспроможність запропонувати конкретну програму дій і прийти до влади законним шляхом, вдаються до деструктивних дій і збурення населення.

Лідери політичних сил, які організували зіткнення людей, повинні взяти на себе відповідальність за наслідки своїх дій, як це прийнято у демократичному суспільстві. Моральна відповідальність лягає на Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" та Соціалістичну партію України, які витягли з забуття і реанімували групи бойовиків УНА-УНСО, котрі діяли протизаконно і особливо агресивно.

о-мл-9